Рішення № 91204979, 27.08.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

27 серпня 2020 р. справа № 520/1532/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Харківській області про скасування рішення, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин, платник), у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу (з урахуванням уточнень підстав заявлених позовних вимог) про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 11.01.2020р. №0001745706, яким нараховано штраф у розмірі 10% у сумі 561,12грн. (до 01.01.20105р.), штраф у розмірі 20% у сумі 2.071,89грн., пеня у розмірі 25.869,63грн.

Аргументуючи цю вимогу зазначив, що санкції застосовані поза межами присікальних строків, після внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі за текстом - Реєстр) запису про припинення підприємницької діяльності ФОП та безвідносно до подій реальної оплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі за текстом - ЄСВ). Зазначив, що станом на 13.09.2019р. не мав жодної заборгованості зі сплати ЄСВ, про що свідчить постанова від 13.09.2019 про закінчення виконавчого провадження. Натомість, відповідачем здійснено розрахунок штрафів та пені за період до 05.11.2019р. Також, зазначив про припинення Київської об`єднаної ДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, в які позивач перебував на обліку.

Відповідач, Головне управління Державної податкової служби у Харківській області (далі за текстом - контролюючий орган, адміністративний орган, владний суб`єкт, ГУ, Управління), з поданим позовом не погодився.

Відповідачем було подано відзив на адміністративний позов 27.03.2020р. з відповідними доказами його надіслання позивачу у справі. Аргументуючи заперечення зазначив, що з жовтня 2013р. підприємець допускав несвоєчасну оплату ЄСВ. Наголошував, що штрафи та пеня розраховані вірно.

Суд, вивчивши доводи позову і заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, унаслідок чого з 10.03.2005р. набув правового статусу фізичної особи - підприємця.

26.06.2018р. до Реєстру був внесений запис про припинення підприємницької діяльності ФОП за власним рішенням.

З 01.01.2012р. по 26.06.2018р. заявник здійснював виконання податкового обов`язку та обов`язку з ЄСВ за правилами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, що підтверджується матеріалами справи (а.с.46-49).

Недоїмка з ЄСВ почала обліковуватись за платником з 21.10.2013р. у сумі 588,49грн.

Станом на 31.12.2013р. недоїмка заявника з ЄСВ складала - 588,49грн.

Оскільки заявником усупереч вимогам ч.2 ст.79 та ч.4 ст.161 КАС України не подано доказів на підтвердження протилежного, то суд виходить із достовірності цих обставин.

За 2014р. заявнику за обліками контролюючого органу було нараховано 1.218,67грн. платежу з ЄСВ по терміну 20.01.2014р., 1.267,95грн. платежу з ЄСВ по терміну 22.04.2014р., 1.267,95грн. платежу з ЄСВ по терміну 21.07.2014р., 1.267,95грн. платежу з ЄСВ по терміну 20.10.2014р., а разом - 5.022,52грн.

Станом на 31.12.2014р. недоїмка заявника з ЄСВ складала - 5.611,01грн.

Оскільки заявником усупереч вимогам ч.2 ст.79 та ч.4 ст.161 КАС України не подано доказів на підтвердження протилежного, то суд виходить із достовірності цих обставин.

За 2015р. заявнику за обліками контролюючого органу було нараховано 1.267,95грн. платежу з ЄСВ по терміну 20.01.2015р., 1.267,95грн. платежу з ЄСВ по терміну 20.04.2015р., 1.267,95грн. платежу з ЄСВ по терміну 20.07.2015р., 1.323,47грн. платежу з ЄСВ по терміну 19.10.2015р., а разом - 5.127,32грн.

Станом на 31.12.2015р. недоїмка заявника з ЄСВ складала - 10.738,33грн.

Оскільки заявником усупереч вимогам ч.2 ст.79 та ч.4 ст.161 КАС України не подано доказів на підтвердження протилежного, то суд виходить із достовірності цих обставин.

