Ухвала суду № 91221706, 28.08.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

28 серпня 2020 р. Справа №805/2158/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 , про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 23 травня 2017 року № К-2020/0-1556/16-17 у затвердженні проекту землеустрою земельної ділянки кадастровий номер 1423055400:03:000:1787, зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки кадастровий номер 1423055400:03:000:1787 в оренду.

Позивач вважає відмову у затвердженні проекту землеустрою протиправною, оскільки підстави, які зазначені відповідачем у відмові не відповідають жодним нормам чинного законодавства. Зазначає, що відповідно до норм Земельного кодексу України підставою для відмови у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву, відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 27 березня 2014 року №ДЦ/1423055400:03:000/00000781 громадянину ОСОБА_1 був наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 11,3197 га в оренду для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення на території Дробишевської сільської ради Краснолиманського району Донецької області, розташованих за межами населеного пункту. У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області для розгляду та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення на території Дробишевської сільської ради Краснолиманського району Донецької області, розташованих за межами населеного пункту.

За результатами розгляду було з`ясовано, що проект землеустрою не в повній мірі відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, а саме: на титульному аркуші проекту землеустрою, кадастровому плані земельної ділянки та на аркуші відомостей про координати поворотних точок їх меж, не вказана позначка про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру ( пункт 75 постанова КМУ від 17 жовтня 2012 року № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру»); не вжито заходи щодо поновлення терміну дії наказу Головного управління Держгеокадастру від 27 березня 2014 року № 1423055400:03:000/00000781, який сплив 27 березня 2015 року; не уточнена інформація щодо цільового призначення земельної ділянки у Витязі з Державного земельного кадастру від 29 грудня 2014 року №НВ-1487602014; не надано агрохімічний паспорт поля (земельної ділянки), запроектованої до відведення гр. ОСОБА_1 , який є обов`язковим при передачі земельної ділянки у власність, користування (згідно п.5. Порядку ведення агрохімічного паспорту поля, земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11 жовтня 20111 року № 536).

Враховуючи вище викладене, проект громадянину ОСОБА_1 був повернутий на опрацювання та виправлення недоліків.

Зазначено, що позивач декілька разів звертався до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, але зауваження не були виправлені.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 20 жовтня 2016 року № 2216-СГ «Про надання згоди на поділ земельної ділянки» громадянину ОСОБА_2 надано згоду на поділ земельної ділянки площею 11,3197 га (кадастровий номер 1423055400:03:000:1787) в тому числі: ріллі 11,3197 га, що перебуває у запасі із цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення, на території Дробишевської селищної ради Лиманського (Краснолиманського) району Донецької області за межами населених пунктів та розроблену технічну документацію щодо поділу та об`єднання земельної ділянки площею 11,3197 га кадастровий номер 1423055400:03:000:1787 громадянину ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Дробишевської селищної ради Лиманського району Донецької області за межами населених пункті.

08 листопада 2016 року наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 2347-СГ «Про погодження документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки» було погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки площею 11,3197 га кадастровий номер 1423055400:03:000:1787 громадянину ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Дробишевської селищної ради Лиманського району Донецької області за межами населених пунктів.

Таким чином, підготувати позивачу відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки з кадастровим номером 1423055400:03:000:1787 в оренду є не можливим, у зв`язку з тим, що у 2016 році до Головного управління Держгеокадастру звернулись громадяни з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельні ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення на території Дробишевської сільської ради Краснолиманського району Донецької області, розташованих за межами населеного пункту, крім того, ця інформація була зазначена у листах Головного управління.

Земельну ділянку з кадастровим номером 1423055400:03:000:1787 поділено на 6 земельних ділянок, кожній з яких присвоєний свій кадастровий номер.

Наказами Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області надано у власність земельні ділянки громадянам: ОСОБА_2 наказом № 198-СГ від 31 січня 2017 року передано земельну ділянку площею 2,0000га з кадастровим номером 1423055400:03:000:1895; ОСОБА_3 наказом № 208-СГ від 01 лютого 2017 року передано земельну ділянку площею 2,0000га з кадастровим номером 1423055400:03:000:1891; ОСОБА_4 наказом № 199-СГ від 31 січня 2017 року передано земельну ділянку площею 2,0000газ кадастровим номером 1423055400:03:000:1894; ОСОБА_5 наказом № 184-СГ від 31 січня 2017 року передано земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 1423055400:03:000:1893; ОСОБА_6 наказом № 183-СГ від 31 січня 2017 року передано земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 1423055400:03:000:1892; ОСОБА_7 наказом № 205-СГ від 01 лютого 2017 року передано земельну ділянку площею 1,2261 газ кадастровим номером 1423055400:03:000:1890.

Громадяни ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 зареєстрували право власності на земельну ділянку, яке виникає з моменту державної реєстрації цих прав, як того вимагає стаття 125 Земельного кодексу України.

Посилаючись на наведені обставини, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року, позов задоволений у повному обсязі. Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 23 травня 2017 року № К-2020/0-1556/16-17 у затвердженні проекту землеустрою земельної ділянки кадастровий номер № 1423055400:03:000:1787. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області (з урахуванням висновків суду) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки кадастровий номер 1423055400:03:000:1787в оренду.

Постановою Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 27 січня 2020 року касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області задоволено частково. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року скасовано, а справу № 805/2158/17-а направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Донецького окружного адміністративного суду, 05 лютого 2020 року був проведений автоматизований розподіл вищевказаної справи між суддями, за наслідками якого визначений склад суду с. Христофоров А.Б.

Ухвалою суду від 10 лютого 2020 року справу прийнято до розгляду, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи. Витребувано у Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області: відомості технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, а саме з приводу поділу 25 листопада 2016 року земельної ділянки за кадастровим номером 1423055400:03:000:1787 на земельні ділянки з кадастровими номерами: 1423055400:03:000:1890, 1423055400:03:000:1891, 1423055400:03:000:1892, 1423055400:03:000:1893, 1423055400:03:000:1894, 1423055400:03:000:1895, а також накази від 31 січня 2017 року № 183-СГ, № 184-СГ, № 198-СГ, № 199-Г, від 1 лютого 2017 року № 208-СГ, № 205-СГ якими затверджені проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 .

Витребувано з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно: відомості щодо зареєстрованих прав власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 1423055400:03:000:1787, та 1423055400:03:000:1890, 1423055400:03:000:1891, 1423055400:03:000:1892, 1423055400:03:000:1893, 1423055400:03:000:1894, 1423055400:03:000:1895.

Ухвалою суду від 13 березня 2020 року, до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, було залучено: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_5 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_6 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), та ОСОБА_7 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ).

Запропоновано третім особам надати пояснення на позовну заяву у строк до 03 квітня 2020 року.

Відповідно до статті 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

З огляду на те, що останньою відомою адресою місця проживання (перебування) третіх осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 , є м. Донецьк, тобто тимчасово окупована територія, з метою дотримання прав означених осіб на подання пояснень на позовну заяву, та вчинення інших можливих процесуальних дій, вищевказана ухвала суду про залучення зазначених осіб до участі у справі, як третіх осіб, від 13 березня 2020 року, була опублікована на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), - 13 березня 2020 року, тобто не пізніше ніж за двадцять днів до дати, до якої запропоновано третім особам надати пояснення на позовну заяву, а саме 03 квітня 2020 року.

У строк встановлений судом, пояснення на позовну заяву третіми особами не подані.

02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, яким Розділ VI «Прикінцеві положення» КАС України, доповнений п. 3, згідно із яким, встановлювалось, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки, щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

У зв`язку із наведеним, за для дотримання правсторін та третіх осіб, на вчинення відповідних процесуальних дій, означені строки, і, відповідно, строк розгляду даної справи, судом були продовжені, у відповідності до положень п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.

17 липня 2020 року, набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 року № 731-IX, відповідно до якого, пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладений в такій редакції: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином».

Розділом II Прикінцеві та перехідні положення, означеного Закону № 731-IX, закріплено, що процесуальні строки, які були продовжені, зокрема, відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Задля дотримання прав учасників справи на вчинення відповідних процесуальних дій, судом був витриманий достатній час, зокрема, для поштового пробігу можливих поштових відправлень від учасників справи.

Станом на час розгляду справи 28 серпня 2020 року, будь-яких заяв щодо продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом № 731-IX, або заявпро поновлення процесуальних строків, встановлених нормами КАС України, у зв`язку із їх пропуском з поважних причин, та таких, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, або заяв про продовження процесуальних строків, встановлених судом, з причин неможливості вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк, що зумовлено обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, - від учасників справи не надходило.

Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи вищезазначене, та зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, заяв від учасників справи про поновлення/продовження процесуальних строків, для вчинення процесуальних дій, у відповідності до положень п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, до суду не надходило, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, суд проводить розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, участь учасників справи в судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, та сторонами не повідомлено причин, які безпосередньо перешкоджають розгляду даної справи за наявними у ній доказами.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження, за наявними матеріалами.

За змістом статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 2 статті 4 Земельного кодексу України передбачено, що завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Статтею 30 Закону України “Про землеустрій” передбачено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Частиною 1 статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У відповідності до частини 4 статті 186-1 Земельного кодексу України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Частиною 5 статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Згідно з частиною 6 статті 186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Частиною 8 статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Таким чином, статтею 186-1 Земельного кодексу України передбачено два альтернативні варіанти рішень у формі висновку, які можуть бути прийняті територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: про затвердження цього проекту або про відмову в його затвердженні.

З матеріалів справи встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 20 жовтня 2016 року № 2216-СГ «Про надання згоди на поділ земельної ділянки» громадянину ОСОБА_2 надано згоду на поділ земельної ділянки площею 11,3197 га (кадастровий номер 1423055400:03:000:1787) в тому числі: ріллі 11,3197 га, що перебуває у запасі із цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення, на території Дробишевської селищної ради Лиманського (Краснолиманського) району Донецької області за межами населених пунктів та розроблену технічну документацію щодо поділу та об`єднання земельної ділянки площею 11,3197 га кадастровий номер 1423055400:03:000:1787 громадянину ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Дробишевської селищної ради Лиманського району Донецької області за межами населених пункті.

08 листопада 2016 року наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 2347-СГ «Про погодження документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки» було погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки площею 11,3197 га кадастровий номер 1423055400:03:000:1787 громадянину ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Дробишевської селищної ради Лиманського району Донецької області за межами населених пунктів.

Отже, підготувати позивачу відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки з кадастровим номером 1423055400:03:000:1787 в оренду є не можливим, у зв`язку з тим, що у 2016 році до Головного управління Держгеокадастру звернулись громадяни з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельні ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення на території Дробишевської сільської ради Краснолиманського району Донецької області, розташованих за межами населеного пункту, крім того, ця інформація була зазначена у листах Головного управління.

Земельну ділянку з кадастровим номером 1423055400:03:000:1787 поділено на 6 земельних ділянок, кожній з яких присвоєний свій кадастровий номер, а саме: 1423055400:03:000:1890, 1423055400:03:000:1891, 1423055400:03:000:1892, 1423055400:03:000:1893, 1423055400:03:000:1894, та 1423055400:03:000:1895.

Так, наказами Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області надано у власність земельні ділянки громадянам: ОСОБА_2 наказом № 198-СГ від 31 січня 2017 року передано земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 1423055400:03:000:1895; ОСОБА_3 наказом № 208-СГ від 01 лютого 2017 року передано земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 1423055400:03:000:1891; ОСОБА_4 наказом № 199-СГ від 31 січня 2017 року передано земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 1423055400:03:000:1894; ОСОБА_5 наказом № 184-СГ від 31 січня 2017 року передано земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 1423055400:03:000:1893; ОСОБА_6 наказом № 183-СГ від 31 січня 2017 року передано земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 1423055400:03:000:1892; ОСОБА_7 наказом № 205-СГ від 01 лютого 2017 року передано земельну ділянку площею 1,2261 га з кадастровим номером 1423055400:03:000:1890.

Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, проведена державна реєстрація прав власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, 10.03.2017 року - на земельну ділянку з кадастровим номером 1423055400:03:000:1890 - за ОСОБА_7 , 13.03.2017 року - на земельну ділянку з кадастровим номером1423055400:03:000:1891- за ОСОБА_3 ,10.03.2017 року - на земельну ділянку з кадастровим номером 1423055400:03:000:1892 – за ОСОБА_6 , 10.03.2017 року - на земельну ділянку з кадастровим номером1423055400:03:000:1893 – за ОСОБА_5 , 10.03.2017 року -на земельну ділянку з кадастровим номером 1423055400:03:000:1894 – за ОСОБА_4 ,10.03.2017 року - на земельну ділянку з кадастровим номером1423055400:03:000:1895 – за ОСОБА_2 (Т. 1 а.с. 69-80).

Будь-які відомості про права власності, інші речові права, обтяження щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1423055400:03:000:1787 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, - відсутні (а.с. 68).

Суд зазначає, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною 1 статті 4 КАС України, адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ. Адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб`єкт владних повноважень –це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Водночас помилковим є застосування статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів в порядку цивільного судочинства.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №305/216/18.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного (господарського) судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися “судом, встановленим законом” у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №761/33504/14-а, від 18.04.2018 у справі № 802/950/17-а та від 14.11.2018 у справі №826/240/16.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв`язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Як вже було зазначено вище, підготувати позивачеві відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки з кадастровим номером 1423055400:03:000:1787 в оренду є не можливим, з огляду на те, що за наслідками звернення у 2016 році до Головного управління Держгеокадастру громадян з клопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельні ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення на території Дробишевської сільської ради Краснолиманського району Донецької області, розташованих за межами населеного пункту, на підставі ухвалених відповідачем рішень, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1423055400:03:000:1787 була поділено на 6 земельних ділянок, кожній з яких присвоєний свій кадастровий номер, а саме: 1423055400:03:000:1890, 1423055400:03:000:1891, 1423055400:03:000:1892, 1423055400:03:000:1893, 1423055400:03:000:1894, та 1423055400:03:000:1895, які були передані у приватну власність особам ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 , з проведенням державної реєстрації прав власності на вищевказані земельні ділянки за цими особами у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, - у березні 2017 року. Прийняті відповідачем рішення про передачу третім особам у приватну власність земельних ділянок є ненормативними актами суб`єкта владних повноважень, які вичерпали свою дію внаслідок їх виконання.

З огляду на викладене, у даному випадку захист порушеного, на думку позивача, права залежно від суб`єктного складу сторін має вирішуватися за нормами цивільного судочинства.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) (далі ЦПК України), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Згідно із пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, до способів захисту цивільних прав та інтересів належить визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного (господарського) судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 та 18 квітня 2018 року у справах № 761/33504/14-а та № 802/950/17-а відповідно.

Згідно із частиною 1 статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За приписами частини 1 статті 23 ЦПК України, усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Згідно ч.1 ст.30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі по тексту - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з поняттями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це, не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

Враховуючи вищенаведені обставини та норми чинного законодавства, суд вважає, що розгляд даної категорії справ не має здійснюватися в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України закріплено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно із частиною 2 цієї статті, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

З урахуванням наведених законодавчих норм, суд приходить до висновку, що провадження у даній справі слід закрити на підставі положень п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

При цьому суд роз`яснює, що положеннями пункту 5 частини 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, за клопотанням позивача, сплачена ним за звернення до суду із даним позовом сума судового збору може бути повернута ухвалою суду.

За приписами частини 1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Враховуючи наведене, суд роз`яснює позивачеві, що розгляд даної справи віднесений до юрисдикції місцевого загального суду.

Керуючись ст.ст. 238, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Краматорськ, б-р. Машинобудівників, буд. 16, ЄДРПОУ: 39767332), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_5 (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_6 (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), та ОСОБА_7 (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ), про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити певні дії, - закрити.

Роз`яснити в цій ухвалі, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала постановлена та підписана в порядку письмового провадження 28 серпня 2020 року.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров