Рішення № 91221479, 21.08.2020, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/1924/18

Номер провадження 2/373/23/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2020 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області

в складі:

головуючого судді - Залеської А.О.

за участі секретаря судових засідань Руденко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяславі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Воробей Оксани Михайлівни, третя особа: Переяслав-Хмельницька міська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом та просила визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Воробей О.М. 18 жовтня 2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є онукою заповідачки та має право на спадщину за законом за правом представлення, так як її батько ОСОБА_4 - син спадкодавця ОСОБА_3 помер раніше матері. ОСОБА_1 подала до державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Там довідалась, що існує заповіт ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 . Позивач вважає, що цей заповіт ОСОБА_3 склала під впливом фізичного та психологічного насильства з боку відповідача, а отже він не відповідає вільному волевиявленню заповідача. При цьому позивач вказує, що її баба неодноразово складала заповіт на ОСОБА_2 , а через деякий час з допомогою племінниці ОСОБА_5 скасовувала його по тій причині, що відповідач погано ставився до баби. Останнім часом паспорт ОСОБА_3 та документи на майно перебували в ОСОБА_5 , а тому без паспорту вона не могла вчергове скласти заповіт на ОСОБА_2 .

У встановлений судом строк після відкриття провадження у справі відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, та доповнивши його своїми поясненнями вказав, що останній заповіт на його користь складено та посвідчено абсолютно незалежним приватним нотаріусом Воробей О.М. у суворій відповідності до вимог закону та відповідає внутрішній волі заповідачу, хоч цьому намагалась перешкодити ОСОБА_5 . Саме вона, як племінниця розраховувала на квартиру тітки після її смерті та якимось чином дізнавалась про попередні заповіти, складені на його користь та посвідчені приватним нотаріусом ОСОБА_6 , після чого психологічно тиснула на спадкодавця та особисто водила її до нотаріуса скасовувати черговий заповіт. За твердженням відповідача ОСОБА_3 останній свій заповіт склала в іншого нотаріуса аби зберегти таємницю та уникнути дорікань та психологічного тиску з боку ОСОБА_5 .

Вислухавши аргументи учасників судового процесу, свідків та дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено наступне.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 повідомив, що зі слів його довірительки ОСОБА_1 її баба ОСОБА_3 дійсно кілька разів складала заповіти у приватного нотаріуса ОСОБА_6 на користь свого співмешканця ОСОБА_2 , з яким згодом, нікого не повідомивши зареєструвала шлюб. Останній раз заповіт баба скасувала 28.04.2017 в присутності племінниці ОСОБА_5 . Така не постійна позиція спадкодавця підтверджує відсутність у неї внутрішньої волі залишити своє майно ОСОБА_2 . Відносини між померлою та відповідачем були непрості, оскільки ОСОБА_3 хворіла та потребувала посиленої уваги, лікування та догляду. Натомість ОСОБА_2 обмежував її у свободі пересування та спілкування з людьми, про що свідчить написана нею записка про допомогу, яку вона передала сусідці через вікно. Після чергового скасування заповіту паспорт ОСОБА_3 залишився в ОСОБА_5 . За таких обставин оспорюваний заповіт від 18.10.2017 представник вважає таким, що не відповідає волі заповідача та посвідчений приватним нотаріусом Воробей О.М. з порушенням порядку щодо встановлення особи на підставі оригіналу паспорта.

