
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.08.2020 справа № 914/1001/20
За позовом: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,
до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Голосіївське», м.Львів
про стягнення 40'821,20 грн. заборгованості.
Суддя Яворський Б.І.
Справу розглянуто без судового засідання та виклику сторін.
Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Голосіївське» про стягнення 40'821,20 грн., з яких: 25'573,26 грн. пені, 4'997,37 грн. 3% річних, 10'250,57 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором постачання природного газу за № 6137/1718-ТЕ-21 від 21.09.2017 виконував із порушенням встановленого п.6.1 договору строку. Зазначене є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 29.04.2020 справу № 914/1001/20 передано на розгляд судді Яворському Б.І.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.04.2020 позовну заву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін та без проведення судового засідання. Встановлено відповідачу строк на подання відзив на позовну заяву - протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; подати суду докази надіслання (надання) її іншим учасникам справи, встановлено відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.
Згідно з ч. 2 та ч.8 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх пояснення. Судові дебати не проводяться.
27.05.2020 відповідач на адресу суду скерував супровідний лист про долучення до матеріалів справи актів звіряння розрахунків з позивачем за період листопад 1017 - листопад 2018 років та лист, у якому інформує суд, що заборгованість, яка виникла за спожитий газ, погашена повністю. Просить не нараховувати пеню, 3% річних та інфляційні втрати, посилаючись на важке матеріальне становище, оскільки мешканці будинку затримують оплату платежів за надані послуги.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.06.2020 провадження у справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 905/21/19 щодо застосування ст.625 ЦК України в частині порядку нарахування інфляційних втрат, а ухвалою від 10.08.2020 суд поновив провадження у справі.
Приймаючи до уваги запровадження 12.03.2020 та продовження Кабінетом Міністрів України на усій території України карантинних заходів, суд керувався нормами п.4 ч.2 Прикінцевих положень ГПК України, згідно з яким процесуальні строки продовжуються на період карантину в силу закону, а також враховував принцип «розумного строку» тривалості провадження.
17.07.2020 року набрав чинності Закон України від 18 червня 2020 року № 731-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 731-ІХ), у прикінцевих та перехідних положеннях якого зазначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом, тобто 06.08.2020.
Стаття 114 ГПК України визначає, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
21.09.2017 року Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (правонаступником якого є АТ «НАК «Нафтогаз України», постачальник) та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Голосіївське» (споживачем) укладено договір № 6137/1718-ТЕ-21 постачання природного газу. Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язався поставити споживачу у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п.1.2 договору).
Згідно з п. 2.1. договору постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 150,00 тис. куб метрів, у тому числі за місяцями (тис.куб м): жовтень 2017 - 25.0, листопад - 25.0, грудень - 25.0, січень 2018 - 25.0, лютий - 25.0, березень - 25.0.
Відповідно до п.3.1 договору постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі: природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи; імпортованого природного газу - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.
Згідно п. 3.7 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформляється актом прийому-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Ціна за 1000 куб.м. газу на дату укладання договору становить 4'942,00 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з ПДВ - 5'930,40 грн. (п.5.2 договору).
Пунктом 5.4 договору сторони встановили, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.
Упродовж 2018 року сторонами укладено ряд додаткових угод до договору. Додатковими угодами умови договору, зокрема щодо предмету договору, кількості та фізико-хімічних показників газу та ін., викладено в новій редакції.
У 2017-2018 роках позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 860'981,42 грн. Факт виконання позивачем своїх обов`язків за договором визнаний відповідачем та підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2017 на суму 65'566,50 грн., актом від 30.11.2017 на суму 106'966,62 грн., актом від 31.12.2017 на суму 126'198,91 грн., актом від 31.01.2018 на суму 126'216,71 грн., актом від 28.02.2018 на суму 122'735,56 грн., актом від 31.03.2018 на суму 123'459,07 грн., актом від 30.04.2018 на суму 43'665,54 грн., актом від 31.05.2018 на суму 31'282,86 грн., актом від 31.06.2018 на суму 30'102,71 грн., актом від 31.07.2018 на суму 28'815,82 грн., актом від 31.08.2018 на суму 27'297,64 грн. та актом від 30.09.2018 на суму 28'673,48 грн. Вказані акти підписані без зауважень уповноваженими особами сторін та скріплені печатками відповідних юридичних осіб.
Відповідно до п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк, визначений договором.
У пункті 8.2 договору передбачено, що разі невиконання споживачем пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Додатковою угодою №1 від 21.09.2017 до договору сторонами погоджено відповідальність споживача щодо прострочення оплати у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку Україн, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Пунктом 10.3 договору сторони визначили строк, у межах якого можуть звернутися до суду з вимогою про захист свої прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, тривалістю у п`ять років.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 до 31 березня 2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.12.1 договору з наступними змінами відповідно до додаткових угод №2-5 до договору).
Позивач, керуючись згаданим положенням договору, заявив до стягнення з відповідача пеню за несвоєчасну оплату в сумі 25'573,26 грн. Крім того, постачальник згідно умов ст.625 ЦК України просить стягнути з відповідача 4'997,37 грн. 3% річних та 10'250,57 грн. інфляційних втрат.
ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч. 1 ст. 11 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (положення ч.1 ст. 626 ЦК України). За умовами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір №6137/1718-ТЕ-21 постачання природного газу від 21.09.2017 з додатковими угодами до нього.
Частинами першою та другою статті 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем умов договору на суму 860'981,42 грн.
Відповідно до ст. 193 ГК України, яка кореспондується із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У пункті 6.1 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Судом встановлено, що оплату за поставлений згідно актів приймання-передачі природний газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконував зобов`язання у строк, визначений договором. Вказана обставина підтверджується витягом операцій по рахунку позивача, копіями банківських виписок про операції по рахунку позивача та не заперечувалась відповідачем.
Щодо вимог позивача про стягнення пені у розмірі 25'573,26 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1-3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
В силу ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
У пункті 8.2 договору передбачено, що разі невиконання споживачем пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Додатковою угодою №1 від 21.09.2017 до договору сторонами погоджено відповідальність споживача щодо прострочення оплати у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку Україн, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України імперативно визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Здійснивши перерахунок пені, суд дійшов висновку, що до стягнення підлягає заявлена позивачем сума пені у розмірі 25'573,26 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 4'997,37 грн. 3% річних і 10'250,57 грн. інфляційних нарахувань, суд зазначає наступне.
Приписами ч.1 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд встановив, що у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 викладений правовий висновок про те, що при розрахунку «інфляційних втрат» у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч.6 ст.13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що такі є обґрунтованими та арифметично вірними, а тому позовні вимоги щодо стягнення 3 % річних у розмірі 4'997,37 грн. та 10'250,57 грн. інфляційних втрат визнаються такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Оскільки відповідач доводів позивача не спростував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які встановлені в ході судового розгляду, суд дійшов висновку про те, що до стягнення з відповідача підлягає 25'573,26 грн. пені, 4'997,37 грн. 3% річних та 10'250,57 грн. інфляційних втрат.
Щодо прохання відповідача про не нарахування пені, інфляційних та 3% річних суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Станом на момент заявлення відповідного прохання та його розгляду у суді відповідачем не долучено доказів скрутного фінансового становища ОСББ, не наведено причини (причин) неналежного виконання зобов`язання, тощо, тому відсутні підстави для його задоволення.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням № 0000003801 від 13.04.2020 на суму 2'102,00 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому на відповідача покладається судовий збір у розмірі 2'100,57 грн.
Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 46, 73-80, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Голосіївське» (79020, м. Львів, вул. Під голоском, 17Б; код ЄДРПОУ 36544717) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) 25'573,26 грн. пені, 4'997,37 грн. 3% річних, 10'250,57 грн. інфляційних втрат та 2'102,00 грн. судового збору.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Б.І. Яворський
Судове рішення № 91216681, Господарський суд Львівської області було прийнято 31.08.2020. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 914/1001/20. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: