Рішення № 91219456, 18.08.2020, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/3436/19

Провадження № 2/204/41/20

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2020 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Токар Н.В.,

за участю секретаря Сокол К.А.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м.Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2019 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, у якій позивач просив стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №50006580 від 02.11.2012 у розмірі 172286 грн. 27 коп., з яких: 41090 грн. 80 коп. – сума інфляційних втрат за період з 20.05.2016 року по 15.04.2019 року, 9057 грн. 97 коп. – сума трьох процентів річних за період з 20.05.2016 року по 15.04.2019 року, 122137 грн. 52 коп. – сума збитків.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що 02.11.2012 між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір №50006580, в якому зазначено, що договір між сторонами складають цей кредитний договір, загальні умови кредитування, графік погашення кредиту, а також додаткові угоди та інші документи, що можуть бути укладені або підписані сторонами у відношенні кредиту. У відповідності до п.1.1. загальних умов позивач зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі, визначеній у кредитному договорі, в українських гривнях. В кредитному договорі сторони встановлюють еквівалент суми кредиту у іноземній валюті, прийнятній для сторін. На підставі та на виконання вимог чинного законодавства та умов укладеного кредитного договору, позивач надав відповідачу суму кредиту у розмірі 113980 грн. 48 коп. - еквівалент суми кредиту в доларах США становить 13903,45 дол.США та суму додаткового кредиту у розмірі 37345 грн. 60 коп. - еквівалент суми кредиту в доларах США становить 4555,45 дол.США, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 9,90% на рік, які відповідно до п.2.3 загальних умов є змінними, з кінцевим терміном повернення кредиту - 15.11.2017р., для купівлі автомобіля марки Volkswagen, модель Polo Sedan, 2012р.в., кузов № НОМЕР_1 з об`ємом двигуна 1598 куб.см. та оплати страхових платежів. Усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США, визначеному вище, відповідно до п.1.3. загальних умов кредитування. Окрім того, відповідно до п.1.6. загальних умов зобов`язання відповідача перед позивачем за кредитним договором №50006580 від 02.11.2012 забезпечено договором застави БУ №50006580 від 06.11.2012, посвідченим приватним нотаріусом ДМНО Балтаксою І.В., зареєстрованим в реєстрі за №1653, згідно з умовами якого відповідач надав в заставу автомобіль марки Polo Sedan, 2012 р.в., кузов № НОМЕР_1 з об`ємом двигуна 1598 куб.см., державний номер НОМЕР_2 , що належить йому на праві власності. Позивачем, відповідно до п.1.4.3. загальних умов, були виставлені відповідачу відповідні рахунки на оплату чергових (щомісячних) платежів за листопад 2015р. – грудень 2015р., які, в порушення норм чинного законодавства та положень укладеного кредитного договору, залишилися несплаченими відповідачем, внаслідок чого, виникла заборгованість останнього. Позивачем, 21.12.2015р. було надіслано відповідачу вимогу (повідомлення) від 16.12.2015р. щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором №50006580, якою позивач вимагав від відповідача дострокового повернення суми кредиту у повному обсязі та заборгованості відповідно до умов договору, яка станом на день направлення складала 171114 грн. 57 коп. Однак, вимога позивача щодо дострокового повернення кредиту у встановлені вимогою строки лишилася проігнорована відповідачем, внаслідок чого позивач вимушений було звернутися до суду для захисту своїх порушених прав. Заочним рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 28 вересня 2016 року у справі №204/3486/16-ц позов ТОВ "Порше Мобіліті" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено: стягнуто з Відповідача на користь ТОВ «Порше Мобіліті» заборгованість за кредитним договором №50006580 від 02.11.2012 р. у загальному розмірі 232 395,75 грн.; Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року заочне рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 28 вересня 2016 року скасовано: позовні вимоги ТОВ "Порше Мобіліті" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково: стягнуто з Відповідача на користь ТОВ "Порше Мобіліті" заборгованість за кредитним договором №50006580 від 02.11.2012 у розмірі 17324, 90 грн. Вищезазначеною постановою з Відповідача було стягнуто лише 17324, 90 грн., у зв`язку з тим, що 18 січня 2018 року Святошинським РВДВС у місті Києві на розрахунковий рахунок ТОВ «Порше Мобіліті» було перераховано 156190 грн. 04 коп. від реалізації Предмета застави, який вилучено у відповідача на підставі виконавчого напису. Разом з цим, Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року встановлено факт заборгованості Відповідача перед Позивачем у розмірі 17314, 94 грн., частину з якої у розмірі 156190 грн. 04 коп. погашено лише 18 січня 2018 року. Із вищезазначеної суми 168521, 23 грн. - сума боргу Відповідача з процентами за Кредитом та Додатковим кредитом. Отже, у зв`язку з ухваленням вищевказаного рішення, факт строкової заборгованості Відповідача за Кредитним договором в розмірі 173514, 94 грн. станом на момент подання позову по згаданій справі № 204/3486/16-ц не потребує доказуванню, так як обставини встановлені у ньому мають преюдиційне значення.

