Ухвала суду № 91217906, 31.08.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

"31" серпня 2020 р.Справа № 922/1262/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

без виклику представників сторін,

розглянувши заяву Державного концерну "Укроборонпром", м. Київ (вих. №UOP від 18.08.20р.) вх. №19283 від 20.08.20р. про видачу дубліката виконавчого документа по справі

за позовом Державного концерну "Укроборонпром", м. Київ до Державного підприємства "Харківський приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка", м. Харків про стягнення 32 221 855,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державний концерн "Укроборонпром" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ДП "Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка" грошові кошти в сумі 32221855,43 грн., з яких: 30209000,00 грн. - основного боргу, 230668,43 грн., - 3% річних, інфляційні нарахування в сумі 1782187,00 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 04.03.15р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Рішенням господарського суду від 25.03.2015 року позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Державного підприємства "Харківський приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка" (вул. Жовтневої революції, 99, м. Харків, 61004, ідент. код 14315500) на користь Державного підприємства "Укроборонпром" (вул. Дегтярівська, 36, м. Київ, 04119, ідент. код 37854297) суму основного боргу в розмірі 30 209 000,00 грн., 3% річних в розмірі 230 668,43 грн., інфляційні нарахування в сумі 1 782 187,00 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 73 080,00 грн.

10.04.2015 року на виконання рішення суду видано відповідний наказ.

24.12.2015 року до суду від сторін надійшла спільна заява про затвердження мирової угоди на стадії виконання рішення.

Ухвалою суду від 28.12.2015 року заява була прийнята до провадження та призначена до розгляду у судовому засіданні на 26.01.2016 року об 11:00 год.

Ухвалою суду від 26.01.16р. спільну заяву Державного концерну "Укроборонпром" та Державного підприємства "Харківський приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка" про затвердження мирової угоди на стадії виконання рішення - задоволено та затверджено мирову угоду.

20.08.20р. від Державного концерну "Укроборонпром", м. Київ надійшла заява (вих. №UOP від 18.08.20р.) вх. №19283 від 20.08.20р. про видачу дубліката виконавчого документа, а саме ухвали про затвердження мирової угоди на стадії виконання рішення.

Обґрунтовуючи свою заяву про видачу дубліката виконавчого документа, стягувач зазначає про те, що копія ухвали Господарського суду Харківської області від 26.01.2016 у справі № 922/1262/15 про затвердження мирової угоди між Концерном та Підприємством, яка відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом, була втрачена ДК «Укроборонпром», що підтверджується актом Відділу документообігу Концерну від 12.08.2020р.

Дослідивши матеріали заяви про видачу дубліката виконавчого документа, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 327 ГПК України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У частині першій статті 6 Конвенції закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (див. рішення від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» (Нornsbу V. Grеесе), від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України»).

Підпунктом 19.4 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України визначено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

ГПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дублікату наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дублікату наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 5011-58/9614-2012, від 13.02.2019 у справі № 901/2027/13 та від 10.04.2018 у справі № 24/234.

Аналогічні положення викладені у Постанові ВС КГС від 18 червня 2019 року у справі № 910/10196/15.

Водночас обов`язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або поновлення за рішенням суду.

Так, відповідно до резолютивної частини ухвали Господарського суду Харківської області від 26.01.2016 у справі № 922/1262/15 дана ухвала відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом, який набирає чинності з моменту його прийняття, тобто з 26.01.2016, та може бути пред`явлена до виконання протягом року, тобто до 01.11.2019.

Водночас у пункті 5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 «Про виконавче провадження» (набрав чинності 05.10.2016) зазначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 12 названого Закону виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Отже, законодавець збільшив до трьох років строк пред`явлення до виконання як наказів суду, виданих після набрання чинності 05.10.2016 Законом України «Про виконавче провадження», так і виконавчих документів суду, які були видані на виконання судових рішень до 05.10.2016 та строк пред`явлення до виконання яких не сплив станом на 05.10.2016.

Зазначене підтверджується правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постановах від 23.05.2019 у справі № 5023/1702/12, від 21.03.2019 у справі № 1 1/477-ГІД08, від 21.01.2019 у справі № 916/215/15-г, від 10.09.2018 у справі № 5011-58/9614- 2012, від 10.04.2018 у справі № 24/234 та від 18.06.2019 у справі № 910/10196/15.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 сказано, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

При цьому відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Таким чином, враховуючи що ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.01.2016 у справі № 922/1262/15 встановлено відповідно до мирової угоди, укладеної між Підприємством та Концерном, відстрочення та розстрочення погашення суми боргу, стягнутої з Підприємства на користь Концерну рішенням Господарського суду Харківської області від 25.03.2015, до жовтня 2018 року, отже строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання починає свій перебіг з 01.11.2018.

З огляду на викладене, оскільки на день набрання чинності Закону України «Про виконавче провадження» у редакції від 05.10.2016 річний строк пред`явлення наказу суду не сплив, а тому з урахуванням положень пункту 5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону до ухвали Господарського суду Харківської області від 26.01.2016 у справі № 922/1262/15 застосовуються положення про збільшення цього строку до трьох років, тобто строк для пред`явлення зазначеної ухвали закінчується 01.11.2021, а отже ДК «Укроборонпром» звернувся до суду з даною заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 922/3137/15, від 28.12.2018 у справі № 910/11424/15 та від 20.05.2019 у справі № 904/10285/15.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, з метою належного виконання рішення, суд вважає за можливе задовольнити заяву Державного концерну "Укроборонпром", м. Київ про видачу дубліката виконавчого документа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 234, п.2 ст.254, п.3 ст. 255, 327, п. п. 9 п. 1 розділу ХІ, підпунктом 19.4 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» Перехідних положень ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Державного концерну "Укроборонпром", м. Київ (вих. №UOP від 18.08.20р.) вх. №19283 від 20.08.20р. про видачу дубліката виконавчого документа по справі №922/1262/15 - задовольнити.

2. Видати дублікат ухвали господарського суду Харківської області від 26.01.2016 року про затвердження мирової угоди, укладеної у процесі виконання рішення суду по справі №922/1262/15.

Дана ухвала не входить до переліку ухвал які оскаржуються окремо від рішення суду, в порядку ст. 255 ГПК України.

Ухвалу складено та підписано 31.08.20р.

Суддя Л.В. Шарко