Рішення № 91205623, 28.08.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2020 року м. Київ № 640/3766/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд»

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування наказу від 13 лютого 2019 року № 1760,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» (далі - позивач, Товариство, ТОВ «Сільпо-Фуд») звернулося до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) з вимогами про визнання протиправним та скасування наказу про проведення фактичних перевірок ТОВ «Сільпо-Фуд» від 13 лютого 2019 року №1760, посилаючись на те, що 27 лютого 2019 року посадові особи відповідача з`явилися до супермаркету ТОВ «Сільпо-Фуд» за адресою: м. Київ, провулок Карельський, 3 для проведення фактичної перевірки.

З оскаржуваного наказу від 13 лютого 2019 року №1760 вбачалося, що метою перевірки є дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявність ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України.

Позивач стверджує, що оскаржуваний наказ не відповідав вимогам пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, зокрема, у ньому відсутні найменування та реквізити суб`єкта у разі проведення перевірки в іншому місці, адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися, зазначено також, що під перевірку підпадає дотримання роботодавцем вимог щодо укладення трудового договору, оформлення відносин з працівниками, що не є повноваженнями ГУ ДФС у м. Києві.

Також позивач стверджує, що додаток №3 до наказу від 13 лютого 2019 року оформлені з порушеннями вимог пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України.

Встановивши такі обставини, позивач повідомив представників відповідача про не допуск до фактичної перевірки, запропонувавши оформити відповідний Акт, проте уповноважені особи відповідача відмовилися від оформлення, у зв`язку з чим позивачем складено такий Акт самостійно та направлено його у той же день поштою на адресу ГУ ДФС у м. Києві.

Посилаючись на такі обставини, позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2019 року відкрито провадження у справі, визначено провадити судовий розгляд суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву та наявні докази, а також роз`яснено, що позовні матеріали слід отримати безпосередньо у приміщенні суду.

Відповідачем 03 квітня 2019 року до суду подано відзив на позовну заяву, з якого вбачаються заперечення проти позовних вимог, зазначається, що в порядку реагування на отриману від Департаменту аудиту ДФС України інформацію щодо наявних порушень чинного законодавства ТОВ «Сільпо-Фуд» прийнято рішення про проведення фактичної перевірки від 13 лютого 2019 року №1760, на виконання якого посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві здійснено виїзд до супермаркету за адресою: м. Київ, провулок Карельський 3. Керуючий супермаркетом відмовився від отримання копії наказу про проведення перевірки, про що складено Акт від 27 лютого 2019 року. Аналогічна ситуація сталася і під час повторного виїзду посадових осіб до супермаркету 05 березня 2019 року. Дії позивача відповідач розцінює як спробу уникнути перевірки, зазначає, що оскаржуваний наказ не був реалізований, тому втратив чинність сам собою ще до звернення позивача до суду, тому вимога про його скасування є нікчемною. У задоволенні позову просить відмовити.

Позивачем у свою чергу подано відповідь на відзив від 09 квітня 2019 року, у якому підтримано первинну позицію та додаткового зазначено, що право на судовий захист пов`язане із самою протиправністю оскаржуваного наказу, і не ставиться у залежність від наслідків проведення фактичної перевірки, у зв`язку з чим позиція відповідача стосовно не реалізованості оскаржуваного наказу та втратою ним чинності, є хибною, такою, що суперечить нормам податкового законодавства та Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи з урахуванням наявних у справі матеріалів та ухвалює рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

На підставі підпунктів 80.2.2, 80.2.3, 80.2.4 80.2.5 статті 80 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР (зі змінами та доповненнями) ГУ ДФС у м. Києві видано наказ №1760 від 13 лютого 2019 року «Про проведення фактичних перевірок», яким протягом лютого 2019 року наказано провести фактичні перевірки суб`єктів господарювання (згідно доданого переліку) з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами).

Оскаржуваний наказ підписаний начальником ГУ ДФС у м. Києві Демченко Л., закріплений гербовою печаткою.

З наявного в матеріалах справи витягу з Додатку №3 до наказу №1760 від 13 лютого 2019 року вбачається, що у ньому зазначено: реквізити суб`єкта господарювання - ТОВ «Сільпо-Фуд» за адресою: м. Київ, провулок Карельський, 3 (магазин), термін проведення перевірки (27 лютого 2019 року - 10 діб), вид перевірки - фактична, мета проведення перевірки: перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки,порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій; ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

На підставі зазначеного наказу від 13 лютого 2019 року видані направлення на перевірку від 20 лютого 2019 року №1862/26-15-14-09-01 та №1863/26-15-14-09-01 головним державним ревізорам-інспекторам Гаврилішину К.А. та Єремі Я.П.

В матеріалах справи також міститься копія Акту відмови від підписання та ознайомлення з направленням на проведення перевірки, складеного зазначеними ревізорами-інспекторами, під час відвідування магазину за адресою: м. Київ, провулок Карельський,3, а також запит про надання документів від 28 лютого 2019 року.

