Рішення № 91216120, 19.08.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2020м. ДніпроСправа № 904/2174/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Прокопенко А.В., розглянув спір

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-ТГСВ", м. Дніпро

до Комунального підприємства "Агентство регіонального розвитку "Регіон-Лідер" Дніпропетровської обласної ради", м. Дніпро

про стягнення суми заборгованості в сумі 695 486,69 грн.

Представники:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом) Яблокова Л.О.

від позивача Чабан А.Д. (позивача за зустрічним позовом)

від відповідача Нестеров Є.М. (позивача за зустрічним позовом)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія-ТГСВ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 695 486,69 грн., що складають суму заборгованості за договором підряду № 4-СМР від 12.05.2018.

Разом з позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія-ТГСВ" подано заяву про відшкодування судових витрат, а саме: 10 000,00 грн. витрати на правову допомогу та 10 432,31 грн. судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом умов договору підряду № 4-СМР від 12.06.2018 в частині повної та своєчасної оплати за виконані роботи.

Відповідач за первісним позовом проти заявлений позовних вимог заперечує у повному обсязі, з огляду на таке.

Перевіряючи стан виконання робіт за спірним договором, відповідачем було встановлено, що фактично більша частина робіт є не виконаною, у зв`язку з чим, керуючись пунктами 6.2, 7.3 договору Комунальне підприємство "Агентство регіонального розвитку "Регіон-Лідер" Дніпропетровської обласної ради" направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-ТГСВ" вмотивовану відмову від підписання актів.

На підставі того, що впродовж більш ніж дев`яти місяців ТОВ "Енергія-ТГСВ" не приступило до виконання невиконаних робіт та не усунуло виявлені недоліки, Комунальне підприємство "Агентство регіонального розвитку "Регіон-Лідер" Дніпропетровської обласної ради" на підставі частини 2 статті 849 та частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України відмовилось від договору № 4-СМР від 12.06.2018, про що повідомило позивача листом від 02.08.2019 № 299.

На даний час роботи з теплопостачання житлового будинку 2 на ж/м Лівобережний-3 виконані іншим підрядником, що підтверджується договором та актами виконаних робіт.

Крім того, відповідача зазначає, що заявляючи позовні вимоги у розмірі 695 486,69 грн., останнім не враховано того, що частина з цих коштів - 342 734,16 грн. була стягнута з відповідача на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2019 у справі № 904/5756/18, яке набрало законної сили.

Також, відповідач повідомив, що попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які Комунальне підприємство "Агентство регіонального розвитку "Регіон-Лідер" Дніпропетровської обласної ради" понесло і очікує понести, у зв`язку з розглядом даної справи, становить 7 000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.

У відповіді на відзив, позивач за первісним позовом не погоджується з мотивами відповідача вказуючи, що вимоги та обставини викладені у відзиві не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються наявними матеріалами справи.

Відтак, судом у справі № 904/4330/19 було встановлено, що позивач виконав передбачені спірним договором роботи на загальну суму 1 645 486,69 грн., у тому числі на суму передоплати у розмірі 950 000,00 грн. Виконані роботи були прийняті відповідачем без зауважень, оскільки претензій щодо об`єму та якості виконаних робіт у строк встановлений договором не надходило, тому акти виконаних робіт на загальну суму 1 645 486,69 грн. вважаються автоматично підписаними і підлягають оплаті.

Таким чином, заперечення відповідача, викладені ним у відзиві стосовно наявності його відмови від підписання актів з причин наявності недоліків у виконаних роботах, що стало в тому числі, причиною для відмови від договору, є безпідставними та спростовуються обставинами (фактами) встановленими у господарських справах № 904/5756/18 та № 904/4330/19, рішення по яким на сьогодні набрали законної сили та носять преюдиційний характер, тобто не підлягають повторному доказуванню з боку позивача під час розгляду даної господарської справи, а підлягають прийняттю господарським судом, як встановлені.

Твердження відповідача відносно того, що частина заявлених у позовній заяві до стягнення сума коштів у розмірі 342 734,16 грн. нібито вже була стягнута з відповідача на підставі рішення суду у справі № 904/5756/18, яке набрало законної сили, а відтак сума заявлених позовних вимог є невірною, позивач вважає такими, що не відповідають дійсності та спростовуються постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2020 у справі № 904/5756/18 відповідно до якої, накази у справі № 904/5657/18 про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 342 734,16 грн. за договором підряду № 4-СМР від 12.06.2018 визнано такими, що не підлягають виконанню.

