Рішення № 91205656, 28.08.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2020 року м. Київ № 640/22494/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши в порядку письмового провадження, з урахуванням особливостей визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва

Клітченко Оксани Анатоліївни

про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксани Анатоліївни (далі - відповідач, приватний виконавець Клітченко О.А.) та з урахуванням поданих 10 грудня 2019 року уточнень остаточно просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження ВП №59941995 від 03 вересня 2019 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 11 листопада 2019 року через уповноваженого представника отримав від відповідача копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 03 вересня 2019 року , копію виконавчого напису №1530, виданого 02 серпня 2019 року приватним нотаріусом Броварського районного НОКО Гамзатовою А.А. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» коштів, копію договору №0700/00022286 від 17 червня 2010 року про відкриття банківського (карткового), поточного, депозитного рахунку та обслуговування платіжної картки.

Посилаючись на те, що приватний виконавець Клітченко О.А. має право на ведення незалежної професійної діяльності у виконавчому окрузі м. Києва, а місцем його проживання є АДРЕСА_1 , позивач вважає, що відповідачем порушено приписи статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», частини третьої статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Також позивач зазначає, що на момент відкриття виконавчого провадження у приватного виконавця була відсутня інформація про наявність у боржника майна у м. Києві, у зв`язку з чим постанова про відкриття виконавчого провадження підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 220 року, після усунення позивачем недоліків відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2019 року, відкрито провадження у справі №640/22494/19, визначено розгляд провадити суддею одноособово з урахуванням особливостей, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, призначено судове засідання на 30 січня 2020 року, витребувано у приватного виконавця Клітченко О.А. завірені матеріали виконавчого провадження №59941995.

Відповідачем 29 січня 2020 року надано відзив на позовну заяву та витребувану судом копію виконавчого провадження. З відзиву вбачаються заперечення проти позовних вимог, зазначається, що стягувачем подано заяву про примусове виконання рішення із зазначенням місця знаходження майна боржника, а саме: грошових коштів, які знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у ТОВ «Вердикт Капітал», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5-б. Позивач є власником відкритого рахунку, на якому наявні грошові кошти, що підтверджено довідкою ТОВ «Вердикт Капітал». Отже, приватний виконавець має право приймати виконавчі документи за місцезнаходженням грошових коштів боржника, у тому числі коштів, що знаходяться на рахунках в банках та інших фінансових установах.

Посилаючись на те, що на виконання надійшов виконавчий документ, у якому зазначено місцезнаходження майна боржника у межах виконавчого округу м. Києва, підстав для повернення виконавчого документу стягувану не виникло. У задоволенні позову відповідач просить відмовити.

Зважаючи на неявку представників сторін в судове засідання 30 січня 2020 року, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, врахувавши належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Перелік рішень, які підлягають примусовому виконанню, наведений у статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, до таких рішень належать виконавчі написи нотаріусів.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених Законом України «Про виконавче провадження» випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У заяві про примусове виконання рішення стягував має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місце знаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

За приписами частини першої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» право вибору пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Згідно з частиною першою статті 24 зазначеного Закону визначено, що право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцем знаходження боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, зокрема з матеріалів виконавчого провадження №59941995, вбачається, що 02 вересня 2019 року до приватного виконавця Клітченко О.А. надійшла заява від стягувача - ТОВ «Вердикт Капітал» про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Гамзатової А.А. за №1530 від 02 серпня 2019 року про стягнення з боржника - ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 48 305,16 грн. У заяві зазначено адресу реєстрації боржника: АДРЕСА_2 , місцезнаходженням майна боржника зазначено: рахунок 37713910785 ТОВ «Вердикт Капітал», код ЄДРПОУ 36799749, 04053, м. Київ, Кудрявський узвіз, 5-Б.

До заяви стягувачем додано довідку-підтвердження, що у ОСОБА_1 наявний рахунок НОМЕР_1 , відкритий 29 січня 2019 року у гривнях в ТОВ «Вердикт Капітал», що підтверджено договором №0700/00022286 про відкриття банківського (карткового) поточного, депозитного рахунку та обслуговування платіжної карти від 17 червня 2010 року.