За 2016р. заявнику за обліками контролюючого органу було нараховано 1.434,51грн. платежу з ЄСВ по терміну 19.01.2016р., 909,48грн. платежу з ЄСВ по терміну 19.04.2016р., 941,16грн. платежу з ЄСВ по терміну 19.07.2017р., 957,00грн. платежу з ЄСВ по терміну 19.10.2017р., а разом - 4.242,15грн.

Станом на 31.12.2016р. недоїмка заявника з ЄСВ складала - 14.980,48грн.

Оскільки заявником усупереч вимогам ч.2 ст.79 та ч.4 ст.161 КАС України не подано доказів на підтвердження протилежного, то суд виходить із достовірності цих обставин.

За 2017р. заявнику за обліками контролюючого органу було нараховано 990,00грн. платежу з ЄСВ по терміну 19.01.2017р., 2.112,00грн. платежу з ЄСВ по терміну 19.04.2017р., 2.112,00грн. платежу з ЄСВ по терміну 19.07.2017р., 2.112,00грн. платежу з ЄСВ по терміну 19.10.2017р., а разом - 7.326,00грн.

Станом на 31.12.2017р. недоїмка заявника з ЄСВ складала - 22.306,48грн.

Оскільки заявником усупереч вимогам ч.2 ст.79 та ч.4 ст.161 КАС України не подано доказів на підтвердження протилежного, то суд виходить із достовірності цих обставин.

За 2018р. заявнику за обліками контролюючого органу було нараховано 2.112,00грн. платежу з ЄСВ за четвертий квартал 2018р. та 2.457,18грн. платежу з ЄСВ за 1 квартал 2018р., а загалом - 4.569,18грн.

Доказів проведення заявником за увесь згаданий період часу будь-яких платежів на погашення ЄСВ матеріали справи не містять.

Відтак, загальна сума недоїмки заявника з ЄСВ склала станом на 30.04.2018р. - 26.875,66грн.

05.11.2019р. заявник згідно з відомостями облікової картки платника з ЄСВ здійснив оплату 15.970,48грн.

За обліковими записами в картці платника ЄСВ цей платіж заявника спричинив погашення 588.49грн. недоїмки з ЄСВ (нарахування 1.298,21грн. пені по строку 21.10.2013р., застосування 58.85грн. штрафу по строку 21.10.2013р.), погашення 1.218,67грн. недоїмки з ЄСВ (нарахування 2.577,49грн. пені по строку 20.01.2014р., застосування 121.87грн. штрафу по строку 20.01.2014р.), погашення 1.267,95грн. недоїмки з ЄСВ ( нарахування 2.565,06грн. пені по строку 22.04.2014р., застосування 126,80грн. штрафу по строку 22.04.2014р.), погашення 1.267,95грн. недоїмки з ЄСВ (нарахування 2.450,95грн. пені по строку 21.07.2014р., застосування 126,80грн. штрафу по строку 21.07.2014р.), погашення 1.267,95грн. недоїмки з ЄСВ (нарахування 2.335,56грн. пені по строку 20.10.2014р., застосування 126,80грн. штрафу по строку 20.10.2014р.), погашення 1.267,95грн. недоїмки з ЄСВ (нарахування 2.218,91грн. пені по строку 20.01.2015р., застосування 253,59грн. штрафу по строку 20.01.2015р.), погашення 1.267,95грн. недоїмки з ЄСВ (нарахування 2.104,80грн. пені по строку 20.04.2015р., застосування 253,59грн. штрафу по строку 20.04.2015р.), погашення 1.267,95грн. недоїмки з ЄСВ (нарахування 1.989,41грн. пені по строку 20.07.2015р., застосування 253,59грн. штрафу по строку 20.07.2015р.), погашення 1.323,47грн. недоїмки з ЄСВ (нарахування 1.956,09грн. пені по строку 19.10.2015р., застосування 264,69грн. штрафу по строку 19.10.2015р.), погашення 1.434,51грн. недоїмки з ЄСВ (нарахування 1.988,23грн. пені по строку 19.01.2016р., застосування 286,9грн. штрафу по строку 19.01.2016р.), погашення 909,48грн. недоїмки з ЄСВ (нарахування 1.177,78грн. пені по строку 19.04.2016р., застосування 181,90грн. штрафу по строку 19.04.2016р.), погашення 941,16грн. недоїмки з ЄСВ (нарахування 1.133,16грн. пені по строку 19.07.2016р., застосування 188,23грн. штрафу по строку 19.07.2016р.), погашення 957,00грн. недоїмки з ЄСВ (нарахування 1.064,18грн. пені по строку 19.10.2016р., застосування 191,40грн. штрафу по строку 19.10.2016р.), погашення 990,00грн. недоїмки з ЄСВ (нарахування 1.009,80грн. пені по строку 19.01.2017р., застосування 198,00грн. штрафу по строку 19.01.2017р.).