Таким чином, сума позовних вимог у розмірі 695 486,69 грн., на думку позивача, є вірною та являє собою вартість виконаних та прийнятих робіт, які на сьогодні відповідачем не оплачені.

Крім того, позивач зазначає, що у зв`язку з тим, що відповідач ігнорував приймання виконаних робіт за спірним договором, ТОВ "Енергія-ТГСВ" та КП «Теплоенерго» ДМР було підписано акт від 26.09.2018 про виконання монтажних робіт по ТУ № 603/17 від 26.04.2017.

Так, як КП «Теплоенерго» ДМР є власником теплових мереж і саме воно надало відповідачу Технічні умови № 603/17 від 26.04.2017 на приєднання будинків № 1, 2, 6 до центрального теплопункту (ЦТП) 129 на ж/м Лівобережний-3, позивач вважає, що акт від 26.09.2018 є належним доказом, який додатково підтверджує факт виконання робіт за спірним договором.

Твердження відповідача стосовно того, що частина робіт за спірним договором була виконана іншим підрядником є безпідставною та не підтверджені належними доказами.

Ухвалою суду від 27.04.2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 27.05.2020, після чого розгляд підготовчого засідання відкладався до 17.06.2020.

27.05.2020 від Комунального підприємства "Агентство регіонального розвитку "Регіон-Лідер" Дніпропетровської обласної ради" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшов зустрічний позов, у якому останній просить:

- визнати недійсним п. 6.2. договору підряду № 4-СМР від 12.06.2018, укладеного між Комунальним підприємством "Агентство регіонального розвитку "Регіон-Лідер" Дніпропетровської обласної ради" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія-ТГСВ";

- визнати недійсними акти приймання виконаних будівельних робіт за договором підряду № 4-СМР від 12.06.2018 на 1 455 622,28 грн., № 2 на 160 514,02 грн. та № 1-ДР на 29 350,39 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом умов договору підряду № 4-СМР від 12.06.2018 в частині повного та своєчасного виконання робіт, крім того, позивач вважає, що пункт 6.2 цього договору суперечить нормам Цивільного кодексу України, а саме частині 4 статті 882, тому має бути визнаний недійсним.

Разом з зустрічною позовною заявою Комунальним підприємством "Агентство регіонального розвитку "Регіон-Лідер" Дніпропетровської обласної ради" подано заяву про відшкодування судових витрат, а саме: 7 000,00 грн. витрати на правову допомогу та 4 204,00 грн. судового збору.

У відзиві на зустрічний позов ТОВ "Енергія-ТГСВ" заперечує проти заявлених позовних вимог, посилаючись на таке.

Відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) закон покладає саме на замовника.

Таким чином, передання і приймання робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виконання за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.

18.09.2018 позивач отримав від відповідача акти приймання виконаних будівельних робіт, відповідно до пунктів 6.2, 7.3, 7.4 договору позивач повинен був забезпечити приймання виконаних робіт і підписати або надати мотивовану відмову від приймання виконаних робіт у строк до 02.10.2018 включно, чого останній не зробив.

Отже, беручи до уваги те, що позивач не звернувся до суду про визнання спірних актів недійсними, відповідач вважає, що вони вважаються автоматично підписаними і мають повну юридичну силу акту виконаних робіт.

Щодо вимоги про визнання недійсним пункту 6.2 спірного договору, відповідач зазначає наступне.

Законодавством чітко не визначено конкретного строку, в який замовник повинен розпочати прийняття робіт після отримання відповідного повідомлення від підрядника, а тільки поняття «негайно».

Тому, сторони встановлюючи в договорі конкретні строки, тим самим формально самі встановлюють, що в даному конкретному випадку означає поняття «негайно».

Посилаючись на частини 1,2 статті 882 Цивільного кодексу України відповідач зазначає, що підрядчик звільняється від відповідальності за прострочення в здачі робіт, яке виникло по причинам, що залежать від замовника.

Отже, відповідач вважає, що твердження позивача за зустрічним позовом є безпідставними та не відповідають дійсності.