Відповідач ОСОБА_2 , допитаний в суді як свідок, повідомив, що племінниця його дружини ОСОБА_8 весь час чинила тиск на ОСОБА_3 в надії заволодіти її квартирою. Він тривалий час здійснював догляд за ОСОБА_3 , з якою в них були відносини притаманні подружжю з кінця 2010 року. Остання хворіла на цукровий діабет, мала проблеми з ногами, погано бачила та чула, а тому знайшла в ньому підтримку чоловіка, з яким бажала прожити до кінця свого життя. ОСОБА_3 була вдячна йому за турботу та згодом після того як вони зійшлися повідомила, що склала на нього заповіт. Вона йому розповідала, що ні онука ОСОБА_1 , ні племінниця ОСОБА_8 не виявили бажання переїхали до неї, щоб завжди бути поряд. У зв`язку з хворобою та похилим віком, задля уникнення конфліктів з племінницею ОСОБА_3 піддавалась її психологічному тиску та скасовувала складений у нотаріуса ОСОБА_6 черговий заповіт. Аби все ж таки реалізувати свою волю та уникнути дорікань племінниці ОСОБА_8 , яка мала дружні відносини з приватним нотаріусом ОСОБА_6 , ОСОБА_3 попросила його знайти іншого нотаріуса щоб таємно від всіх скласти заповіт і спокійно жити далі. Заповіт від 18.10.2017 є вільною волею ОСОБА_3 , був складений та посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_9 в присутності двох свідків, оскільки у померлої був слабкий зір. На той час паспорт у ОСОБА_3 був при собі. Пропажу паспорта він виявив в день смерті дружини та тепер здогадується, що його могла забрати ОСОБА_5 , яка незадовго до смерті приїздила провідати ОСОБА_3 та наполегливо шукала якісь документи по квартирі, в тому числі і паспорт. Стан здоров`я ОСОБА_3 різко погіршився після останнього візиту ОСОБА_8 напочатку квітня 2018 р., тоді він навіть запідозрив, що та принесла та дала їй якусь неякісну їжу, про що написав заяву в поліцію. ОСОБА_2 також повідомив суду, що через кілька років спільного проживання ОСОБА_3 сама запропонувала йому зареєструвати шлюб, пояснивши, що так буде і йому і їй спокійніше. Він доглянув дружину до смерті та за свій кошт організував поховання. Все майно, гроші та цінності, які належали покійній та були в квартирі, він віддав ОСОБА_1 без будь-якого спору та розписок, оскільки ОСОБА_3 визнавала позивачку за онуку та за життя щомісяця пересилала їй гроші. Тому позов в суд від імені ОСОБА_1 став для нього несподіванкою, вважає це ініціативою ОСОБА_8 , яка не може змиритись з тим, що їй не дісталась квартира.

Допитана в суді як свідок нотаріус ОСОБА_9 обставини посвідчення заповіту пригадала частково. При цьому повідомила, що пам`ятає, як ОСОБА_3 перед посвідченням заповіту на її (нотаріуса) запитання повідомила, що хоче скласти заповіт на чоловіка з яким проживає, бо він турбується і доглядає її. Вона задавала бабі побутові питання, щоб переконатись в її дієздатності та частково пригадує, як та казала, що був син і помер. Зовнішній вигляд ОСОБА_3 був охайний, ззаду зібране волосся, йшла помалу сама. Також були двоє свідків чоловіків, оскільки ОСОБА_3 мала слабкий зір. Ніяких підозр чи сумнівів для посвідчення заповіту у неї як нотаріуса не було. Свідок ОСОБА_9 також ствердно та впевнено відповіла, що паспорт у баби точно був і вона лише з оригіналу могла зробити його ксерокопію, оскільки за багаторічну роботу в її практиці не було жодного випадку посвідчення заповіту за відсутності паспорта, чи по ксерокопії.

Свідок ОСОБА_10 повідомив суду, що на прохання ОСОБА_2 у 2011 році він налаштував мобільний телефон так щоб ОСОБА_3 однією цифрою «2» могла здійснити виклик до чоловіка, а також встановив сигнал нагадування про час прийому ліків до телефону ОСОБА_2 . Він неодноразово приходив до них додому в квартиру щось полагодити чи допомогти та спостерігав цілком мирну обстановку. Він також часто бачив як ОСОБА_2 гуляв з ОСОБА_3 на вулиці, підтримуючи її, бо та мала проблеми з ногами та зором. Восени 2017 року він на прохання відповідача та ОСОБА_3 був свідком під час складання заповіту у приватного нотаріуса Воробей О.М. Іншим свідком був ОСОБА_11 . Коли вони зайшли до контори, то відповідач віддав бабі сумку, а сам вийшов по нужді. Він також пам`ятає, як нотаріус взяла у них паспорти та як свідків запросила в кабінет, прочитала заповіт і вони поставили свої підписи на ньому. Під час тієї нотаріальної процедури він бачив паспорт ОСОБА_3 в її руках. За нотаріальні послуги ОСОБА_3 розраховувалась своїми грошима, які дістала з сумочки. Казала при нотаріусу, що чоловік у неї хороший, а тому і заповіт нехай буде на нього.

