Рішення № 91214567, 26.08.2020, Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Справа № 723/2681/20

Провадження № 2/723/3269/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

26 серпня 2020 року м.Сторожинець

Сторожинецький районний суд

Чернівецької області в складі:

головуючого судді Дячук О.О.

при секретарі Яворській М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сторожинець цивільну справу за позовом акціонерного товариства КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Позивач звернувся в суд з позовом про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 посилаючись на те, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 24.01.2011р., згідно умов договору відповідач отримала кредит у розмірі 3700грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач належним чином умови договору не виконувала, внаслідок чого у неї перед позивачем станом на 31.03.2020року виникла заборгованість в розмірі 133014.49гривень.

Виходячи з викладеного позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 133014.49гривень та покласти на відповідача судові витрати.

В судове засідання позивач свого представника не направив, однак в позові просив розглядати справу у його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, у разі відсутності відповідача не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явилася.

Відповідно до ст. 247 ч. 2 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін на підставі наданих позивачем матеріалів та ухвалити заочне рішення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 24.01.2011р., згідно умов договору відповідач отримала кредит у розмірі 3700грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Позивач, спираючись на розрахунок заборгованості за договором б/н від 24.01.2011року, вказує, що відповідач належним чином умови договору не виконувала внаслідок чого у неї перед позивачем станом на 31.03.2020 рік виникла заборгованість в розмірі 192639.37 гривень, проте позивач просить стягнути тільки частину заборгованості у сумі 133014.49гривень.

Суд дослідивши матеріали справи, аналізуючи нормативно правові акти та норми закону, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

У позовній заяві позивач стверджує, що 24.01.2011року на підставі заяви ОСОБА_1 , між АТ КБ «Приватбанк» укладено кредитний договір з ОСОБА_1 , згідно умовами якого остання отримала кредит у розмірі 3700гривень, шляхом підписання анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.

Згідно наданим банком розрахунком заборгованості ОСОБА_1 станом на 31.03.2020 рік має заборгованість 192639.37гривень, проте позивач просить стягнути заборгованість за період з 24.01.2011р. по 29.09.2019р., яка складається з наступного:

- 3694.80 гривень - заборгованість за тілом кредиту;

- 129319.69 гривень - заборгованість за відсотками на прострочену заборгованість.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому на думку суду повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633. 634 ЦК України можна зробити висновок, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника ОСОБА_1 від 24.01.2011року, яка підписана сторонами процентна ставка не зазначена, та відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, обгрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилається на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна. 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали надані позивачем не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (24.01.2011.) до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Згідно з ст. 81 ЦПК України доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Обгрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані ОСОБА_1 . Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Крім того надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, оскільки вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана ОСОБА_1 ..

Відтак підсумовуючи вищенаведене, суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті; https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи, не визнаються відповідачем та не містять її підпису, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 24.01.2011року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-ХІІ споживач - фізична особа, яка придбуває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, слід зауважити, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Такі правові позиції викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року справа № 342/180/17(провадження № 14-131це19).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому позивач вправі вимагати в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 3700.00грн.

В платіжному дорученні від 09.06.2020року вказано, що АТ КБ «Приват Банк» оплатив судовий збір в розмірі 2102.00гривень.

Відповідно до ст..141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені останнім судові витрати по сплаті судового збору.

Враховуючи обставини справи, на підставі ст.ст. 3, 207, 509, 526, 549, 551, 530, 546, 626, 628, 633, 1048, 1054, 1055 ЦК України, ст.. 42 Конституції України, враховуючи постанову Верховного Суду України від 11 березня 2015 року, постанову Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2109 року справа № 342/180/17, пункт 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН, рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013, рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61, та керуючись ст. ст. 4, 81, 83, 141, 223, 247, 263-265, 273, 353 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов акціонерного товариства КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , жит. АДРЕСА_1 , заборгованість в розмірі 3694(три тисячі шістсот дев`яносто чотири) гривні 80копійок на користь АТ КБ «Приватбанк» рах. № НОМЕР_2 , МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , жит. АДРЕСА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» рах. № НОМЕР_2 , МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570 - витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102.00гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СУДДЯ: