Рішення № 91204747, 28.08.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4028/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гіглави О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

27 липня 2020 року (згідно відбитку поштового штампу на конверті) ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про:

- визнання протиправною бездіяльності ГУПФУ в Полтавській області щодо невиплати заборгованості по пенсії ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), а саме, за період з 01.04.2018 по 01.01.2019 включно в розмірі 41401,44 грн;

- стягнення з ГУПФУ в Полтавській області на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) заборгованості по пенсії за період з 01.04.2018 по 01.01.2019 включно в розмірі 41401,44 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на початку 2015 року у зв`язку з активізацією бойових дій позивач була вимушена покинути постійне місце проживання в м. Краснодон Луганської області та оселитися в м. Марків Луганської області. Після вимушеного переїзду позивача було взято на облік в Управлінні праці та соціального захисту населення Марківської міської ради, а також розпочато останній Марківським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України виплату пенсії за віком як внутрішньо переміщеній особі, яка здійснювалася до 30.04.2018 включно. Починаючи з травня 2018 року виплату вказаної пенсії позивачу призупинено. 22.10.2018 позивач була взята на облік в Управлінні соціального захисту населення Миргородської міської ради, як особа, переміщена з району проведення антитерористичної операції. Виплата пенсії ОСОБА_1 відновлена фактично з лютого 2019 року Миргородським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України та наразі здійснюється ГУПФУ в Полтавській області. Відтак, оскільки за період з 01.05.2018 по 31.01.2019 позивач пенсію за віком у розмірі 41401,44 грн не отримала, остання вважає, що така пенсія підлягає стягненню з ГУПФУ в Полтавській області.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

17.08.2020 до суду надійшов відзив ГУПФУ в Полтавській області, в якому управління заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на те, що за результатами розгляду поданої заяви від 24.10.2018 та після надходження всіх необхідних документів, макет електронної інформації гр. ОСОБА_1 опрацьовано пенсійним органом та взято останню на пенсійний облік з 01.05.2018. Починаючи з 01.02.2019 позивачу розпочато виплату пенсії у місячному розмірі. Рішення щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 ГУПФУ в Полтавській області не приймалося. Пенсійні кошти за період з 01.05.2018 по 31.01.2019 в сумі 41401,44 грн обліковані в органі Пенсійного фонду та будуть виплачені після прийняття окремого порядку, як передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 (в редакції від 21.08.2019 за №788). Відсутність прийнятого Урядом нормативного акту, прийняття якого передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637, є об`єктивною причиною, яка унеможливлює проведення виплати суми коштів, які нараховані ОСОБА_1 за період з 01.05.2018 по 31.01.2019. Аналогічні пояснення листом Головного управління від 10.02.2020 №337-19/З-04/8-1600/20 були надані позивачу на її звернення від 20.01.2020 (а.с. 18-21).

Відповідно до приписів статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: 1) оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію; 2) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; 3) припинення за зверненням суб`єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; 4) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо в`їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію.

Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 /а.с. 8/.

Згідно з довідкою від 22.10.2018 №0000637640 ОСОБА_1 взята на облік як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території в АДРЕСА_1 /а.с. 33/.

За даними ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії позивача взято на пенсійний облік Миргородським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України з 01.05.2018 /а.с. 23-24/.

20.01.2020 позивач звернулася до ГУПФУ в Полтавській області із заявою, в якій вказала, що фактично виплату пенсії за віком їй розпочато з 01.02.2019, а також, просила надати їй розрахунок суми заборгованості по пенсійним виплатам /а.с. 42-43/.

Листом від 10.02.2020 №337-19/З-04/8-1600/20 ГУПФУ в Полтавській області проінформувало ОСОБА_1 про те, що за попереднім місцем проживання виплата пенсії останній проведена по 30.04.2018. Нарахування пенсії поновлено з 01.05.2018 згідно заяви від 24.10.2018 та рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 08.11.2018 №1. Виплата щомісячного розміру пенсії розпочата з лютого 2019 року. Пенсійні кошти за період з 01.05.2018 по 31.01.2019 в сумі 41401,44 грн обліковані в органах Пенсійного фонду та будуть виплачені після прийняття окремого порядку, як передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 (в редакції від 21.08.2019 за №788) /а.с. 44/.