Свідок ОСОБА_11 суду показав, що восени 2017 року він та ОСОБА_10 погодились бути свідками при посвідченні заповіту і в назначений час приїхали велосипедами до нотаріуса Воробей О.М. Через кілька хвилин на автомобілі приїхали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Бабусю завели в приміщення контори і ОСОБА_2 вийшов. Нотаріус у всіх трьох попросила паспорти та ідентифікаційні коди, зробила з них ксерокопії та повернула кожному. Вона також попередила про таємницю заповіту та пояснила в чому їх роль, як свідків. При них нотаріус спитала ОСОБА_3 чи вона все розуміє та чи добровільно прийшла, а та відповіла, що все робить по своїй волі. Він також пам`ятає, що заповіт зачитувався вголос, він був на користь ОСОБА_2 . Після того нотаріус запитала у баби чи все так, як вона хоче. ОСОБА_3 відповіла, ствердно і настрій у неї був хороший, вела себе спокійно, зробила відповідний запис у заповіті та розписалась. По закінченню процедури ОСОБА_3 витягнула зі свої сумки гроші щоб розрахуватись з нотаріусом, а він допоміг бабі відрахувати потрібну суму.

Свідок ОСОБА_12 повідомила, що була сусідкою ОСОБА_3 та знає, що вона зійшлася жити з ОСОБА_2 . З чуток від сусідів їй відомо, що у них були сварки і що баба багато разів складала на нього заповіт, а він ставився до неї недобре. Часто бачила, як вранці ОСОБА_2 кудись їхав, а увечері повертався, а ОСОБА_3 виходила на вулицю та подовгу сиділа на лавці та казала, що він весь час на городі. У ОСОБА_3 була онука ОСОБА_1 , яка приїздила до неї однієї зими, тоді вона з нею познайомилась. Через деякий час онука поїхала. Останні місяці перед смертю ОСОБА_3 на вулиці вона не бачила. Додому до неї не ходила.

Свідок ОСОБА_13 показала, що вона як соціальний працівник приблизно з 2004 року здійснювала супровід ОСОБА_3 та приходила до неї три рази на тиждень. Підопічна їй повністю довіряла та багато розповідала про себе. Останні сім-вісім років з нею проживав ОСОБА_2 . Він все робив по дому, доглядав за жінкою дуже добре, а також регулярно робив їй ін`єкції інсуліну, бо у неї був цукровий діабет. На той час ОСОБА_3 вже мала проблеми з ногами, слабкий зір та носила слуховий апарат. По цій причині ОСОБА_2 часто супроводжував її, коли та виходила з дому. При потребі він займався госпіталізацією в лікарню. Вона, як соцпрацівник допомагала ОСОБА_3 в побуті та щомісяця за її дорученням відправляла грошові перекази онуці в Полтавську область. Свідок знала місце де ОСОБА_3 зберігала документи і з дозволу хазяйки за потреби брала її паспорт, код, домову книжку для оформлення субсидій тощо. Знаючи характер та вдачу ОСОБА_3 , свідок впевнена, що вона сама нікому не могла віддати паспорт та документи на квартиру. Коли ОСОБА_3 померла, то ОСОБА_2 клопотався щодо організації поховань та казав, що не може знайти її паспорт.

Додатково свідок повідомила, що ОСОБА_3 розповідала їй про родичів та жалілась на самотність. Одного разу, приблизно у 2010 році вона попросила подати об`яву в місцеву газету, про те, що шукає чоловіка для спільного проживання. Так з`явився ОСОБА_2 . Бабі він сподобався і вони почали жити разом. Пізніше ОСОБА_3 говорила їй, що вирішила «переписати» спадщину ОСОБА_2 , який погодився жити з нею та доглядати до смерті. У відносинах між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 свідок спостерігала вимогливість баби, яка могла і крикнути на нього і дорікнути чимось, бо мала дуже твердий та непоступний характер. Натомість ОСОБА_2 зберігав витримку та піклувався про неї дуже гарно. Свідку відомо про одну серйозну сварку між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , але вже через кілька днів ОСОБА_3 просила її піти і позвати його назад. Приблизно за два роки до смерті ОСОБА_3 похвалилася, що вони з ОСОБА_2 «розписалися» в ЗАГСі, щоб все було законно, водночас вона не хотіла розголосу цій обставині.

