Рішення № 91222211, 31.08.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2020 року справа №320/5281/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки),

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач), в якому позивач з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 04.12.2019 (т.1, а.с.67) просить суд:

- скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 14.06.2019 №0114465006 про стягнення 24470,96 грн.;

- скасувати вимогу Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 05.09.2019 №Ф4252-17/9009.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.10.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №320/5281/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче судове засідання на 05.11.2019.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 повторно витребувано докази у справі від сторін, продовжено строк проведення підготовчого провадження по справі на 30 календарних днів, відкладено підготовче засідання на 10.12.2019.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.12.2019 клопотання Головного управління ДПС у Київській області про заміну відповідача на правонаступника задоволено, замінено відповідача у даній справі - Головне управління ДФС у Київській області на правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області. Витребувано докази у справі від відповідача. Зупинено провадження в адміністративній справі №320/5281/19 у зв`язку з витребуванням доказів у справі - до 28 січня 2020 року, призначено наступне підготовче судове засідання у справі на 28.01.2020.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2020 поновлено провадження у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2020 прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог від 04.12.2019. Витребувано докази у справі від відповідача. Зупинено провадження в адміністративній справі №320/5281/19 та призначено наступне підготовче судове засідання у справі на 10.03.2020.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 поновлено провадження у справі №320/5281/19.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 витребувано докази від відповідача, зупинено провадження в адміністративній справі №320/5281/19 у зв`язку з витребуванням доказів у справі - до 24.03.2020. Призначено наступне підготовче судове засідання на 24.03.2020.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2020 поновлено провадження у справі №320/5281/19.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2020 прийнято до розгляду заяву позивача про додаткове обґрунтування позовних вимог від 13.03.2020. Повторно витребувано докази у справі від відповідача. Зупинено провадження в адміністративній справі №320/5281/19 у зв`язку з необхідністю надання відповідачу часу для надання доказів у справі - до 12.05.2020. Призначено наступне підготовче судове засідання у справі на 12.05.2020.

12.05.2020 та 25.06.2020 підготовчі судові засідання знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді Кушнової А.О. у відпустці.

07.07.2020 на адресу суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява від 26.06.2020 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення з боржника ОСОБА_1 боргу по єдиному соціальному внеску в сумі 24025,76 грн. на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) та направлення ухвали до органу виконавчої служби.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.07.2020 з метою розгляду заяви позивача про забезпечення позову поновлено провадження у справі №320/5281/19.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.07.2020 заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову задоволено. Зупинено стягнення на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Київській області від 05.09.2019 №Ф-4252-17У на суму 24025,76 грн. до набрання законної сили судовим рішенням по даній справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2020 закрито підготовче провадження у справі №320/5281/19. Вирішено здійснювати подальший розгляд справи №320/5281/19 у порядку письмового провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, але 30.10.2014 підприємницьку діяльність припинено, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців внесено відповідний запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності. Позивач зазначає, що 23.08.2018 відповідачем було складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4252-17/1635 на суму 10841,22 грн. зі сплати ЄСВ за 2012-2013 роки, який позивачем своєчасно оплачено ще до Пенсійного фонду, але позивач був вимушений оплатити цю вимогу у зв`язку з накладенням арешту на рахунки позивача у банку. При цьому позивач зазначає, що цього боргу не існує, оскільки позивач своєчасно сплачував внески ще до органів пенсійного фонду і вважає, що відповідач нарахував суми ЄСВ повторно.

14.06.2019 відповідачем винесено рішення №0114465006 про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій в розмірі 24470,96 грн., з яких 1325,40 грн. штраф та 23145,56 грн. пеня, нарахованих за несвоєчасну оплату суми боргу з ЄСВ за 2013-2014 роки. 10.07.2019 вказане рішення позивачем оскаржено до Державної фіскальної служби України, однак рішенням ДФС України від 15.08.2019 №39256/6/99-99-11-05-02-25 рішення ГУ ДФС у Київській області від 14.06.2019 залишено без змін.

В подальшому на суми штрафу та пені, нараховані згідно рішення від 14.06.2019 №0114465006 у розмірі 24470,96 грн., відповідачем безпідставно складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.09.2019 №Ф4252-17/9009 на суму 24025,76 грн., з яких 880,20 грн. штраф та 23145,56 грн. пеня. Дану вимогу позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки суму штрафу та пені у розмірі 24025,76 грн. відповідачем нараховано повторно, за одне й те саме порушення, оскільки заборгованість на суму 24025,76 грн. вже було включено у рішення відповідача від 14.06.2019 №0114465006 про застосування штрафних санкцій.

Позивач не погоджується з вимогою відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 23.08.2018 №Ф-4252-17/1635 на суму 10841,22 грн., з рішенням про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату боргу з ЄСВ за 2013-2014 роки на суму 24470,96 грн., а також з вимогою від 05.09.2019 №Ф-4252-17/9009 на суму 24025,76 грн., оскільки ним здійснювалась сплата сум ЄСВ у 2013-2014 роках своєчасно та у повному розмірі, у зв`язку з чим позивач не згодний з рішенням відповідача в частині нарахування штрафу та пені, а також вимогою про сплату боргу (недоїмки), та просить суд дані рішення та вимогу скасувати.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, у відзиві на позовну заяву (а.с.26-30) зазначив про те, що відповідно до бази даних Білоцерківського управління ГУ ДПС Київської області ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець з 17.07.2006 та перебував на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2012 по 01.07.2014. Платником ЄСВ позивач зареєстрований з 18.07.2006 за реєстраційним номером 102629000. Після набрання чинності Законом України від 04.07.2013 №406-VІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи", з 11.08.2013 Білоцерківська ОДПІ адмініструє єдиний соціальний внесок з 01.10.2013.

Відповідач зазначив, що згідно переданих сальдових залишків на центральному рівні від Пенсійного фонду України до Міндоходів України станом на 01.10.2013 по ФОП ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість в сумі 8305,32 грн. У подальшому, згідно бази даних Білоцерківського управління ГУ ДПС у Київській області, в індивідуальній картці платника по єдиному соціальному внеску позивачу були проведені нарахування: за ІІІ квартал 2013 року - 1194,03 грн., за ІV квартал 2013 року - 1218,67 грн., за І квартал 2014 року - 1267,95 грн., за ІІ квартал 2014 року - 1267,95 грн. Сплачено ЄСВ позивачем на суму у загальному розмірі 13253,92 грн. Однак, за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеного у вимозі від 23.08.2018 №Ф-4252-17/1635 на суму 10841,22 грн., відносно позивача було винесено рішення від 14.06.2019 №0114465006 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені на загальну суму 24470,96 грн. та складено вимогу від 05.09.2019 №Ф-4252-17/9009 на суму 24025,76 грн. штрафних санкцій.

