Рішення № 91204841, 05.08.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2020 р. Справа № 480/3942/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,

представника позивача - відповідача - Лисиці Д.А.,

відповідача-позивача - ОСОБА_1.,

представника відповідача-позивача - Бойка В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу

за позовом Управління Держпраці у Сумській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафу та

за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови-

В С Т А Н О В И В:

Управління Держпраці у Сумській області (далі - Управління Держпраці у Сумській області, позивач-відповідач) звернулося до суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , відповідач-позивач), в якому просило стягнути з ФОП ОСОБА_1 штраф в розмірі 83 460,00грн. в дохід Державного Бюджету України за реквізитами: УК у м. Сумах/м.Суми 21081100, код отримувача 37970593, номер рахунку 31118106018002, код банку 899998.

Свої вимоги Управління Держпраці у Сумській області мотивувало тим, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основний вид діяльності ФОП ОСОБА_1 - код КВЕД 84.21 Міжнародна діяльність (основний) та він здійснює підприємницьку діяльність саме з надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном.

Уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Сумській області 26.06.2019 була проведена позапланова перевірка з питань додержання законодавства про зайнятість в частині надання послуг з посередництва та працевлаштування ФОП ОСОБА_1 , під час якої встановлено, що на офіційному веб-сайті Міністерства соціальної політики України міститься перелік суб`єктів, які мають ліцензію з посередництва у працевлаштуванні за кордоном (станом на 01.06.2019), серед яких ФОП ОСОБА_1 не значиться, в той час як відповідно до ч.1 ст.38 Закону України «Про зайнятість населення», діяльність суб`єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, підлягає ліцензуванню і регулюється законами України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про зовнішньоекономічну діяльність», цим Законом та іншими законодавчими актами України.

У зв`язку з виявленими в ході перевірки у ФОП ОСОБА_1 порушеннями вимог законодавства про зайнятість населення, було винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №120/44-ФС у розмірі 83460,00грн. відповідно до частини 4 статті 53 Закону України «Про зайнятість населення», який відповідачем-позивачем не сплачений добровільно у місячний строк з дня її винесення, постанова про накладення штрафу є чинною.

Ухвалою суду від 18.10.2019 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

ФОП ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву (а.с.32-33), в якому просив у задоволенні позову відмовити з підстав його необґрунтованості, оскільки ним направлялися листи до Міністерства соціальної політики України щодо отримання ліцензії з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, але відповіді на дані листи від Міністерства соціальної політики України не надходили.

ФОП ОСОБА_1 18.11.2019 звернувся до суду із зустрічним позовом до Управління Держпраці у Сумській області (а.с.37-41), в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог Управління Держпраці у Сумській області та визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Управління Держпраці у Сумській області Антоненко Н.Г. №120/44-ФС від 15.07.2019 про накладення штрафу.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що у постанові про накладення штрафу від 15.07.2019 Управління Держпраці у Сумській області посилається на положення ст.259 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Однак, 14.05.2019 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 року №295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Тобто, з 14.05.2019 скасовано порядки проведення інспекційних відвідувань роботодавців та виїзних перевірок Держпраці щодо нагляду за роботою інспекторів місцевих рад. З огляду на положення ч.ч.4 та 5 ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Управління Держпраці у Сумській області може здійснювати державний нагляд контроль виключно на підставі Закону і спеціального закону, який би встановлював особливості його діяльності. Законодавець не прийняв такого спеціального закону, тому спірні правовідносини врегульовані виключно приписами Закону, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин нормативно-правових актів, на які посилається представник позивача-відповідача у оскаржуваній постанові та у первісному позові.

Також, з 14.05.2019 обов`язковою умовою здійснення Держпраці заходів державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю є розробка, погодження з ДРС, затвердження та оприлюднення на офіційному сайті Держпраці уніфікованої форми акта, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання законодавства про працю. Однак, Управління Держпраці у Сумській області було проведено інспекційне відвідування, за результатами якого складено акт за формою акту, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 18.08.2017 №1338, прийнятого на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 № 295.

Відмітив, що всупереч положенням Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 №509 (у редакції, чинній на час проведення перевірки), ФОП ОСОБА_1 не було повідомлено про час розгляду справи, що обмежило його права, унеможливило надання пояснень, а також подачу відповідних доказів, стверджує, що акт за результатами проведення перевірки №44 від 27.06.2019 вручений йому не був.