Про обставини складання заповіту на користь ОСОБА_2 , то свідок ОСОБА_13 повідомила, що зі слів ОСОБА_3 в це питання постійно втручалась її племінниці ОСОБА_14 , яка накручувала її, спочатку просила зробити дарування квартири на неї, а потім стала говорити про онуку, як рідну кровиночку, та не раз водила бабу до нотаріуса ОСОБА_6 відміняти черговий заповіт на ОСОБА_2 . Одного дня у жовтні 2017 року вона (свідок) прийшла зранку до ОСОБА_3 . Остання була в гарному настрої та повідомила, що збирається з чоловіком до іншого нотаріуса, щоб скласти заповітпри свідках.

Свідок ОСОБА_15 була двічі допитана в судовому засіданні за клопотанням представника позивачки та запевнивши суд, що дає показання без примусу та погроз з будь якої сторони, повідомила, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 жили разом не менше п`яти років. Спостерігаючи за їхнім спільним життям вона бачила, як ОСОБА_3 часто сиділа на лавці біля будинку вулиці одна, а ОСОБА_2 за звичай був відсутній та зайнятий якимись справами. Незадовго до смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 вона провідувала ОСОБА_3 вдома, оскільки та тривалий час не виходила на вулицю. В той день ОСОБА_3 сиділа на дивані, по хаті не пересувалась, однак була говірка і навіть запрошувала, на свій день народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_3 була хворою людиною, страждала на цукровий діабет, язви на ногах. Останнім часом, без сторонньої підтримки на вулицю вона не виходила. Проте, вже 07.04.2018 її стан різко погіршився, цього дня ОСОБА_2 навіть попросив її допомоги підняти бабу з підлоги та покласти на диван. Між цими подіями, в кінці березня на початку квітня 2018 року невідома жінка принесла їй записку від ОСОБА_3 і вона одразу прийшла до неї в квартиру. ОСОБА_2 впустив її та на звинувачення, що він не випускає ОСОБА_3 на вулицю та зачиняє пояснив, що вона дуже слаба, а тому він боїться, щоб не впала та не зашкодила собі. Тоді вона (свідок) посварилася з відповідачем та подзвонила племінниці. Через кілька днів вона бачила як з під`їзду бабиної квартири поспіхом виходила ОСОБА_8 .

Свідок ОСОБА_15 також повідомила, що вона знала про намір ОСОБА_3 залишити все майно за заповітом ОСОБА_2 . При спілкуванні з цього приводу ОСОБА_3 пояснювала свої дії тим, що відповідач обіцяв жити з нею та доглядати до смерті саме на таких умовах. Одного разу (точної дати свідок не пам`ятає) біля нотаріальної контори ОСОБА_6 вона бачила ОСОБА_8 та ОСОБА_3 . Свідок зрозуміла, що буде скасування чергового заповіту, та на кивок ОСОБА_8 направилась до них. Тоді раптово з`явився ОСОБА_2 і вона (свідок) швидко відійшла. Свідок показала, що в той день скасувати заповіт не вдалося, ОСОБА_8 з папкою в руках сіла до машини, повідомивши її, що забрала бабин паспорт та документи.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що вона доводиться ОСОБА_3 рідною племінницею. В основному вони з тіткою добре спілкувались, хоч і не дуже часто, але останні два місці вони майже не бачились, вважає, що через ОСОБА_2 , який все взяв на себе і обмежував її участь у спілкуванні та догляді ОСОБА_3 . Тітка боялась самотності, хотіла щоб постійно з нею був хтось поряд, тому приблизно за п`ять років до смерті зійшлася з ОСОБА_2 . Онука ОСОБА_1 проживає в Полтавській області та інколи також приїздила провідати бабу. Свідок показала суду, що вона дійсно не хотіла щоб квартира після смерті ОСОБА_3 дісталась ОСОБА_2 , так як він чужа людина і на її думку часто ображав тітку. Вона (свідок) кілька разів ходила з ОСОБА_3 за її згодою до нотаріуса ОСОБА_6 скасовувати складений на ОСОБА_2 заповіт. Вважає, що справедливо було б, якби квартира ОСОБА_3 дісталась онуці ОСОБА_1 . Щодо оспорюваного заповіту, то ОСОБА_3 якось проговорилась їй, що знову склала заповіт на ОСОБА_2 , і що для цього вони їздили до іншого нотаріуса на машині, було два свідки. Про скасування цього заповіту ОСОБА_3 свідка не просила. В своїх показаннях ОСОБА_8 додала, що якби баба схотіла скласти заповіт на онуку, то вона віддала б їй паспорт. Пояснила, що паспорт ОСОБА_3 вона (свідок) взяла з відому та зі згоди тітки після тієї події, як ОСОБА_15 передала їй записку від тітки з тим змістом, що якийсь «бандит» закрив її у будинку. Це було навесні і з тих пір паспорт ОСОБА_3 залишився в неї приблизно один рік.