Позивач звертає увагу, що позовна заява по справі № 204/3486/16-ц була подана 19 травня 2016 року, тому в межах розгляду справи №204/3486/16-ц не розглядалося питання щодо стягнення з Відповідача 3% процентів річних, інфляційних втрат за період з 20.05.2016 до 15.04.2019, та збитків, які відповідач поніс після 20.05.2016, у зв`язку з порушенням Відповідачем зобов`язання. Отже, Позивач, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, має право на стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних втрат за період з 20.05.2016 року до 15.04.2019 року, яка в загальному розмірі складає 50148, 75 грн. Окрім того, Позивач вважає за необхідне звернутися з позовом до суду про стягнення з Відповідача збитків, понесених Позивачем після 20.06.2016, у зв`язку з порушенням Відповідачем умов Кредитного договору, зокрема ТОВ «Порше Мобіліті» були понесені витрати за договором про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012 року, забезпечення звернення стягнення на Предмет застави в позасудовому порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, відкриття виконавчого провадження, вжиття заходів, спрямованих на представництво інтересів Позивача у виконавчому провадженні, з метою стягнення з боржника заборгованості за Кредитним договором, сума яких складає 122137,52 грн. Беручи до уваги вищевикладене, позивач змушений звернутися за відновленням свого порушеного права до суду із зазначеним позовом.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 30.05.2019 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі. Сторонам було направлено копію ухвали від 30.05.2020 року, а також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 19.07.2019 року задоволено клопотання відповідача, здійснено перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 11.11.2019 року провадження у справі було зупинено до набрання законної сили рішення суду касаційної інстанції у справі № 204/3486/16 за позовом ТОВ "Порше Мобіліті" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором. Проте, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04.02.2020 року зазначену ухвалу було скасовано, справу направлено до місцевого суду для продовження розгляду.

Відповідач у встановлений судом надав відзиву на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, звертав увагу суду на ті обставини, що позивач посилається на обставини, що встановлені постановою суду апеляційної інстанції у справі № 204/3486/16, яка саме позивачем і оскаржується в касаційному порядку. Окрім того, лише з дати ухвалення постанови апеляційного суду – 21.02.2019 року були встановлені дійсні суми нарахування інфляційних втрат та 3% річних, до цього часу ОСОБА_1 був позбавлений можливості належним чином виконати зобов`язання, яке ним визнавалося, однак існував спір щодо сум, які підлягали погашенню, крім того, заявлені позивачем збитки не є збитками в розумінні ст.22 ЦК України, а тому стягненню не підлягають.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Від представника позивача надійшла заява, у якій він підтримав позовні вимоги, просив розгляд справи проводити без його участі; відповідач та його представник в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень статей 525–526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно із статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено договором кредиту і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, яка залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18).

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) та № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Як було встановлено судом, 02 листопада 2012 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №50006580, в якому зазначено, що договір між сторонами складають цей кредитний договір, загальні умови кредитування, графік погашення кредиту, а також додаткові угоди та інші документи, що можуть бути укладені або підписані сторонами у відношенні кредиту (а.с.33-41).

У відповідності до п.1.1. загальних умов ТОВ «Порше Мобіліті» зобов`язалося надати позичальнику кредит у сумі, визначеній у кредитному договорі, в українських гривнях. В кредитному договорі сторони встановлюють еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, прийнятній для сторін.

На підставі та на виконання вимог чинного законодавства, та умов укладеного кредитного договору, ТОВ «Порше Мобіліті» надав ОСОБА_1 суму кредиту у розмірі 113980 грн. 48 коп. - еквівалент суми кредиту в доларах США становить 13903,45 дол.США та суму додаткового кредиту у розмірі 37345 грн. 60 коп. - еквівалент суми кредиту в доларах США становить 4555,45 дол.США, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 9,90% на рік, які відповідно до п.2.3 загальних умов є змінними, з кінцевим терміном повернення кредиту - 15.11.2017, для купівлі автомобіля марки Volkswagen, модель Polo Sedan, 2012р.в., кузов № НОМЕР_1 з об`ємом двигуна 1598куб.см. та оплати страхових платежів.

Усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США, визначеному вище, відповідно до п.1.3. загальних умов кредитування.

За використання кредиту у межах встановленого терміну кредитування позичальник, згідно із п.2.1. загальних умов, сплачує ТОВ «Порше Мобіліті» проценти за процентною ставкою, визначеною у кредитному договорі. Зазначену процентну ставку, за умовами кредитного договору, сторони визначили на рівні 9,90 % на рік, та передбачили, що вона є змінною відповідно до п.2.3. загальних умов.

В свою чергу, термін кредитування (строк повернення кредиту), відповідно до п.1.4.2. загальних умов, погоджений сторонами в графіку погашення кредиту, яким передбачено повернення кредиту частками щомісячно на відповідну дату поточного місяця з кінцевим терміном погашення не пізніше 15.11.2017 року.

Позичальник, згідно із п.1.2. загальних умов, зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути ТОВ «Порше Мобіліті» кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання кредиту та інші платежі відповідно до умов кредитного договору.

Таким чином, між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини стосовно надання ОСОБА_1 грошових коштів (кредиту) на умовах зворотності, відплатності, строковості та цільового використання.

Відповідно до п.1.6. загальних умов зобов`язання ОСОБА_1 перед ТОВ «Порше Мобіліті» за кредитним договором №50006580 від 02.11.2012р. забезпечено договором застави БУ №50006580 від 06.11.2012р., посвідченим приватним нотаріусом ДМНО Балтаксою І.В., зареєстрованим в реєстрі за №1653, згідно з умовами якого відповідач надав в заставу автомобіль Volkswagen, марки Polo Sedan, 2012р.в., кузов № НОМЕР_1 з об`ємом двигуна 1598 куб.см., державний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 на праві власності (а.с.23-28).

Положеннями п.1.4.2. загальних умов сторони погодили, що повернення кредиту здійснюється ОСОБА_1 у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, яким передбачено щомісячну сплату чергових платежів на відповідну дату поточного місяця.

До 10 числа кожного місяця ТОВ «Порше Мобіліті» надсилає ОСОБА_1 відповідні рахунки для сплати чергового платежу відповідно до графіка погашення кредиту. Черговий платіж підлягає сплаті у строк відповідно до графіка погашення кредиту (п.1.4.3. загальних умов).

ТОВ «Порше Мобіліті», відповідно до п.1.4.3. загальних умов, були виставлені ОСОБА_1 відповідні рахунки на оплату чергових (щомісячних) платежів за листопад 2015р. - грудень2015р., які, в порушення норм чинного законодавства та положень укладеного кредитного договору, залишилися несплаченими ОСОБА_1 , внаслідок чого виникла заборгованість останнього.

Невиконання ОСОБА_1 своїх обов`язків з оплати чергових платежів з повернення кредиту за кредитним договором у строки, погоджені сторонами в графіку погашення кредиту, призвело до виникнення заборгованості по їх сплаті в сумі 14100 грн. 71 коп. за кредитом та 7754 грн. 06 коп. за додатковим кредитом.

Згідно із п.10.4 загальних умов передбачено, що додатковий кредит надається компанією позичальнику шляхом перерахування компанією на користь страхової компанії, зазначеної у кредитному договорі або іншому документі, грошових коштів за страхові премії відповідно до договору страхування, що підлягають сплаті компанією рівними місячними платежами.

Відповідно до п.10.10.3. загальних умов кредитування до кредитного договору №50006580 від 02.11.2012р. визначено, що повернення додаткового кредиту здійснюється позичальником в повному обсязі в строки, встановлені графіком погашення кредиту, за винятком випадків, у яких загальними умовами кредитування передбачено інші строки повернення кредиту.

Згідно із п.10.2.1 договору страхування вигодонабувач зобов`язаний проводити оплату відповідних страхових платежів відповідно до умов, зазначених в частині 1 зазначеного договору.

На виконання умов кредитного договору та договору страхування ТОВ «Порше Мобіліті» сплачував страхові платежі страховику.

Згідно із п.3.2. та 3.2.1. загальних умов передбачено право ТОВ «Порше Мобіліті» достроково вимагати повернення кредиту та додаткового кредиту у випадку порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) або сплати за користування кредитом на строк щонайменше 1 (один) календарний місяць.

ТОВ «Порше Мобіліті», 21.12.2015р. було надіслано ОСОБА_1 вимогу (повідомлення) від 16.12.2015р. щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором за №50006580, якою ТОВ «Порше Мобіліті» вимагав від ОСОБА_1 дострокового повернення суми кредиту у повному обсязі та заборгованості відповідно до умов договору, яка станом на день направлення складала 171114 грн. 57 коп. (а.с.52-55).

Зазначеною вимогою ТОВ «Порше Мобіліті» повідомив ОСОБА_1 , що заборгованість по сумі кредиту визначено в еквіваленті іноземної валюти, її розмір підлягає зміні відповідно до показників обмінного курсу та буде перераховано на дату подання позову. Однак, вимога ТОВ «Порше Мобіліті» щодо дострокового повернення кредиту у встановлені вимогою строки лишилася проігнорована ОСОБА_1 .

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорення.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні.

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Разом з тим частина друга статті 524 та частина друга статті 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Оскільки позивач надав відповідачу суму кредиту у розмірі 113980 грн. 48 коп. - еквівалент суми кредиту в доларах США становить 13903,45 дол.США та суму додаткового кредиту у розмірі 37345 грн. 60 коп. - еквівалент суми кредиту в доларах США становить 4555,45 дол.США та у позові сам посилався на те, що усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США, визначеному вище, відповідно до п.1.3. загальних умов кредитування, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 533 ЦК України, оскільки грошове зобов`язання ОСОБА_1 триває, офіційний курс гривні до долара США змінився, сума боргу станом на 31 серпня 2015 року, еквівалентна 40 тис. доларів США, становила 1 млн. 016 тис. 899 грн. 20 коп.

Ураховуючи умови укладеного договору та положення статті 533 ЦК України, позивач має право на стягнення суми боргу відповідно до умов договору та положень цієї норми, еквівалентної до курсу долара США в межах позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За змістом статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Пунктом 1.3.1 загальних умов кредитування, які є додатком до кредитного договору, передбачено, що розмір платежів, які підлягають сплаті позичальником з повернення кредиту та додаткового кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти станом на робочий день, що передував дню укладення кредитного договору, у графіку погашення кредиту, який є невід`ємною частиною кредитного договору. В подальшому позичальник сплачує платежі з повернення кредиту та додаткового кредиту згідно з виставленими Товариством рахунками у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування обмінного курсу за безготівковими операціями банку, назву якого зазначено у кредитному договорі (Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк»), до еквівалентів платежів в іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту; для розрахунку використовується обмінний курс, дійсний станом на робочий день, що передує дню виставлення рахунку.

Проте, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) — це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті – гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає.

У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.

Таких висновків у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц.

Наведений висновок також був викладений у постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17. Крім того, цей висновок Верховного Суду України був неодноразово застосований Верховним Судом, зокрема: у постановах від 25 листопада 2019 року у справі № 130/1058/16; від 23 жовтня 2019 року у справі № 369/661/15-ц; від 23 вересня 2019 року у справі № 638/4106/16-ц; від 20 лютого 2019 року у справі № 638/10417/15-ц та у постанові від 11 жовтня 2018 року у справі № 905/192/18.

