Рішення № 91205379, 19.08.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2020 року Чернігів Справа № 620/1833/20

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

судді Баргаміної Н.М.,

при секретарі Федорок К.М.,

за участю представника позивача Гури К.В., представника відповідача Качанка О.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапфір-Агротех» до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сапфір-Агротех» звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування винесеного відповідачем податкового повідомлення - рішення від 21.02.2020 № 00000610500, яким збільшено зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 319544,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки у нього наявні всі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують дійсність укладених договорів. Вказує, що факт надання, отримання товару підтверджується не тільки документально, а й наявністю відповідного результату від проведених робіт. Зазначає, що на момент здійснення господарських операцій, контрагенти володіли достатнім обсягом правоздатності та дієздатності для вчинення правочинів, а в акті перевірки жодним доказом не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у платника податку чи його контрагента, як обов`язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування санкцій.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначив, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки встановлено здійснення постачання ТОВ «МАЙКОС ТРЕЙДІНГ» позивачу товару, за яким встановлено відсутність реального (законного) джерела його походження по ланцюгу постачання, тобто з`ясовано документальне оформлення господарської операції за відсутності факту її реального здійснення. Вказує, що у контрагента позивача відсутні матеріальні та трудові ресурси, необхідні для вчинення дій, що становлять зміст оформлених господарських операцій з постачання товарів. Зазначає, що первинні документи складені всупереч вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не мають юридичної сили первинних документів та не можуть бути підставою для відображення господарських операцій.

Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 17.06.2020 забезпечено проведення судового засідання, що призначено на 25.06.2020 о 13:30 год, в режимі відеоконференції за участю представника позивача; ухвалою суду від 20.07.2020 продовжено строк підготовчого провадження у даній справі на тридцять днів; ухвалою суду від 11.08.2020 забезпечено проведення судового засідання, що призначено на 19.08.2020 о 13:30 год, в режимі відеоконференції за участю представника позивача.

Вислухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапфір-Агротех» з питань правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «МАЙКОС ТРЕЙДІНГ» за період діяльності квітень 2019, за результатами якої складений акт № 70/05/40254521 від 20.01.2020 (а.с. 19-26).

Згідно висновку, викладеного в акті, під час перевірки було встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 319544 грн., в тому числі за квітень 2019 року на 319544 грн.

Такі висновки відповідача ґрунтуються на тому, що перевіркою позивача не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ «МАЙКОС ТРЕЙДІНГ». Встановлено здійснення постачання позивачу товару «насіння соняшнику» за квітень 2019 року на загальну суму ПДВ 319544,00 грн. за відсутності реального (законного) джерела його походження по ланцюгу постачання, тобто з`ясовано документальне оформлення господарської операції за відсутності факту її реального здійснення. Зазначено, що видаткові накладні та інші первинні документи, які мають реквізити постачальника ТОВ «МАЙКОС ТРЕЙДІНГ», складені всупереч вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не мають юридичної сили первинних документів. Також перевіркою встановлено, що у контрагента позивача були відсутні матеріальні та трудові ресурси, необхідні для вчинення дій, що становлять зміст оформлених господарських операцій з постачання товарів. Вказано, що позивач отримав від контрагента паперові носії за формою первинних документів, в яких наведені відомості, що не відповідають фактичним (реальним) обставинам справи.

31.01.2020 (вх. № 3138/10 від 07.02.2020) позивачем було подано заперечення до вищевказаного акту, на які листом № 1993/10/25-01-05-0608 від 18.02.2020 відповідачем надано відповідь, згідно якої аргументи позивача не були враховані для визначення результатів перевірки (а.с. 30-39).

На підставі акту перевірки та відповіді на заперечення Головним управлінням ДПС у Чернігівській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 21.02.2020 № 00000610500 на завищення від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 319544 грн. (а.с. 40, 41).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно абзацу одинадцятого статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. (частина друга статті 9 вказаного Закону).

Отже, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

В силу підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

У відповідності до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1. статті 44 Податкового кодексу України).

В силу пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

В силу пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Сапфір-Агротех» (покупець) та ТОВ «МАЙКОС ТРЕЙДІНГ» (постачальник) було укладено договір поставки № 08/04/19С від 08.04.2019, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю насіння соняшника, а покупець прийняти та оплатити його у кількості то строки, визначені умовами договору. Кількість товару, його асортимент та вартість визначається специфікацією, що є невід`ємною частиною договору (а.с. 46).

Позивачем на підтвердження виконання умов вказаного договору були надані суду: специфікації № 1 від 08.04.2019, від 09.04.2019, від 10.04.2019, від 11.04.2019 від 12.04.2019; видаткові накладні № ВН-001185 від 08.04.2019, № ВН-001184 від 08.04.2019, № ВН-001191 від 09.04.2019, № ВН-001192 від 09.04.2019, № ВН-001195 від 10.04.2019, № ВН-001196 від 10.04.2019, № ВН-001198 від 11.04.2019, № ВН-001197 від 11.04.2019, № ВН-001200 від 12.04.2019, № ВН-001199 від 12.04.2019; товарно-транспортні накладні № 000083 від 08.04.2019, № 000142 від 08.04.2019, № 000084 від 09.04.2019, № 000143 від 09.04.2019 № 000085 від 10.04.2019, № 000144 від 10.04.2019, № 000146 від 11.04.2019, № 000145 від 11.04.2019, № 000148 від 12.04.2019, № 000147 від 12.04.2019; податкові накладні № 20 від 08.04.2019, № 21 від 08.04.2019, № 23 від 09.04.2019, № 22 від 09.04.2019, № 25 від 10.04.2019, № 26 від 10.04.2019, №27 від 11.04.2019, № 28 від 11.04.2019, № 30 від 12.04.2019, № 31 від 12.04.2019 (а.с. 47-51, 62-71, 135-144, 156-175).

