Ухвала суду № 91217779, 31.08.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

31 серпня 2020 року Справа 160/6111/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицька І.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного виконавця Клітченко Оксани Анатоліївни про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

04.06.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до приватного виконавця Клітченко Оксани Анатоліївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни про відкриття виконавчого провадження № 60319132 та всі похідні постанови у рамках даного виконавчого провадження;

- зупинити стягнення з доходів позивача на підставі виконавчого документа до вирішення справи по суті в суді.

Адміністративний позов не відповідав вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України, тому ухвалою суду від 11.06.2020 року був залишений без руху з наданням позивачу п`ятиденного строку для усунення недоліків шляхом надання до суду:

- виправленої редакції позовної заяви із конкретизованою позовною вимогою про визнання протиправною та скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни, прийнятих в рамках виконавчого провадження № 60319132, окрім постанови про відкриття виконавчого провадження, з відповідним обґрунтуванням цього у позові, відповідно до п. 4, п. 5 ч. 5 ст. 160 КАС України, а також із зазначенням позовних вимог, відповідно вимог ч. 1 ст. 5 КАС України, та з виокремленням заяви про забезпечення позову, відповідно до вимог ч. 1 ст. 151 КАС України, в частині позовних вимог щодо зупинення стягнення з доходів позивача на підставі виконавчого документа до вирішення справи по суті в суді.

У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви та надав суду уточнену позовну заяву разом з її копією для направлення відповідачу. При цьому, позивач уточнив і суб`єктний склад учасників справи, виключивши зазначену в первісній редакції позову третю особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та з урахуванням уточненої позовної заяви просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни про відкриття виконавчого провадження № 60319132.

Ухвалою суду від 01.07.2020 року було задоволено клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлено позивачу строк звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до вимог ч. 6 ст. 12, ч. 2 ст. 257 та ч. 5 ст. 262 КАС України.

21.07.2020 року засобами електронного зв`язку від відповідача до суду надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду.

В обґрунтування вказаної заяви відповідач зазначив, що відповідно до ст. 287 КАС України, учасник виконавчого провадження може подати позовну заяву до адміністративного суду у десятиденний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, приватний виконавець звернув увагу суду на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена 15 жовтня 2019 року та направлена боржнику відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», а позов ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду був поданий 30.05.2020 року, тобто з пропуском строку на подачу такого позову строком на один рік.

Отже, відповідач вважає, що є підстави для залишення позовної заяви без розгляду на підставі ст. 123, ст. 287 КАС України, бо позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду.

Суд, вивчивши доводи відповідача, викладені в заяві, проаналізувавши норми КАС України, дійшов таких висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України, позовну заяву може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.96 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Щодо застосування строку позовної давності в контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови", то Суд зазначив, що дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Тобто, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Отже, для вирішення питання про застосування строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно встановити початок його перебігу.

Так, по-перше, суд зазначає, що питання щодо строку звернення позивача з позовом було вирішено судом під час розгляду клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом на стадії відкриття провадження у справі та відображено в ухвалі суду від 01.07.2020 року.

По-друге, суд зазначає, що зі змісту позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржує постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Клітченко Оксани Анатоліївни про відкриття виконавчого провадження № 60319132.

Разом з позовом позивач надав суду заяву про поновлення строків подання позовної заяви, в обґрунтування якої зазначив, що на день звернення до суду він не отримав оскаржувану постанову та змушений разом з позовом звернутись до суду з клопотанням про витребування доказів. При цьому, як зазначив позивач, на законодавчому рівні були продовжені строки звернення до адміністративного суду на період дії карантину. Тому, позивач вважає, що ним були пропущені строки звернення до суду з поважних причин.

З огляду на викладене, при вирішення питання щодо наявності поважних причин для поновлення позивачу строку звернення до адміністративного суду, суд взяв до уваги вищевикладені обставини та ухвалою від 01.07.2020 року поновив позивачу строк звернення до адміністративного суду.

Також, суд звертає увагу на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2019 року № 540-IX (набрав чинності 02.04.2020 року), у розділ VI «Прикінцеві положення» був доповнений пунктом 3, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Водночас, надаючи оцінку вказаним обставинам справи, суд виходить із того, що надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд, згідно зі ст. 6 Конвенції).

Так, у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

Водночас, у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Також, згідно з висновками, викладеними в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («PerezdeRaelaCavaniles v. Spain», «Belesandothers v. theCzechRepublic», «RTBF v. Belgium»).

Тобто, з огляду на встановлені обставини справи, з урахування практики Європейського суду з прав людини, суд не вбачає підстав для занадто формального ставлення до обрахунку строку звернення до адміністративного суду з позовом ОСОБА_1 .

Тому, враховуючи викладене вище та те, що в ухвалі суду від 01.07.2020 року судом були визнані поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою до приватного виконавця, суд не вбачає правових підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, з огляду на пропущення строку звернення до суду та доходить висновку, що у задоволенні заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, слід відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що причини пропуску позивачем строку звернення до суду визнані судом поважними, суд не знайшов правових підстав для визнання пропущеним строку звернення до суду з адміністративним позовом та залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 248, 287, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви відповідача про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до Приватного виконавця Клітченко Оксани Анатоліївни про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України, та оскарженню не підлягає.

Суддя І.О. Лозицька