Розглядаючи спірні правовідносини, що склалися між сторонами, суд виходить з того, що за змістом підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 Податкового кодексу України, відповідно до якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених у пункті 80.2 цього Кодексу.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункту 80.5 статті 80 цього Кодексу).

Спірним питанням у межах даних правовідносин є, з урахуванням аргументів позивача, викладених в позові, належне оформлення оскаржуваного наказу про проведення фактичної перевірки, а також наявність у ньому вичерпного переліку відомостей, з урахуванням положень пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України.

За змістом абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України умовою допуску посадової особи контролюючого органу до проведення фактичних перевірок за наявності підстав для її проведення є пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема такого документу як копія наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Додаток №3 є невід`ємною частиною наказу від 13 лютого 2019 року №1760.

Водночас, з наявних у справі матеріалів вбачається, що оскаржуваний наказ та Додаток №3 до нього не містять зазначення періоду діяльності позивача, який буде перевірятися, та зазначення якого є обов`язковим за змістом абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Кодексу.

Натомість, такий період зазначено у запиті про надання документів від 27 лютого 2019 року, а саме: з 01 липня 2017 року по 28 лютого 2019 року. Отже, за умов обізнаності ревізорів-інспекторів з періодом, який охоплюється перевіркою, такий період не зазначено в оскаржуваному наказі, копія якого підлягає врученню суб`єкту господарювання.

При цьому, посилання відповідача у Додатку №3 на статтю 102 Податкового кодексу України з метою визначення періоду діяльності Товариства, суд вважає недостатнім для ідентифікації цього періоду, а також створює у позивача відчуття правової невизначеності при здійсненні відповідачем заходів податкового контролю відносно нього.

Зазначені обставини зумовлюють висновок про те, що оскаржуваний наказ не відповідає положенням Податкового кодексу України щодо його змісту.

Зазначене є підставою для визнання оскаржуваного наказу таким, що не відповідає пункту першому частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України в частині способу виконання відповідачем владних управлінських функцій, зокрема, в наказі відсутні найменування та реквізити суб`єкта у разі проведення перевірки в іншому місці, адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися, при цьому зазначення таких відомостей є обов`язковими в силу абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України.

Суд зазначає також, що повний текст Додатку №3 в матеріалах справи відсутній, що ускладнює для суду оцінку правильності його оформлення.

Оскільки витяг з Додатку №3 до оскаржуваного наказу вказує на те, що у ньому частково містяться відомості, передбачені абзацом третім пункту 81.1 статті 81 Кодексу, які є обов`язковими, то за відсутності усіх обов`язкових реквізитів ані оскаржуваний наказ, ані Додаток №3, ані витяги з них (оформлені неналежно) не можуть оцінюватися як такі, що прийняті (вчинені) у передбачений законом спосіб.

Суд вважає помилковими доводи відповідача про те, що окремі дефекти наказу про проведення фактичних перевірок не можуть мати вирішального значення, оскільки видання наказу про проведення податкової перевірки є способом реалізації владних управлінських функцій, недотримання якого спростовує доводи податкового органу щодо правомірності наказу.

Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 вересня 2018 року у справі 826/14478/17.

Окрім того, суд не бере до уваги доводи та докази відповідача стосовно призначення та проведення фактичної перевірки ТОВ «Сільпо-Фуд» за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 2, оскільки позивачем оскаржується наказ №1760 від 13 лютого 2019 року лише в частині перевірки об`єкту за адресою: м. Київ, провулок Карельський, 3.

Окрім іншого суд вважає за доцільне зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії», «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»).

Як зазначено у параграфі 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» ‹…Суд підкреслює особливу важливість принципу «добросовісної влади». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належній і якомога послідовніший спосіб…?. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок… і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси… Принцип «добросовісної влади» як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення «Москаль проти Польщі»)… Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення «Лелас проти Хорватії»). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються…›

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ ГУ ДФС у м. Києві від 13 лютого 2019 року №1760 не відповідає вищезазначеним вимогам статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, щодо вимог про прийняття рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За таких обставин, з урахуванням наведеного вище суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх доведеність достатніми та переконливими доказами, у зв`язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких судові витрати підлягають відшкодуванню лише при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

Оскільки позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» не є суб`єктом владних повноважень та позиваючись до суду сплатило 1 921,00 грн. судового збору згідно з платіжним дорученням №5024572 від 28 лютого 2019 року, зазначена сума підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Товариства.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу від 13 лютого 2019 року № 1760 - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 13 лютого 2019 року №1760 «Про проведення фактичних перевірок» стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд».

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» судові витрати у розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.)

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд», адреса: 02090, м. Київ, вул. Бутлерова, 1, код ЄДРПОУ 40720198, тел.: 0979033275.

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби в м. Києві, адреса: 04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 39339980, тел. +380447547005, електронна пошта: kyiv.official@sfs.gov.ua.

Суддя В.І. Келеберда