Вважає позовні вимоги безпідставними та просить у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив на позовну заяву (а.с.68-70) позивач зазначив про те, що відповідачем у порушення ст. 61 Конституції України, ч. 3 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та ч.2 розділу 6 Інструкції №449 "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", позивача двічі притягнуто до відповідальності, зокрема, вперше, відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23.08.2018 №Ф-4252-17/1635, оскільки позивачем своєчасно сплачувались Пенсійному фонду страхові внески за 2012-2013 роки, але позивач вимушений був оплатити цю вимогу у зв`язку з накладенням арешту на майно позивача, та вдруге - рішенням від 14.06.2019 №0114465006. Крім того, позивач вказує, що сума недоїмки та штрафні санкції повинні бути розраховані в порядку календарної черговості їх виникнення відповідно до ч. 6 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", проте з рішення відповідача від 14.06.2019 не зрозуміло, в який момент та в якій сумі виникла заборгованість, та яким чином на вказану заборгованість нараховані штрафні санкції.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Міським відділом № 1 Білоцерківського МУ ГУ МВС України в Київській області 15.03.2002 (а.с.5).

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 17.07.2006 зареєстрований фізичною особою-підприємцем за номером запису проведення державної реєстрації 23530000000012405, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.03.2020 (а.с.93).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області (Білоцерківське управління) як платник податків з 17.07.2006 по 15.01.2015, що вбачається з реєстраційних даних платника (а.с.48).

При цьому позивач з 01.01.2012 по 01.07.2014 перебував на спрощеній системі оподаткування, а з 01.07.2014 по 30.10.2014 - платник на загальній системі оподаткування.

30.10.2014 позивачем припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця за власним рішенням, про що свідчить відповідний реєстраційний запис від 30.10.2014 №23530060004012405 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем та не оспорюється сторонами (а.с.93).

23.08.2018 Головним управлінням ДФС у Київській області на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4252-17/1635, відповідно до якої заборгованість (недоїмка) ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску станом на 29.02.2016 складає 10841,22 грн., з них 10841,22 грн. - сума недоїмки (а.с.7).

За даними відповідача, наведеними у відзиві на позовну заяву, слідує, що згідно переданих сальдових залишків на центральному рівні від Пенсійного фонду України до Міндоходів України, станом на 01.10.2013 по ФОП ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість в сумі 8305,32 грн.

Відповідач зазначає, що згідно бази даних Білоцерківського управління ГУ ДПС у Київській області в індивідуальній картці платника по єдиному соціальному внеску були проведені наступні нарахування:

20.10.2013 - за 3 квартал 2013 року в сумі 1194,03 грн.;

20.01.2014 - за 4 квартал 2013 року в сумі 1218,67 грн.;

20.04.2014 - за 1 квартал 2014 року в сумі 1267,95 грн.;

20.07.2014 - за 2 квартал 2014 року в сумі 1267,95 грн.

Відповідач також у відзиві на позовну заяву вказує, що сплата в ІКП платника по ЄСВ в сумі 2412,70 грн., 17.04.019 в сумі 10841,22 грн. Загальна сплата ЄСВ в сумі 13253,92 грн.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 23.08.2018 №Ф-4252-17/1635 направлена на адресу позивача: АДРЕСА_1 , у рекомендованому поштовому відправленні за штрихкодовим ідентифікатором 0911701262193.

Вказане рекомендоване поштове відправлення №0911701262193 було повернуто до контролюючого органу з відміткою оператора поштового зв`язку від 19.11.2018 із зазначенням причини невручення - у зв`язку з закінченням встановленого строку зберігання (а.с.200-201).

З листа Білоцерківського управління ГУ ДПС у Київській області від 20.01.2020 №455/10-36-50 вбачається, що згідно переданих сальдових залишків на центральному рівні від Пенсійного фонду України до Міндоходів України, станом на 01.10.2013 по ФОП ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість в сумі 8305,32 грн.

Зазначено, що за період адміністрування єдиного внеску фіскальними органами в індивідуальній картці платника по єдиному соціальному внеску були проведені наступні нарахування:

- 20.10.2013 - нараховано за 3 квартал 2013 року в сумі 1194,03 грн., сплата відсутня, заборгованість станом на 21.10.2013 становить 9499,35 грн.;

- 20.01.2014 - нараховано за 4 квартал 2013 року в сумі 1218,67 грн., 20.01.2014 сплачено 2412,70 грн., заборгованість станом на 20.01.2014 становить 8305,32 грн.;

- 22.04.2014 - нараховано за 1 квартал 2014 року в сумі 1267,95 грн., сплата відсутня, заборгованість станом на 22.04.2014 становить 9573,27 грн.;

- 21.07.2014 - нараховано за 2 квартал 2014 року в сумі 1267,95 грн., сплата відсутня, заборгованість станом на 21.07.2014 становить 10841,22 грн.

Зі зворотного боку інтегрованої картки платника з єдиного соціального внеску по платнику ОСОБА_1 вбачається, що станом на 31.12.2012 року сальдо на початок року складається з недоїмки на суму 8305,32 грн. (а.с.144).

Отже, сума недоїмки з ЄСВ позивача 8305,32 грн. є сальдовими залишками заборгованості з єдиного соціального внеску, які перейшли на адміністрування від органів Пенсійного фонду України до Міністерства доходів і зборів України.

При цьому будь-яких документів, які б підтверджували підстави виникнення боргу позивача з ЄСВ на суму 8305,32 грн. та період нарахування єдиного внеску на вказану суму боргу, відповідачем не надано і не пояснено.

Також, з наданого зворотного боку інтегрованої картки платника з ЄСВ вбачається, що ФОП ОСОБА_1 контролюючим органом здійснені наступні нарахування єдиного внеску:

- 21.10.2013 - нараховано ЄСВ за ІІІ квартал 2013 року в сумі 1194,03 грн.,

- 20.01.2014 - нараховано ЄСВ за ІV квартал 2013 року в сумі 1218,67 грн.,

- 22.04.2014 - нараховано ЄСВ за І квартал 2014 року в сумі 1267,95 грн.,

- 21.07.2014 - нараховано ЄСВ за ІІ квартал 2014 року в сумі 1267,95 грн.

