Рішення № 91222204, 31.08.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2020 року справа №320/2804/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області про стягнення коштів,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області, в якому позивач просить суд стягнути на користь ОСОБА_1 з Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області:

- одноразову грошову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров`ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, в сумі 36350,40 грн., яка була нарахована у порядку виконання постанови Славутицького міського суду Київської області від 24.07.2013 в адміністративній справі №377/875/13-а (провадження №2-а/377/371/13) за позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області про визнання протиправними дій щодо виплати одноразової грошової компенсації шкоди здоров`ю, зобов`язання здійснити перерахунок;

- щорічну допомогу на оздоровлення за 2013 рік в сумі 4782,00 грн., яка була нарахована на виконання постанови Славутицького міського суду Київської області в адміністративній справі №377/1064/13-а (провадження №2-а/377/377/13) за позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та на підставі статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на отримання одноразової грошової компенсації за шкоду, заподіяну здоров`ю внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 30-ти мінімальних заробітних плат за 2013 рік та щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат. Позивач зазначив, що постановою Славутицького міського суду Київської області від 24.07.2013 у справі № 377/875/13-а, зокрема, зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров`ю внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 30-ти мінімальних заробітних плат за 2013 рік відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» розміру мінімальної заробітної плати на день виплати, з урахуванням проведених виплат за 2013 рік. Також, відповідно до постанови Славутицького міського суду Київської області від 20.09.2013 у справі № 377/1064/13-а, зокрема, зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2013 рік у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат за 2013 рік відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» розміру мінімальної заробітної плати на день виплати, з урахуванням проведених виплат за 2013 рік. Позивач вказує, що на виконання вказаних рішень суду йому було нараховано, але не виплачено одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров`ю внаслідок Чорнобильської катастрофи за 2013 рік в сумі 36350,40 грн. та щорічну допомогу на оздоровлення за 2013 рік в сумі 4782,00 грн.

Позивач також вказує, що неодноразово звертаючись до відповідача із заявами про виплату присуджених на його користь грошових сум за вищевказаними рішеннями суду, отримував відповідь, що в бюджеті відсутні кошти за даним цільовим призначенням. Позивач вважає, що невиплата присуджених на його користь грошових сум за рішеннями суду порушує його право на належний соціальний захист.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву (а.с.67), в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що відповідно до статті 95 Конституції України виключно Законом України про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідач вказує, що виконання Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» повністю залежить від фінансових ресурсів доходної частини державного бюджету, а кошторисами видатків Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області, видатки на забезпечення в повному обсязі соціальних гарантій відповідно до окремих статей Закону та на виконання судових рішень за програмами соціального захисту громадян не передбачено. Тому, як вказує відповідач, виконати рішення суду в частині виплати одноразової грошової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи та щорічної допомоги на оздоровлення за 2013 рік управління зможе тільки після затвердження таких видатків управлінню на виконання судових рішень.

Вважаючи доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, безпідставними, у відповіді на відзив на позовну заяву (а.с.120-122) позивач, зокрема, зазначив про те, що відповідно до ухвали Славутицького міського суду Київської області від 13.03.2015 у задоволенні заяви головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області про зміну способу і порядку виконання постанови Славутицького міського суду Київської області у справі № 377/1064/13-а було відмовлено з посиланням на те, що заявник просить змінити не спосіб виконання постанови суду, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час прийняття цієї постанови. Вказує, що додані до позову письмові докази свідчать про визнання відповідачем факту невиконання судових рішень в частині виплати нарахованих позивачу грошових сум.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Славутицьким МВ ГУ МВС України в Київській області 13 березня 1996 року (а.с.8-11).

ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) і має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що підтверджується посвідченням від 14.03.2013 серії НОМЕР_2 та вкладкою до вказаного посвідчення № НОМЕР_3 (а.с.14).

Судом встановлено, що постановою Славутицького міського суду Київської області від 24.07.2013 у справі № 377/875/13-а (провадження №2-а-377/371/13), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2014, позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової компенсації за шкоду, заподіяну здоров`ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, зобов`язано УПСЗН виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров`ю внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 30-ти мінімальних заробітних плат за 2013 рік відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» розміру мінімальної заробітної плати на день виплати, з урахуванням суми виплаченої йому такої допомоги за 2013 рік.

