Ухвала суду № 91205636, 28.08.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

28 серпня 2020 року м. Київ № 160/6016/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежко В.П., розглянувши матеріали позовної заяви Офісу великих платників податків ДФС до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся Офіс великих платників податків ДФС з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просив:

зупинити виконавче провадження, відкрите на підставі постанови від 13.05.2020 року у виконавчому провадженні № 620055902 шляхом заборони вчиняти будь-які виконавчі дії та прийняття будь-яких рішень до винесення рішення за результатами розгляду даного позову;

скасувати постанову головного державного виконавця в межах ВП № 620055902 Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Бялого Максима Глібовича про відкриття виконавчого провадження від 13.05.2020 року.

Позовна заява не відповідала вимогам ст.ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), тому ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2020 був залишений без руху з наданням позивачу п`ятиденного строку для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду: оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 2102,00 грн.; виправленої редакції позовної заяви із зазначенням позовних вимог, відповідного вимог ч. 1 ст. 5 КАС України, з виокремленням заяви про забезпечення позову, відповідно до вимог ч. 1 ст.151 КАС України, а також із зазначенням правильного найменування відповідача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2020 задоволено клопотання позивача про продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.07.2020 заяву Офісу великих платників податків ДФС про забезпечення позову повернуто без розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.07.2020 позовну заяву Офісу великих платників податків ДФС до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови передано за територіальною підсудністю до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Вирішуючи питання про прийняття справи до свого провадження, суд дійшов висновку, що дана позовна заява передана на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва помилково, з огляду на наступне.

Постановляючи ухвалу про передачу позовної заяви Офісу великих платників податків ДФС до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва за підсудністю на підставі пункту 2 частини першої статті 29 КАС України, Дніпропетровський окружний адміністративний суд виходив з того, що дана справа підсудна Окружному адміністративному суду міста Києва за правилами територіальної юрисдикції, встановленими статтею 25 КАС України, оскільки позивач та відповідач зареєстровані у м. Києві.

Суд зазначає, що Кодекс адміністративного судочинства України розмежовує поняття «територіальна юрисдикція» та «предметна юрисдикція», які регулюються різними процесуальними нормами.

Питання розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів врегульовані нормами статті 20 КАС України, частиною першою якої визначено категорії спорів, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним. Вказана процесуальна норма регулює загальний порядок розмежування предметної юрисдикції всіх можливих категорій адміністративних справ.

Однак особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, в тому числі, щодо предметної підсудності вказаної категорії справ регламентуються статтею 287 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За правилами частини другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Аналіз наведених правових положень дає підстави для висновку про те, що спір з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. За винятком, спори з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, які підлягають розгляду відповідним адміністративним судом в порядку, передбаченому законом.

Тобто, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

Як вбачається з наявних матеріалів, предметом даного адміністративного позову є оскарження постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бялого Максима Глібовича про відкриття виконавчого провадження від 13.05.2020 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 25.06.2019 Дніпропетровським окружним адміністративним судом у справі №0440/6875/18.

Сторонами виконавчого провадження №620055902 є Офіс великих платників податків ДФС (боржник) та приватне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний завод» (стягувач).

З урахуванням викладеного, оскільки у даному випадку Офіс великих платників податків ДФС є стороною виконавчого провадження, який оскаржує постанову про відкриття виконавчого провадження в межах виконавчого провадження, відкритого з примусового виконання виконавчого листа, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом, суд приходить до висновку, що належним судом для розгляду відповідного позову є саме Дніпропетровський окружний адміністративний суд, як суд, який видав виконавчий документ.

При цьому, суд зазначає про неможливість застосування у даному випадку правил територіальної юрисдикції, оскільки спір виник з приводу рішень та дій (бездіяльності) державного виконавця, який відноситься до окремих категорій адміністративних справ, особливості розгляду якого регулюються спеціальними нормами, які, на переконання суду, є пріоритетними для застосування в даному випадку.

Вказане узгоджується з правовими позиціями, висловленими в постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року у справі № 826/9930/17 та від 11 липня 2018 року в справі № 813/2871/17, у постановах Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року у справі №826/1312/17, від 03 липня 2019 року у справі №826/1313/17.

Відповідно до положень частини другої статті 30 КАС України адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.

Однак, до Окружного адміністративного суду міста Києва була передана не адміністративна справа в порядку, встановленому статтею 29 КАС України, а позовна заява відповідно до ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.07.2020, яка оскарженню не підлягає.

У зв`язку з вищенаведеним суд вважає, що в даному випадку відсутній спір щодо підсудності, оскільки наведені норми чинного законодавства виключають можливість розгляду цієї позовної заяви Окружним адміністративним судом міста Києва.

У пункті 24 рішення від 20.07.2006 по справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, і, як зазначено Європейською комісією з прав людини у рішенні у справі «Занд проти Австрії» (доповідь від 12.10.1978), термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з ...питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ...».

У випадку розгляду даної позовної заяви у справі № 160/6016/20 Окружним адміністративним судом міста Києва буде порушено принцип розгляду справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, гарантування якого визначено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищевикладене, даний спір підлягає розгляду Дніпропетровським окружним адміністративним судом як судом, який видав виконавчий лист та є повноважним судом в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Керуючись положеннями ст.ст. 29, 30, 241-243, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Офісу великих платників податків ДФС до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.05.2020 в межах виконавчого провадження №620055902 передати на розгляд Дніпропетровському окружному адміністративному суду (49089, м. Дніпро, вул. А.Янгеля, 4, код ЄДРПОУ 34824364).

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя В.П. Шулежко