Додаткового в обґрунтування зустрічного позову, з посиланням на ст.38 Закону України «Про зайнятість населення» та Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, затверджених постановою КМУ від 16.12.2015 №1060, ФОП ОСОБА_1 відмітив, що надання посередницьких послуг у працевлаштуванні за кордоном суб`єктом господарювання можливе лише за наявності укладеного з іноземним суб`єктом господарювання зовнішньоекономічного договору (контракту) про надання послуг з працевлаштування. Такий договір ФОП ОСОБА_1 не укладався та Управлінням Держпраці у Сумській області в основу оскаржуваного рішення покладений не був. Вид господарської діяльності за КВЕД 84.21 Міжнародна діяльність, про що зазначає у своїй постанові Управління Держпраці у Сумській області, жодним чином не підтверджує надання відповідачем-позивачем посередницьких послуг у працевлаштуванні за кордоном.

Просив його позовні вимоги задовольнити, а у задоволенні первісного позову відмовити.

Даний зустрічний позов, ухвалою суду від 29.11.2019 був прийнятий до спільного розгляду з первісним. Крім того, вказаною ухвалою суду ухвалено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.12.2019 (а.с.47).

Представником Управління Держпраці у Сумській області було подано відзив на зустрічний позов (а.с.51-53), в якому позовні вимоги позивача-відповідача підтримав, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Додатково відмітив, що ФОП ОСОБА_1 надав письмові пояснення, в яких зазначив, що договори з надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном дійсно були укладені з клієнтами. Також зазначив, що ліцензії на здійснення діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном не має.

Таким чином, стверджує, що ФОП ОСОБА_1 надавав послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном без відповідної ліцензії, чим порушено вимоги частини першої статті 38 Закону України «Про зайнятість населення».

Щодо посилань відповідача-позивача на те, що перевірка проводилась на підставі та у відповідності до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26.04.2017 № 295 відмітив, що станом на 26.06.2019 Порядок №295 був у судовому порядку визнаний нечинним, а тому Управління Держпраці у Сумській області при проведенні позапланового заходу керувалося Законом України «Про основні засади здійснення нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а не Порядком №295.

Щодо посилань відповідача-позивача на не повідомлення його про дату та час розгляду справи, представник позивача-відповідача зазначив, що ФОП ОСОБА_1 про розгляд справи про накладення штрафу 15.07.2019 о 14 год. 20 хв. було повідомлено рекомендованим листом з повідомленням від 03.07.2019 №18-28/04/5538/2019, який направлено 03.07.2019, а також з 04.07.2019 по 08.07.2019 здійснювалися телефонні дзвінки за н.т. НОМЕР_1 , на які ФОП ОСОБА_1 не відповідав.

Наголосив, що 09.07.2019 повідомлення про розгляд справи відправлено кур`єрською доставкою, крім того, повідомлення про розгляд справи було направлено як за адресою реєстрації ФОП ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , так і за адресою здійснення підприємницької діяльності АДРЕСА_2 . Зауважив, що у відзиві на позовну заяву, а також у зустрічному позові, зазначена адреса реєстрації ФОП ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , що свідчить, що ця адреса забезпечує зв`язок з адресатом.

Однак, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи до Управління Держпраці у Сумській області не надходило, тому розгляд справи про накладення штрафу на позивача відбувся 15.07.2019 за відсутності ФОП ОСОБА_1 .

У підготовчому засіданні 23.12.2019 за клопотанням представника ФОП ОСОБА_1 , було оголошено перерву до 30.01.2020 (а.с.75).

28.01.2020 ФОП ОСОБА_1 подано уточнену зустрічну позовну заяву (а.с.77-84), в якій відповідач-позивач свої вимоги підтримав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог Управління Держпраці у Сумській області та визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Управління Держпраці у Сумській області Антоненко Н.Г. №120/44-ФС від 15.07.2019 про накладення штрафу. Зустрічну позовну заяву доповнив в частині обґрунтування вимог. Так, зокрема, додаткового відмітив, що постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №342 було затверджено Методику розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), та Методику розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю).

Згідно з приписами пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 342 положення затверджених цією постановою Методик не застосовувались до 1 вересня 2018 року.

Враховуючи викладене, із початком застосування нових Методик наступили такі правові наслідки:

1) всі критерії та уніфіковані форми актів, розроблені органами державного нагляду (контролю) на підставі методик, затверджених постановами Кабінету Міністрів України, що втратили чинність згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 342, є нечинними, оскільки вони не відповідають новим Методикам;

2) органи державного нагляду (контролю), які не затвердили та не оприлюднили у встановленому Законом про нагляд (контроль) уніфіковані форми актів, що відповідають новій Методиці, втратили можливість проведення заходів державного нагляду (контролю), оскільки за результатами перевірок можливо складання актів перевірок виключно за уніфікованою формою;

3) згідно з положеннями частини третьої статті 22 Закону, якщо не затверджені критерії розподілу суб`єктів господарювання за ступенями ризику їх господарської діяльності, періодичність проведення планових заходів та перелік питань для їх здійснення, то такі суб`єкти господарювання вважаються суб`єктами господарювання з незначним ступенем ризику та підлягають державному нагляду (контролю) не частіше одного разу на п`ять років.