Свідок ОСОБА_8 також повідомила, що приблизно за тиждень до смерті вона була у ОСОБА_3 . Тоді вдома був і ОСОБА_2 , він відкрив їй двері. Від тітки відчувалась тривога, та збудженість, вона щось шукала в квартирі, можливо якісь документи. В той день в розмові з тіткою, вона заспокоювала її та сказала, що паспорт у неї.

Свідок ОСОБА_16 суду показав, суду показав, що приблизно у 2017 році він на прохання своєї дружини ОСОБА_8 возив у ЗАГС її та ОСОБА_3 . Дружина казала, що потрібно дізнавалась як можна оформити розлучення. Взагалі дружина хвилювалась за тітку та кілька разів до цього випадку водила її скасовувати заповіт на ОСОБА_2 . Знає, що дружина схиляла тітку, щоб та залишила майно не відповідачу, а онуці ОСОБА_1 . Паспорт ОСОБА_3 був у них дома на збереженні недовго до та після смерті тітки, а потім дружина передала його ОСОБА_1 .

Відповідно до свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Переяслав-Хмельницькому (теперішня назва- м. Переяслав) Київської області у віці 80 років (а.с.59).

До дня смерті ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала у АДРЕСА_1 ., що окрім показань свідків підтверджується довідкою виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради №748 від 16.04.2018 (а.с.60).

З 07 липня 2015 року та до дня смерті ОСОБА_3 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції у Київській області зроблено актовий запис за № 158 та видано Свідоцтво про шлюб Серії НОМЕР_2 (а.с.58)

Відповідно до матеріалів спадкової справи ОСОБА_2 після смерті дружини подав до Переяслав-Хмельницької державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, яка зареєстрована державним нотаріусом 16.04.2018 та заведено спадкову справу у нотаріуса № 73, номер у Спадковому реєстрі: 62288031 (а.с. 61, 65).

15.06.2018 заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 також подала позивачка ОСОБА_1 , яку посвідчила державний нотаріус Чорнухинської державної нотаріальної контори Полтавської області ( а.с.74)

Крім цього ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 з метою отримання права на спадщину звернулась до суду за місцем свого проживання про встановлення факту батьківства ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 відносно неї - ОСОБА_1 . Така заява розглядалась в окремому провадженні (справа № 549/369/18) та рішенням Чорнухинського районного суду Полтавської області від 25.07.2018 була задоволена (а.с. 21).

Відповідач ОСОБА_2 не брав участь у вказаній вище судовій справі, однак обставини встановлені судом визнав, а тому суд бере їх до уваги, як такі, що не підлягають доказуванню у відповідності до положень ч.1 та ч.5 ст. 82 ЦПК України.

ОСОБА_4 , батьківство якого встановлено відносно позивачки, доводився ОСОБА_3 сином, що підтверджується свідоцтвом про його народження, де матір`ю записано ОСОБА_17 , яка в подальшому у зв`язку з реєстрацією повторного шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_18 » (а.с. 76, 80)

ІНФОРМАЦІЯ_6 батько позивачки - ОСОБА_4 помер, про що виконавчим комітетом Куріньківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області зроблено відповідний актовий запис за № 594 та видано свідоцтво про смерті Серії НОМЕР_3 (а.с.79).

