Рішення № 91219381, 27.08.2020, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 160/11411/19

Провадження № 2-а/0203/66/2020

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2020 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Колесніченко О.В.,

при секретарі - Давіденко Ю.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі у спрощеному порядку у паперовій формі справу за адміністративним позовом Дніпровської митниці Держмитслужби до Дніпровського РВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2019 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, пред`явленою до Дніпровського РВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області, на предмет визнання бездіяльності державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Ващинської М.М. протиправною та зобов`язання Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відкрити виконавче провадження з примусового виконання постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03.10.2018 року № 203/3248/18 в частині конфіскації товарів, з підстав того, що вказана постанова пред`являлась до Дніпровського РВ ДВС для примусового виконання 5 разів: 01 лютого 2019 року, 12 березня 2019 року, 04 квітня 2019 року, 02 липня 2019 року, 26 вересня 2019 року. Після останнього пред`явлення постанови до виконання 23 жовтня 2019 державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Ващинською М.М. винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання у зв`язку з пропуском строку пред`явлення до примусового виконання, з підстав пропуску строку пред`явлення до примусового виконання виконавчого документа, що є безпідставним, оскільки виконавчий документ - п`ять разів пред`являвся митницею до примусового виконання, однак відповідачем приймались повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу від 14 лютого 2019 року, 20 березня 2019 року, 18 квітня 2019 року, 15 липня 2019 року та 23 жовтня 2019 року з інших підстав у тому числі, у зв`язку з чим згідно ч.ч.4,5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривався та з моменту його повернення у зв`язку з неможливістю його виконання, строк пред`явлення почав свій перебіг спочатку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 адміністративну справу №160/11411/19 передано на розгляд до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська на підставі того, що виконавчий документ у вигляді постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності видано Кіровським районним судом м. Дніпропетровська.

Не погодившись з вказаною ухвалою, представником Дніпровської митниці Держмитслужби була подана апеляційна скарга та ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2020 року апеляційну скаргу повернуто апелянту.

16 квітня 2020 року адміністративна справа №160/11411/19 надійшла до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2020 року адміністративну позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 квітня 2020 року адміністративну справу передано за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року адміністративну справу передано до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська для розгляду по суті.

Не погодившись з вказаною ухвалою, представником Дніпровської митниці Держмитслужби була подана апеляційна скарга та ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2020 року апеляційну скаргу повернуто апелянту.

03 серпня 2020 року адміністративна справа №160/11411/19 надійшла до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська та ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2020 року прийнята до свого провадження, оскільки спори між судами про підсудність недопустимі.

Відповідач Дніпровський РВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області, отримавши копію позовної заяви з додатками та ухвали про відкриття провадження, свій відзив не подавав, маючи у повному обсязі можливість реалізувати надані Законом процесуальні права на заперечення для спростування аргументів позовної заяви; про жодні причини неможливості подання доказів письмово суду не повідомляли і про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином, свого представника до суду не направив.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, будучи повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи, однак через канцелярію суду 27 серпня 2020 року подав заяву про розгляд справи у свою відсутність, зазначивши про повне підтримання позовних вимог із вирішенням справи про їх задоволення.

Представник відповідача причин неявки суду не повідомив та про відкладення розгляду справи не клопотав.

Справа розглядається у відповідності до ч.6 ст. 162 КАС України, на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 203/3248/18 від 03 жовтня 2018 року керівника ТОВ «Електросвітбуд» ОСОБА_1 визнано винною в порушенні митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у сумі 3 154 499,58 грн. з конфіскацією предметів правопорушення згідно з протоколом про порушення митних правил № 0266/11000/18 від 26 липня 2018 року.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року у справі № 203/3248/18 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2018 року - залишено без змін.

Постанова Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 03 жовтня 2018 року у справі № 203/3248/18 пред`являлась до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області неодноразово, останній раз - 26 вересня 2019 року.

23 жовтня 2019 року державним виконавцем Ващинською М.М. прийнято повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 2 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з пропуском строку пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» за цим Законом підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначені вимоги до у виконавчого документу. У відповідності до п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до п. 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Строки пред`явлення виконавчих документів до виконання, переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання, поновлення пропущеного строку визначено статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, у відповідності до частин 1 та 2 статті 12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Згідно ч. 4 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Аналогічні приписи були закріплені і частиною третьою статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV.

Суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2018 року (справа № 727/1256/16-ц), аналізуючи положення статей 22, 23, 47 Закону № 606-XIV, дійшла висновку, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, а повернення стягувачу виконавчого документа не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання. Тобто після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення, і час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Отже, з аналізу статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» та практики Верховного Суду слідує, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а тому згідно з частиною 1 статті 12 Закону №1404-VІІІ становить три місяці. Час, що минув до переривання вказаного строку, не зараховується.

Тобто, після переривання строку пред`явлення виконавчого документу до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання, перебіг строку починається знову, з наступного дня після повернення виконавчого документу стягувачу.

Судом встановлено зі змісту останнього повідомлення відповідача від 23 жовтня 2019 року, що вперше позивач звернувся до відповідача із заявою про відкриття виконавчого провадження 13 лютого 2019 року, тобто, в межах тримісячного строку після набрання законної сили постановою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 03 жовтня 2018 року (вказана постанова набрала законної сили з ухваленням Дніпровським апеляційним судом постанови від 11 грудня 2018 року - тобто строк її пред`явлення до примусового виконання закінчувався 11 березня 2019 року).