Посилаючись на статті 203, 215 Цивільного кодексу України, відповідач вказує на те, що пункт 6.2 договору не суперечить вимогам чинного законодавства, а тому не має жодних підстав для визнання його недійсним в порядку статті 215 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 27.05.2020 прийнято зустрічну позовну заяву Комунального підприємства "Агентство регіонального розвитку "Регіон-Лідер" Дніпропетровської обласної ради" для спільного розгляду з первісним позовом.

Розгляд зустрічного позову призначено разом з первісним у підготовчому засіданні на 17.06.2020.

27.05.2020 Комунальним підприємством "Агентство регіонального розвитку "Регіон-Лідер" Дніпропетровської обласної ради" подано заяву про призначення у справі комплексної (будівельно-технічної) експертизи, необхідність якої обґрунтовано невиконанням підрядником більшої частини робіт, передбачених спірним договором.

ТОВ "Енергія-ТГСВ" проти призначення експертизи заперечує, вказуючи про те, що факт виконання робіт та сума на яку їх було виконано встановлено рішеннями господарського суду, які набрали законної сили.

Ухвалою суду від 17.06.2020 у задоволенні заяви про призначення у справі комплексної (будівельно-технічної) експертизи - відмовлено, підготовче засідання відкладено до 15.07.2020.

У судовому засіданні 15.07.2020 представниками сторін зазначено, що ними надані всі можливі та допустимі докази, у зв`язку з чим підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті на 19.08.2020, про що постановлено ухвалу суду.

За змістом пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України № 731-IX від 18.06.2020 (набрав чинності 17.07.2020) процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

У судовому засіданні 19.08.2020 представники сторін подали докази на підтвердження розміру судових витрат, які сторони понесли у зв`язку з розглядом даної справи.

19.08.2020 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи за первісним позовом, дослідивши подані докази, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування позивача за первісним позовом у даній справі є неналежне виконання умов договору підряду 4-СМР від 12.06.2018 стосовно повної та своєчасної оплати за виконані роботи.

12.06.2018 між Комунальним підприємством "Агентство регіонального розвитку "Регіон-Лідер" Дніпропетровської обласної ради" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія-ТГСВ" (Підрядник) укладено договір підряду № 4-СМР (далі - Договір).

Згідно з пунктом 1.1. Договору Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов`язання виконати роботи: "Теплопостачання житлового будинку № 2 на ж/м "Лівобережний-3" в районі просп. Миру + вул. Усенка - вул. Рилєєва" (зовнішні теплові мережі, вузол введення).

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються нормами про договір підряду.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з пунктом 2.1. Договору вартість робіт складає 1 777 164,54 грн., у т.ч. ПДВ 20% у розмірі 296 194,09 грн.

Пунктом 2.3. Договору передбачено порядок і терміни оплати:

- передплата на початок виконання робіт у розмірі 1 292 734,16 грн. з ПДВ;

- остаточний розрахунок становить 484 430,38 грн. з ПДВ.

Відповідно до пункту 3.1. Договору термін виконання робіт: згідно з Графіком виконання робіт.

За приписами пункту 4.1. Договору Підрядник розпочинає виконання робіт після перерахування замовником першого платежу, передачі погодженої проектної документації (печатка та підпис замовника "до виконання робіт").

Згідно з пунктом 5 Договору Підрядник зобов`язаний:

- виконати зі своїх матеріалів, своїми силами, механізмами і устаткуванням усі роботи в об`ємі і терміни, передбачені у договорі (5.1);

- здати роботи Замовникові у стані, що відповідає вимогам Замовника, СНИП, ДБН та іншим документам, затвердженим сторонами. Підрядник гарантує відповідність застосованих матеріалів і виконуваних робіт вимогам державних стандартів, технічних умов та інших нормативних актів (5.5);

- за свій рахунок усунути недоліки якості виконаних робіт (якщо при здачі-прийманні виконаних робіт такі будуть виявлені) у терміни, погоджені сторонами, передбачені актами усуненні недоліків, а також усувати виявлені недоліки в процесі експлуатації устаткування, в період гарантійного терміну, наданого виробником цього устаткування (5.6);

- до закінчення звітного місяця готувати акти прийому-передачі виконаних підрядних робіт і представляти їх на узгодження замовникові (5.7);

- виконати в повному обсязі усі свої зобов`язання, передбачені договором (5.9).

Згідно з пунктом 8.1. Договору Підрядник гарантує якість виконання усіх робіт відповідно до проектної документації і діючих норм та технічних умов (8.1.2); своєчасне усунення недоліків та дефектів, виявлених під час приймання робіт і в період гарантійної експлуатації (8.1.3).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами усіх зобов`язань за ним (пункт 12.15. Договору).