Згідно рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» з контрагентом ТОВ «МАЙКОС ТРЕЙДІНГ» обліковується кредитове сальдо на суму 1917264 грн. (а.с. 91).

Згідно договорів на поставку сільськогосподарської продукції від 24.05.2019 № 06017869, від 24.04.2019 № 06017648, від 12.04.2019 № 06017574 придбане у ТОВ «МАЙКОС ТРЕЙДІНГ» насіння соняшнику було реалізовано ТОВ «Олсідз груп Україна» (а.с. 74-90).

Так, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарської операції, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентом.

Судом не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

Самі собою недоліки в оформленні окремих документів не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Разом з тим, доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

До того ж, придбані у контрагента позивача товар та послуги було використано позивачем у межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку.

Суд не погоджується з твердженням контролюючого органу, що податкові накладні, які мають реквізити наведених в судовому рішенні контрагента позивача, складені всупереч вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не мають юридичної сили первинних документів, оскільки самим відповідачем не заперечувалась реєстрація таких податкових накладних, виписаних на підставі проведених господарських операцій, в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, надані до перевірки видаткові накладні від постачальника ТОВ «МАЙКОС ТРЕЙДІНГ» містять лише підписи відповідальних осіб та печатки підприємств, без розшифровки підписів та конкретизації посад відповідальних осіб. Проте, не зазначення у таких документах розшифровки підпису особи, що надала або отримала товарно-матеріальні цінності не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості, а відтиск печатки підприємства, наявний на паперових документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 480/4346/18.

В той же час суд не приймає до уваги надані позивачем копії видаткових накладних від постачальника ТОВ «МАЙКОС ТРЕЙДІНГ» з розшифровкою підписів осіб, оскільки позивачем не надано суду доказів, що такі видаткові накладні були надані контролюючому органу під час перевірки.

Також, в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо спірних контрагентів, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірного договору за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Не підтвердження руху товару по ланцюгу базується лише на інформації, отриманій з Єдиного реєстру податкових накладних, однак правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача з його контрагентами.

Суд зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеним договорам з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які свідчили про протиправну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Крім того, суд зазначає, що висновки про відсутність у контрагента трудових та матеріально-технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої податкової інформації, наявної в базі даних ДПС та податкової інформації, наданої іншим контролюючим органом, проте така податкова інформація, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Суд звертає увагу, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на додану вартість, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.05.2020 у справі № 826/11267/16, від 02.06.2020 у справі № 620/1024/19, від 30.06.2020 у справі № 440/2/426/19, від 10.07.2020 у справі № 120/4723/18-а, від 17.07.2020 у справі № 804/625/16.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу «Інтерсплав проти України», вказав, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Не можуть бути прийнятими доводи владної сторони за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що платник податку був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Такий висновок відповідає принципу індивідуального застосування відповідальності, в тому числі за порушення правил оподаткування.

Суд не приймає посилання на наявність кримінальних проваджень, у яких фігурантами є контрагенти позивача, оскільки факт наявності кримінального провадження, без ухвалення судового рішення, яким би було встановлено певні обставини, не може свідчити про фіктивну діяльність підприємств, та сам по собі не вказує на зв`язок кримінального провадження безпосередньо з діяльністю позивача.

Так, відомості, отримані в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства, не є доказами при доведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платником податків. Докази, на які посилається відповідач, не відповідають вимогам належності на допустимості в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки контролюючий орган не довів, що такі отримано у розпорядження та те, що він має право їх використання у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Згідно частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Так, відповідачем не наведено доводів щодо постановлення вироків у відповідних кримінальних провадженнях.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15.01.2019 у справі № 815/4561/16, постанові від 05.02.2019 у справі № 2а-0870/7162/11, постанові від 29.03.2019 у справі № 808/3412/16, постанові від 11.04.2019 у справі № П/811/1761/16 (провадження № К/9901/1185/19), постанові від 03.09.2019 у справі № 810/3790/17, постанові від 24.09.2019 у справі № 520/300/19, постанові від 25.09.2019 у справі № 817/992/15, постанові від 01.10.2019 у справі № 808/4051/14.

Стосовно інших посилань відповідача, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищевикладене, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 21.02.2020 № 00000610500 прийняте відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є протиправним і підлягає скасуванню.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапфір-Агротех» необхідно задовольнити повністю.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, позивачем було сплачено судовий збір за подачу позову в розмірі 4800 грн., що підтверджується платіжним доручення № 1065 від 08.05.2020.

Інших доказів понесення позивачем судових витрат матеріали справи не містять, а позивачем не подано до закінчення судових дебатів у справі заяви про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Враховуючи, що, в даному випадку, належною сплатою судового збору при поданні до суду юридичною особою адміністративного позову майнового характеру вважається сплата судового збору в розмірі 4793,16 грн. (319544,00 грн.*1,5%), тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапфір-Агротех» підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 4793,16 грн.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач має право на звернення до суду з заявою про повернення судового збору, внесеного в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапфір-Агротех» (вул. Радянська, буд. 18, с. Хоробичі, Городнянський район, Чернігівська область, 15122, код ЄДРПОУ 40254521) до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 43143966) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 21.02.2020 № 00000610500.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапфір-Агротех» судовий збір в розмірі 4793,16 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28.08.2020.

Суддя Н.М. Баргаміна