Згідно відмітки на вказаному рішенні суду постанова Славутицького міського суду Київської області від 24.07.2013 у справі № 377/875/13-а набрала законної сили 14.05.2014 (а.с.15-19).

18.07.2014 відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області за виконавчим листом, виданим Славутицьким міським судом Київської області 17.06.2014, відкрито виконавче провадження № 44096974 з виконання постанови Славутицького міського суду Київської області від 24.07.2013 у справі № 377/875/13-а (провадження №2-а-377/371/13) (а.с.24).

08.09.2014 відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області виконавче провадження №44096974 з примусового виконання виконавчого листа №2-а-377/371/13, виданого Славутицьким міським судом Київської області 17.06.2014, відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» закінчено, а також зазначено, що у зв`язку з тим, що боржником рішення суду у встановлений строк не виконано, постановою державного виконавця від 29.08.2014 на боржника накладено штраф та зобов`язано виконати рішення суду, постановою від 05.09.2014 на боржника накладено штраф в подвійному розмірі, 08.09.2014 до Славутицького МВ ГУ МВС України в Київській області направлено подання про притягнення боржника до відповідальності в порядку ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.26).

Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області від 05.12.2-14 №37/01-15 на виконання постанови Славутицького міського суду Київської області від 24.07.2013 у справі № 377/875/13-а ОСОБА_1 нараховано одноразову грошову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров`ю внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 30 мінімальних заробітних плат за 2013 рік відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» розміру мінімальної заробітної плати на день виплати, з урахуванням суми виплаченої йому такої допомоги за 2013 рік у розмірі 36350,40 грн., які виплачено не було (а.с.30).

Також, постановою Славутицького міського суду Київської області від 20.09.2013 у справі № 377/1064/13а (провадження №2-а-377/397/13), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014, позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області щодо виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2013 рік у розмірі 90 гривень, зобов`язано УПСЗН виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2013 рік відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат, виходячи з установленого ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» розміру мінімальної заробітної плати на день виплати, з урахуванням суми виплаченої йому такої допомоги за 2013 рік.

Згідно відмітки на вказаному рішенні суду постанова Славутицького міського суду Київської області від 20.09.2013 у справі № 377/1064/13а набрала законної сили 26.02.2014 (а.с.31-36).

24.10.2014 відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області за виконавчим листом, виданим Славутицьким міським судом Київської області 08.10.2014, відкрито виконавче провадження № 46074490 з виконання постанови Славутицького міського суду Київської області від 20.09.2013 у справі № 377/1064/13-а (а.с.40).

23.02.2014 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області подано до Славутицького міського суду Київської області заяву про зміну способу і порядку виконання постанови Славутицького міського суду Київської області у справі № 377/1064/13-а, П №2-а-377/397/13) за позовом ОСОБА_1 до управління прці та соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, шляхом винесення ухвали (із видачею нового виконавчого листа) про стягнення коштів за виконавчим документом з Управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області на користь ОСОБА_1 у відповідності із здійсненим перерахунком, а саме в сумі 478200 грн.(а.с.44-45).

Ухвалою Славутицького міського суду Київської області від 13.03.2015 у справі № 377/1064/13-а у задоволенні заяви головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області про зміну способу і порядку виконання постанови Славутицького міського суду Київської області у справі № 377/1064/13-а, П №2-а-377/397/13), за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, відмовлено з тих підстав, що заявник просить суд змінити не спосіб виконання постанови суду, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час прийняття цієї постанови (а.с.36).

Ухвала Славутицького міського суду Київської області від 13.03.2015 у справі № 377/1064/13-а згідно відмітки на вказаному рішенні суду набрала законної сили 26.02.2014 (а.с.36, зворотній бік).

29.04.2015 відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області виконавче провадження №46074490 з примусового виконання виконавчого листа №377/1064/13-а, виданого Славутицьким міським судом Київської області 08.10.2014, відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» закінчено, а також зазначено, що у зв`язку з тим, що боржником рішення суду у встановлений строк не виконано, постановою державного виконавця від 23.03.2015 на боржника накладено штраф та зобов`язано виконати рішення суду, постановою від 28.04.2015 на боржника накладено штраф в подвійному розмірі, 28.04.2015 до Славутицького МВ ГУ МВС України в Київській області направлено подання про притягнення боржника до відповідальності в порядку ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.41-42).

Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області від 04.08.2015 №20/01-15 на виконання постанови Славутицького міського суду Київської області від 24.07.2013 у справі № 377/1064/13-а ОСОБА_1 нараховано щорічну допомогу на оздоровлення за 2013 рік в сумі 4782,00 грн., яку виплачено не було (а.с.47).

Листами від 15.08.2019 №02-16/1768 та від 02.09.2019 №01-16/18 Управління праці, соціального захисту та захисту населення Славутицької міської ради Київської області повідомило позивача про те, що на підставі постанови Славутицького міського суду Київської області від 24.07.2013 у справі № 377/875/13-а ОСОБА_1 проведено перерахунок розміру одноразової грошової компенсації за шкоду, заподіяну здоров`ю внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 30 мінімальних заробітних плат за 2013 рік відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням фактично виплаченої суми, у розмірі 36350,40 грн., а також на підставі постанови Славутицького міського суду Київської області від 20.09.2013 у справі № 377/1064/13-а ОСОБА_1 проведено перерахунок розміру щорічної допомоги на оздоровлення за 2013 рік відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 4 мінімальних заробітних плат, встановлених законом на момент проведення виплати, з урахуванням фактично виплаченої суми, у розмірі 4782,00 грн. Також позивача повідомлено про те, що вказані кошти позивачу виплачено не було, у зв`язку з тим, що кошторисами видатків управлінню соціального захисту населення Славутицької міської ради, видатки на забезпечення в повному обсязі соціальних гарантій відповідно до окремих статей Закону та на виконання судових рішень за програмами соціального захисту громадян не передбачено, тому виконати вищевказані постанови в частині виплати одноразової грошової компенсації за шкоду, заподіяну здоров`ю внаслідок Чорнобильської катастрофи та щорічної допомоги на оздоровлення за 2013 рік управління не має змоги (а.см.49-50, 52).

Судом встановлено, що 18.02.2020 позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області із заявою, в якій просив виплатити нараховану йому одноразову грошову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров`ю внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 36350,40 грн., а також нараховану щорічну допомогу на оздоровлення за 2013 рік у розмірі 4782,00 грн. (а.с.53).

Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області листом від 02.03.2020 №01-16/08 повідомило позивачу про те, що кошторисами видатків управлінню соціального захисту населення Славутицької міської ради, видатки на забезпечення в повному обсязі соціальних гарантій відповідно до окремих статей Закону та на виконання судових рішень за програмами соціального захисту громадян не передбачено, у зв`язку з чим виконати постанови Славутицького міського суду Київської області від 24.07.2013 у справі № 377/875/13-а та від 20.09.2013 у справі № 377/1064/13-а в частині виплати одноразової грошової компенсації за шкоду, заподіяну здоров`ю внаслідок Чорнобильської катастрофи та щорічної допомоги на оздоровлення за 2013 рік управління зможе тільки після затвердження видатків управлінню на виконання судових рішень. Щодо включення рішення до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою, відповідачем повідомлено позивача, що управління соціального захисту населення не наділено повноваженнями ведення Реєстру, відомості щодо внесених даних про судові рішення до Реєстру управлінню соціального захисту населення Славутицької міської ради не відомі (а.с.55).

Вважаючи, що не виплата присуджених на користь позивача грошових сум за рішеннями суду, а саме одноразової грошової компенсації за шкоду, заподіяну здоров`ю внаслідок Чорнобильської катастрофи та щорічної допомоги на оздоровлення за 2013 рік відповідно до статті 48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", порушує його право на належний соціальний захист, позивач звернувся з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Як було зазначено вище, на виконання постанов Славутицького міського суду Київської області від 24.07.2013 у справі № 377/875/13-а та від 20.09.2013 у справі № 377/1064/13-а ОСОБА_1 відповідно до статті 48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" нараховано одноразову грошову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров`ю внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 36350,40 грн., а також щорічну допомогу на оздоровлення за 2013 рік у розмірі 4782,00 грн.

Натомість, вказані грошові кошти позивачу не виплачені, що визнається відповідачем.

При цьому, суд зазначає, що здійснення нарахування одноразової грошової компенсації за шкоду, заподіяну здоров`ю внаслідок Чорнобильської катастрофи та щорічної допомоги на оздоровлення за 2013 рік є лише передумовою виплати вказаних грошових коштів та не свідчить про виконання рішень суду у повному обсязі, оскільки постановами Славутицького міського суду Київської області від 24.07.2013 у справі № 377/875/13-а та від 20.09.2013 у справі № 377/1064/13-а зобов`язано орган управління соціального захисту населення не тільки нарахувати, а й виплатити нараховані кошти.

Разом з тим, відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.1 ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Тобто, судові рішення, мають бути виконані Управлінням соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області, які набрали законної сили і є обов`язковими до виконання.

Посилання відповідача як на поважність причин невиконання рішень суду на те, що кошторисами видатків Управлінню соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області, видатки на забезпечення в повному обсязі соціальних гарантій відповідно до окремих статей Закону та на виконання судових рішень за програмами соціального захисту громадян не передбачено, у зв`язку з чим виконати рішення суду в частині виплати одноразової грошової компенсації за шкоду заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи та щорічної допомоги на оздоровлення за 2013 рік управління зможе тільки після затвердження таких видатків управлінню на виконання судових рішень, суд до уваги не бере, оскільки дані доводи порушують гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном.

Верховний Суд України неодноразово у своїх рішеннях вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі №21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі №21-44а10).

Рішенням Європейського суду у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005, зазначено, що якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Тобто, реалізація особою права, пов`язаного з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тому такі доводи відповідача відхиляються судом.

У рішеннях ЄСПЛ від 28.11.1999 у справі «Brumarescu v. Romania» та від 24.07.2003 у справі «Рябих проти Росії» судом зазначено, що одним з основоположних аспектів принципу верховенства права є юридична визначеність, яка передбачає, що в разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, яке набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

Так, у справі «Серінг проти Сполученого Королівства» від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що Конвенція як правовий акт, що забезпечує захист прав людини, передбачає, що її гарантії мають бути реальними та ефективними. Будь-яке тлумачення прав та свобод, що гарантуються, має відповідати загальним рисам Конвенції, мета якої забезпечення і розвиток ідеалів і цінностей демократичного суспільства. Таким чином, на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст.6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Крім того, слід зазначити, що невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване ст.1 Першого протоколу до Конвенції. Так, у справі «Півень проти України» Європейський суд констатував порушення ст.6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання, та відсутністю у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади.

Невиконання рішення державного суду не може бути виправдане і відсутністю бюджетних видатків.

Так, у справі «Шмалько проти України» Європейський суд констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №522/24503/16-а.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що постанову Славутицького міського суду Київської області від 24.07.2013 у справі № 377/875/13-а та постанову Славутицького міського суду Київської області від 20.09.2013 у справі № 377/1064/13-а відповідачем в повному обсязі не виконано, а саме в частині виплати нарахованих грошових коштів.

Щодо обраного позивачем способу захисту суд зазначає таке.

Порядок виконання судових рішень чітко визначений Законами України "Про виконавче провадження" та "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", якими встановлено обов`язок боржника виконати рішення суду в повному обсязі.

Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення.

Крім цього, частинами першою, третьою статті 33 цього Закону передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

За наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Як встановлено судом, головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області звертався до Славутицького міського суду Київської області із заявою про зміну способу і порядку виконання постанови Славутицького міського суду Київської області у справі № 377/1064/13-а, П №2-а-377/397/13), однак ухвалою Славутицького міського суду Київської області від 13.03.2015 у справі № 377/1064/13-а у задоволенні заяви головного державного виконавця відмовлено з тих підстав, що заявник просить суд змінити не спосіб виконання постанови суду, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час прийняття цієї постанови.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є держава.

Частиною 6 статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачено, що перерахування коштів за рішенням суду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у тримісячний строк з дня надходження документів та відомостей, необхідних для цього, з одночасним направленням повідомлення про виплату коштів державному виконавцю, державному підприємству або юридичній особі.

Обставини справи свідчать, що стягувачем вжито всіх відповідних заходів, направлених на виконання боржником постанови Славутицького міського суду Київської області від 24.07.2013 у справі № 377/875/13-а та постанови Славутицького міського суду Київської області від 20.09.2013 у справі № 377/1064/13-а, але рішення судів не виконані через відсутність відповідних видатків, передбачених для боржника.

Аналізуючи встановлені судом обставини у поєднанні з наведеними нормативними положеннями, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної заяви та необхідність її задоволення, адже саме такий спосіб виконання судового рішення як стягнення є ефективним та таким, що виключає свавільне втручання у процес виконання судового рішення боржника, який без поважних на то причин не виконує судове рішення.

Таким чином, заявлені позовні вимоги можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем.

