Рішення № 91205093, 28.08.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

28 серпня 2020 р. справа № 520/8976/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши у порядку ст. 287 КАС України за правилами письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" про: визнання протиправними дій приватного виконавця та скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження, стягнення із відповідача сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин, боржник), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправними дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни щодо винесення постанови від 13.08.2019 про відкриття виконавчого провадження №59796076 та скасувати її; 2) стягнення із відповідача сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Аргументуючи дану вимогу заявник зазначив, що зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . На момент відкриття виконавчого провадження на території виконавчого округу міста Києва у ОСОБА_1 було відсутнє майно, дохід, або наявні грошові кошти у банку, а тому приватний виконавець виконавчого округу м. Київ не мав законних підстав для відкриття виконавчого провадження.

Відповідач, приватний виконавець виконавчого округу м.Київ - Юхименко Ольга Леонідівна (далі за текстом - владний суб`єкт, приватний виконавець), з поданим позовом не погодився.

Підставами заперечень проти позову є доводи про те, що у листі стягувача про примусове виконання виконавчого документу були указані відомості про знаходження майна боржника у вигляді розрахункового рахунку на території м. Києва.

Сторони до судового засідання не з`явились, про час, дату та місце судового розгляду справи були повідомлення своєчасно та належним чином.

Від представника позивача подано клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд, на підставі ч. 9 ст. 205 КАС України, вважає можливим розглянути справу у письмовому провадженні без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

25.07.2019 р. приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області - Гамзатовою Аліною Анатоліївною відносно заявника за кредитним договором №500959346 від 10.09.2014 року (сторонами якого є ОСОБА_1 у якості позичальника та АТ «Альфа Банк», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ") було вчинено виконавчий напис за №1013 на суму боргу - 93910,21 грн.

13.08.2019 р. письмовою заявою про примусове виконання рішення (загаданого вище виконавчого напису) стягувач звернувся до відповідача, приватного виконавця виконавчого округу м. Київ - Юхименко Ольги Леонідівни.

У тексті заяви стягувач зазначив, що майно боржника у вигляді грошових коштів на рахунку розміщено на території м. Києва.

13.08.2019 р. відповідачем було видано постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №59796076.

Не погодившись із названою постановою про відкриття виконавчого провадження, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу ч. 7 ст. 6 КАС України та Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» даний припис Основного Закону України у повній мірі поширюється на владну управлінську діяльність приватних виконавців у сфері виконавчого провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону № 1403-VII приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

В силу вимог ч. 2 ст. 24 Закону № 1404-VIIІ приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що Закон України "Про виконавче провадження" визначає вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження.

При цьому згідно з ч. 3 ст. 25 Закону № 1403-VII право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

Визначення місця вчинення приватним виконавцем виконавчих дій у вже відкритому виконавчому провадженні здійснюється відповідно до загальних норм, якими визначаються вимоги щодо місця вчинення відповідної виконавчої дії - без обмеження дій приватного виконавця виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність (частина 6 статті 25 Закону № 1403-VII та абзац 2 частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження").

Отже, як видно зі змісту наведеної вище частини 2 статті 24 Закону № 1404-VIIІ, якщо місце проживання, перебування боржника-фізичної особи та місцезнаходження боржника-юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та, відповідно, на яку розповсюджуються компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Відповідно до ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Згідно зі ст.179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Згідно з п.п. 6.1, 6.2 ст. 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам, представництвам юридичних осіб в Україні, інвестиційним фондам та компаніям з управління активами, що діють від імені таких інвестиційних фондів, фізичним особам). Особи, визначені в п. 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.

Банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки (п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

За приписами пп. 7.1.4 п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками.

Згідно з пп.7.1.5 п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.

Отже, проаналізувавши вищенаведені правові норми, суд дійшов висновку, що грошові кошти у формі записів на рахунках у банках є майном у розумінні статті 190 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження у виконавчому окрузі м. Києва, відповідач керувалася тим, що стягувач у заяві просив відкрити виконавче провадження за місцем знаходження майна (рахунку) боржника.

Так, з зазначеній вище заяві за вих. № 13849060 від 13.08.2019, стягувач повідомив приватного виконавця Юхименко О.Л. про те, що у боржника, ОСОБА_1 наявне майно, а саме: рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в ТОВ «Вердикт Капітал», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5Б.

До вказаної заяви про примусове виконання рішення, стягувачем додано довідку від 29.07.2019р. №13849060 у якій зазначено, що у ОСОБА_1 є рахунок № НОМЕР_1 , відкритий для обліку поточної заборгованості в ТОВ «Вердикт Капітал», що знаходиться за адресою: м. Київ, Кудрявський узвіз, 5Б.

Суд дослідивши вказані документи, зазначає, що з них неможливо встановити наявність власних коштів позивача на рахунку № НОМЕР_1 , при цьому вказаний рахунок відкритий самостійно стягувачем для обліку поточної заборгованості.

Отже, подані приватному виконавцеві документи не свідчать про перебування у володінні боржника майна, зокрема грошових коштів у м. Київ, які обліковуються на банківському рахунку № НОМЕР_1 , що давало б право приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва відкривати виконавче провадження за виконавчим документом, по якому боржником виступає ОСОБА_1 . До матеріалів справи доказів існування коштів позивача на зазначеному банківському рахунку також надано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, відповідачем не доведено наявність підстав для відкриття виконавчого провадження №59796076 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса про стягнення з позивача грошових коштів, а тому постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 59796076 підлягає скасуванню.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 08.04.2020 по справі № 804/6996/17, від 30.04.2020 по справі № 580/3311/19, яка є обов`язковою для врахування в силу ч.5 ст.242 КАС України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі вищевикладених обставин, суд приходить до висновків, що оскаржувана постанова про відкриття провадження прийнята відповідачем з порушенням приписів частини 2 статті 24 Закону України №1404, оскільки останнім виконавчий документ прийнято до виконання не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи (позивача), або його майна.

Підтверджений у ході розгляду справи факт порушення прав та інтересів заявника у галузі примусового виконання рішення суду за виконавчим провадженням є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову про визнання дій приватного виконавця протиправними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Разом з позовними вимогами, позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Відповідач щодо поданого клопотання у відзиві на адміністративний позов заперечував з підстав відсутності належних документів, які підтверджують реальність понесених витрат.

Розглянувши подані документи щодо понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Статтею 134 КАС України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішуючи питання відшкодування зазначених наданих послуг, суд зазначає, що за правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.06.2018 року по справі 826/1216/16 вбачається, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Частиною 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 1 січня 2020 року по справі № 904/1038/19 зроблений висновок, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

За положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом (п.3); складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку(п.4).

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Також, у постанові Верховного суду від 01.10.2018 року по справі №569/17904/17 вказано, що в підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

На підтвердження витрат на правничу допомогу, позивачем до матеріалів справи надано: договір про надання правової допомоги від 01.07.2020р. №18/20; додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги №18/20 від 01.07.2020р.; прибутковий касовий ордер від 13.07.2020р. про сплату 3000 грн. витрат на правничу допомогу; квитанція від 13.07.2020р. №18.1 про сплату 3000 грн.; ордер на надання правничої допомоги, виданий адвокатом Прядко О.О. на ім`я ОСОБА_1 11.07.2020.

З додаткової угоди №1, складної до договору про надання правової допомоги №18/20 від 01.07.2020р.,судом встановлено, що адвокатом Прядко О.О. були надані послуги з: усної консультації з питань перспектив судового оскарження дій виконавця у ВП №59796079, тривалість витраченого часу 0,5 год. на суму 400,00 грн.; складання адвокатського запиту у ВП №59796079 від 01.07.2020р., тривалість витраченого часу 0,75 год. на суму 600,00 грн.; складання адміністративного позову у ВП №59796079 13.07.2020р., тривалість витраченого часу 2,5 год. на суму 2000,00 грн.

З вказаної додаткової угоди від 13.07.2020р. №1, судом встановлено помилкове зазначення номеру виконавчого провадження №59796079, проте в шапці названого документи вказано, що на виконання умов п. 3.1 Договору №18/20 від 01.07.2020р. сторони досігли домовленості про вартість послуг за надання правової допомоги щодо оскарження дій приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко О.Л. про визнання протиправними та скасування процесуальних рішень у виконавчому провадженні № 59796076, яка буде складати 3000,00 грн.

Отже, суд приходить до висновків про технічну помилку щодо номеру виконавчого провадження в межах якого адвокатом були надані послуги з професійної правничої допомоги.

Дослідивши подані адвокатом докази щодо підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем, перевіривши на відповідність критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання щодо відшкодування судових витрат на суму 3000 грн.

Крім того, згідно ст.139 КАС України, до відшкодування також підлягають витрати зі сплати судового збору на суму 840,80 грн.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни щодо винесення постанови від 13.08.2019 про відкриття виконавчого провадження №59796076.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни від 13.08.2019 про відкриття виконавчого провадження №59796076.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачену суму судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) 80 коп. з Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольги Леонідівни (вул.Юрія Поправки, 6, оф.19, м. Київ, 02094).

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольги Леонідівни (вул.Юрія Поправки, 6, оф.19, м. Київ, 02094) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. (три тисячі гривень).

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 6 ст. 287 КАС України, а саме: протягом 10 днів з дати проголошення (підписання).

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Старосєльцева