На виконання умов спірного договору позивач виконав будівельні роботи на загальну суму 1 645 486,69 грн., що підтверджується актами приймання виконаних робіт, копії яких долучені до матеріалів справи (т. 1, а.с. 64-95, 102-104).

Відповідач здійснив передплату на загальну суму 950 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 234 від 22.06.2018 на суму 650 000,00 грн., № 268 від 18.07.2018 на суму 300 000,00 грн. 00 коп. (т. 1, а.с. 61-62).

В подальшому позивачем на адресу відповідача було надіслано лист № 27 від 22.08.2018 з вимогою здійснити у найкоротший строк доплату по сумі переплати у відповідності до вимог пункту 2.3 Договору (т. 1, а.с. 111).

Вказаний лист був направлений цінним листом з описом вкладення та рекомендованим повідомленням, що підтверджується накладною № 4900064286507 від 17.09.2018 та отриманий відповідачем 18.09.2018.

Проте, відповідач відповіді на вказаний лист не надав та залишкову суму попередньої оплати не сплатив, у зв`язку з чим позивач звернувся з позовом до господарського суду.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2019 у справі № 904/5756/18, яке набрало законної сили 16.04.2019, позов задоволено повністю.

Стягнуто з Комунального підприємства "Агентство регіонального розвитку "Регіон-Лідер" Дніпропетровської обласної ради" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-ТГСВ" борг в сумі нездійсненої передплати - 342 734,16 грн. за договором №4-СМР від 12.06.2018.

На виконання умов договору позивачем надіслано на адресу відповідача акти приймання виконаних будівельних робіт № 1 за жовтень 2018 на суму 1 455 622,28 грн., № 2 за жовтень 2018 на суму 160 514,02 грн., № 1-ДР на суму 29 350,39 грн., які були отриманні останнім 18.09.2018.

Крім того 17.09.2018 позивач надіслав на адресу відповідача листи № 30 та № 32 від 17.09.2018 з вимогою сплатити заборгованість у загальній сумі 534 972,67 грн.

Доказів надсилання на адресу підрядника відповідей на вказані листи відповідач не надав.

Відповідно до пункту 6.2. Договору Замовник зобов`язується не пізніше 10-ти робочих днів після надання Підрядником актів прийому-передачі виконаних підрядних робіт забезпечити приймання виконаних робіт і підписати або надати мотивовану відмову від приймання виконаних робіт. У разі не підписання і не надання мотивованої відмови у підписанні замовником акту виконаних робіт, вказаний документ вважається автоматично підписаним і має повну юридичну силу акту виконаних робіт.

Підрядник здає Замовнику виконані роботи за актом приймання виконаних підрядних робіт, в якому вказується обсяг і вартість виконаних робіт (пункт 7.2. Договору).

Згідно з пунктом 7.3. Договору якщо при здачі-прийманні виконаних робіт будуть виявлені недоліки якості виконаних робіт, які виникли з вини Підрядника, Замовник має право не приймати ці роботи до усунення недоліків якості. У даному випадку Замовник надсилає мотивовану відмову від підписання наданих йому актів приймання виконаних робіт. У разі мотивованої відмови Замовника прийняти виконані роботи Підрядник зобов`язаний протягом 3-х календарних днів з моменту отримання мотивованої відмови Замовника направити свого представника на адресу Замовника, заздалегідь погодивши із Замовником дату і час складання двостороннього акту усунення недоліків з переліком зауважень, в якому встановлюється термін усунення недоліків. У цьому випадку усунення недоліків, помилок в роботі Підрядника здійснюється ним за власний рахунок.

Приймання робіт здійснюється впродовж 5-ти робочих днів після отримання Замовником актів прийому-передачі виконаних підрядних робіт, які підписують уповноважені представники обох сторін (пункт 7.4. Договору).

Частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з частиною 1 статті 882 Цивільного кодексу України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття.

Частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

За таких умов стороні, яка відмовилась підписати акт, надається право пред`явити позов про визнання цього акту недійсним.

