Рішення № 91217876, 31.08.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1980/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720;

до Національного аерокосмічного університету ім. М.Є.Жуковського "Харківський авіаційний інститут", 61070, м. Харків, вул. Чкалова, 17, код ЄДРПОУ 02066769;

про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу №9271/18-ТЕ(1)-32 від 03.12.2018 у розмірі 18659,80грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство ""Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом вих. №14/4-3692-20 від 01.06.2020 (вх. №1980/20 від 23.06.2020) до Національного аерокосмічного університету ім. М.Є.Жуковського "Харківський авіаційний інститут",, в якому просить стягнути з останнього заборгованість за договором постачання природного газу №9271/18-ТЕ(1)-32 від 03.12.2018 у розмірі 18659,80грн., з яких 15600,82грн. - пені, та 3058,98грн. - 3% річних.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого природного газу за Договором купівлі-продажу природного газу № 9271/18-ТЕ(1)-32 від 03.12.2018, зокрема п. 5.1 вказаного договору. В якості правових підстав позову посилається, зокрема, на положення статей 20, 173-175, 193, 216, 230-232 ГК України, ст. ст. 11, 16, 509, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження, розгляд справи визначено здійснювати без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов та на підставі ч. 4 ст. 250 ГПК України встановлено строк 15 днів з дня отримання цієї ухвали для подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Роз`яснено сторонам, що у випадку неподанням відповідачем відзиву та/або клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а також не поданням позивачем відповіді на відзив у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами після спливу строку встановленого для подання відповідачем клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та в межах строків встановлених ст. 248 ГПК України.

17.07.2020 від відповідача надійшов відзив на позов (вх. №16385 від 17.07.2020), в якому останній просив відмовити в задоволенні позову повністю. В обґрунтування заявлених вимог відповідач зазначив, що останній є державною, бюджетною та неприбутковою установою, яка повністю фінансується з Державного бюджету України, а тому розрахунок за зобов`язаннями останньої здійснюється виключно Державною казначейською службою, при цьому, крім сплати через цей рахунок ХАІ не мав можливості виконувати свої грошові зобов`язання перед НАК «Нафтогаз України». Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову або зменшити пеню на 95%.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив передбаченої ст. 166 ГПК України, не скористався. Водночас, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - Позивач) та Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського 03.12.2018 укладено договір № 9278/18-ТЕ(1)-32 купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до умов п.1.1.-1.3. якого, Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві природний газ, за кодом ДК 021:2015 09120000-6 - Газове паливо (Природний газ), а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору. Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для падання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. За цим Договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЄД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ. ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на митну територію України.

Постачальник передає Споживачу в період з 01 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року (включно) замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 350,0тис.куб.метрів.

Згідно п. 3.1 Договору постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі: природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи; імпортованого природного газу - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Відповідно до п. 3.8 Договору, приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає той обсяг, який був фактично використаний Споживачем у відповідному розрахунковому періоді для потреб, зазначених в пункті 1.2 цього Договору. Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані Споживачем в той період (періоди), коли Споживач був включений до Реєстру Постачальника, що підтверджується Споживачем в акті приймання-передачі газу.

У відповідності до п. 4.1-4.3 договору, ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється Положенням. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона с обов`язковою для Сторін за цим Договором з дати набрання чинності відповідних змін. Ціна за 1000 куб.м газу на дату укладання цього Договору становить 6 235,51 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, Усього разом з податком на додану вартість - 7 482,61 гри. (сім тисяч чотириста вісімдесят дві гривні 61 коп.). Загальна вартість цього Договору становнть 2 182 482,50грн., крім того ПДВ - 436 485,00грн., а разом з ПДВ - 2 618 913,50грн.

У відповідності до положень п. 11.1 Договору, договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частіші реалізації природного газу з 01 грудня 2018 р. по 31 грудня 2018 р, (включно), відповідно до статті 631 ЦКУ, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення..

Як вбачається з акту приймання передачі природного газу від 31.12.2018 на виконання умов Договору, Позивач передав у власність Відповідача природний газ у розмірі 342,176 тис.куб.м. на загальну суму 2560370,24грн.

Відповідно до п. 5.1 Договору, оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткопої поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Позивач, обгрунтовуючи свої позовні вимоги, наголошує на тому, що відповідач за переданий йому природній газ оплату здійснював несвоєчасно, не у визначений договором строк, чим порушив умови пункту 5.1 договору.