ОСОБА_3 пережила свого сина ОСОБА_4 та 18 жовтня 2017 року, склала заповіт на користь ОСОБА_2 , який посвідчив приватний нотаріус Переяслав-Хмельницького районного нотаріального округу Воробей О.М. (а.с.61 -62)

Вищевказаний заповіт є оспорюваним у даній справі позивачкою ОСОБА_1 , як спадкоємцем за законом після баби - ОСОБА_3 за правом представлення в порядку ст. 1265 ЦК України.

За змістом оспорюваного заповіту він прочитаний вголос у зв`язку з частковою втратою зору заповідача, на її прохання посвідчений нотаріусом в присутності двох свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , ними підписаний та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 1290, у державному Спадковому реєстрі за № 61397842.

Заповіт має власноручний запис від імені ОСОБА_3 про його відповідність її волі та підпис заповідача.

Звертаючись з позовом до суду про визнання заповіту недійсним, позивач ОСОБА_1 прагне позбавити ОСОБА_2 права на спадкування за заповітом і в такий спосіб відновити своє право на спадкування за законом.

З показань сторін та свідків, які не суперечать одне одному судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 проживав разом з ОСОБА_3 , понад п`ять років до дня її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_7 , та здійснював догляд за нею. Майже три останні роки вони перебували в зареєстрованому шлюбі. В свою чергу ОСОБА_3 пообіцяла ОСОБА_2 , що все майно після смерті залишить йому, якщо він буде поряд та турбуватиметься про неї до кінця життя.

За час спільного проживання з відповідачем ОСОБА_3 потребувала постійного медичного нагляду та лікування, страждала на значну втрату зору, користувалась слуховим апаратом, мала ампутовані пальці ніг. 10.02.2003 вона визнана інвалідом ІІ групи довічно по причині загального захворювання у виді тяжкої форми цукрового діабету та його ускладнень, що підтверджується витягом з Акту огляду МСЕК та довідкою до нього Серії КНО-І № 194642 та довідкою КНП «Переяслав-Хмельницька ЦРЛ» №1755 від 13.12.2018 на запит представника відповідача (а.с.28, 155)

До складання оспорюваного заповіту від 18.10.2017 на користь ОСОБА_2 , протягом спільного проживання з ним, 12.06.2012 та 24.05.2016 ОСОБА_3 також складала заповіти на його користь, які через деякий час (12.05.2015 та 28.04.2017, відповідно) в силу сімейних конфліктів та втручання в їхні відносини племінниці ОСОБА_8 скасовувала, що в сукупності з показаннями свідків підтверджується Інформаційною довідкою із Спадкового реєстру заповітів /спадкових договорів (а.с.66-72).

Водночас, ОСОБА_3 не складала заповіту ні на позивача ОСОБА_1 , яку визнавала за онуку та допомагала матеріально, ні на племінницю ОСОБА_8 , яка відкрито виражала свою незгоду з бажанням ОСОБА_3 залишити після себе спадщину ОСОБА_2 .

На момент розгляду справи в Спадковому реєстрі чинним значиться останній, оспорюваний у даній справі заповіт ОСОБА_3 за номером: 61397842, посвідчений 18.10.2017 приватним нотаріусом Переслав-Хмельницького районного нотаріального округу Воробей О.М. (а.с.72)

Відповідно до інформації Переяслав-Хмельницького ВП ГУНП в Київській області, наданої на запит представника відповідача, в період жовтня 2017 року ніяких звернень та повідомлень від ОСОБА_3 до поліції не надходило (а.с.92).

З показань свідків та зареєстрованих звернень ОСОБА_2 до правоохоронних органів з приводу намагання ОСОБА_8 втрутитись у їх з ОСОБА_3 приватне життя та заволодіти документами останньої, встановлено, що здоров`я ОСОБА_3 різко погіршилось з кінця березня, початку квітня 2018 року, тобто незадовго до смерті (а.с.29-31).