Однак, відсутність критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), не звільняє органи державного нагляду (контролю) від обов`язку затвердити уніфіковані форми актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю).

Стверджує, що постанова заступника начальника Управління Держпраці у Сумській області Антоненко Н.Г. №120/44-ФС від 15.07.2019 не відповідає критеріям, передбаченим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, винесена без врахування обставин, які мають значення для прийняття рішення, а також з порушенням законодавства, яке регулює державний контроль за дотриманням законодавства про зайнятість населення, та має бути визнана протиправною та підлягає скасуванню.

Крім того, просив вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

В підготовчому засіданні 30.01.2020 було оголошено перерву до 20.02.2020 з метою надання часу учасникам процесу для подання заяв по суті до 20.02.2020 (а.с.88).

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання 20.02.2020, підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.03.2020 (а.с.93).

Представником Управління Держпраці у Сумській області суду надавалися письмові пояснення у справі (а.с.96-97, 139-140), відповідно до яких представник вказує, що ФОП ОСОБА_1 дійшов хибного висновку про те, що так як форма акту, який був складений за результатами позапланової перевірки, затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 18 серпня 2017 року №1338, то було проведено саме інспекційне відвідування. Зазначений наказ Міністерства соціальної політики України від 18 серпня 2017 року не затверджує виключно форми документів, які складаються в ході та за результатами проведення виключно інспекційного відвідування, а для всіх заходів державного нагляду та контролю за додержання законодавства про працю. Форма акту, який був складений за результатами позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 повністю відповідає формі, яка була затверджена наказом №1338. На даний час наказ №1338 є чинним і жодним чином не скасований.

Стверджує, що Управління Держпраці у Сумській області жодним чином не порушено приписи абзацу 17 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», відповідно до якого суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право надавати органу державного нагляду (контролю) в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акту. Адже, письмові пояснення ФОП ОСОБА_1 надав в ході проведення перевірки інспекторам праці, а своїм правом надати заперечення на акт перевірки ФОП ОСОБА_1 не скористався.

Також в додаткових поясненнях представник Управління Держпраці у Сумській області заперечував проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки сума у розмірі 10000,00грн. є необґрунтованою та жодним чином не співмірною з фактично витраченим часом представником ФОП ОСОБА_1 на дану справу.

В судовому засіданні 05.03.2020 у зв`язку з необхідністю допиту свідка, витребування додаткових доказів у справі було оголошено перерву до 02.04.2020 (а.с.100-101).

Судові засідання 02.04.2020, 07.05.2020, 26.05.2020 відкладалися та в судових засіданнях оголошувалась перерва за клопотанням учасників справи та у зв`язку з необхідністю витребування доказів (а.с.109,119-121).

Представник позивача-відповідача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити та відмовити у задоволенні зустрічного позову з підстав, викладених у позові, відзиві на зустрічний позов та додаткових поясненнях.

Відповідач-позивач та його представник у судовому засіданні проти позову заперечували та просили суд у його задоволенні відмовити та задовольнити вимоги зустрічного позову з підстав, викладених в уточненому зустрічному позові.

Заслухавши пояснення представника Управління Держпраці у Сумській області, ФОП ОСОБА_1 та його представника, свідка ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), допитаної в судовому засіданні 26.05.2020, дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позовної заяви Управління Держпраці у Сумській області до ФОП ОСОБА_1 про стягнення штрафу, а зустрічний позов ФОП ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Сумській області задовольнити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність за основним видом економічної діяльності, зокрема, КВЕД 84.21 «Міжнародна діяльність». Вказані обставини підтверджується поясненнями сторін.

02.05.2019 (вх.КОЛ-327/17-08/2019) до Управління Держпраці у Сумській області надійшло колективне звернення від ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ) та ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ) (а.с.62).

Відповідно до абз.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V позивачем-відповідачем було отримано погодження Міністерства соціальної політики України на проведення позапланового заходу, в т.ч. ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується копіями листа Департаменту з питань праці Державної служби з питань праці від 14.06.2019 (а.с.12,56), копією листа Міністерства соціальної політики України від 12.06.2019 (а.с.13,55).

25.06.2019 начальником Управління Держпраці у Сумській області було видано наказ №1045 про проведення позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 (а.с.14,54) та складено направлення №439 від 26.06.2019 (а.с.11,57).