Виконавчий документ повернуто державним виконавцем 14 лютого 2019 року на підставі п.6 ч.4 Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, стягувач мав право повторно пред`явити виконавчий лист до виконання до 14 травня 2019 року.

Повторно позивач пред`явив виконавчий документ до виконання 19 березня 2019 року. 20 березня 2019 року державний виконавцем повідомленням повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п.6 ч.4 Закону України «Про виконавче провадження».

У зв`язку з цим позивач мав право повторно пред`явити постанову Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 03 жовтня 2018 року до виконання до 20 червня 2019 року.

Позивач в чергове пред`явив виконавчий документ до виконання 16 квітня 2019 року. 18 квітня 2019 року державний виконавцем повідомленням повернуто виконавчий документ стягувачу 18 липня 2019 року на підставі п.6 ст.4 закону України «Про виконавче проваждення».

Позивач стверджує, що в чергове пред`явив виконавчий документ до виконання 02 липня 2019 року. та згідно відмітки державної виконавчої служби, виконавчий документ в черговий раз 15 липня 2019 року повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.4 «Закону України «Про виконавче провадження".

У зв`язку з цим позивач мав право повторно пред`явити постанову Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 03 жовтня 2018 року до виконання до 15 жовтня 2019 року.

23 жовтня 2019 стягувач звернувся в черговий раз направив на адресу відповідача постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська № 203/3248/18 від 03 жовтня 2018 року на примусове виконання, тобто в межах тримісячного строку, докази чого надані позивачем у вигляді супровідного листа №26534 від 23 жовтня 2019 року, однак повідомленням від 23 жовтня 2019 повернуто виконавчий документ без прийняття до виконання.

З дня попереднього повернення виконавчого документу стягувачу, а саме з 15 липня 2019 року поновився строк його пред`явлення, який згідно з частиною 1 статті 12 Закону №1404-VIII, становить три місяці, тому підлягає обчисленню спочатку.

Отже, чергове повторне звернення позивача 23 жовтня 2019 року до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відбулось в межах тримісячного строку.

Відтак, повідомлення від 23 жовтня 2019 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання у зв`язку з пропущенням встановленого законом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання прийнято державним виконавцем всупереч приписам Закону України «Про виконавче провадження», оскільки строк переривався пред`явленням виконавчого документу до виконання.

Також, суд відзначає, що вимога відповідача про звернення митного органу до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення, що викладено в мотивувальній частині повідомлення від 23 жовтня 2019 року, є безпідставною, оскільки необхідність у такому зверненні може виникати після відкриття виконавчого провадження та у зв`язку із наявністю обставин, що ускладнюють виконання судового рішення. Між тим, виконавче провадження з примусового виконання рішення Кіровського районного суду від 03 жовтня 2018 року № 203/3248/18 не відкрито, у зв`язку із чим, такі вимоги є передчасними.

Щодо тверджень відповідача про відсутність в поданому митним органом пакеті документів заяви про прийняття до примусового виконання виконавчого документа - постанови Кіровського районного суду від 03 жовтня 2018 року № 203/3248/18, суд відзначає, що виконавчий документ був повернутий стягувачу лише з мотивів, визначених п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з чим відсутні підстави для надання судом оцінки вказаній обставині.

Як вбачається з прохальної частини позову, позивач просить визнати бездіяльність державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області протиправною.

Між тим, саме повідомлення від 23 жовтня 2019 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання є рішенням, яким були порушені права та інтереси Дніпровської митниці Держмитслужби з боку відповідача.

Частиною 2 статті 9 КАС України закріплено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

З метою повного та всебічного захисту прав та інтересів позивача у спірних відносинах, суд вважає за необхідне викласти резолютивну частину рішення відмінну від прохальної частини позову, при цьому не вважає це виходом за межі позовних вимог.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання відповідача відкрити виконавче провадження в частині конфіскації товарів, суд зазначає, що у відповідності до приписів Закону №1404-VIII, право вирішувати питання про прийняття виконавчого документу до виконання та відкриття виконавчого провадження належить до компетенції органів державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Зважаючи, що вирішення питання щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом належить до виключної компетенції відповідача, та не належить до компетенції адміністративного суду, отже, суд не повноважний перебирати функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта, та зобов`язувати його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, а тому, суд відмовляє у задоволенні вказаної позовної вимоги.

Згідно з частиною 4 статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи те, що в даному випадку судом встановлено протиправність прийняття відповідачем повідомлення від 23 жовтня 2019 року та приймаючи до уваги той факт, що повноваження щодо прийняття виконавчого документу до виконання та відкриття виконавчого провадження належать до виключної компетенції відповідача у справі, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача в цьому випадку буде зобов`язання відповідача вирішити питання про прийняття постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 203/3248/18 від 03 жовтня 2018 року до примусового виконання у порядку та у спосіб, що передбачений Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, у зв`язку з чим витрати по справі стягненню не підлягають та їх слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 6-9, 77, 90, 229, 241-246, 250, 251, 255, 286, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Дніпровської митниці Держмитслужби до Дніпровського РВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Ващинської Марини Миколаївни від 23 жовтня 2019 року про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання щодо примусового виконання постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 203/3248/18 від 03 жовтня 2018 року про конфіскацію предметів правопорушення.

Зобов`язати Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) вирішити питання про прийняття постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 203/3248/18 від 03 жовтня 2018 року про конфіскацію предметів правопорушення до примусового виконання у порядку та у спосіб, що передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 15 розділу VІІ Перехідних положень КАС України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Повний текс складено 27.08.2020.

Суддя О.В. Колесніченко