З інтегрованої картки платника з ЄСВ ФОП ОСОБА_1 вбачається, що 20.01.2014 відповідачем проведено операцію зі зменшення боргу минулих років (платіжне доручення від 20.01.2014 №12SW42957) на суму 2412,70 грн., у зв`язку з чим, сума боргу з урахуванням його зменшення станом на 21.07.2014 становить 10841,22 грн. (а.с.143-144).

Також, з інтегрованої картки платника з ЄСВ ФОП ОСОБА_1 слідує, що сума боргу з ЄСВ станом на 31.12.2014, на 31.12.2015, на 31.12.2016 та на 31.12.2017 не змінювалась і становить 10841,22 грн. (а.с.139-142).

17.04.2019 ОСОБА_1 було сплачену суму заборгованості з ЄСВ у розмірі 10841,22 грн., що підтверджується дублікатом квитанції №0.0.1328711054.1 від 17.04.2019 (а.с.107).

З інтегрованої картки платника з ЄСВ ФОП ОСОБА_1 вбачається, що 17.04.2019 відповідачем зараховано суму 10841,20 грн. на підставі платіжного доручення від 17.04.2019 №@2PL973434 (а.с.130), за рахунок чого зменшено борг минулих періодів, що своєю чергою призвело до автоматичного нарахування штрафних санкцій та пені.

Також відповідач у відзиві на позовну заяву підтверджує, що позивачем сплачено ЄСВ 20.01.2014 у сумі 2412,70 грн., 17.04.2019 у сумі 10841,22 грн., а всього сплачено ЄСВ 13253,92 грн.

Отже, згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4252-17/1635 від 23.08.2018 на суму недоїмки 10841,22 грн. входить заборгованість з ЄСВ у сумі 8305,32 грн. (борг, який виник до 31.12.2012, підстава та період нарахування якого невідомий), нарахування за ІІІ, ІV квартали 2013 року; І, ІІ квартали 2014 року.

У позовній заяві позивач наголошує, що вчасно сплачував збір по ЄСВ до Пенсійного фонду у 2012-2013 роках, а вимога про сплату боргу (недоїмки) від 23.08.2018 на суму 10841,22 грн. є безпідставною, а суму 10841,22 грн. ним сплачено 17.04.2019 в рахунок погашення суми боргу з ЄСВ у зв`язку з тим, що було накладено арешт на його рахунки.

З матеріалів справи вбачається, що 14.06.2019 Головним управлінням ДФС у Київській області було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0114465006, яким позивачу нараховано штраф у розмірі 1325,40 грн. за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску за період з 02.01.2013 до 17.04.2019, а також нараховано пеню у розмірі 23145,56 грн. (0,1% суми недоїмки) (а.с.8).

Так, з розрахунку штрафної санкції відповідно до рішення №0114465006 від 14.06.2019, наданого відповідачем (а.с.128), вбачається, що позивачу нараховано штраф:

- 20.01.2014 після сплати ЄСВ у розмірі 2412,70 грн. нараховано штраф (10%) у сумі 241,27 грн. за прострочення сплати ЄСВ (02.01.2013 - за 384 дні прострочення та 21.01.2013 - за 365 днів прострочення);

- 17.04.2019 після сплати ЄСВ у розмірі 10841,22 грн. нараховано штраф (10%) на загальну суму 1084,13 грн. за прострочення сплати ЄСВ (21.01.2013 - за 2278 днів прострочення, 02.07.2013 - за 2116 днів прострочення, 23.07.2013 - за 2095 днів прострочення, 22.10.2013 - за 2004 днів прострочення, 21.01.2014 - за 1913 днів прострочення, 23.04.2014 - за 1821 днів прострочення, 22.07.2014 - за 1731 день прострочення), а всього нараховано штраф на суму 1325,40 грн. після сплати суми боргу 13253,92 грн..

З розрахунку штрафної санкції відповідно до рішення №0114465006 від 14.06.2019 також вбачається, що позивачу нараховано пеню:

- 20.01.2014 на загальну суму 906,19 грн. (за період з 02.01.2013 по 20.01.2014 в сумі 516,42 грн., за період з 21.01.2013 по 20.01.2014 в сумі 389,77 грн.);

- 17.04.2019 на загальну суму 22239,37 грн. (за період з 02.07.2013 по 17.04.2019 в сумі 2526,57 грн., за період з 21.01.2013 по 17.04.2019 в сумі 7983,39 грн., за період з 21.01.2013 по 20.01.2014 в сумі 389,77 грн., за період з 21.01.2014 по 17.04.2019 в сумі 2331,32 грн., за період з 22.07.2014 по 17.04.2019 в сумі 2194,82 грн., за період з 22.10.2013 по 17.04.2019 в сумі 2392,84 грн., за період з 23.04.2014 по 17.04.2019 в сумі 2308,94 грн., за період з 23.07.2013 по 17.04.2019 в сумі 2501,49 грн.), а всього нараховано пеню у розмірі 23145,56 грн.

Отже, штрафні санкції в оскаржуваному рішенні від 14.06.2019 позивачу нараховано за несвоєчасну сплату суми боргу з ЄСВ, який був переданий у вигляді сальдових залишків від Пенсійного фонду України до Міністерства доходів і зборів України в сумі 8305,32 грн. (борг, який виник до 31.12.2012, підстава та період нарахування якого невідомий), та нарахування за ІІІ, ІV квартали 2013 року; нарахування за І, ІІ квартали 2014 року.

На підтвердження доказів отримання рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 14.06.2019 №0114465006 відповідач надав копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0910709447030 з особистим підписом позивача про отримання даного рішення 02.07.2019 (а.с.127).

Не погодившись із рішенням Головного управління ДФС у Київській області від 14.06.2019 №0114465006 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, ОСОБА_2 10.07.2019 направив на адресу Державної фіскальної служби України скаргу про скасування цього рішення.

Проте зазначена скарга рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 15.08.2019 №39256/6/99-99-11-05-02-25 залишена без задоволення, а рішення ГУ ДФС у Київській області від 14.06.2019 №0114465006 - без змін, з тих підстав, що скаржником належним чином не виконувались вимоги ст.9 Закону №2464, а саме єдиний внесок за залишками, переданими Пенсійним фондом України та за період ІІІ, ІV квартали 2013 року, І, ІІ квартали 2014 року сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку, у зв`язку з чим винесено оскаржуване рішення (а.с.9-10).

