Ухвала суду № 91209017, 28.08.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

м. Київ

28.08.2020Справа № 910/12173/20

Суддя Господарського суду міста Києва Селівон А.М., розглянувши

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Балансбуд" 07400, Київська обл., місто Бровари, ВУЛИЦЯ КИЇВСЬКА, будинок 242/1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каратбуд-монтаж" 04119, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЗООЛОГІЧНА, будинок 4А, офіс 139

про розірвання договору та стягнення 726034,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Балансбуд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каратбуд-монтаж" про розірвання укладеного між сторонами договору № 2305-1 оренди будівельного обладнання від 23.05.2019 року, стягнення 523 212,44 грн. боргу та 202 822,21 грн. вартості неповернутого майна.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору № 2305-1 оренди будівельного обладнання від 23.05.2019 року в частині повернення майна в повному обсязі, сплати орендної плати та автотранспортних і ремонтних послуг, внаслідок чого позивач звернувся з вимогами про розірвання договору в односторонньому порядку та стягнення з відповідача вартості неповернутого майна у вказаній сумі.

Суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, від 14.05.1981 № R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.

Правові засади справляння, розмір ставок судового збору та порядок його сплати регулюються Законом України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року №3674-VI.

Згідно статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п.п. 1 та п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з 1 січня 2020 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2102,00 грн.

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв.

Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Відповідно до частини другої статті 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Разом з тим, за змістом положень статті 164 Господарського процесуального кодексу України документом, що підтверджує сплату судового збору є його оригінал, а не будь-яка копія.

Суд зазначає, що чинним законодавством не встановлено якихось спеціальних вимог щодо оформлення платіжних документів, за якими перераховуються суми судового збору. Отже, таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України. Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Аналогічну правову позицію викладено в ухвалах Верховного Суду України від 21.05.2018 року у справі № 923/331/16, від 30.08.2018 року у справі № 910/6968/16, від 18.04.2018 року у справі № 925/56/16, від 12.11.2019 року у справі № 910/384/17 та від 25.05.2020 року у справі № 910/1762/20.

Натомість, при дослідженні судом матеріалів позовної заяви ТОВ "Балансбуд" встановлено, що в якості доказу сплати судового збору позивачем надано копію платіжного доручення № 4463 від 31.07.2020 року на суму 12992,52,00 грн., посвідчену адвокатом Беженцевим Ф.В.

Враховуючи вищевикладене, суд не може прийняти копію платіжного доручення № 4463 від 31.07.2020 року на суму 12992,52,00 грн. як належний доказ, що підтверджує сплату позивачем судового збору у встановленому порядку.

Суд зазначає, що вимоги щодо форми та змісту позовної заяви закріплені у статті 162 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, згідно п. 3 ч. 3 ст. позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; згідно п. 4 ч. 3 - зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; відповідно до п. 8 ч. 3 - перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Як встановлено судом, предметом даного позову є стягнення з відповідача заборгованості за договором № 2305-1 оренди будівельного обладнання від 23.05.2019 року в сумі 523 212,44 грн.

Проте ні в тексті позовної заяви, ні в доданих до неї документах не міститься розрахунку зазначених майнових вимог, а також в позовній заяві не наведено обставин виникнення заборгованості з орендної плати, автотранспортних послуг та послуг ремонту саме у вказаній сумі, а також обставин та розміру здійсненої відповідачем часткової оплати.

Натомість позивач в позовній заяві обмежився наведенням переліку документів, долучених до позовної заяви, без зазначення їх конкретних реквізитів та зазанчення окремих сум.

Поряд із цим суд зауважує, що позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Предмет позову - це певна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними зокрема, ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Суд наголошує на те, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12 р. "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

При цьому невизначення позивачем чіткого змісту підстав позову та ненадання розрахунку нівелює можливість дотримання судом вказаних принципів та унеможливлює правильне і своєчасне вирішення господарського спору.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч. 2 ст. 174 ГПК України).

За наведених обставин, оскільки подана позивачем позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне залишити її без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до ч. 4 ст. 174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 162, 164, 172, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Залишити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Балансбуд" без руху.

2. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю "Балансбуд" строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю "Балансбуд" спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:

- подання до суду належних та допустимих доказів на підтвердження сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (оригінал платіжного доручення з відміткою банку про виконання);

- подання до суду розрахунку заявлених до стягнення позовних вимог в сумі 523 212,44 грн.;

- подання до суду письмової заяви із наведення підстав виникнення заборгованості в сумі 523 212,44 грн., з посиланням на первісні документи.

Надати суду докази направлення копій вказаних доказів відповідачу.

4. Ухвала набрала законної сили з моменту підписання суддею 28.08.2020 року та оскарженню не підлягає.

Суддя А.М.Селівон