Відповідно до наказу та направлення контролю підлягали питання дотримання законодавства про зайнятість з надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном.

У період з 26.06.2019 по 27.06.2019 уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Сумській області була проведена позапланова перевірка з питань додержання законодавства про зайнятість в частині надання послуг з посередництва та працевлаштування ФОП ОСОБА_1 , за наслідками якого було складено акт №44 (а.с.7-10).

Висновками акта зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1 ч.1 ст.38 Закону України «Про зайнятість населення», відповідно до якої діяльність суб`єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, підлягає ліцензуванню і регулюється законами України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про зовнішньоекономічну діяльність», цим Законом та іншими законодавчими актами України. В акті зазначено, що на офіційному веб-сайті Міністерства соціальної політики України міститься перелік суб`єктів, які мають ліцензію з посередництва у працевлаштуванні за кордоном (станом на 01.06.2019). ФОП ОСОБА_1 у даному переліку не значиться, у зв`язку з чим було зроблено висновок, що ФОП ОСОБА_1 надає послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном без відповідної ліцензії.

Також в акті відмічено, що ФОП ОСОБА_1 надав письмові пояснення, в яких зазначив, що договори з надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном дійсно були укладені з клієнтами. Також зазначив, що ліцензії на здійснення діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном не має.

Заступником начальника Управління Держпраці у Сумській області 01.07.2019 було прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 №120/44 та призначено розгляд справи про накладення штрафу на 15.07.2019 о 14 год. 20 хв. (а.с.69).

ФОП ОСОБА_1 заперечує факт повідомлення його про розгляд справи, однак, матеріалами справами підтверджено, що 09.07.2019 відповідачу-позивачу було надіслано повідомлення про розгляд справи за двома адресами: АДРЕСА_1 та за адресою АДРЕСА_3 (а.с.66). Також відповідач-позивач підтверджує, що він міг не відповісти на телефонні дзвінки, оскільки в той час відбувалась передвиборна кампанія. Відтак, зазначені доводи відповідача-позивача суд не приймає до уваги.

Крім того, поясненнями свідка ОСОБА_2 підтверджується, що наступного дня після початку перевірки була спроба вручити ФОП ОСОБА_1 акт перевірки, однак, останній був відсутній, вказане підтверджується і поясненнями самого відповідача-позивача, а тому акт був надісланий поштою, що підтверджується копією опису вкладення, поштовими квитанціями про відправлення (а.с.58).

Вказане спростовує твердження ФОП ОСОБА_1 , що йому не було вручено акт та не повідомлено про час розгляду справи, чим обмежило його права в наданні пояснень чи доказів, а також подачу відповідних доказів.

15.07.2019 за результатами розгляду справи заступником начальника Управління Держпраці у Сумській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №120/44-ФС, якою за порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ч.1 ст.38 Закону України «Про зайнятість населення» на підставі ч.3 ст.53 Закону України «Про зайнятість населення» застосовано штраф у розмірі 83460,00грн. (а.с.15-16).

Надаючи правову оцінку відносинам, що в даному випадку склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 52 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VІ (тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон України «Про зайнятість населення») державний контроль за додержанням законодавства про зайнятість населення здійснює уповноважений орган з реалізації державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в межах їх повноважень.

Згідно із ч.1 ст.259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (тут і далі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Підпунктом 9 пункту 4 Положення №96 визначено, що Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Враховуючи вказані завдання позивачем-відповідачем була проведена позапланова перевірка ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої Управлінням було прийнято оскаржувану ФОП ОСОБА_1 постанову.

При цьому, як вбачається з даної постанови (а.с.15-16), підставою для її прийняття стало встановлення факту порушення відповідачем-позивачем ч.1 ст.38 Закону України «Про зайнятість населення», у зв`язку з чим на підставі ч.3 ст.53 Закону України «Про зайнятість населення» накладено штраф у розмірі 83460грн.

Представник позивача-відповідача, посилаючись на пояснення ФОП ОСОБА_1 , укладені ним договори з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також на те, що його основна діяльність за кодом КВЕД «Міжнародна діяльність», стверджує, що відповідач провадив діяльність з надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном без отримання відповідної ліцензії.

Дійсно, судом встановлено, що у ФОП ОСОБА_1 була відсутня ліцензія для здійснення діяльності з надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном. Вказані обставини підтверджуються в тому числі поясненнями ФОП ОСОБА_1 , які він давав як під час перевірки (а.с.59), так і в судовому засіданні.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.38 Закону України «Про зайнятість населення» ДІЯЛЬНІСТЬ суб`єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, підлягає ліцензуванню і регулюється законами України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про зовнішньоекономічну діяльність», цим Законом та іншими законодавчими актами України.