Судом встановлено, що 05.09.2019 Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4252-17/9009, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску станом на 31.08.2019 складає 24025,76 грн., з яких 880,20 грн. - сума штрафу, 23145,56 грн. - сума пені (а.с.92).

З листа Білоцерківського управління ГУ ДПС у Київській області від 20.01.2020 №455/10-36-50 вбачається, що у зв`язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 07.06.2019 було сплачено в рахунок погашення суми боргу з ЄСВ 445,20 грн., суму боргу зменшено на вказану суму, зокрема, зменшено суму штрафу з 1325,40 грн. до 880,20 грн.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 05.09.2019 №Ф-4252-17/9009 направлена на адресу позивача: АДРЕСА_1 , у рекомендованому поштовому відправленні за штрихкодовим ідентифікатором 0911710100678.

Вказане рекомендоване поштове відправлення №0911710100678 було повернуто до контролюючого органу з відміткою оператора поштового зв`язку від 26.11.2019, на підтвердження чого суду відповідачем надано лише копію поштового повідомлення до рекомендованого поштового відправлення №0911710100678, причина невручення рекомендованого поштового відправлення №0911710100678 суду невідома, оскільки відповідачем не надано копію довідки оператора поштового зв`язку форми №20 про зазначення причини невручення даного поштового відправлення (а.с.205).

Судом встановлено, що 24.03.2020 головним державним виконавцем Білоцерківського міського ВДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гулик Анастасією Акифівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61620211 про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь держави боргу по єдиному соціальному внеску в сумі 24025,76 грн. при примусовому виконанні вимоги Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 05.09.2019 №Ф-4252-17У.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття контролюючим органом спірного рішення про нарахування штрафних санкцій та пені від 14.06.2019 №0114465006 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.09.2019 №Ф-4252-17/9009, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання їх протиправними та скасування.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VІ, в редакції яка була чинна на момент прийняття спірних рішення та вимоги).

Вимогами п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до вимог ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною 4 статті 8 Закону № 2464-VI встановлено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (надалі по тексту - Інструкція №449).

Згідно з вимогами Закону № 2464-VI та Інструкції № 449 на платника покладено обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Зокрема, згідно з п.1, 4 ч.2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Отже, самостійне нарахування та обчислення платником єдиного внеску передбачає подачу таким платником відповідної звітності за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Частиною 3 ст.9 Закону №2464-VІ передбачено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч.5 ст.9 Закону №2464-VІ сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Згідно з абз.4 ч. 8 ст.9 Закону №2464-VІ платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року (за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок з жовтня 2017 року).

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Частиною 10 ст.9 Закону №2464-VІ передбачено, що днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч.11 ст.9 Закону №2464-VІ).

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону №2464-VІ рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Частиною 2 ст.25 Закону №2464-VІ передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч.3 ст.25 Закону №2464-VІ).

Відповідно до ч.10 ст.25 Закону №2464-VІ пеня нараховується на суму недоїмки з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Отже, платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Такі особи зобов`язані здійснювати сплату єдиного соціального внеску. Несвоєчасна сплата платником єдиного внеску передбачає застосування контролюючим органом до такої особи штрафу та пені.

Як зазначено вище, Головним управлінням ДФС у Київській області було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 14.06.2019 №0114465006, яким позивачу нараховано штраф у розмірі 1325,40 грн. за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску за період з 02.01.2013 до 17.04.2019 та нараховано пеню у розмірі 23145,56 грн. (а.с.8).

Отже, штрафні санкції в оскаржуваному рішенні від 14.06.2019 позивачу нараховано за несвоєчасну сплату суми боргу з ЄСВ, який був переданий у вигляді сальдових залишків від Пенсійного фонду України до Міністерства доходів і зборів України в сумі 8305,32 грн. (борг, який виник до 31.12.2012, підстава та період нарахування якого невідомий), та нарахування за ІІІ, ІV квартали 2013 року; нарахування за І, ІІ квартали 2014 року на загальну суму 10841,22 грн.

Суд зазначає, що нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату платником єдиного внеску передбачає наявність узгодженої суми заборгованості з єдиного соціального внеску, проте позивач заперечує факт наявності у нього боргу у сумі 10841,22 грн., стверджуючи, що вказані суми були ним своєчасно сплачені.

Стосовно виникнення у позивача суми боргу з єдиного внеску, переданого у вигляді сальдових залишків від Пенсійного фонду України до Міністерства доходів і зборів України в сумі 8305,32 грн., суд зазначає таке.

Зі зворотного боку інтегрованої картки платника з єдиного соціального внеску по платнику ОСОБА_1 вбачається, що станом на 31.12.2012 року сальдо на початок року складається з недоїмки на суму 8305,32 грн. (а.с.144).

Отже, сума недоїмки з ЄСВ позивача 8305,32 грн. є сальдовими залишками заборгованості з єдиного соціального внеску, які перейшли на адміністрування від органів Пенсійного фонду України до Міністерства доходів і зборів України.

Зі зворотного боку інтегрованої картки платника з єдиного соціального внеску по платнику ОСОБА_1 також вбачається, що отримавши сальдові залишки з ЄСВ від Пенсійного фонду України станом на 31.12.2012 року у вигляді "Сальдо на початок року" у вигляді недоїмки на суму 8305,32 грн., відповідачем в інтегрованій картці платника з єдиного соціального внеску 19 жовтня 2013 року проведено нарахування позивачу цієї суми 8305,32 грн. і зазначається термін сплати цієї суми - 21.10.2013.

При цьому будь-яких документів, які б підтверджували підстави виникнення боргу позивача з ЄСВ на суму 8305,32 грн. та період нарахування єдиного внеску на вказану суму боргу, відповідачем не надано і не пояснено.

При цьому відповідачем навпаки підтверджується, що сума недоїмки 8305,32 грн. є сумою заборгованості позивача з ЄСВ, яка перейшла до Міністерства доходів і зборів України від органів Пенсійного фонду України у зв`язку з набранням 11.08.2013 року чинності Законом України від 04.07.2013 №406-VІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи", коли адміністрування єдиного соціального внеску передано до повноважень органів доходів і зборів.

Відповідно до п.3 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України від 04.07.2013 №406-VІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" процедури адміністрування, які здійснюють органи доходів і зборів, встановлені цим Законом, поширюються на періоди до набрання чинності цим Законом.

Заходи адміністрування органами доходів і зборів здійснюються не раніше дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи".