До вказаного листа ГУПФУ в Полтавській області додало розрахунок заборгованості виплати пенсії ОСОБА_1 на суму 41401,44 грн /а.с. 45/.

Вважаючи бездіяльність ГУПФУ в Полтавській області щодо невиплати заборгованості по пенсії за період з 01.05.2018 по 01.02.2019 включно в розмірі 41401,44 грн протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , суд виходить за наступного.

Згідно статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 №137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (надалі за текстом - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

У відповідності до частини третьої статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яка визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до статті 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Статтею 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Суд зауважує, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений частиною першою статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 49 вказаного Закону поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Як свідчить аналіз положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", припинення виплати пенсії можливо лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статтею 49 цього Закону.

Судовим розглядом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24.10.2018 звернулася до Миргородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області із заявою про запит пенсійної справи із Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області у зв`язку з переїздом до м. Миргорода /а.с. 30/.

На підставі вказаної заяви управлінням 26.10.2018 було направлено запит до Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо направлення пенсійної справи на адресу Миргородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області.

08.11.2018 на адресу Миргородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області надійшло рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Миргородської міської ради від 08.11.2018 №1 про відновлення гр. ОСОБА_1 соціальних виплат /а.с. 34/.

11.12.2018 на адресу Миргородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області надійшли матеріали пенсійної справи позивача /а.с. 36/.

При цьому, у супровідному листі від 07.12.2018 №522 зазначено, що Марківським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області гр. ОСОБА_1 виплачено пенсію по 30.04.2018 включно /а.с. 36/.

Після надходження всіх необхідних документів, пенсійний орган опрацював матеріали пенсійної справи гр. ОСОБА_1 та взяв останню на пенсійний облік з 01.05.2018 згідно заяви від 24.10.2018 /а.с. 23-24/.

Разом з тим, незважаючи на взяття позивача на пенсійний облік з 01.05.2018, а також відсутність будь-якого рішення щодо припинення виплати пенсії на період з 01.05.2018 по 31.01.2019 включно, виплату пенсії за віком останній у місячному розмірі пенсійний орган безпідставно розпочав лише з 01.02.2019.

Відповідач фактично визначає ту обставину, що пенсійні кошти за період з 01.05.2018 по 31.01.2019 в сумі 41401,44 грн нараховані та обліковані в органі Пенсійного фонду, як заборгованість по виплаті пенсії ОСОБА_1 , однак наполягає на тому, що виплату таких коштів буде здійснено після прийняття окремого порядку, як передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 (в редакції від 21.08.2019 за №788).

З цього приводу суд вважає за доцільне зазначити, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Жодних змін до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з приводу особливостей виплати пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, заборгованості по пенсії Верховною Радою не приймалось.

Відтак, посилання відповідача на неприйняття окремого порядку, що передбачає виплату пенсіонерам - переміщеним особам заборгованості по пенсійних виплатах, як на підставу для невиплати пенсії позивачу за період з 01.05.2018 по 31.01.2019, суд оцінює критично.

Таким чином, на переконання суду, не виплачуючи заборгованість по пенсії ОСОБА_1 за період з 01.05.2018 по 31.01.2019 включно в розмірі 41401,44 грн, ГУПФУ в Полтавській області допускає протиправну бездіяльність.

У пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява №38722/02) Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом визнання протиправною бездіяльності ГУПФУ в Полтавській області щодо невиплати їй заборгованості по пенсії за віком за період з 01.05.2018 по 31.01.2019 включно в розмірі 41401,44 грн, а також стягнення з ГУПФУ в Полтавській області на користь ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої суми заборгованості по пенсії за віком за період з 01.05.2018 по 31.01.2019 включно в розмірі 41401,44 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в розмірі 1681,60 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 11, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 13967927) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості по пенсії за віком за період з 01 травня 2018 року по 31 січня 2019 року включно в розмірі 41401,44 грн.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену суму заборгованості по пенсії за віком за період з 01 травня 2018 року по 31 січня 2019 року включно в розмірі 41401,44 грн (сорок одна тисяча чотириста одна гривня сорок чотири копійки).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (ідентифікаційний код 13967927) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору у розмірі 1681,60 грн (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня шістдесят копійок).

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині присудження виплати ОСОБА_1 пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Гіглава