Згідно із ч.3 ст.53 Закону України «Про зайнятість населення» у разі провадження суб`єктом господарювання ДІЯЛЬНОСТІ з надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном без отримання відповідної ліцензії або наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця без отримання відповідного дозволу стягується штраф у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення.

З вказаних норм вбачається, що суб`єкт господарювання несе відповідальність у разі, коли без отримання відповідної ліцензії здійснює саме діяльність з надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном.

У свою чергу діяльність з надання послуг з посередництва у працевлаштуванні врегульована розділом VI Закону України «Про зайнятість населення», ч.2 ст.36 якого визначає, що до послуг з посередництва у працевлаштуванні належать пошук роботи та сприяння у працевлаштуванні особи, добір працівників відповідно до замовлень роботодавців ( у т.ч. іноземних ) у межах укладених з роботодавцями договорів (контрактів).

Статтею 38 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено також, що діяльність суб`єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, підлягає ліцензуванню і регулюється законами України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про зовнішньоекономічну діяльність», цим Законом та іншими законодавчими актами України.

Послуги з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном надаються відповідно до заявок іноземного роботодавця (його контрагента) щодо вільних робочих місць (вакансій) і лише в межах укладених іноземними суб`єктами господарювання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про надання посередницьких послуг у сфері працевлаштування з метою сприяння підписанню трудового договору (контракту найму). Обов`язковим додатком до зовнішньоекономічного договору (контракту) про надання посередницьких послуг у сфері працевлаштування за кордоном є проект трудового договору, завірений іноземним роботодавцем (ч.1 ст. 38).

Надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном здійснюється після укладення договору про надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном між особою та суб`єктом господарювання. Суб`єкт господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, не має права отримувати від осіб, яким надані такі послуги, плату до підписання акта виконаних робіт (ч.2 ст. 38).

Окрім того, визначення господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном містить і постанова Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1060 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном», відповідно до п. 2 якої, вказана діяльність - це послуга, яка надається суб`єктами господарювання в межах укладених з іноземним суб`єктом господарювання зовнішньоекономічних договорів ( контрактів ) про надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном з метою сприяння укладенню трудового договору ( контракту наймання ) відповідно до заявок іноземного роботодавця щодо вільних робочих місць ( вакансій ), включаючи надання інформаційно-консультаційних послуг щодо можливостей працевлаштування, найменування та місцезнаходження роботодавця, інформації про умови праці.

Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що здійснення саме ДІЯЛЬНОСТІ з надання посередницьких послуг у працевлаштуванні за кордоном суб`єктом господарювання має місце лише за наявності укладеного з іноземним суб`єктом господарювання зовнішньоекономічного договору ( контракту ) про надання послуг з працевлаштування.

В той же час, як встановлено в судовому засіданні, такий договір відповідачем-позивачем не укладався, таких доказів не надано. А сам лише факт зазначення виду господарської діяльності відповідача-позивача за кодом КВЕД 84.21 «Міжнародна діяльність», з урахуванням зазначених вище норм, не підтверджує саме надання посередницьких послуг у працевлаштуванні за кордоном.

Окремо, судом враховано, що договори, укладені відповідачем-позивачем з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.63,64), на які посилається позивач-відповідача, не були реалізованими та припинені, що підтверджується дослідженими матеріалами справи (а.с.115,116), ОСОБА_3 та ОСОБА_4 працевлаштованими не були. Жодних інших договорів, відповідно до яких, в тому числі, відповідачем-позивачем були працевлаштовані особи за кордоном, представником Управління суду не надано.

Відтак, в судовому засіданні не було встановлено факту здійснення ФОП ОСОБА_1 діяльності з надання послуг з посередництва у працевлаштуванні у розумінні Закону України «Про зайнятість населення», а тому, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування санкцій на підставі ч.3 ст.53 Закону України «Про зайнятість населення».

Також, варто відмітити, що відповідно до п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) штрафи можуть бути накладені, в тому числі на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

При цьому, відповідач-позивач, обґрунтовуючи свої вимоги посилається на те, що Управлінням Держпраці у Сумській області, під час здійснення перевірки використано неуніфіковану форму акта, а тому такий акт не може бути підставою для прийняття оскаржуваної ним постанови.

Суд погоджується з такою позицією, враховуючи наступне.

Відповідно до частин 1, 3 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року

№ 877-V (далі - Закон № 877-V) державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом. Планові та позапланові заходи здійснюються в робочий час суб`єкта господарювання, встановлений його правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Згідно з частиною 15 ст.4 Закону № 877-V при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 ст. 5 Закону № 877-V Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності, розробляє Методику розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), та Методику розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Методику розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №342, відповідно до пунктів 1,2,3 якої, ця Методика встановлює єдиний підхід до розроблення органами державного нагляду (контролю) уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю) (далі - уніфікована форма акта перевірки). Уніфікована форма акта перевірки розробляється органом державного нагляду (контролю) та оприлюднюється на його офіційному веб-сайті протягом п`яти робочих днів з дня її затвердження. Перелік питань для здійснення заходу державного нагляду (контролю) визначається органом державного нагляду (контролю) залежно від ступеня ризику шляхом проведення аналізу вимог законодавства, яких повинен дотримуватися суб`єкт господарювання у відповідній сфері, за формою згідно з додатком 1 в електронному вигляді та оприлюднюється на офіційному веб-сайті відповідного органу державного нагляду (контролю).

За приписами частини 2 ст. 5 Закону № 877-V уніфіковані форми актів з переліком питань затверджуються органом державного нагляду (контролю) та оприлюднюються на його офіційному веб-сайті протягом п`яти робочих днів з дня затвердження у порядку, визначеному законодавством. Виключно в межах переліку питань орган державного нагляду (контролю) залежно від цілей заходу та ступеня ризику визначає питання, щодо яких буде здійснюватися державний нагляд (контроль), та зазначає їх у направленні на перевірку.

Разом з тим, як встановлено судом в ході судового розгляду справи станом на момент проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 форми уніфікованого акту, затвердженого Державною службою України з питань праці, не існувало.

Крім того, відсутність уніфікованої форми акту підтверджується тим, що на офіційному сайті Державної служби України з питань праці 03.06.2019 оприлюднене повідомлення про оприлюднення переліку питань щодо проведення у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, заходів державного гірничого нагляду державною службою України з питань праці (а.с.141-144).

Таким чином, з оприлюдненої інформації з офіційного джерела Держпраці вбачається, що, проводиться лише обговорення проекту акту.

Враховуючи, що складений Управлінням відносно ФОП ОСОБА_1 акт, не затверджений саме органом державного нагляду (контролю), такий акт не може вважатися належним документом оформлення результатів перевірки товариства.

При цьому, суд відхиляє доводи представника позивача-відповідача, що ФОП ОСОБА_1 мав право вимагати припинення проведення заходу державного контролю у разі, якщо суб`єкт господарювання вважав, що посадовими особами використовувалась неуніфікована форма акту. Однак, як свідчать матеріали справи, про складання за результатами перевірки саме такої форми акта, ФОП ОСОБА_1 дізнався саме після його отримання.

Відповідно до стаття 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі та досліджені докази, суд приходить до висновку, що постанова Управління Держпраці у Сумській області від 15.07.2019 №120/44-ФС не може відповідати критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 про її скасування є обґрунтованими, а позовні вимоги Управління Держпраці у Сумській області задоволенню не підлягають.

Що стосується розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України ).

Згідно із ч.ч.3,4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката закладений у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що до складу витрат включаються лише сплачені (або підлягають сплаті (пп.1 ч.3 ст. 134) стороною або її представником витрати, а відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. Втім, надані такі послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать також консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

В той же час, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Як встановлено судом, на підтвердження витрат на правову допомогу представником відповідача-позивача було надано копію договору про надання правової допомоги №1 від 18.11.2019, укладеного між Бойко Віталієм Борисовичем (далі - Бойко В.Б. ) та ФОП ОСОБА_1 (а.с.73), копію акта про виконання сторонами умов до договору про надання правової допомоги №1 від 18.11.2019 (а.с.99), квитанцію від 18.11.2019 про прийняття від ФОП ОСОБА_1 5340,00грн. (а.с.74), квитанцію від 27.01.2020 про прийняття від ФОП ОСОБА_1 4660,00грн. (а.с.86), копію ордеру, виданого Бойко Віталієм Борисовичем, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально, на підставі договору про надання правової допомоги №1 від 18.11.2019 (а.с.72).

Так, згідно з п.п.1.1 договору про надання правової допомоги №1 від 18.11.2019, укладеного між Бойко В.Б. та ФОП ОСОБА_1 (а.с.73), передбачено, що адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

Пунктом 1.2 вказаного договору визначено, що адвокат відповідно до узгоджених сторонами доручень:

- надає клієнту правову інформацію з питань проведення перевірок територіальними підрозділами Держпраці України, накладення та оскарження штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення:

- складає документи правового характеру;

- представляє інтереси клієнта в Сумському окружному адміністративному суді у справі, за адміністративним позовом Управління Держпраці у Сумській області до ФОП ОСОБА_1 про стягнення штрафу за порушення законодавства про зайнятість населення ( справа №480/3942/19) та за зустрічним позовом про визнання протиправною та скасування постанови заступника начальника Управління Держпраці у Сумській області Антоненко Н.Г. №120/44-ФС від 15.07.2019 року про накладення штрафу.

Згідно п.4.1 та п.4.2 вказаного договору розмір оплати праці адвоката при наданні правової допомоги, передбаченої п. 1.2 цього договору, становить 10000 грн. 00 коп., з яких 5000грн. сплачується клієнтом в день підписання договору, а 5000 грн. - не пізніше 02.12.2019. В ціну договору не включені фактичні витрати щодо виконання адвокатом зобов`язань за договором.

Відповідно до акта про виконання сторонами умов до договору про надання правової допомоги №1 від 18.11.2019, (а.с.99) станом на 03.03.2020 адвокат надав, а клієнт прийняв надані послуги у виді професійної правової допомоги, а саме:

- ознайомлення з наданими клієнтом матеріалами за адміністративним позовом Управління Держпраці у Сумській області до ФОП ОСОБА_1 про стягнення штрафу за порушення законодавства про зайнятість населення (справа №480/3942/19), актуальною судовою практикою - 3 години робочого часу;

- усне консультування клієнта з питань проведення перевірок територіальними підрозділами Держпраці України, накладення та оскарження штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення - 2 години робочого часу;

- підготовка зустрічного позову про визнання протиправною та скасування постанови заступника начальника Управління Держпраці у Сумській області Антоненко Н.Г. №120/44-ФС від 15.07.2019 про накладення штрафу, заяви від 27.01.2020 щодо понесених ФОП судових витрат по справі, а також уточнення до зустрічного позову - 6 годин робочого часу;

- представництво інтересів клієнта в Сумському окружному адміністративному суді у 2-х підготовчих судових засіданнях - 1 година робочого часу.

При цьому, в пункті 2 вказаного акту вказано, що вартість послуг визначалася сторонами договору виходячи з їх складності та тривалості витраченого адвокатом робочого часу.

Сплата коштів ФОП ОСОБА_1 у загальному розмірі 10000,00грн. підтверджується квитанціями від 18.11.2020 на суму 5340,00грн. (а.с.74) та від 27.01.2020 на суму 4660,00грн. (а.с.86).

Представник відповідача подав до суду письмове заперечення, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правову допомогу, оскільки, на його думку, надані представником позивача документи не є належно підтвердженими, є необґрунтованими та неспівмірними із часом, витраченим на надання послуг, обсягом наданих послуг.

В додаткових поясненнях представник Управління Держпраці у Сумській області зазначив, що надання Бойко В.Б. усного консультування ФОП ОСОБА_1 - це надання узагальнених правових та практичних знань, які жодним чином не стосуються справи, яка наразі розглядається, оскільки Управління Держпраці України має широкий спектр повноважень на проведення перевірок у різних сферах від нелегальної праці до охорони праці, а ОСОБА_1 має статус ФОП і продовжує діяльність в такому правовому статусі, то така консультація направлена виключно на підвищення обізнаності ФОП щодо діяльності Держпраці загалом, та безпосередньо не стосується справи №480/3942/19, яка розглядається. Також, з акта про виконання умов договору не зазначено дату надання консультації.

Окремо стверджує, що вивчення матеріалів справи, проведення консультацій з ФОП ОСОБА_1 , вивчення законодавства та судової практики не є самостійною складовою витрат на правничу допомогу, а має включатися до вартості послуг із підготовки відповідного процесуального документа, зокрема, позовної заяви, відповіді на відзив тощо.

Відмічає, що адвокатом загалом було витрачено на роботу з матеріалами ФОП ОСОБА_1 4 години, хоча актом про виконання умов до договору про надання правової допомоги №1 від 18 листопада 2019 року надання правової допомоги визначається, що клієнт приймає послуги в залежності від витраченого адвокатом часу, однак ані договір, ані акт не передбачаються погодинної тарифікації послуг адвоката. При одиниці виміру наданої правової допомоги, відповідно до акту від 04.03.2020, годині робочого часу, відсутній розрахунок її вартості.

Також, на переконання представника Управління Держпраці у Сумській області адвокат не здійснював підготовки зустрічного позову, уточненого зустрічного позову та заяви щодо судових витрат, а тому компенсація витрат в цій частині є необґрунтованою.

Наголошує, що вартість послуг 10000грн. за надані послуги є неспівмірною сумою витрат ані з ціною позову, ані зі складністю справи та витраченим часом.

Проаналізувавши наданий договір та акт про виконання сторонами умов до договору, заперечення представника позивача-відповідача, враховуючи критерії обґрунтованості та співмірності, суд частково погоджується із доводами представника позивача-відповідача, зокрема, в частині не підтвердження понесених витрат на надані послуги загальною тривалістю 3 години робочого часу, зазначених як: «ознайомлення з наданими клієнтом матеріалами за адміністративним позовом Управління Держпраці у Сумській області до ФОП ОСОБА_1 про стягнення штрафу за порушення законодавства про зайнятість населення (справа №480/3942/19), актуальною судовою практикою», а також загальною тривалістю 2 години робочого часу зазначених як «усне консультування клієнта з питань проведення перевірок територіальними підрозділами Держпраці України, накладення та оскарження штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення».

Так, надані позивачем договір та акт (а.с.73, 99) не містять детального опису робіт (наданих послуг), включених в зазначені вище витрати, як-то аналіз чинного законодавства України та дослідження практики застосування відповідних норм права з метою забезпечення законних інтересів та прав клієнта та аналіз документів по справі не дають змоги визначити об`єм та кількість опрацьованих матеріалів, їх відношення до предмету спору, ступінь впливу на кінцевий результат, якого прагне досягти сторона при розгляді даної справи, та кількість витраченого часу на кожен вид робіт (окремо - аналіз законодавства, дослідження практики, аналіз документів). Також, на переконання суду, ознайомлення з документами, наданими позивачем та аналіз їх достатності, не може вважатись окремою послугою правового характеру, як і аналіз чинної правозастосовної практики, оскільки сама суть кваліфікованої правової допомоги передбачає наявність у адвоката спеціальних знань, у тому числі й володіння нормативною базою, однак, вона може бути складовою витрат понесених під час складання позову, відзиву, тощо.

Водночас, як встановлено судом саме даний представник відповідача-позивача брав участь у судових засіданнях 23.12.2019, 30.01.2020, 05.03.2020, 26.05.2020, 05.08.2020.

Також в матеріалах справи міститься зустрічна позовна заява ФОП ОСОБА_1 , уточнена зустрічна позовна заява з вимогами про розподіл судових витрат від 27.01.2020 (а.с.37-41,77-84). Представник позивача-відповідача стверджує, що дані заяви були підписані ФОП ОСОБА_1 , а тому адвокат не брав участі у їх складанні. Однак, підписання заяви особисто ФОП ОСОБА_1 не є, на переконання суду, достовірним доказом того, що такі заяви були складені ним особисто. Підпис лише засвідчує особу, яка подає даний документ, однак, не може достовірно підтверджувати його складання цією ж особою. Таких доказів представник позивача-відповідача не надано. При цьому, суд звертає увагу на те, що положення Кодексу адміністративного судочинства України, саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат.

З огляду на це, представник позивача-відповідача, як особа, яка заперечує зазначений розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний був навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами.

В той же час, відсутність у договорі про надання правничої допомоги в адміністративній справі та акті (а.с.73,99) розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Відтак, надані докази не містять чіткого підрахунку - яка конкретно вартість кожної з понесеної послуги, зокрема, на складання зустрічного позову.

Всі вищезазначені обставини свідчать про відсутність чіткої визначеності щодо співвідношення конкретної послуги до її вартості. Невизначеність та відсутність в договорі про надання правничої допомоги в адміністративній справі та/або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Отже, суд доходить висновку, що твердження представника позивача про наявність підстав для стягнення на користь ФОП ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000грн. є непереконливим.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутності ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, з огляду на рівень складності справи, її значення для відповідача-позивача та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню на користь позивача повинен становити 3000грн.

За таких обставин, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу саме до 3000грн. та відшкодувати цю суму ФОП ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань позивача-відповідача.

Крім того, згідно ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вказані норми, суд вбачає необхідним стягнути з Управління Держпраці у Сумській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ФОП ОСОБА_1 сплачений при подачі позову до суду судовий збір в розмірі 1921грн.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви Управління Держпраці у Сумській області (40030, м.Суми, вул.Горького, буд.25-Б, код ЄДРПОУ 39857622) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення штрафу - відмовити.

Зустрічний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Сумській області від 15.07.2019 №120/44-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 83460,00грн.

Стягнути з Управління Держпраці у Сумській області (40030, м.Суми, вул.Горького, буд.25-Б, код ЄДРПОУ 39857622) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в рахунок повернення сплачений при подачі зустрічного позову судовий збір в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 17.08.2020.

Суддя І.Г. Шевченко