Згідно з приписами статей 853, 882 Цивільного кодексу України відсутність своєчасно висловлених зауважень до виконаних робіт свідчить про прийняття робіт та, відповідно, виникнення у замовника обов`язку щодо їх оплати.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) закон покладає саме на замовника.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем вчинені всі відповідні дії для підписання приймання виконаних будівельних робіт № 1 за жовтень 2018 на суму 1 455 622,28 грн., № 2 за жовтень 2018 на суму 160 514,02 грн., № 1-ДР на суму 29 350,39 грн., проте відповідач ухилився від свого обов`язку щодо прийняття робіт та підписання зазначених актів не надавши мотивованої відмови від підписання..

Отже, враховуючи положення пунктів 6.2., 7.3., 7.4. Договору, відповідач повинен був забезпечити приймання виконаних робіт і підписати або надати мотивовану відмову від приймання виконаних робіт у строк до 02.10.2018 включно, чого, як вбачається з матеріалів справи, зроблено не було. У зв`язку з цим роботи за актами приймання виконаних будівельних робіт № 1 за жовтень 2018 на суму 1 455 622,28 грн., № 2 за жовтень 2018 на суму 160 514,02 грн., № 1-ДР на суму 29 350, 39 грн. вважаються прийнятими позивачем без зауважень.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2019 у справі № 904/4330/19, яке набрало законної сили 25.05.2020, було встановлено, що позивач (відповідач за первісним позовом у справі № 904/2174/20) не звернувся до суду про визнання вищезазначених актів недійсними, у зв`язку з чим, вони вважаються автоматично підписаними і мають повну юридичну силу акту виконаних робіт.

Крім того, до матеріалів справи позивачем залучено акт від 26.09.2018, який підписано представником ТОВ "Енергія-ТГСВ" та КП "Теплоенерго" Дніпропетровської обласної ради", який свідчить про прийняття об`єкта "Теплопостачання житлового будинку № 2 на ж/м "Лівобережний-3", який є предметом спірного договору.

Твердження КП "Агентство регіонального розвитку "Регіон-Лідер" Дніпропетровської обласної ради" відносно того, що ним на адресу ТОВ "Енергія-ТГСВ" надсилались мотивовані відмови від підписання актів (з посиланням на листи від 25.09.2018 №№ 319/1, 320/1, 321/1) судом до уваги не приймаються, з огляду на відсутність належних доказів, які б підтверджували надсилання таких листів на адресу позивача.

Вказана обставина також встановлена Господарським судом Дніпропетровської області в рішенні від 23.12.2019 у справі № 904/4330/19, яка набрало законної сили.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про належність доказів, що підтверджують факт виконання робіт на загальну суму 1 645 486,69 грн.

Вимога позивача щодо здійснення остаточного розрахунку за виконані роботи залишилась відповідачем без задоволення.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доказів виконання зобов`язання щодо повної оплати вартості виконаних робіт в сумі 695 486,69 грн. відповідач на момент розгляду спору не надав.

З огляду на викладене, вимоги позивача щодо примусового стягнення зазначеної вище суми, слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того суд зазначає, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2019 у справі № 904/4330/19 було встановлено, що договір підряду від 12.06.2018 № 4-СМР слід вважати розірваним з 17.08.2019.

Що до тверджень відповідача відносно того, що позивачем неправомірно заявлено до стягнення сума у розмірі 342 734,16 грн., оскільки рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2019 було стягнуто з Комунального підприємства "Агентство регіонального розвитку "Регіон-Лідер" Дніпропетровської обласної ради" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-ТГСВ" зазначену суму відповідно до договору №4-СМР від 12.06.2018, суд зазначає таке.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2020 у справі № 904/5756/18 визнано такими, що не підлягають виконанню накази Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2019 у справі № 904/5756/18 про стягнення боргу в сумі нездійсненої передплати - 581 165,06 грн. за договором №2-СМР від 01.03.2018; боргу в сумі нездійсненої передоплати - 342 734,16 грн. за договором №4-СМР від 12.06.2018.

Таким чином, сума у розмірі 342 734,16 грн. за договором №4-СМР від 12.06.2018 не стягувалася з Комунального підприємства "Агентство регіонального розвитку "Регіон-Лідер" Дніпропетровської обласної ради" за рішенням суду від 16.04.2019 у справі № 904/5756/18.

Крім того, доводи відповідача стосовно того, що на даний час роботи з теплопостачання житлового будинку 2 на ж/м Лівобережний-3 виконані іншим підрядником, що підтверджується договором та актами виконаних робіт, судом до уваги не приймаються, оскільки останнім не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження вказаного факту.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з частиною 1 статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частиною 1 статті 77 ГПК України).

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Розглянувши матеріали справи за зустрічним позовом, дослідивши подані докази, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування позивача за зустрічним позовом у даній справі є неналежне виконання умов договору підряду 4-СМР від 12.06.2018 стосовно повного та своєчасного виконання робіт; невідповідність нормам чинного законодавства пункту 6.2 договору.

При розгляді первісного позову господарським судом встановлено факт укладання сторонами 12.06.2018 договору підряду 4-СМР.

Пунктом 6.2 Договору сторони погодили, що Замовник зобов`язується не пізніше 10-ти робочих днів після надання Підрядником актів прийому-передачі виконаних підрядних робіт забезпечити приймання виконаних робіт і підписати або надати мотивовану відмову від приймання виконаних робіт. У разі не підписання і не надання мотивованої відмови у підписанні замовником акту виконаних робіт, вказаний документ вважається автоматично підписаним і має повну юридичну силу акту виконаних робіт.

Доводи позивача стосовно недійсності оскаржуваного пункту 6.2 Договору, загалом зводяться до наступного.

Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Як зазначає позивач, дана норма є імперативною, тобто не може бути змінена сторонами договору, отже пункт 6.2 Договору суперечить імперативній нормі Цивільного кодексу України - частині 4 статті 882.

Таким чином, посилаючись на статті 203, 215 Цивільного кодексу України, позивач вважає, що пункт 6.2 Договору суперечити нормам чинного законодавства, а отже має бути визнаний недійсним.

Розглянувши вимогу позивача щодо визнання пункту 6.2 Договору недійсним, суд зазначає наступне.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору заснована на свободі волевиявлення, а останнє, у свою чергу, спирається на свободу волі, що реалізується за допомогою диспозитивності норм цивільного права. Під диспозитивністю прийнято розуміти засновану на нормах даної галузі права юридичну свободу суб`єкта цивільних правовідносин здійснювати свої суб`єктивні права за своїм розсудом.

Таким чином, правовими засобами закріплення свободи договору традиційно розуміють норми-принципи, які проголошують свободу договору, свободу підприємницької діяльності та диспозитивні норми права, в яких втілено даний принцип.

Зміст принципу свободи договору розкривається в статті 627 Цивільного кодексу України. Він є однією з фундаментальних засад цивільно-правового принципу диспозитивності, через який суб`єкти цивільного права набувають і здійснюють свої цивільні права вільно на свій розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України).

Важливим елементом свободи договору є воля та її зовнішній вираз - волевиявлення.

Враховуючи викладене, наявність укладеного між позивачем та відповідачем оскаржуваного Договору свідчить про те, що обидві сторони бажали укласти договір, і що їхній зовнішній вираз волі (волевиявлення) відповідає внутрішній волі.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Частиною 1 статті 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із частиною другою статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом встановлено, що позивач за зустрічним позовом схвалив та прийняв умови Договору до виконання, крім того позивачем не доведено, що пункт 6.2 суперечить вимогам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, вимога позивача щодо визнання пункту 6.2 договору підряду № 4-СМР від 12.06.2018 задоволенню не підлягає.

Крім того, позивач просить суд визнати недійсним акти приймання виконаних будівельних робіт № 1 на суму 1 455 622,28 грн., № 2 на суму 160 514,02 грн., № 1-ДР на суму 29 350,39 грн., за договором підряду № 4-СМР від 12.06.2018.

В обґрунтування заявленої вимоги позивач зазначає, що перевіряючи стан виконаних робіт та аналізуючи зміст отриманих від ТОВ «Енергія-ТГСВ» вказаних актів виконаних будівельних робіт, КП «Агентство регіонального розвитку «Регіон-Лідер» Дніпропетровської обласної ради» встановлено, що фактично більша частина робіт не виконана, по деяким роботам є перевищення обсягів, вказаних в актах, частина робіт, вказаних відповідачем в актах, взагалі не погоджувались сторонами та відсутні у договорі. Крім того, не була підтверджена документально вартість товарно-матеріальних цінностей, вказаних в акті № 1.

У зв`язку з викладеним, КП «Агентство регіонального розвитку «Регіон-Лідер» Дніпропетровської обласної ради» було направлено на адресу ТОВ «Енергія-ТГСВ» мотивовані відмови від підписання вказаних актів.