4 липня 2013 року Верховною радою України був прийнятий Закон України № 404-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи", який набрав чинності 11.08.2013 року.

У результаті функції з адміністрування єдиного внеску перейшли від органів Пенсійного фонду України до органів доходів і зборів.

Відповідно до пп.14.1.1 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, з урахуванням змін, внесених Законом України № 404-VII, адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об`єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.

19.09.2013 Міністерством доходів і зборів України видано наказ № 494 "Про затвердження Порядку обміну інформацією між Міністерством доходів і зборів України, Пенсійним фондом України та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09 жовтня 2013 р. за № 1733/24265, відповідно до п.1 якого затверджено Порядок обміну інформацією між Міністерством доходів і зборів України, Пенсійним фондом України та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Порядок №494).

Відповідно до п.1.2 Порядку №494 суб`єктами інформаційного обміну, що здійснюється відповідно до цього Порядку, зокрема, є:

на центральному рівні:

Міністерство доходів і зборів України (далі - Міндоходів), що забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок); формує та веде реєстр страхувальників Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр); здійснює заходи щодо забезпечення доступу до даних Державного реєстру відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон);

Пенсійний фонд України, що формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру, здійснює заходи щодо надання інформації з Державного реєстру відповідно до Закону.

Згідно з п.п. 1.3. та 1.4. Порядку №494 під час обміну інформацією використовуються інформаційні ресурси відповідних суб`єктів інформаційного обміну.

Інформація, що використовується суб`єктами інформаційного обміну для виконання встановлених функцій, надається в електронному вигляді або на паперових носіях.

Обмін інформацією здійснюється на постійній основі та на підставі окремих запитів:

на центральному рівні - в електронному вигляді телекомунікаційними каналами зв`язку між Міндоходів та Пенсійним фондом України безпосередньо, а також між Міндоходів та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування через інформаційну інфраструктуру Пенсійного фонду України;

на територіальному рівні - в електронному або паперовому (подається безпосередньо представником суб`єкта інформаційних відносин чи надсилається поштою з повідомленням про вручення) вигляді.

Пункт 3.3. Порядку №494 передбачає, що інформація, що надається Міндоходів до Пенсійного фонду України та через Пенсійний фонд України до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, включає:

дані про взяття на облік платників єдиного внеску із зазначенням органу доходів і зборів, в якому взято на облік платника, та відомості про клас професійного ризику виробництва;

відомості зі звітів страхувальників (роботодавців) щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та по укладених договорах про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування;

дані про узгодження результатів перевірок в частині достовірності поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню;

відомості про суми надходжень від сплати єдиного внеску, фінансових санкцій та суми коштів, перерахованих на рахунки Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування;

інші відомості, в тому числі дані у розрізі страхувальників щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, необхідні для виконання органами Пенсійного фонду України функцій, передбачених Законом.

Згідно з п.3.5. Порядку №494 інформація, що передається територіальними органами Пенсійного фонду України органам доходів і зборів:

відомості, необхідні для завершення процедур адміністрування єдиного внеску;

копії таблиць 1, 2, 3, 4 додатка 4 та таблиць додатка 5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерством доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року N 454, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 вересня 2013 року за N 1628/24160.

Таким чином, відповідач, обґрунтовуючи правомірність існування заборгованості позивача у сумі 8305,32 грн., яка була передана у вигляді сальдових залишків на центральному рівні від Пенсійного фонду України до Міндоходів України станом на 01.10.2013 по ФОП ОСОБА_1 , яка своєю чергою увійшла до розрахунку суми недоїмки за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 23.08.2018 №Ф-4252-17/1635, не довів суду із чого складається дана сума заборгованості, чи є ця заборгованість самостійно нарахованою платником або заборгованість нарахована органами Пенсійного фонду України.

При цьому, суд зазначає, що Головне управління ДПС у Київській області не надало суду детальних пояснень та документів, на підставі яких виник борг позивача з єдиного внеску у розмірі 8305,32 грн.

Також будь-яких документів, які б свідчили про підстави виникнення боргу на вказану суму у розмірі 8305,32 грн., який згідно зворотного боку інтегрованої картки платника ФОП ОСОБА_1 з єдиного соціального внеску станом на 31.12.2012 вже існував, відповідачем не надано. Зворотній бік інтегрованої картки платника фізичної особи ОСОБА_1 з ЄСВ такої інформації не містить.

Отже, підстави нарахування Головним управлінням ДФС у Київській області суми боргу з єдиного соціального внеску у розмірі 8305,32 грн., проведене відповідачем 21.10.2013 суд вважає безпідставним та таким, що не підтверджено жодними доказами. В той же час позивач заперечує проти існування такого боргу у сумі 8305,32 грн. та стверджує, що своєчасно сплачував страхові внески до Пенсійного фонду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що включення до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23.08.2018 №Ф-4252-17/1635 суми заборгованості у розмірі 8305,32 грн. є необґрунтованим, адже такий борг ніякими доказами документально не підтверджується.

Решту боргу згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4252-17/1635 від 23.08.2018 складає недоїмка з єдиного внеску, нарахована відповідачем за ІІІ, ІV квартали 2013 року та І, ІІ квартали 2014 року на суму 2535,90 грн. (10841,22 - 8305,32), з урахуванням часткової сплати позивачем суми боргу 2412,70 грн. згідно платіжного доручення від 20.01.2014.

Позивач у позовній заяві посилається на те, що вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.08.2018 складено безпідставно, у зв`язку з чим просить суд дати юридичну оцінку правомірності даної вимоги, згідно якої позивачем сплачено борг у розмірі 10841,22 грн. 17.04.2019, оскільки на рахунки позивача накладено арешт.

Так, статтею 4 Закону №2464-VII (тут і далі по тексту - в редакції, що діяла у період виникнення боргу за 2013-2014 роки) визначено перелік платників єдиного внеску, зокрема, згідно з п.4 ч. 1 ст.4 Закону №2464-VII платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.7 Закону №2464-VII єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім`ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VII).

Відповідно до ч.11 ст.8 Закону №2464-VII єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 № 5515 розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2013 становить 1147,00 грн., з 01.12.2013 - 1218,00 грн.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014 № 719-VII розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2014 становить 1218,00 грн.

Отже, розмір мінімального страхового внеску за ІІІ квартал 2013 року за одну особу складає 1194,03 грн., за ІV квартал 2013 року - 1218,67 грн., у 2014 році - 1267,95 грн. за квартал.