Відповідач ОСОБА_2 доглянув ОСОБА_3 до смерті та ІНФОРМАЦІЯ_8 здійснив поховання дружини з організацією поминального обіду, що підтверджується, поданими ним документами (а.с.93-97, 115-116).

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).

В розумінні положень статті 202 ЦК України заповіт за своєю юридичною природою є одностороннім правочином.

В статті 203 ЦК України закріплено загальні вимоги для чинності правочину, серед яких: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину.

Вказані обставини підлягають доведенню в судовому порядку, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує дійсність правочину. За цих умов такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч.3 ст. 215 ЦК України)

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, у випадку, якщо недійсність правочину встановлена законом, то такий правочин є нікчемним. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Положеннями статті 1257 ЦК України передбачений вичерпний перелік підстав недійсності заповіту. У частині першій вказаної норми закону йдеться про ті підстави недійсності заповіту, які є необхідними та достатніми, щоб вважати заповіт нікчемним.

Так, відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України нікчемним є заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Крім того, положення ч.2 ст. 1257 ЦК України визначає єдину підставу визнання заповіту недійсним в судовому порядку за позовом заінтересованої особи: якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Заповіт, що є предметом даного спору, за своїм змістом є безумовним, одностороннім правочином, він не породжує для заповідача чи інших осіб ніяких прав та обов`язків, а лише наділяє ОСОБА_19 одноосібним правом на спадкування майна після смерті ОСОБА_3 .

Позивач, обґрунтовує свій позов про визнання заповіту недійсним як тим, що волевиявлення заповідача не було вільним по причині складання його під впливом фізичного або психологічного насильства, так і тим, що заповіт складений з порушенням порядку його посвідчення.

Частиною першою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Загальні вимоги до форми заповіту визначені в статті 1247 ЦК України, де передбачено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини другої статті 1248 ЦК України нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Як встановлено судом заповіт від 18.10.2017, який є предметом спору в цій справі складено за місцем проживання заповідача ОСОБА_3 у приватного нотаріуса Переяслав-Хмельницького районного нотаріального округу Київської області Воробей О.М., яка записала заповіт за допомогою технічних засобів зі слів заповідача на її прохання, прочитала заповіт вголос та посвідчила його при свідках, у зв`язку з вадами зору заповідача.

Судом перевірено та проаналізовано зміст спірного заповіту, повно встановлені обставини, за яких здійснювалось його посвідчення та не виявлено таких порушень, які б вказували на його недійсність в силу закону (нікчемність заповіту).

Вимоги ст. 1247, 1248, 1253 ЦК України при складанні та посвідченні заповіту від 18.10.2017 від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 дотримані повністю.

Аргументи представника позивача, що вказаний заповіт посвідчувався нотаріусом з порушенням положень статті 43 ЗУ «Про нотаріат», а саме: у відсутності заповідача та без встановлення її особи, оскільки в той час паспорт ОСОБА_3 перебував в племінниці ОСОБА_8 , не знайшли свого підтвердження в суді та спростовані показаннями самого нотаріуса, допитаного як свідка, показаннями інших свідків, змістом заповіту, де міститься власноручний запис та підпис ОСОБА_3 , а також іншими доказами, які у своїй сукупності, поза розумним сумнівом дають підстави вважати, що заповіт був складений за особистої участі ОСОБА_3 з встановленням її особи нотаріусом на підставі паспорта.

При цьому, суд не приймає за достовірні показання свідка ОСОБА_8 щодо безперервного перебування в неї паспорта ОСОБА_3 протягом останнього року життя заповідача та на час складання оспорюваного заповіту, з огляду на зацікавленість цього свідка у вирішенні даного спору, не підтвердження таких обставин жодним доказом та навіть її чоловіком ОСОБА_16 , а також по причині об`єктивної неможливості вирішення ряду питань побутового, медичного та соціального характеру, що стосуються ОСОБА_3 , протягом тривалого терміну без її паспорта, на чому додатково наголосила соціальний працівник ОСОБА_13 , допитана в суді як свідок.