Отже, вимоги позову щодо стягнення на користь ТОВ «Порше Мобіліті» інфляційних нарахувань з урахуванням їх правової природи та умов укладеного договору є безпідставними та задоволенню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції захищені шляхом застосування кредитором, передбаченого умовами договору еквівалента іноземної валюти та його правом перерахунку суми з урахуванням зміни курсу гривні до зазначеного в еквіваленті долара США.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3 % річних, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, враховуюче порушення ОСОБА_1 умов кредитного договору, ТОВ «Порше Мобіліті» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №50006580 від 02.11.2012 року, який заочним рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 28.09.2016 року у цивільній справі № 204/3486/16 було задоволено, стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» заборгованість за кредитним договором №50006580 від 02.11.2012 у розмірі 232395 грн.75 коп., з яких: прострочена заборгованості в сумі 15078 грн. 97 коп. за кредитом та 7907 грн. 26 коп. за додатковим кредитом, а саме: 14100 грн. 71 коп. - сума простроченої заборгованості по сплаті чергових платежів за кредитом, 7754 грн. 06 коп. - сума заборгованості за додатковим кредитом та процентами, 167 грн. 81 коп. - сума 3% річних за час прострочення за кредитом, 35 грн. 35 коп. - сума 3% річних за час прострочення по сплаті платежів за додатковим кредитом, 251 грн. 08 коп. - сума інфляційних втрат за час прострочення за кредитом, 559 грн. 37 коп. - сума пені за прострочення виконання зобов`язання по сплаті чергових платежів за кредитом, 117 грн. 85 коп. - сума пені за прострочення виконання зобов`язання по сплаті чергових платежів за додатковим кредитом, а також заборгованість з дострокового повернення кредиту в сумі 167336 грн.78 коп., з яких: 155755 грн. 73 коп. - сума заборгованості за кредитом, 5011 грн. 44 коп. - сума заборгованості за процентами, 1294 грн. 95 коп. - сума 3% річних, 958 грн. 17 коп. - інфляційні втрати на суму з дострокового повернення кредиту, 4316 грн. 49 коп. - пеня за прострочення виконання зобов`язання, 22796 грн. 10 коп. – санкції у вигляді штрафу, 17376 грн. 96 коп. – інші витрати відповідно до загальних умов, з яких: 12000 грн. – вартість юридичних послуг, 4200 грн. – витрати понесені за договором про надання юридично-консалтингових послуг від 21.06.2012, 1176 грн. 96 коп. - витрати понесені за договором про надання колекторських послуг від 01.08.2011, 1899 грн. 68 коп. – штрафні санкції. Вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с.11-18).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, заочне рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 28 вересня 2016 року скасовано, позовні вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» задоволено частково: стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» заборгованість за кредитним договором від 02 листопада 2012 року № 50006580 у розмірі 17324,90 грн.; вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с.19-31).

Посилаючись на встановлені апеляційним судом обставини, як преюдиційні, ТОВ «Порше Мобіліті» звернулося до суду із зазначеним позовом, здійснивши розрахунки 3% річних, посилаючись на встановлені судом апеляційної інстанції складові заборгованості, її розміри та періоди.

В свою чергу, ТОВ «Порше Мобіліті» не погодившись з постановою апеляційного суду, оскаржило її в касаційному порядку (а.с.142-153). Постановою Верховного Суду від 12.03.2020 року касаційну скаргу ТОВ «Порше Мобіліті» задоволено, постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (ЄДРСР № 88375803).

Із зазначеної постанови вбачається, що в касаційній скарзі ТОВ «Порше Мобіліті» просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Аналогічні посилання викладені в касаційній скарзі позивача (а.с.142-153). Окрім того, Верховний Суд, зазначив, що на виконання виконавчого напису приватного нотаріуса предмет застави було вилучено у ОСОБА_1 та реалізовано шляхом продажу на електронних торгах, та у 2018 році Святошинським РВДВС у м.Києві на розрахунковий рахунок ТОВ «Порше Мобіліті» перераховано 156190,04 грн. від реалізації транспортного засобу. Скасовуючи постанову, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції не встановив розмір заборгованості за спірним кредитним договором та її складові, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, предметом якої було стягнення боргу за кредитним договором та стало підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд.

Верховний Суд у постановах від 10 жовтня 2018 року по справі № 758/7649/16-ц, від 19 грудня 2018 року по справі № 372/3542/16-ц, від 10 січня 2019 року по справі № 718/2081/17, дійшов висновків, що грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати, в свою чергу, 3 % річних повинні нараховуватися на суму основного боргу.

Тобто, з урахуванням аналізу ч.2 ст.625 ЦК України, базою для нарахування 3 % річних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуванням, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц звертала увагу, що при обрахунку 3 % річних за основу береться розмір простроченої суми, визначена у договорі чи судовому рішенні.

З урахуванням зазначеного та тих обставин, що предметом позову у поточній справі є вирішення питання про стягнення лише 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих кредитором на суму боргу за окремі періоди, визначених та обгрунтованих позивачем виключно на підставі судового рішення, яке на даний час скасоване, а справа №204/3486/16, предметом спору сторін у якій, є визначення дійсного розміру заборгованості її періодів, складових, зарахування коштів від продажу предмету застави та стягнення заборгованості - перебуває на новому розгляді в суді апеляційної інстанції, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 3% річних таким, що не підлягає задоволенню.

Матеріали справи не містять належних та не спростованих доказів щодо суми основного боргу відповідача перед позивачем, її періодів та складових, як бази для нарахування 3% річних, більше того, зазначені обставини є предметом судового спору між сторонами в іншій цивільній справі, рішення по якій на даний час не ухвалене, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості обрахувати 3% річних, за відсутності визначеної суми основного боргу, встановлення якої перебуває за межами предмету даного позову. Суд звертає увагу на те, що позивач не позбавлений права на звернення з новим позовом про стягнення коштів, передбачених ст.625 ЦК України після вирішення спору між сторонами про обсяг основного боргу.

Окрім того, суд, беручи до уваги дії позивача щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

По своїй суті, у зазначеній справі також наявні підстави для застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Очевидно, що дії позивача, який оскаржив та прохав скасувати постанову апеляційного суду у справі №204/3486/16 про стягнення суми боргу з відповідача 10 квітня 2019 року, а згодом, 07 травня 2019 року направив до суду дану позовну заяву, яку обґрунтовував «преюдиційними обставинами» встановленими ним же оскарженою постановою апеляційного суду у справі №204/3486/16, суперечить його попередній поведінці і є недобросовісними.

Аналогічних висновків дійшов також Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року по справі № 390/34/17 у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.

Що стосується вимоги позову в частині стягнення збитків у розмірі 122137,52 грн., суд приходить до наступного висновку.

Нормою ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до пункту 6.3. Загальних умов кредитування, що є додатком до кредитного договору №50006580 від 02.11.2012р., компанія має право у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором вживати необхідних, на розсуд компанії, заходів для забезпечення прав компанії, в тому числі, але не виключно, направляти повідомлення, іншим чином контактувати з позичальником. Витрати компанії на такі дії підлягають відшкодуванню позичальником у повному обсязі.

Згідно з пунктом 8.5. Загальних умов кредитування, збитки, заподіяні у зв`язку з неналежним виконанням кредитного договору, повинні бути відшкодовані винною стороною у повному обсязі, понад передбачені штрафні санкції.

Так, в позовній заяві позивач посилається на те, що останній звернувся до спеціалізованої організації - ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» для супроводження виконавчого провадження та звернення стягнення на предмет застави. На підтвердження таких доводів позовної заяви позивачем надано Договір про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012 року з додатками: «завдання», «звіт агенства», «акт наданих послуг» «протокол узгодження рішень відносно боржників» (а.с.68-79), рахунки-фактури ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» (а.с.84,86,88,90,92), з актами наданих послуг (а.с.80-83), із зазначенням сум та посиланням на юридично-консультаційні послуги згідно п. 3.5.2., 3.5.6. договору про надання юридично-консультаційних послуг від 21 червня 2012 року, а також платіжні доручення (а.с.85,87,89,91).

При цьому, позивачем суду не надано відповідних завдань, передбачених п.1.8 договору та додатком №1 до нього, окрім того, згадані в актах «юридично-консультаційні послуги» не конкретизовані, що позбавляє суд можливості встановити, надання яких саме юридично-консультаційних послуг мало здійснити та/або здійснило ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» відповідно до умов договору. Також позивачем не надано доказів, які конкретно послуги надані щодо відповідача та який результат цих послуг. Окрім того, зазначені в платіжних дорученнях призначення платежу «оплата за послуги» номери рахунків та їх дати відмінні від наданих суду (а.с.84-93), тому, суд не приймає вказані акти, рахунки та платіжні доручення як належні докази.

Поняття збитків визначено законодавцем у ст. 22 ЦК України. Так, положеннями ч.1 ст.22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України).

В якості збитків ТОВ «Порше Мобіліті», як було згадано вище, зазначено витрати на надання юридично-консультаційних послуг для супроводження виконавчого провадження та звернення стягнення на предмет застави.

Під збитками слід розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому, такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливо б було відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже, такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Проте, позивачем не доведено те, що вказані витрати були необхідними та без яких було б неможливе відновлення свого порушеного права та перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням умов кредитного договору.

Захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів здійснюється судом.

Тому, суд приходить до висновку про те, що витрати ТОВ «Порше Мобіліті» на юридично-консультаційні послуги ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» не є збитками і не підлягають відшкодуванню на підставі ст.22 ЦК України.

За таких умов, у суду відсутні підстави для стягнення зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» компенсації понесених збитків.

Розглянувши справу повно, всебічно, об`єктивно та неупереджено, суд вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підтверджуються фактичними обставинами справи та зібраними доказами, тому вважає за необхідне в задоволенні позову – відмовити.

Оскільки судом відмовлено в задоволенні позову, відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,15,16, 22, 524-526, 533, 611, 625, 626, 628, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», ст.ст.2 4, 10, 11-13, 15, 76-82, 89, 133, 137, 141, 223, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (місцезнаходження: 02152, м. Київ, вул.Павла Тичини, 1-в) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Токар