Порядок обліку платників єдиного внеску визначено статтею 5 Закону №2464-VI. Згідно з ч.2 ст.5 Закону №2464-VI у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 04.07.2013 №406-VІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку із проведенням адміністративної реформи" (далі - Закон №406-VІІ), взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 2-14 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, здійснювався Пенсійним фондом з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб.

Платники єдиного внеску, зазначені у п. 4 частини 1 ст. 4 Закону №2464-VI, зокрема фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз.3 ч. 8 ст.9 Закону №2464-VI).

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування було передбачено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що затверджена постановою Правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за № 994/18289 (яка була чинною в період з 01.01.2011 по 25.02.2014, далі - Інструкція №21-5).

Підпунктом 2.1.3 п. 2.1 розділу 2 Інструкції № 21-5 встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 3.4 розділу 3 Інструкції № 21-5, для платників, зазначених у підпункті 2.1.3 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону у розмірі 34,7 відсотка суми, що визначається такими платниками самостійно для себе та членів сім`ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

Обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними у підпункті 2.1.3 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування передбачений пунктом 4.6 розділу 4 Інструкції №21-5.

Зазначена категорія платників самостійно обчислює для себе та членів своїх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, суму єдиного внеску, яка не може бути менше мінімального страхового внеску за кожну особу на місяць (пп.4.6.1 Інструкції №21-5).

Відтак, платники, зазначені у пп. 2.1.3 п. 2.1 розділу II Інструкції № 21-5, які обрали спрощену систему оподаткування, самостійно обчислюють для себе та членів своїх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, суму єдиного внеску, яка не може бути менше мінімального страхового внеску за кожну особу на місяць. Платники сплачують єдиний внесок у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили, до 20 числа місяця, наступного за місяцем, за який він сплачується. Суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний рік.

Згідно з п.7.13. розділу VІІ Інструкції № 21-5, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Після передачі функцій з адміністрування єдиного соціального внеску від органів Пенсійного Фонду України до Міндоходів України процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначала Інструкція про порядок нарахування та сплати платниками єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 №455, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.09.2013 за № 1622/24154 (яка була чинною в період з 01.10.2013 по 29.05.2015, далі - Інструкція №455).

Згідно з пп. 2 п. 4.6 розділу IV Інструкції №455 платники єдиного внеску, визначені пп.3 п.2.1 розділу II Інструкції №455 (фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування), сплачують єдиний внесок у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили, до 20 числа кожного місяця поточного кварталу. При цьому суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним за календарний квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Зазначена категорія платників самостійно обчислює для себе суму єдиного внеску, яка не може бути менше мінімального страхового внеску на місяць (пп.1 п.4.6 розділу IV Інструкції №455).

Отже, фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування без використання праці найманих працівників, нараховують єдиний внесок у розмірі 34,7% на суму, визначену такими платниками самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464-VІ та не менше розміру мінімального страхового внеску.

Порядок стягнення недоїмки по сплаті єдиного внеску визначений статтею 25 Закону №2464-VІ. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Порядок стягнення заборгованості з платників єдиного внеску регламентується Інструкцією №455. Згідно з п.6.2 розділу VI Інструкції №455 сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону підпунктом 6 пункту 4.3, абзацом другим підпункту 2, підпунктом 3 пункту 4.5 та підпунктом 2 пункту 4.6 розділу IV цієї Інструкції, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Відповідно до п. 6.3 розділу VI Інструкції №455 органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:

- якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів у повідомленнях - розрахунках, де визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті;

- якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим зазначеного пункту 6.3 розділу VI Інструкції №455, вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску або актом про суми розбіжностей щодо сум доходу (прибутку), заявлених у звітності до органу доходів і зборів та задекларованих у річній податковій декларації фізичними особами - підприємцями чи особами, які забезпечують себе роботою самостійно, або повідомленням-розрахунком на всю суму донарахованого єдиного внеску.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога надсилається:

- платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`яти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

- платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`ятнадцяти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Сума боргу у вимозі проставляється у гривнях з двома десятковими знаками.

Згідно з п.6.4 розділу VI Інструкції №455 вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Протягом десяти календарних днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки платник зобов`язаний сплатити зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені.

Згідно з п.7.13. розділу VІІ Інструкції № 455, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

З аналізу викладених норм слідує, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі облікових даних з карток особових рахунків платників органами доходів і зборів у випадку, зокрема, якщо фізична особа-підприємець, який обрав спрощену систему оподаткування, має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та така вимога надсилається платнику протягом п`ятнадцяти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску, нарахований за 3-4 квартал 2013 року та 1-2 квартал 2014 року, повинна була формуватися контролюючим органом за наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску, та мала надсилатися органом доходів і зборів протягом п`ятнадцяти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску.

Доказів формування та надсилання позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки) за борг з єдиного соціального внеску, який нараховано за 3-4 квартал 2013 року, 1-2 квартал 2014 року у 2013-2014 матеріали справи не містять, натомість така вимога від 23.08.2018 №Ф-4252-17/1635 була сформована контролюючим органом лише в 2018 році, тобто через п`ять років.

Враховуючи відсутність строків щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені, що було передбачено п.7.13. розділу VІІ Інструкції № 21-5 та п.7.13. розділу VІІ Інструкції № 455, а також п.13 розділу VІІ чинної Інструкції № 449, суд вважає, що позивачу правомірно визначено борг (недоїмку) з єдиного соціального внеску на суму 2535,90 грн. згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4252-17/1635 від 23.08.2018.

Суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи висновки суду про те, що включення до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23.08.2018 №Ф-4252-17/1635 суми заборгованості у розмірі 8305,32 грн., визнано судом необґрунтованим, адже такий борг ніякими доказами документально не підтверджується, суд з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, позивача у справі, вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Київській області від 23.08.2018 №Ф-4252-17/163 в частині суми боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на суму 8305,32 грн.

Щодо позовних вимог про скасування рішення Головного управління ДФС у Київській області від 14.06.2019 №0114465006 про стягнення 24470,96 грн., суд зазначає таке.

Пункт 6 ч.1 ст. 25 Закону №2464-VI за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум;

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею (абз.4 ч.4 ст. 25 Закону №2464-VI).

Згідно з п.1 ч.12 ст.25 Закону №2464-VI за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на рахунки органів доходів і зборів сум єдиного внеску, фінансових санкцій, зазначених у частині одинадцятій цієї статті, нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка зазначених сум, розрахована за кожний день прострочення їх перерахування (зарахування), та накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не зарахованих (неперерахованих) сум.

Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (абз.2 ч.13 ст. 25 Закону №2464-VI).

Відповідно до ч.14 ст.25 Закону №2464-VI про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Згідно з пп.2 п.2 розділу VІІ Інструкції №449 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Як вбачається з оскаржуваного рішення Головного управління ДФС у Київській області від 14.06.2019 №0114465006 штрафні санкції за період з 02.01.2013 до 17.04.2019 накладені на позивача у розмірі 10 % на суму 1325,40 грн., а також нараховано пеню у розмірі 23145,56 грн. (0,1% суми недоїмки) (а.с.8).

Так, з розрахунку штрафної санкції відповідно до рішення №0114465006 від 14.06.2019 (а.с.128), вбачається, що позивачу нараховано штраф:

- 20.01.2014 після сплати ЄСВ у розмірі 2412,70 грн. нараховано штраф (10%) у сумі 241,27 грн. за прострочення сплати ЄСВ (02.01.2013 - за 384 дні прострочення та 21.01.2013 - за 365 днів прострочення);

- 17.04.2019 після сплати ЄСВ у розмірі 10841,22 грн. нараховано штраф (10%) на загальну суму 1084,13 грн. за прострочення сплати ЄСВ (21.01.2013 - за 2278 днів прострочення, 02.07.2013 - за 2116 днів прострочення, 23.07.2013 - за 2095 днів прострочення, 22.10.2013 - за 2004 днів прострочення, 21.01.2014 - за 1913 днів прострочення, 23.04.2014 - за 1821 днів прострочення, 22.07.2014 - за 1731 день прострочення), а всього нараховано штраф на суму 1325,40 грн. після сплати суми боргу 13253,92 грн.

З розрахунку штрафної санкції відповідно до рішення №0114465006 від 14.06.2019 також вбачається, що позивачу нараховано пеню:

- 20.01.2014 на загальну суму 906,19 грн. (за період з 02.01.2013 по 20.01.2014 в сумі 516,42 грн., за період з 21.01.2013 по 20.01.2014 в сумі 389,77 грн.);

- 17.04.2019 на загальну суму 22239,37 грн. (за період з 02.07.2013 по 17.04.2019 в сумі 2526,57 грн., за період з 21.01.2013 по 17.04.2019 в сумі 7983,39 грн., за період з 21.01.2013 по 20.01.2014 в сумі 389,77 грн., за період з 21.01.2014 по 17.04.2019 в сумі 2331,32 грн., за період з 22.07.2014 по 17.04.2019 в сумі 2194,82 грн., за період з 22.10.2013 по 17.04.2019 в сумі 2392,84 грн., за період з 23.04.2014 по 17.04.2019 в сумі 2308,94 грн., за період з 23.07.2013 по 17.04.2019 в сумі 2501,49 грн.), а всього нараховано пеню у розмірі 23145,56 грн.

Отже, штрафні санкції в оскаржуваному рішенні від 14.06.2019 позивачу нараховано за несвоєчасну сплату суми боргу з ЄСВ, який був переданий у вигляді сальдових залишків від Пенсійного фонду України до Міністерства доходів і зборів України в сумі 8305,32 грн. (борг, який виник до 31.12.2012, підстава та період нарахування якого невідомий), та нарахування з ЄСВ за ІІІ, ІV квартали 2013 року, за І, ІІ квартали 2014 року.

Згідно з абз.3-4 пп.2 п.2 розділу VІІ Інструкції №449 передбачено складання рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 08.10.2019, від 05.11.2019, від 28.01.2020, від 10.03.2020, від 24.03.2020 від відповідача неодноразово витребувано докази, зокрема, підстави застосування штрафу на суму 1325,40 грн. (із зазначенням підстав нарахування та періоду, за який його застосовано) та пені на суму 23145,56 грн. (підстави та період нарахування); розрахунок суми штрафу та пені згідно оскаржуваного рішення; - розгорнутий розрахунок нарахованого штрафу на суму 1325,40 грн. за період з 02.01.2013 по 17.04.2019 (щодо кожної суми, з якої складається загальна сума штрафу - із зазначенням підстави нарахування - в інтегрованій картці платника зазначено в якості підстави - або "невизначений документ" або "нарахування єдиного внеску"); розгорнутий розрахунок пені на суму 23145,56 грн. за період з 02.01.2013 по 17.04.2019 (щодо кожної суми, з якої складається загальна сума пені - із зазначенням підстави нарахування - в інтегрованій картці платника зазначено в якості підстави - або "невизначений документ" або "нарахування єдиного внеску"); письмові пояснення про те, чи нараховувався штраф та пеня на суму заборгованості з ЄСВ в розмірі 8305,32 грн., яка передана з територіального органу Пенсійного фонду.

На виконання вимог ухвал суду відповідачем надано розрахунок штрафної санкції та пені за встановленою формою (а.с.35), з аналізу якого неможливо встановити за несвоєчасну сплату якого саме єдиного внеску нараховано штраф у розмірі 10%, оскільки в якості підстави нарахування штрафу та пені вказано або "невизначений документ" або "нарахування єдиного внеску" без вказівки періоду та підстав їх виникнення.

Отже, відповідачем проігноровано п`ять ухвал суду про витребування доказів, а ненадання суду витребуваних доказів унеможливлює встановлення правильності нарахування штрафу та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

При цьому ненадання відповідачем розгорнутого розрахунку нарахованого штрафу на суму 1325,40 грн. за період з 02.01.2013 по 17.04.2019 (щодо кожної суми, з якої складається загальна сума штрафу - із зазначенням підстави нарахування - в інтегрованій картці платника зазначено в якості підстави - або "невизначений документ" або "нарахування єдиного внеску"); та розгорнутого розрахунку пені на суму 23145,56 грн. за період з 02.01.2013 по 17.04.2019 (щодо кожної суми, з якої складається загальна сума пені - із зазначенням підстави нарахування - в інтегрованій картці платника зазначено в якості підстави - або "невизначений документ" або "нарахування єдиного внеску"), а також ненадання письмових пояснень про те, чи нараховувався штраф та пеня на суму заборгованості з ЄСВ в розмірі 8305,32 грн., яка передана з територіального органу Пенсійного фонду, позбавляє суд можливості встановити як правильність розрахунку вказаного штрафу та пені, так і відокремити суму штрафу та пені, нарахованих на суми несвоєчасно сплаченого позивачем єдиного внеску за ІІІ, ІV квартали 2013 року, І, ІІ квартали 2014 року, правомірність нарахування якого згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23.08.2018 №Ф-4252-17/1635 на суму заборгованості у розмірі 2535,90 грн. підтверджено судом.