На підставі викладеного, посилаючись на абзац 2 частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України, позивач вважає, що його мотиви відмови від підписання актів, є обґрунтованими, у зв`язку з чим просить суд визнати недійсними спірні акти.

Щодо вимоги позивача про визнання недійсними актів приймання виконаних будівельних робіт № 1 на суму 1 455 622,28 грн., № 2 на суму 160 514,02 грн., № 1-ДР на суму 29 350,39 грн., за договором підряду № 4-СМР від 12.06.2018, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів первісного позову, відповідачем на виконання договору підряду № 4-СМР від 12.06.2018, будівельні роботи на загальну суму 1 645 486,69 грн., що підтверджується актами приймання виконаних робіт, копії яких долучені до матеріалів справи (т. 1, а.с. 64-95, 102-104).

Крім того, судом встановлено, що відповідачем вчинені всі відповідні дії для підписання приймання виконаних будівельних робіт № 1 за жовтень 2018 на суму 1 455 622,28 грн., № 2 за жовтень 2018 на суму 160 514,02 грн., № 1-ДР на суму 29 350,39 грн., однак відповідач ухилився від свого обов`язку щодо підписання зазначених актів та не надав обґрунтовану відмову.

Посилання позивача на те, що ним на адресу відповідача направлялись мотивовані відмови від підписання актів, останнім належними та допустимими доказами не доведено.

Наявні в матеріалах справи копії договору підряду № 4-СМР від 12.06.2018 та акти приймання виконаних будівельних робіт № 1 на суму 1 455 622,28 грн., № 2 на суму 160 514,02 грн., № 1-ДР на суму 29 350,39 грн., жодним чином не підтверджують наявність обставин, які вказують на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором.

Таким чином, обставини встановлені судом при розгляді даної справи та у рішенні від 23.12.2019 у справі 904/4330/19 дають підстави вважати, що спірні акти на загальну суму 1 645 486,69 грн. вважаються автоматично підписаними без зауважень Замовника.

Водночас інших обставин, які б свідчили про те, що на час підписання вказаних актів сторони неправильно сприймали фактичні обставини цього правочину, що вплинуло на їх волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений, суд не встановив.

Таким чином, позивач не довів в контексті статей 203, 215, 216, 229 Цивільного кодексу України і статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України підстав, з якими закон пов`язує визнання правочинів недійсними

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами відповідача щодо належного виконання умов договору підряду № 4-СМР від 12.06.2018 та відмовляє у задоволенні вимог про визнання недійсними актів приймання виконаних будівельних робіт № 1 на суму 1 455 622,28 грн., № 2 на суму 160 514,02 грн., № 1-ДР на суму 29 350,39 грн.

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем за первісним позовом заявлено витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до договору № Ю-174 від 18.04.2020 та додаткової угоди від 18.03.2020 до цього договору, що складає 10 000,00 грн., які сплачені відповідно до платіжного доручення № 2357 від 09.07.2020.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспіврозмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідачем не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи складність юридичної кваліфікації правовідносин у даному спорі, та відносно велику кількість часу, необхідного на виконання адвокатом робіт (надання послуг), суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,грн. є обґрунтованими, та підлягають до стягнення з відповідача за зустрічним позовом.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись нормами ст.ст. 3, 4, 13, 20, 41, 42, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 86, 87, 88, 129, 237, 238, 240, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

За первісним позовом:

Первісні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Комунального підприємства "Агентство регіонального розвитку "Регіон-Лідер" Дніпропетровської обласної ради" (49600, м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 56; код ЄДРПОУ 36163109) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-ТГСВ" (49044, м. Дніпро, вул. Виконкомівська, буд. 24-А; код ЄДРПОУ 38834994) 695 486,69 грн. (шістсот дев`яносто п`ять тисяч чотириста вісімдесят шість гривень 69 коп.) - заборгованість за договором поставки № 4-СМР від 12.06.2018, 10 432,31 грн. (десять тисяч чотириста тридцять дві гривні 31коп.) судового збору, 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.) витрати на правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

За зустрічним позовом:

У задоволенні зустрічних позовних вимог Комунального підприємства "Агентство регіонального розвитку "Регіон-Лідер" Дніпропетровської обласної ради" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-ТГСВ" про визнання недійсним п. 6.2. договору підряду № 4-СМР від 12.06.2018 та актів приймання виконаних будівельних робіт за даним договором - відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 31.08.2020.

Суддя І.Ф. Мельниченко