Щодо аргументів позивачки про відсутність вільного волевиявлення у заповідача на момент складання заповіту, то такі твердження не підтвердились в суді. Водночас, встановлено, що ОСОБА_3 бажала заповісти своє майно чоловіку, якого прийняла до себе жити, зареєструвала з ним шлюб та від якого очікувала догляду і піклування до самої смерті в силу свого похилого віку та стану здоров`я. Таким чоловіком для неї став ОСОБА_2 . Той факт, що під впливом родички - племінниці ОСОБА_8 . ОСОБА_3 скасовувала попередні два заповіти, складені на ОСОБА_2 , а потім знову складала заповіт на нього, а не на позивачку, племінницю чи будь-яку іншу особу лише підтверджує послідовність ОСОБА_3 у своєму бажанні все своє майно залишити чоловіку, який піклувався про неї до смерті.

Встановлені в суді обставини також дають підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_3 на момент складання оспорюваного заповіту від 18.10.2017, хоч і страждала на хронічні захворювання, однак будь-яких проявів психічних розладів не мала та, проживши близько півроку після складання останнього заповіту, не висловила бажання скасувати чи змінити його, що підтвердила в суді її племінниця ОСОБА_8 , яка була вхожа в дім та спілкувалась з ОСОБА_3 з приводу майбутньої спадщини.

Посилання позивачки та її представника, як на підставу для скасування заповіту на те, що ОСОБА_3 передала своїй племінниці ОСОБА_8 через сусідку ОСОБА_15 власноруч написану записку (а.с. 24 та а.с. 103-106 - висновок спеціаліста - почеркознавця №14/12-2018) з таким змістом, що невідомий «бандит» заблокував її у квартирі, відключив телефон з тим, щоб заволодіти її квартирою, не може вважатись достатньою підставою для скасування заповіту, оскільки цю записку за свідченням ОСОБА_15 передала їй незнайома жінка, в той день як ОСОБА_3 викинула її з вікна своєї квартири, і така подія за впевненим твердженням свідка ОСОБА_15 була незадовго до смерті ОСОБА_3 , а саме в останні дні березня - перші числа 2018 року, тоді як заповіт нею складено 18.10.2017.

Крім цього, в суді встановлено, що останні кілька тижнів стан здоров`я ОСОБА_3 значно погіршився, а тому в силу цього, з урахуванням похилого віку, а також значної втрати зору та слуху вона могла переживати посилену тривогу та страхи в останні дні свого життя, відчувати гостру потребу побачитись з родичами, у тому числі з племінницею, яка з її ж слів два місяці не спілкувалась з тіткою. Все це могло спонукати ОСОБА_3 до написаннязаписки про допомогу та захист від уявного зловмисника аби привернути до себе увагу. Однак, це ніяк не пов`язано з волевиявленням заповідача на складання заповіту на користь ОСОБА_2 та обставинами його посвідчення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем ОСОБА_1 та її представником не доведено наявність обставин, які б могли свідчити про порушення порядку посвідчення заповіту від 18.10.2017, а також не встановлено обставин, які б давали підстави вважати, що волевиявлення заповідача ОСОБА_3 при складанні заповіту на користь ОСОБА_2 не було вільним. А отже позовні вимоги про визнання заповіту недійсним є необґрунтованими та недоведеними.

При ухваленні рішення про відмову в задоволенні позову, всі судові витрати понесені сторонами покладаються на позивача в силу положень ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України. При цьому суд враховує, що відповідач не подавав розрахунку понесених ним витрат та користувався послугами центру надання безоплатної вторинної допомоги.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10-13, 76-82, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Воробей Оксани Михайлівни, третя особа: Переяслав-Хмельницька міська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.

Відповідно до п.3 Розділу ХII «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином

Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу ХIIІ «Перехідні положення» ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги можуть подаватися учасниками справи через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрована та проживає: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 ;

відповідач - приватний нотаріус Переяслав-Хмельницького районного нотаріального округу Воробей Оксана Михайлівна, місцезнаходження: 08400, вул. Івана Мазепи, 33, м. Переяслав, Київська область;

третя особа - Переяслав-Хмельницька міська державна нотаріальна контора, місцезнаходження: 08400, вул. Шкільна, 49/5, м. Переяслав, Київська область

Повний текст рішення складено 31.08.2020.

Суддя А.О. Залеська