Рішення № 91215181, 18.08.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1563/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАРТІС" (08132, Київська область, Києво - Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 21, корп. В, 1 поверх, ідентифікаційний код 34350636) до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "ФОРТ-ПОСТ" (61060, м. Харків, проспект Льва Ландау, буд. 171, ідентифікаційний код 33412743) про стягнення 413 753,73 грн за участю представників учасників справи:

позивача - Куртбедінова Г.З., довіреність №03/07/2020 від 12.06.2020;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАРТІС" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "ФОРТ-ПОСТ", в якій позивач просить стягнути з відповідача 413 753,73 грн заборгованості, з яких: 345 909,28 грн. - основного боргу; 50 155,48 грн - пені; 7 262,55 грн - 3% річних та 10 426,42 грн - інфляційних втрат. Також, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати понесені позивачем при сплаті судового збору за подання цієї Позовної заяви у сумі 6 206,31 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором №32/16-ВХС від 01.09.2016, який укладений між позивачем та відповідачем та є договором поставки, щодо оплати вартості поставленого позивачем товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1563/20. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на "15" червня 2020 р. о 10:00.

В підготовчому засіданні 15.06.2020 без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 15.06.2020 про відкладення підготовчого засідання на 13.07.2020 о 10:00.

16.06.2020 до господарського суду Харківської області від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача за наявними у справі документами за вх. № 13531.

13.07.2020 до господарського суду Харківської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із продовженням на території України карантину введеного постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 до 31.07.2020.

В підготовчому засіданні 13.07.2020 без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 13.07.2020 про відмову у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача та про відкладення підготовчого засідання на 06.08.2020 об 11:40.

06.08.2020 до господарського суду Харківської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із продовженням на території України карантину введеного постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 до 31.08.2020.

В підготовчому засіданні 06.08.2020 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 06.08.2020 про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи; про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 18.08.2020 о (б) 11:30.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Відзив на позов не надав.

12.08.2020 до господарського суду Харківської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із продовженням на території України карантину введеного постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 до 31.08.2020. Просив перенести судове засідання з розгляду справи по суті на іншу дату, що настане після закінчення карантину, про що просив письмово повідомити.

Суд, розглянувши вищевказане клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовив у його задоволенні, про що в судовому засіданні 18.08.2020 постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 18.08.2020.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. з 12 березня 2020 року на усій території України запроваджено карантин.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався та на час ухвалення даного рішення строк його дії продовжено до 31.08.2020.

Поряд з цим, пунктом 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 30.03.2020 р.) було передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

18.06.2020 р. Верховною Радою України був прийнятий Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 731-IX, який набрав чинності 17.07.2020 р.

Вказаним законом внесено зміни до п. 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, та встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 731-IX, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

На момент ухвалення даного рішення строк для подання відзиву на позов закінчився, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на його подання.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії», те, що явка учасників справи в судове засідання не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, а також зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», внесені постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 04.05.2020 № 343 щодо дозволу діяльності адвокатів та положення ч. 4 ст. 197 ГПК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ) щодо можливості участі учасників справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

01 вересня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАРТІС» (постачальник за договором, далі по тексту - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «ФОРТ-ПОСТ» (покупець за договором, далі по тексту - відповідач), був укладений Договір №32/16-ВХС (далі по тексту - договір).

Згідно з п. 1.1. договору, постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність Покупця металопродукцію (далі - Товар), а Покупець зобов`язується своєчасно прийняти Товар і здійснити його оплату, на умовах цього Договору.

Відповідно п. 2.1. Договору, кількість, асортимент та розгорнута номенклатура Товару, що передається за цим Договором, зазначається у Рахунках-фактурах Постачальника (надалі - Рахунки фактури), які мають силу Специфікації, або в інших додатках до цього Договору та визначаються у видаткових накладних.

Передплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний у цьому Договорі або у Рахунках - фактурах в розмірі 100 % вартості Товару протягом 3-х (трьох) банківських днів від дати Рахунку - фактури (п.3.5. договору).

Постачальник вправі відвантажити Товар згідно потреб Покупця без отримання попередньої оплати. При цьому Покупець сплачує вартість отриманого товару та доставку, протягом 10-ти (десяти) календарних днів з моменту отримання Товару.

Датою платежу вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника. Такий самий порядок, визначений в п.п. 3.5, 3.6 Договору, оплати транспортних послуг (п.3.6. договору).