Унаслідок цього платежу показник недоїмки заявника з ЄСВ зменшився із величини у 26.875,66грн. до величини у 10.905,18грн.

11.01.2020р. ГУ ДПС у Харківській області в особі Київського управління без проведення будь-якої перевірки та складання акту було одразу видано оскаржене рішення №00017445706.

Цим рішенням контролюючий орган застосував за період 22.10.2013р.-05.11.2019р. штраф у сумі 561,12 грн. (10% до 01.01.2015р.), штраф у розмірі 2.071,89 грн. (20% з 01.01.2015р.), а також нарахував пеню за період 21.01.2015р.-05.11.2019р. у сумі 25.869,63грн.

Як з`ясовано судом, правовою підставою для прийняття оскарженого рішення владним суб`єктом обрані положення ч.10 ст.25 та п.2 ч.11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а фактичною підставою послугувало судження владного суб`єкта про несвоєчасну оплату ЄСВ.

Не погодившись із відповідністю закону згаданого рішення контролюючого органу, заявник ініціював цей спір.

Вирішуючи спір по суті і перевіряючи відповідність закону оскарженого рішення владного суб`єкта, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Пунктом 2 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно ч.4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Абзацом 3 ч.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

За правилом абз.1 ч.5 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування

За визначенням п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування") недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.10 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Згідно з п.2 ч.11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Отже, базою нарахування пені і застосування штрафу є саме недоїмка з ЄСВ, а підставою реалізації перелічених мір юридичної відповідальності - момент скоєння особою діяння з оплати ЄСВ поза межами визначеного законом строку.

Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом 20.04.2015р. №449 Міністерства Фінансів України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів (далі за текстом - Інструкція № 449).

Так, п.1 розділу VII Інструкції № 449 встановлено, що за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Підпункт 2 пункту другого розділу VII Інструкції № 449 передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.

Пункт сьомий розділу VII Інструкції № 449 визначає, що рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених пунктами 2, 3, 5 та 6 цього розділу, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає начальник відповідного органу доходів і зборів або його заступник.

Отже, суд приходить до висновків, що підпунктом 2 пункту другого розділу VII Інструкції № 449, чітко передбачено, що розрахунок фінансової санкції (за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску) здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Вказаний висновок також наведений також і у постанові Верховного Суду від 13.11.2018р. по справі №813/4686/16, в якій, зокрема, зазначено: "Посилання суду апеляційної інстанції з цього приводу (а саме, що прийняттю рішення має передувати перевірка та складення акту за її результатами) на пункт сьомий розділу VII вищевказаної Інструкції, яким передбачено, що рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених пунктами 2, 3, 5 та 6 цього розділу, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає начальник відповідного органу доходів і зборів або його заступник, є недоречним, з огляду на те, що зазначена норма стосується також і прийняття рішень про нарахування пені та застосування штрафів і відносно інших видів порушень, зокрема за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (п. 5), розрахунок штрафної санкції за яке (порушення) здійснюється виключно за даними акта документальної перевірки платника єдиного внеску. Крім того, вказаний пункт сьомий розділу VII Інструкції передбачає, що рішення приймається не лише за наслідками розгляду акта, а й за наслідками розгляду інших матеріалів про порушення.

