Ухвала суду № 91214862, 28.08.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

"28" серпня 2020 р.Справа № 922/6463/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

без виклику представників сторін

розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківенергоремонт" м. Харків на рішення державного виконавця (вх.№19617 від 26.08.2020року)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі структурного підрозділу Трипільської теплової електростанції до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківенергоремонт" м. Харків про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області знаходилась справа за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі структурного підрозділу Трипільської теплової електростанції до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківенергоремонт" про стягнення штрафу та пені за неналежне виконання умов договору № 13/53 від 28.11.2014 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.02.2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківенергоремонт" на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі Трипільської теплової електростанції ПАТ "Центренерго" - 25720,46 грн. пені, 11691,12 грн. штрафу та 561,18 грн. судового збору.

23.02.2016 року на виконання вищезазначеного рішення господарським судом Харківської області видано відповідний наказ.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 року рішення суду від 08.02.2019 року залишено без змін.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 10.04.2019 року від Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі Трипільської теплової електростанції ПАТ "Центренерго" надійшла заява про поновлення строку на пред`явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу (вх. № 8820).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.04.2019 року, заяву (вх. №8820) ПАТ «Центренерго» в особі Трипільської теплової електростанції ПАТ "Центренерго" про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу по справі - задоволено.

Поновлено ПАТ «Центренерго» в особі Трипільської теплової електростанції ПАТ "Центренерго" строк для пред`явлення наказу господарського суду Харківської області від 23.02.2016 року по справі № 922/6463/15 до виконання.

Видано Публічному акціонерному товариству «Центренерго» в особі Трипільської теплової електростанції ПАТ "Центренерго" дублікат наказу господарського суду Харківської області від 23.02.2016 року по справі № 922/6463/15 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківенергоремонт" (61017, м. Харків, вул. Сіриківська, 1, код ЄДРПОУ 32832085) на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі Трипільської теплової електростанції ПАТ "Центренерго" (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 1, код ЄДРПОУ 22927045, р/р НОМЕР_1 в АТ "Державний ощадний банк України" м. Київ, МФО 300465) - 25720,46 грн. пені, 11691,12 грн. штрафу та 561,18 грн. судового збору.

26.08.2020 року через загальний відділ діловодства Господарського суду Харківської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківенергоремонт" м. Харків надійшла скарга на рішення державного виконавця Міжрайнного відділу по Холодногорському та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків). (вх.№19617 від 26.08.2020року).

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду Харківської області від 26.08.2020 року призначено повторний автоматичний розподіл справи №922/6463/15 у зв`язку із відпусткою судді Добрелі Н.С.

Відповідно до автоматичного розподілу справ Господарського суду Харківської області , скаргу по справі №922/6463/15 передано до розгляду судді Присяжнюк О.О.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України у Рішенні від 07 липня 1998 року N 11-рп/98 у справі щодо офіційного тлумачення частин другої і третьої статті 84 та частин другої і четвертої статті 94 Конституції України (справа щодо порядку голосування та повторного розгляду законів Верховною Радою України) зазначив: "Термін "дні", якщо він вживається у зазначених правових актах без застережень, означає лише календарні дні.

З огляду на встановлений статтею 115 Господарського процесуального кодексу України порядок обчислення процесуальних строків зазначений десятиденний строк слід обчислювати в календарних днях. Такий порядок обчислення строків є єдиним для всіх норм ГПК України та застосовується й у інших процесуальних кодексах України.

Як вбачається з поданої скарги, скаржник просить визнати незаконним рішення державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про відкриття виконавчого провадження № 59338263.

Скасувати Постанову державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 13.06.2019р., а виконавче провадження № 59338263 закрити.

Дублікат Наказу Господарського суду Харківської області № 922/6463/15 від 23.02.2016 року повернути ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО".

Разом із тим , скаржником подано клопотання про поновлення строків на оскарження рішення державного виконавця .

