Ухвала суду № 91204882, 28.08.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"28" серпня 2020 р. Справа № 480/4911/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Шевченко І.Г., розглянувши у приміщенні суду в м. Суми клопотання військової частини 1491 про залишення позовної заяви без розгляду у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини 1491 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини 1491, в якій просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо виплати не в повному обсязі індексації грошового забезпечення позивача за період з 06.06.2016 по 03.05.2017 включно;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 06.06.2016 по 03.05.2017 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою суду від 07.08.2020 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від представника відповідача 25.08.2020 до суду надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, мотивоване тим, що позивач дізнався або повинен був дізнатися про можливі порушення своїх прав, свобод чи інтересів з дня виключення зі списків особового складу, а саме 3 травня 2017 року. Однак, позивачем було пропущено строки звернення до адміністративного суду понад 2 роки, у зв`язку з чим позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

При цьому, наголосив, що на дані спірні відносини не поширюються застосування норм Кодексу законів про працю України, оскільки безпідставно посилатися на Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1,12 Закону України «Про оплату праці» у якому зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.

Предметом спору у даній позовній заяві є не стягнення заробітної плати (індексації грошового забезпечення) з відповідача, а спір щодо порядку нарахування індексації грошового забезпечення. Отже, Кодекс законів про працю України не поширюється на позивача у даній справі.

Перевіривши матеріали справи та доводи клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду, суд вважає за необхідне у його задоволенні відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (ч.1); для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2).

Відповідно до ч.3 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це не йдеться у спеціальному закону.

Судом встановлено, що спірні правовідносини стосуються питання щодо нарахування позивачу в не повному розмірі індексації грошового забезпечення у період проходження служби, а саме у період з 06.06.2016 по 03.05.2017.

Відповідно до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України під заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Вимоги щодо нарахування індексації грошового забезпечення в період проходження військової служби є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю, а тому суд повинен керуватися, в тому числі, і положеннями ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України, яка визначає право звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, в даному випадку виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовця.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 825/1832/17, від 26.11.2019 року №340/184/19, які відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України повинні враховуватись судом.

Таким чином, підстави для задоволення поданого представником відповідача клопотання про залишення позову без розгляду відсутні.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання військової частини 1491 про залишення позовної заяви без розгляду у адміністративній справі №480/4911/20 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя І.Г. Шевченко