Посилання суду першої інстанції на те, що контролюючий орган при прийнятті оскаржуваних рішень повинен був брати до уваги матеріали облікової справи позивача, а не виключно відомості електронної податкової бази даних, яка лише є відтворенням відомостей облікової справи платника та не може бути єдиним джерелом вихідних даних для винесення рішень про застосування фінансових санкцій, є безпідставним адже жодна правова норма, включаючи і вищевказану Інструкцію, не зобов`язує контролюючий орган брати до уваги матеріали облікової справи позивача і такі не є підставою для прийняття відповідного рішення про нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Таким чином, Суд вважає, що визначальним для вирішення справи є встановлення фактів несплати (несвоєчасної) сплати позивачем ЄСВ на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а саме зворотного боку облікової картки платника ЄСВ Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, а також первинних документів щодо нарахування (декларації, розрахунки) та сплати (платіжні доручення). І виключно на підставі встановленого надати оцінку правомірності нарахування контролюючим органом штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, згідно оскаржуваних рішень.".

Отже, відомості картки особового рахунку платника з ЄСВ, котрий ведеться контролюючим органом, є цілком легітимним джерелом одержання об`єктивних даних фактичної дійсності про стан виконання обов`язку з ЄСВ.

До того ж суд зважає на те, що у спірних правовідносинах заявник не навів жодного доводу про неправдивість або недостовірність будь-яких облікових операцій, відображених у картці платника ЄСВ.

Розглядаючи справу, суд зважає, що у розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу ч.4 ст.73 названого кодексу суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч.1 ст.74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а у силу ч.2 ст.74 названого кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст.75 КАС України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Докази до суду повинен подати у тому числі позивач, що прямо передбачено ч.2 ст.79 та ч.4 ст.161 КАС України і обов`язок чого випливає із ч.1 ст.45 КАС України.

Суд об`єктивно не здатен витребувати докази з власної ініціативи у порядку ч.4 ст.9, ч.3 ст.77 КАС України у тому разі, коли матеріали справи не містять хоча б щонайменших ознак фізичного існування таких доказів.

Звертаючись до суду заявник не наводив доводів про своєчасне виконання обов`язку з оплати ЄСВ і відповідних доказів не подавав, а також не посилався на їх існування в дійсності.

Судом самостійно ознак існування таких доказів не виявлено.

Зміст же добутих судом доказів показує на протилежне, а саме: на відсутність подій своєчасного проведення заявником платежів по ЄСВ, на реальність існування недоїмки з ЄСВ, на обчислення контролюючим органом пені і штрафів виключно з моменту проведення часткової оплати (тобто за фактом утворення повного складу протиправного діяння).

Стосовно правових наслідків припинення заявником підприємницької діяльності суд зазначає, що відповідно до п.п.65.10.8 ст.65 Податкового кодексу України державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування санкцій за їх невиконання.

Згідно з ч.4 ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.

Отже, і закон з питань справляння податків і закон з питань справляння ЄСВ містять уніфіковані правила стосовно тих юридичних наслідків, які створює подія втрати особою статусу фізичної особи - підприємця (тобто статусу суб`єкта господарювання).

Тому, підприємець не може позбутися тягаря проведення публічного платежу з виконання податкового обов`язку чи обов`язку з ЄСВ виключно унаслідок настання події внесення до Реєстру запису про припинення підприємницької діяльності.

Особа (людина як фізична особа - громадянин) також не може позбутися тягаря несення відповідальності за вчинення протиправного діяння з приводу виконання податкового обов`язку чи обов`язку з ЄСВ, вчиненого у статусі суб`єкта господарювання - підприємця), оскільки закон такого правила не запроваджує.

Натомість, ч.3 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

У силу застереження ч.7 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" сума недоїмки не підлягає списанню, зокрема в разі укладення з платником єдиного внеску мирової угоди відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", крім випадків повної ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, визнання її безвісно відсутньою, недієздатною, оголошення померлою та відсутності осіб, які відповідно до цього Закону несуть зобов`язання із сплати єдиного внеску.

Відповідно до ч.16 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Склад протиправного діяння, відповідальність за вчинення якого передбачена ч.10 ст.25 і п.2 ч.11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", охоплює об`єктивну сторону у вигляді проведення платежу з ЄСВ поза межами визначеного законом строку і є закінченим (утвореним) саме з моменту настання події несвоєчасної оплати ЄСВ.

Оскільки ч.4 ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" прямо передбачено, що фізична особа - громадянин після втрати статусу підприємця продовжує виконувати обов`язки платника ЄСВ за основним зобов`язанням та продовжує виконувати обов`язки платника ЄСВ за відповідальністю, а пеня та штраф за правовою природою, юридичним характером та призначенням є саме мірами юридичної відповідальності, то обраний заявником довід слід визнати юридично неспроможним.

Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд відзначає, що матеріали справи не містять доказів невідповідності закону оскарженого рішення контролюючого органу, адже наведені заявником доводи не спростовують обставин несвоєчасної оплати ЄСВ.

З приводу перебування позивача на обліку Київської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, яке було припинено 10.05.2019р., тоді як оскаржуване рішення прийнято начальником Київським управління ГУ ДПС у Харківській області, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 року № 296 "Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби" Київську об`єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС реорганізовано шляхом приєднання до ГУ ДФС у Харківській області.

В подальшому, Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби, зокрема, ГУ ДПС у Харківській області та затверджено реорганізацію ГУ ДФС у Харківській області шляхом приєднання до ГУ ДПС у Харківській області.

Київське управління Головного управління ДПС у Харківській області є структурним підрозділом ГУ ДПС, тобто не є самостійною юридичною особою. В цей же час ГУ ДПС видано 19.09.2019 року наказ № 643 «Про надання повноважень», яким ГУ ДПС погодило надання повноважень на виконання функцій, зокрема, передбачених законодавством з питань сплати єдиного внеску начальнику Київського управління ГУ ДПС у Харківській області, а саме: щодо підписання рішень про застосування фінансових санкції до платників єдиного внеску за порушення норм законодавства про єдиний внесок відповідно до ст. 25 Закону № 2464.

Згідно наказу від 28.10.2019р. №1650, начальнику Київського управління ГУ ДПС у Харківській області Грушевій В.В. надані, зокрема, повноваження підписання рішень про застосування фінансових санкцій до платників єдиного внеску за порушення норм законодавства про єдиний внесок.

Отже, компетенція у керівника Київського управління ГУ ДПС у Харківській області щодо прийняття оскаржуваного рішення підтверджується вищезазначеним наказом.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд не знаходить підстав для висновку про незабезпечення владним суб`єктом у спірних правовідносинах дотримання ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк контролюючий орган обставини події з`ясував з достатньою повнотою, скоєне діяння кваліфікував правильно, норму закону визначив належну, положення цієї норми права витлумачив вірно, унаслідок чого міра застосованої юридичної відповідальності узгоджується із характером, змістом та наслідками вчиненого особою протиправного діяння.

Наведене свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.

Крім того, суд дійшов висновку щодо відсутності в матеріалах справи доказів навмисного зловживання відповідачем процесуальними правами з приводу надіслання відзиву не на адресу позивача, оскільки квитанція про підтвердження надіслання відзиву містить прізвище, ініціали позивача та індекс, за яким було направлено поштове відправлення, такий самий, який вказаний самостійно позивачем у позові.

Додатково суд зазначає, що позивач обізнаний з текстом відзиву на адміністративний позов шляхом ознайомлення з матеріали справи за заявою від 07.08.2020р.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).

Суддя О.В.Старосєльцева