Рішення № 91216026, 31.08.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2020м. ДніпроСправа № 904/3191/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєва Е.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 108, ідентифікаційний код 40081237)

до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (50064, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, буд. 47, ідентифікаційний код 00190905)

про стягнення 39 000,00 грн. штрафу за неправильно зазначений код вантажоодержувача

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою №б/н від 10.06.2020 про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" 39 000,00 грн. штрафу за неправильно зазначений код вантажоодержувача.

Також позивач просить суд розгляд даної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у січні 2020 року зі станції Інгулець Придніпровської залізниці Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" здійснило відправку вагонів №53777470 та №56675648 згідно накладної №47394622 на станцію Кам`янське Придніпровської залізниці, одержувач вантажу - ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат". На вищевказане відправлення вагонів, відправник надав станції навантаження Інгулець Придніпровської залізниці заповнену накладну. У даному документі, представником відправника в графі 5 "Код одержувача" було вказано код 3134. По прибуттю вагонів на станцію призначення Кам`янське Придніпровської залізниці було виявлено, що в перевізному документі №47394622 невірно зазначено код вантажоодержувача. На підставі телеграми станції відправлення Інгулець №НР 30 від 03.01.2020 по станції призначення Кам`янське у накладній №47394622 зроблено виправлення коду одержувача (з 3134 на 3128). Факт неправильного зазначення відправником коду одержувача був засвідчений актом загальної форми № 9 від 04.01.2020. Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України позивачем нараховано штраф у розмірі відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України у розмірі 39 000,00 грн. (7800,00 - провізна плата по накладній х 5 - кількість провізних плат).

Ухвалою суду від 22.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/3191/20, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

На електрону пошту суду 16.07.2020 надійшов відзив відповідача на позовну заяву яким просить суд, враховуючи, що позивачеві внаслідок неправильного зазначення в залізничній накладній коду одержувача не було завдано жодних збитків, зменшити розмір штрафу, що стягується, на 90% - до 3 900,00 грн. Відповідач зазначає, що як вбачається з доданих позивачем до позовної заяви документів, відповідачем було лише неправильно зазначено код одержувача. Але в зв`язку з цим позивачеві не було завдано жодних збитків, оскільки вантаж за залізничною накладною №47360292 відправлявся відповідачем саме на ту станція (Кам`янське), на яку фактично і прибув. Провізну плату позивачеві було сплачено в повному обсязі.

До суду 28.07.2020 позивачем подана відповідь на відзив де вказує, що в даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із положень Статуту залізниць України, якими чітко визначено розмір штрафу. Тому, підстав для його зменшення не має. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України №910/13414/15, №905/3461/15 та постановах Верховного Суду №906/434/17, №914/2339/17. По-друге, ст.6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої. Виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Таким чином, господарський суд може здійснювати свої повноваження виключно в межах Конституції України та законів України. Відтак, якщо Законом України "Про залізничний транспорт" визначено, що розрахунки за штрафи здійснюються в порядку, передбаченому статутом залізниць України, яким в своюч ергу чітко визначено його розмір, то зменшення такого штрафу, на думку позивача, є виходом суду за межі своїх повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року зі станції Інгулець Придніпровської залізниці Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" здійснило відправку вагонів №53777470 та №56675648 згідно накладної №47394622 на станцію Кам`янське Кам`янське Придніпровської залізниці, одержувач вантажу - Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат".

На вищевказане відправлення вагонів, відправник надав станції навантаження Інгулець Придніпровської залізниці заповнену накладну. У даному документі, представником відправника в графі 5 "Код одержувача" було вказано код 3134.

Як зазначає позивач, по прибуттю вагонів на станцію призначення Кам`янське Придніпровської залізниці було виявлено, що в перевізному документі №47394622 невірно зазначено код вантажоодержувача.

На підставі телеграми станції відправлення Інгулець №НР 30 від 03.01.2020 по станції призначення Кам`янське у накладній №47394622 зроблено виправлення коду одержувача (з 3135 на 3128), про що складено акт загальної форми №9 від 04.01.2020.

Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України позивачем нараховано штраф у розмірі відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України у розмірі 39 000,00 грн. (7 800,00 - провізна плата по накладній х 5 - кількість провізних плат).

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 39 000,00 грн. штрафу, що є причиною виникнення спору.

Предметом доказування у даній справі є наявність/відсутність підстав нарахування штрафу за неправильне оформлення залізничної накладної.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до ст. 23 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут залізниць України) відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

У статті 6 Статуту залізниць України встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

У статті 23 Статуту залізниць України встановлено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

За пунктом 2.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084, відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил.

Згідно з пунктом 5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Отже, саме на відправника покладається обов`язок заповнення комплекту перевізних документів, а також надається можливість до укладення договору перевезення перевірити внесені до перевізного документу відомості і при необхідності скласти новий документ.

Відповідальність за неправильне оформлення залізничної накладної несе вантажовідправник.

Згідно зі статтею 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

У статті 129 Статуту залізниць України встановлено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Відповідно до пункту 6.1 Роз`яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" при розгляді справ про стягнення цього штрафу господарським судам слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна відомість; при цьому неправильне зазначення коду та адреси вантажоодержувача вважаються окремими порушеннями. Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено стягнення штрафу у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Як вбачаться з матеріалів справи, провізна плата згідно накладної №47394622 становить 7 800,00 грн. (а.с. 7 графа 31).

Таким чином, сума штрафу згідно накладної №47394622 становить 39 000,00 грн. (7800,00х5=39 000,00).

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Щодо заява відповідача про зменшення розміру штрафу на 90% - до 3 900,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що зменшення розміру штрафу - це право суду, а не його обов`язок, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, врахувати інтереси сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання обов`язку, вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та його наслідків та інші обставини, які заслуговують на увагу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 925/1025/17 від 20.03.2018.

Дослідивши докази та обставини, якими обґрунтовує відповідач свою заяву, суд не вбачає їх винятковими та такими, що є підставою для зменшення штрафних санкцій. Лише той факт, що відповідачем не було завдано збитків позивачу, не є підставою для зменшення судом з власної ініціативи розміру штрафу, встановленого статтями 118 та 122 Статуту залізниць України, оскільки такий штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником порушення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитків.

При цьому, суд зазначає, що доводи та заперечення відповідача не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на суть винесеного рішення.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача, оскільки позов задоволено.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 73, 74, 123, 129, 191, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 39 000,00 грн. штрафу за неправильно зазначений код вантажоодержувача задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (50064, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, буд. 47, ідентифікаційний код 00190905) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 108, ідентифікаційний код 40081237) 39 000,00 грн. штрафу за неправильно зазначений код вантажоодержувача та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 102,00 грн., про що видати наказ.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Е.М. Бондарєв