Так, за змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно ст. 341 Господарського процесуального кодексу України, скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

З огляду на вищезазначені приписи та обставини наведені скаржником, десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права для звернення із даною скаргою до господарського суду є пропущеним.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому, суд зазначає, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи з поважності причин пропуску строку скаржником. Подання скаржником клопотання про відновлення строку, з огляду на приписи ст. 119 ГПК України, не кореспондується з автоматичним обов`язком суду відновити цей строк.

Так, як зазначено вище, звертаючись до суду з клопотанням про поновлення строку для оскарження дій органу ДВС, скаржник посилається на те, що про існування виконавчого провадження № 59338263 ТОВ «ХАРКІВЕНЕРГОРЕМОНТ» стало відомо 30.07.2020 року, коли співробітниками Приват Банку, на виконання Постанови про арешт коштів боржника, було накладено арешт на банківські рахунки ТОВ «ХАРКІВЕНЕРГОРЕМОНТ». Про підстави накладення арешту на кошти ТОВ «ХАРКІВЕНЕРГОРЕМОНТ» стало відомо від особистого менеджера ТОВ «ХАРКІВЕНЕРГОРЕМОНТ» у ПриватБанку.

Як вказує скаржник, до 30.07.2020 року Заявнику про тривання відносно нього виконавчого провадження № 59338263 відомо не було. Ані постанова про відкриття виконавчого провадженні, ані постанова про накладання арешту Державним виконавцем на адресу ТОВ «ХАРКІВЕНЕРГОРЕМОНТ» не направлялась, Заявником не отримувалась.

Під час ознайомлення представником ТОВ «ХАРКІВЕНЕРГОРЕМОНТ» з матеріалами виконавчого провадження стало відомо наступне.

ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО», подаючи заяву про відкриття виконавчого провадження, зазначив в заяві неправдиву адресу ТОВ «ХАРКІВЕНЕРГОРЕМОНТ», а саме замість: 61017, Україна, м. Харків, вулиця Сіриківська, 1, зазначив: 61052, вул. Червоноармійська, б. 8/10 літ. В.

В подальшому, всі постанови, як були постановлені в рамках виконавчого провадження державним виконавцем направлялися на неправдиву адресу.

Державним виконавцем також було не вірно зазначено найменування боржника, а саме замість ТОВ «ХАРКІВЕНЕРГОРЕМОНТ» у всіх постановах зазначено ТОВ «ЕНЕРГОРОЕМОНТ».

За таких умов у ТОВ «ХАРКІВЕНЕРГОРЕМОНТ» не було жодного шансу вчасно та належним чином дізнатися про існування виконавчого провадження № 59338263.

06.08.2020 року представником ТОВ «ХАРКІВЕНЕРГОРЕМОНТ» було подано заяву про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 59338263, а 18.08.2020р. було ознайомлено з матеріалами виконавчого провадження.

Відтак, на думку скаржника, 18.08.2020р. є днем коли ТОВ «ХАРКІВЕНЕРГОРЕМОНТ» стало відомо про незаконність підстав для відкриття Державним виконавцем виконавчого провадження № 59338263.

При цьому, суд зазначає, що оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб органів ДВС передбачено частинами першою та п`ятою статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження". Згідно із цими нормами рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, законів України "Про міжнародне приватне право", "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, за змістом цієї норми при здійсненні судочинства господарський суд керується положеннями ГПК України, а не Законом України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження".

ГПК України регулює порядок оскарження саме до господарського суду дій державного виконавця, на виконанні якого перебуває судове рішення цього суду. Право на звернення зі скаргою і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов`язані з наявністю ухваленого за правилами ГПК України судового рішення та з його примусовим виконанням. Відповідні положення вміщено у розділі VI цього Кодексу "Судовий контроль за виконанням судових рішень". Стаття 74 Закону України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" регулює оскарження дій державного виконавця не тільки до суду, а й до інших органів. Так, відповідно до частини третьої статті 74 зазначеного Закону рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Стаття 74 Закону України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" регулює відносини з оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців при виконанні не тільки судових рішень, але й інших виконавчих документів. Так, у частині першій статті 3 цього Закону серед інших виконавчих документів, примусове виконання яких здійснюється ДВС, перераховано: виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; рішення (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень (пункти 3 - 9).

Ураховуючи викладене, можна дійти висновку, що стаття 74 Закону України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" є загальною нормою по відношенню до статей 339 - 341 ГПК України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 року по справі №920/149/18.

Таким чином, у даному випадку підлягає застосуванню норми щодо строку на звернення до господарського суду зі скаргою на дії державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Кодексу, які містяться у п. а) ч. 1 ст. 341 Господарського процесуального кодексу України.

Так, при розгляді згаданого клопотання судом встановлено, про існування виконавчого провадження № 59338263 ТОВ «ХАРКІВЕНЕРГОРЕМОНТ» стало відомо 30.07.2020 року, коли співробітниками ПриватБанку, на виконання Постанови про арешт коштів боржника, було накладено арешт на банківські рахунки ТОВ «ХАРКІВЕНЕРГОРЕМОНТ». Про підстави накладення арешту на кошти ТОВ «ХАРКІВЕНЕРГОРЕМОНТ» стало відомо від особистого менеджера ТОВ «ХАРКІВЕНЕРГОРЕМОНТ» у ПриватБанку.

04.08.2020 року представником ТОВ «ХАРКІВЕНЕРГОРЕМОНТ» подано до господарського суду Харківської області заяву про ознайомлення з матеріалами справи , 07.08.2020 року судом було ознайомлено вищеозначеного представника з матеріалами справи №922/6463 , де в тексті самої заяви про ознайомлення вказується номер виконавчого провадження №59338263.

Наведені обставини свідчать про те, що скаржник був обізнаний про наявність накладеного арешту ще у липні 2020 (як зазначено у тексті скарги на дії органу ДВС) та про необхідність звернення за захистом, на його думку, порушеного права до господарського суду .

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" з метою забезпечення електронного документообігу в органах державної виконавчої служби, ведення обліку виконавчих проваджень, контролю за дотриманням державними виконавцями вимог законодавства під час здійснення виконавчих дій, надання оперативного доступу сторонам виконавчого провадження до його матеріалів Міністерство юстиції України забезпечує функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень. Порядок ведення такого реєстру, умови доступу до нього та отримання інформації встановлюються Міністерством юстиції України.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи суд відхиляє доводи заявника про те, що у нього не було можливості дізнатись про хід виконавчого провадження раніше, ніж з часу ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, саме 18.08.2020 року.

Суд враховує, що згідно з практикою Європейського Суду сторони зобов`язані з розумним інтервалом часу цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України").

Також учасники судового провадження, безвідносно до отримання/неотримання поштової кореспонденції, в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм провадження (рішення Європейського Суду з прав людини від 03.04.2008 по справі "Пономарьов проти України").

За таких обставин суд дійшов висновку, що ліквідатор банкрута, звернувшись до суду із даною скаргою лише у серпні 2020 року (тобто, через дев`ять місяців після винесення постанов), пропустив 10-ти денний строк, встановлений статтею 341 ГПК України для подачі скарги, при цьому підстав для визнання причин пропуску такого строку поважними судом не встановлено, а скаржником не доведено.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність поважних причин пропуску строку на звернення зі скаргою, суд вважає, що скарга і додані до неї документи підлягають поверненню скаржнику без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 118, 119, 339-342 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Харківенергоремонт" м. Харків у поновленні строку на звернення зі скаргою на рішення державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Повернути без розгляду скаргу на рішення державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Згідно ч.1 ст. 235 ГПК України, ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-256, пп.17.5 п. 17 ч. 1 перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.О. Присяжнюк