Постановою від 03 вересня 2019 року ВП №59941995 приватним виконавцем Клітченко О.А. відкрито виконавче провадження за виконавчим написом приватного нотаріуса Гамзатової А.А. за №1530 від 02 серпня 2019 року про стягнення з боржника - ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 48 305,16 грн.

Позивач стверджує, що картковий поточний рахунок не може вважатися майном у розумінні Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим приватним виконавцем неправомірно відкрито виконавче провадження у межах виконавчого округу в м. Києві.

З такими твердженнями позивача суд не погоджується та зазначає, що відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном, як особливим об`єктом, вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (статті 179 ЦК України).

Частиною 3.1 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Згідно з частинами 6.1, 6.2 статті 6 вказаного Закону банки мають право відкривати рахунки: резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні) та фізичним особам. Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.

Частинами 7.1, 7.1.4, 7.1.5 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.

Безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об`єктом права власності внаслідок юридичної фікції, яка передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку.

Якщо стверджувати зворотне, то це б означало, що безготівкові кошти є недосяжним для звернення на них стягнення, оскільки слід було б визнати, що вони одночасно всюди і ніде не знаходяться, тобто не мають місцезнаходження. Можливість ініціювати операції стосовно безготівкових коштів в іншому місці, окрім як у банку, у якому відкрито відповідний рахунок, не суперечить цій юридичній фікції, яка закріплена також у Законі України "Про виконавче провадження", у якому йдеться про "кошти, які перебувають на рахунках боржника у банках".

В частині 4 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10 вересня 2018 року у справі №905/3542/15.

Отже, з огляду на наведене, дії приватного виконавця Клітченко О.А. з відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням майна боржника у вигляді відкритого 29 січня 2019 року поточного рахунку у гривнях в ТОВ «Вердикт Капітал» не суперечать наведеним нормам законодавства, а тому суд відхиляє протилежні доводи позивача, викладені в позовній заяві.

Окрім наведеного, суд зазначає, що відповідно до постанови Правління НБУ від 12 листопада 2003 року №492 «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів, і які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

До системи банківських рахунків для грошового обороту належать такі рахунки: кореспондентські, поточні (поточний з овердрафтом, поточні рахунки типу «Н», «П», карткові рахунки, поточні рахунки виборчих фондів), вкладні (депозитні), кредитні (позичкові), розподільчі тощо.

Також суд звертає увагу, що наведена позивачем адреса реєстрації: АДРЕСА_1 на момент відкриття виконавчого провадження приватному виконавцю не була відома, а чинною редакцією Закону України «Про виконавче провадження не передбачено обов`язку приватного виконавця перевіряти адресу реєстрації боржника, а також наявність грошових коштів або майна до відкриття виконавчого провадження. Тому документи виконавчого провадження надсилалися позивачу у справі за відомою адресою, зазначеною стягувачем у заяві про відкриття виконавчого провадження відповідно до вимог статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: 37314, Полтавська обл., Гадяцький район, с. Римарівка, вул. Леніна, 82.

Відповідно до статті 2 Закону №1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Виконавець є представником влади і здійснює повноваження виключно у межах та у спосіб, передбачених законом.

Тобто, закон вимагає та встановлює обов`язок як державного, так і приватного виконавця сумлінно виконувати службові обов`язки та не допускати у своїй діяльності порушення прав громадян, юридичних осіб, гарантованих Конституцією України.

З урахуванням наведеного, суд не вбачає ознак протиправності у діях приватного виконавця Клітченко О.А. з відкриття виконавчого провадження № 59941995 постановою від 03 вересня 2019 року, у зв`язку з чим не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог в цілому.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої судові витрати підлягають відшкодуванню лише при задоволенні позову. Отже, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору згідно квитанції від 15 листопада 2019 року у розмірі 768,40 грн. відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 17, 69-71, 94, 139, 160-165, 167, 254, 257-263, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксани Анатоліївни про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження - відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , тел. НОМЕР_3 .

Відповідач: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксана Анатоліївна, адреса: 02002, м. Київ, вул. Р. Окіпної, будинок 4, офіс 35А, рнокпп НОМЕР_4 , тел. НОМЕР_5 .

Суддя В.І. Келеберда