Відповідно до п.7.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

Згідно із п.7.2. договору у разі невиконання покупцем п.5.1. умов договору він зобов`язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Як стверджує позивач, у зв`язку із порушенням відповідачем умов пункту 5.1 договору, а саме строку щодо здійснення розрахунку за поставлений газ, останнім було нараховано відповідачу пеня у розмірі 15600,82грн., 3 % річних у розмірі 3058,98грн..

Відповідач заперечуючи проти позову заперечує та вказує на те, що останнім здійснено остаточний розрахунок за поставлений газ, однак прострочення виникло внаслідок того, що відповідач є державною, бюджетною установою і утримується за рахунок коштів з державного бюджету України, а тому внаслідок не своєчасного оформлення позивачем відповідних актів відбувалась і затримка щодо оплати газу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов Договору позивач у грудні 2018 поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 2 560 370,24грн., яка була сплачена позивачем з порушенням вимог п.5.1 договору, тобто несвоєчасно, а саме 13.02.2019, замість 25.01.2019. Зазначена обставина також підтверджується розрахунком, наданим позивачем та Сальдовою відомістю по підприємству, а також визнається відповдіачем. Водночас, станом на момент подання позову, відповідач за поставлений природний газ розрахувався у повному обсязі, що підтверджується складеною позивачем довідкою по операціях відповідача за Договором, а також розрахунком позовних вимог. Проте, відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги п. 5.1. Договору.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем, не надано доказів, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем зі сплати пені та 3%річних, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за поставлений природний газ у строки визначені договором, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено: якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача щодо 3% річних за користування коштами в сумі 3058,98грн., суд провівши власні розрахунки встановив, що вони є обґрунтованими та вірно розрахованими, а тому в підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі невиконання Відповідачем п. 6.1 Договору, Відповідач сплачує Позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 15,3%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

За змістом частини 3 статті 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм па праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження своєї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 15600,82 грн., які нараховані з 26.01.2019 по 12.02.0219 на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 253-255, 549 ЦК України, ст. 231, 232 ГК України, ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими, правомірними та правильно розрахованими.

Водночас, як вбачається з відзиву відповідача, останній просить, звільнити відповідача від відповідальності у вигляді стягнення пені, або зменшити розмір штрафних санкцій заявлених до стягнення позивачем у зв`язку з тим, що позивач не брав участі у тендерах оголошених відповідачем щодо купівлі останнім природного газу, враховуючи, що організація відповідача утримується виключно за кошти державного бюджету, а тому вважають вказані обставини такими, що є підставою для звільнення їх від відповідальності у вигляді пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Разом з цим, доводи відповідача щодо неучасті позивачем у тендері щодо здійснення закупівлі природного газу, які на думку відповідача є підставою для звільнення останнього від відповідальності у вигляді пені, суд оцінює критично, оскільки відносини щодо порядку укладення договору не входять до предмету доказування у даній справі, а тому не можуть бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді пені.

Окремо, щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, яке також міститься в тексті відзиву на позов, суд зазначає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд наголошує, що відповідно до статті 627 ЦК України та статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, укладаючи з позивачем договір постачання природного газу № 9278/18-ТЕ(Т)-32 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, відповідач взяв на себе зобов`язання своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу (п. 6.2.1 договору) в розмірі та порядку, що передбачені цим договором. Тяжкий фінансовий стан підприємства чи його фінансування за рахунок державного бюджету України не може бути підставою для звільнення повністю чи частково відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов`язання та не є винятковим випадком, який є підставою для зменшення розміру пені та штрафу, а тому враховуючи, що відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили по відсутність у відповідача вказаних коштів на банківських рахунках, суд вважає таке клопотання відповідача не обґрунтованим та безпідставним, а тому відмовляє в його задоволенні.

При цьому, обставини щодо того, що відповідач є неприбутковою організацією та фінансується виключно за кошти державного бюджету, не можуть бути підставою для порушення умов договору щодо своєчасної оплати вартості поставленого газу.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з платіжного доручення №0000005618 від 03.06.2020 на суму 2102,00грн., позивачем сплачено судовий збір у сумі 2102,00 грн., враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст. 129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 4, 13-15, 41-46, 80, 86, 129, 233, 237-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Національного аерокосмічного університету ім. Н.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут" (61070, м. Харків, вул. Чкалова, 17; код ЄДРПОУ 02066769) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) заборгованість у розмірі у розмірі 18659,80грн., з яких 15600,82грн. - пені, та 3058,98грн. - 3% річних, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в строк та порядку, визначеними ст. 241 ГПК України і може бути оскаржене в стоки і в порядку, визначеними ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 4 Прикінцевих Положень ГПК України та п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 31.08.2020.

Суддя Н.А. Новікова