При цьому суд зазначає, що наслідком встановлення судом відповідності чи невідповідності рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта законним або протиправним, при умові, якщо є можливість ідентифікувати, виокремити та назвати таку невідповідність чи відповідність.

Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим, беручи до уваги те, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

Оскільки в даному випадку відповідачем не надано розгорнутого та обґрунтованого розрахунку нарахованого позивачу штрафу на суму 1325,40 грн. та пені на суму 23145,56 грн., суд позбавлений можливості робити за відповідача такі розрахунки сум штрафу та пені, підміняючи таким чином контролюючий орган, відтак оспорюване рішення від 14.06.2019 №0114465006 слід скасувати повністю.

Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду України в постанові від 05.12.2006 року у справі № 21-527во06.

За таких обставин, суд вважає за необхідне скасувати рішення Головного управління ДФС у Київській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 14.06.2019 №0114465006 у повному обсязі, а позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Щодо наявності підстав для формування та надсилання позивачу вимоги від 05.09.2019 №Ф-4252-17 на суму 24025,76 грн. та доводів позивача про подвійне нарахування суми штрафу та пені за несвоєчасну сплату боргу з ЄСВ, суд зазначає таке.

Як було встановлено судом, 14.06.2019 Головним управлінням ДФС у Київській області було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0114465006, яким позивачу нараховано штраф у розмірі 1325,40 грн. за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску за період з 02.01.2013 до 17.04.2019 та нараховано пеню у розмірі 23145,56 грн. (а.с.8).

Відповідно до рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 15.08.2019 №39256/6/99-99-11-05-02-25 рішення Головного управління ДФС у Київській області від 14.06.2019 №0114465006 залишено без змін.

Відповідно до ч. 15 ст. 25 Закону України №2464 рішення органу доходів і зборів про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами 11 і 12 цієї статті, є виконавчим документом.

Також, 05.09.2019 Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4252-17/9009 станом на 31.08.2019, на суму боргу у розмірі 24025,76 грн., з яких 880,20 грн. - сума штрафу (штраф у розмірі 1325,40 грн., визначений у рішенні від 14.06.2019 №0114465006, зменшено в рахунок оплати позивачем 07.06.2019 - 445,20 грн.), 23145,56 грн. - сума пені (а.с.92).

Таким чином у даному випадку має місце факт повторного включення до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.09.2019 №Ф-4252-17/9009 на суму 24025,76 грн. суми боргу за рішенням Головного управління ДФС у Київській області від 14.06.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0114465006.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, нормою прямої дії встановлено заборону на притягнення двічі до одного виду юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Таким чином, в контексті наведених фактичних обставин, суд вважає, що мало місце повторне притягнення позивача на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.09.2019 №Ф-4252-17/9009 на суму 24025,76 грн. з яких 880,20 грн. - сума штрафу, 23145,56 грн. - сума пені, які повністю увійшли до розрахунку штрафу та пені, нарахованих згідно рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 14.06.2019 №0114465006, до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, що є неприпустимим.

Враховуючи викладене, суд вважає, що одночасне відображення однієї і тієї ж суми боргу (недоїмки) в різних рішенні та вимозі контролюючого органу, жодне з яких не вважається відкликаним, може призвести до її подвійного стягнення.

Отже у відповідача не було правових підстав для формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.09.2019 №Ф-4252-17/9009 на суму 24025,76 грн., оскільки штрафні санкції та пеня за несвоєчасну сплату ЄСВ нараховано на підставі рішення відповідача від 14.06.2019 №0114465006, яке є окремим виконавчим документом.

Вказані обставини є підставою для скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.09.2019 №Ф-4252-17/9009 на суму 24025,76 грн.

За таких обставин, суд вважає за необхідне скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.09.2019 №Ф-4252-17/9009 на суму 24025,76 грн., у зв`язку з повторним включенням суми штрафних санкцій у розмірі 24025,76 грн., яка раніше була визначена у рішенні від 14.06.2019 №0114465006, а позовні вимоги в цій частині задовольнити.

У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у сумі 2167,40 грн. згідно квитанцій № N1AQ94454M від 23.09.2019 на суму 768,40 грн. (а.с.2), № N13FH4206M від 05.12.2019 на суму 768,40 грн. (а.с.66), та за заяву про забезпечення позову №56360611 від 08.07.2020 на суму 630,60 грн. (а.с.186).

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, встановлюється ставка судового збору - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положеннями статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 № 2629-VIII установлено у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2019 року - 1921 гривня, з 1 липня - 2007 гривень, з 1 грудня - 2102 гривні.

Поданий позов є позовом майнового характеру, ціна позову при подачі якого визначається як сума штрафних санкцій, накладених оспорюваним рішенням та зобов`язань зі сплати ЄСВ, визначених оспорюванню вимогою.

Отже ціна поданого позову становить 48496,72 грн., відтак сплаті підлягав судовий збір на суму 768,40 грн. (48496,72 грн. х 1% : 100% = 484,97 грн., що є меншим 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2019).

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову та заяви про забезпечення позову на загальну суму 1399,00 грн. (768,40 + 630,60) підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДПС у Київській області.

Питання щодо повернення позивачу судового збору, сплаченого при подачі позову надмірно, відповідно до статті 7 Закону України "Про судовий збір" може бути вирішено за заявою позивача. Оскільки такої заяви на день ухвалення судового рішення на адресу суду не надійшло, суд не вирішує питання щодо повернення надмірно сплаченого судового збору у сумі 768,40 грн. Суд роз`яснює, що позивач може звернутися з такою заявою і після ухвалення судового рішення у справі.

Керуючись статтями 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 23.08.2018 №Ф-4252-17/1635 в частині суми боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на суму 8305,32 грн.

3. Скасувати рішення Головного управління ДФС у Київській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 14.06.2019 №0114465006 на суму 24470,96 грн., з яких штраф у розмірі 1325,40 грн. та пеня у розмірі 23145,56 грн.

4. Скасувати вимогу Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 05.09.2019 №Ф-4252-17/9009 на суму 24025,76 грн., з яких штраф у розмірі 880,20 грн. та пеня у розмірі 23145,56 грн.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у сумі 1399,00 гривень (одна тисяча триста дев`яносто дев`ять гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код: 43141377, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 31.08.2020.

Суддя Кушнова А.О.