Беручи до уваги, що постанови Славутицького міського суду Київської області від 24.07.2013 у справі № 377/875/13-а та від 20.09.2013 у справі № 377/1064/13-а, ухвалені на користь позивача, не були виконані у встановлений законом строк, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення на користь позивача з Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області одноразової грошової компенсації за шкоду, заподіяну здоров`ю внаслідок Чорнобильської катастрофи в сумі 36350,40 грн. та щорічної допомоги на оздоровлення за 2013 рік в сумі 4782,00 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак не довів правомірності своїх дій.

Водночас позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт протиправної бездіяльності відповідача, що завдає шкоди його прав та інтересам.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, зважаючи на те, що суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність обставин, які б виключали можливість виконання постанови Славутицького міського суду Київської області від 24.07.2013 у справі № 377/875/13-а та від 20.09.2013 у справі № 377/1064/13-а, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з вимогами пункту 2 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.7 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, суд звертає увагу, що ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч.5 ст.134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява №34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ст.30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно матеріалів справи, 13.03.2020 між позивачем та адвокатом Адвокатського об`єднання "Славутицька міська юридична консультація «Захист» Прокопенком Олександром Павловичем укладено Договір б/н про надання професійної правничої допомоги (далі - Договір) (а.с. 55-56).

Пунктом 2.1 цього договору Виконавець зобов`язується надавати Довірителю необхідну правову допомогу у правовідносинах, які є предметом договору, спору по вищевказаній справі, а Довіритель зобов`язується провести оплату роботи Виконавця згідно умов даного договору.

Так, у відповідності до умов пункту 2.2 Договору сторони погодили, що за роз`яснення та надання консультацій з положень законодавства України про адміністративне судочинство, законодавчо-нормативних актів з питань соціального захисту - 1 година - вартість послуги 200 грн.; вивчення та проведення аналізу наданих Довірителем документів, що стосується предмету спору - 2 години - вартість послуги 300 грн.; підготовка адміністративного позову до суду - 4 години - вартість послуги 1000 грн. (а.с.55-56).

Доказом понесення витрат позивача на правничу допомогу є квитанція №0.0.1650718455.1 від 17.03.2020, згідно якої на виконання умов Договору позивач сплатив 1500,00 грн. (а.с. 60), Акт прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги б/н від 13.03.2020 (а.с. 55-56).

Як вбачається з акту прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання професійної правничої допомоги б/н від 13.03.2020, позивачеві надано такі юридичні послуги:

- роз`яснення та надання консультацій з положень законодавства України про адміністративне судочинство, законодавчо-нормативних актів з питань соціального захисту - 1 година;

- вивчення та проведення аналізу наданих Довірителем документів, що стосується предмету спору - 2 години;

- підготовка адміністративного позову до суду - 4 години. Вказано, що вартість послуг, наданих Довірителю адвокатом Прокопенко О.П. та оплачених Довірителем на час розгляду справи у суді складає 1500 грн., яка за надану правову допомогу отримана згідно банківської квитанції від 17.03.2020.

Дослідивши вищевказані документи, суд дійшов висновку про те, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), у зв`язку з чим суд вважає, що позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області на рахунок позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.

При цьому суд враховує той факт, що відповідачем не надано заперечень щодо неспівмірності вимоги про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1500,00 грн.

Під час звернення з даним позовом до суду позивач судовий збір не сплачував, оскільки є звільненим від сплати судового збору як особа, яка постраждала від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (1 категорії) на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір". Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області (ідентифікаційний код 22208706, місцезнаходження: 07101, Київська область, м. Славутич, Центральна площа, 7) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) одноразову грошову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров`ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, нараховану відповідно до статті 48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі 36350,40 грн. (тридцять шість тисяч триста п`ятдесят гривень 40 коп.).

3. Стягнути з Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області (ідентифікаційний код 22208706, місцезнаходження: 07101, Київська область, м. Славутич, Центральна площа, 7) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) щорічну допомогу на оздоровлення за 2013 рік, нараховану відповідно до статті 48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі 4782,00 грн. (чотири тисячі сімсот вісімдесят дві гривні 00 коп.).

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області (ідентифікаційний код 22208706, місцезнаходження: 07101, Київська область, м. Славутич, Центральна площа, 7) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1500,00 грн. (одна тисяча п`ятсот гривень 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення складено 31.08.2020.

Суддя Кушнова А.О.