Пунктом 3.7. Договору сторонами було погоджено, що в платіжному дорученні на оплату Товару в призначенні платежу Покупець повинен зазначати як підставу оплати цей Договір з посиланням на його дату та номер. Сторони погодили, що у випадку зазначення Покупцем в призначенні платежу іншої підстави, як то Рахунок-фактуру або видаткова накладна, а Постачальник зараховує кошти за цим Договором (в тому числі в рахунок оплати несплаченої поставки на дату надходження коштів)».

Також Сторонами Договору, у відповідності до п.5.1., погоджено, що передача Товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс» у редакції Міжнародної Торгівельної Палати від 01.01.2000 р. (далі - «Інкотермс») на умовах, що зазначені у Рахунках-фактурах або інших додатках до цього Договору. При відсутності відповідної вказівки в Рахунку-фактурі за базис поставки Сторони приймають умови ЕХW (склад Постачальника) за адресою: м. Харків, пр-т Московський 118.

Згідно з п. 4.1. договору постачальник зобов`язаний передати покупцеві Товар в строк, передбачений в Заявці покупця, відповідно до умов цього Договору або в разі відсутності повної передплати - згідно можливостей Постачальника. Виставлення Рахунку - фактури свідчить про готовність Постачальника відвантажити Товар.

Відповідно до п. 4.1.1. Договору, при передачі Товару Постачальник передає Покупцеві по одному примірнику товаросупроводжувальних документів на кожну партію Товару: рахунок - фактура; видаткова накладна або акт прийому-передачі; сертифікат якості за вимогою Покупця.

Сторони, підписуючи цей Договір, погодили, що факт отримання Покупцем Товару по видатковій накладній підтверджує передачу вказаних в цьому пункті договору оригіналів документів, в тому числі наявність у Покупця відповідного Рахунку-фактури, і не потребує подальшого доведення Передачі Постачальником Покупцю факту передачі цих документів.

Пунктом 5.2. сторонами було погоджено, що товар вважається переданим Постачальником та прийнятим Покупцем з моменту підписання видаткової накладної або акту прийому-передачі, з цього моменту переходить право власності на Товар до Покупця та всі пов`язані з ним ризики.

Позивач на виконання умов Договору здійснив поставку Товару на загальну суму 395 909,28 грн, що підтверджується видатковими накладними: № 31085 від 30.08.2019 на суму 368 321,58 грн; № 31419 від 03.09.2019 на суму 27 587,70 грн.

Відповідач товар вказаний у вищезазначених видаткових накладних отримав, про що свідчать довіреності: № 255 від 01.09.2019; № 301 від 02.09.2019 та товарно - транспортні накладні № ВР0030757 від 30.08.2019; № ВР0031040 від 03.09.2019 про отримання товару, які підписані сторонами та скріплені печатками позивача та відповідача.

Отже, відповідачем мало бути сплачено товар, отриманий за видатковою накладною № 31085 від 30.08.2019 не пізніше 09.09.2019; а за видатковою накладною № ВР0031040 від 03.09.2019 не пізніше 13.09.2019.

Втім відповідач оплатив отриманий товар частково, а саме у розмірі 50 000,00 грн згідно платіжного доручення № 1237 від 18.10.2019, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача, отже заборгованість відповідача по оплаті поставленого позивачем товару складає 345 909,28 грн, що зумовило звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення вказаної суми заборгованості з відповідача.

Також, у зв`язку із простроченням відповідачем оплати товару, позивачем нараховані та заявлені до стягнення: пеня у розмірі 50 155,48 грн, що нарахована позивачем згідно з п.6.3. договору за видатковою накладною № 31085 від 30.08.2019 за період з 10.09.2019 по 07.03.2020 у розмірі 46 265,35 грн; за видатковою накладною № 31419 від 03.09.2019 за період з 14.09.2019 по 07.03.2020 у розмірі 3 890,13 грн; 3% річних за видатковою накладною № 31085 від 30.08.2019 за період з 10.09.2019 по 17.05.2020 у розмірі 6 697,01 грн; за видатковою накладною № 31419 від 03.09.2019 за період з 14.09.2019 по 17.05.2020 у розмірі 565,54 грн; інфляційні втрати за період з вересня 2019 по квітень 2020 року включно у розмірі 10 426, 42 грн.

Відповідач своїм правом на участь у розгляді справи не скористався, відзив на позов не надав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Також, ст. 694 Цивільного кодексу України визначено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Отже, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання по оплаті поставленого позивачем товару за видатковою накладною № 31085 від 30.08.2019 з 10.09.2019; за видатковою накладною № 31419 від 03.09.2019 з 14.09.2019.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності дост.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги порушення відповідачем умов договору № 32/16-ВХС від 01.09.2016 в частині оплати поставленого позивачем товару за видатковими накладними: № 31085 від 30.08.2019; № 31419 від 03.09.2019 своєчасно та у повному обсязі, та те, що відповідач правом на участь у розгляді справи не скористався та доказів відсутності заборгованості перед позивачем не надав, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 345 909,28 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 50 155,48 грн, що нарахована позивачем згідно з п.6.3. договору за видатковою накладною № 31085 від 30.08.2019 за період з 10.09.2019 по 07.03.2020 у розмірі 46 265,35 грн; за видатковою накладною № 31419 від 03.09.2019 за період з 14.09.2019 по 07.03.2020 у розмірі 3 890,13 грн; 3% річних за видатковою накладною № 31085 від 30.08.2019 за період з 10.09.2019 по 17.05.2020 у розмірі 6 697,01 грн; за видатковою накладною № 31419 від 03.09.2019 за період з 14.09.2019 по 17.05.2020 у розмірі 565,54 грн; інфляційні втрати за період з вересня 2019 по квітень 2020 року включно у розмірі 10 426, 42 грн.

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 6.4. договору сторони погодили, що у разі порушення строків оплати за Товар та строків приймання Товару, указаних в п. 3.6. цього договору Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо інше не встановлено законом або договором.

Сторонами у договорі період нарахування пені не збільшено, отже нарахування починається з моменту прострочення відповідачем зобов`язання по оплаті, а припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п. 1.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14, господарським судам роз`яснено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Крім того, у п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз`яснено, що господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд, ознайомившись із розрахунком позивача встановив, що останнім вірно встановлено дату виникнення прострочення відповідача по оплаті та періоди нарахування пені та 3% річних.

За таких обставин, перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені за допомогою системи "Законодавство", не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, судом встановлено, що позовні вимоги щодо пені є арифметично обґрунтованими в сумі 49 467,39 грн. Щодо решти частини позовних вимог у сумі 688,09 грн позовні вимоги є безпідставними, а тому суд в частині позовних вимог щодо стягнення цієї суми пені відмовляє.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст.ст. 524, 533-535 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Таким чином, будь-яке зобов`язання, яке зводиться до сплати грошей, є грошовим (зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01.10.2014 № 6-113цс14).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем 3% річних за допомогою системи "Законодавство", судом встановлено, що позовні вимоги щодо 3% річних є арифметично обґрунтованими в сумі 7 193,12 грн. Щодо решти частини позовних вимог у сумі 69,43 грн позовні вимоги є безпідставними, а тому суд в частині позовних вимог щодо стягнення цієї суми 3% річних відмовляє.

Перевіривши нарахування позивачем інфляційних втрат, суд встановив, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 10 426,42 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керуючись ст. 129 ГПК України, відповідно до якої витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, а отже судовий збір в розмірі 6206,31 грн покласти пропорційно на сторони, а саме на позивача покладається судовий збір у розмірі 11,36 грн, а на відповідача покладається судовий збір у розмірі 6 194,95 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково у розмірі 412 996,21 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "ФОРТ-ПОСТ" (61060, м. Харків, проспект Льва Ландау, буд. 171, ідентифікаційний код 33412743) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАРТІС" (08132, Київська область, Києво - Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 21, корп. В, 1 поверх, ідентифікаційний код 34350636) 412 996,21 грн заборгованості, з яких: 345 909,28 грн. - основного боргу; 49467,39 грн - пені; 7193,12 грн - 3% річних та 10 426,42 грн - інфляційних втрат.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

В решті частині позовних вимог у розмірі 757,52 грн (688,09 грн пені, 69,43 грн 3% річних) - у задоволенні позову відмовити.

Судові витрати у справі у вигляді: судового збору у розмірі 6206,31 грн покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, зокрема на відповідача у розмірі 6 194,95 грн, а на позивача у розмірі 11,36 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "ФОРТ-ПОСТ" (61060, м. Харків, проспект Льва Ландау, буд. 171, ідентифікаційний код 33412743) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАРТІС" (08132, Київська область, Києво - Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 21, корп. В, 1 поверх, ідентифікаційний код 34350636) судовий збір у розмірі 6 194,95 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАРТІС" (08132, Київська область, Києво - Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 21, корп. В, 1 поверх, ідентифікаційний код 34350636).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "БК "ФОРТ-ПОСТ" (61060, м. Харків, проспект Льва Ландау, буд. 171, ідентифікаційний код 33412743).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "28" серпня 2020 р.

Суддя І.О. Чистякова