Рішення № 91204717, 27.08.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/3348/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

25 червня 2020 року ОСОБА_1 /надалі - позивач; ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області /надалі - відповідач; ГУ Пенсійного фонду України в Полтавській області/ , в якій просить:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо нарахування ОСОБА_1 з 08 травня 2018 року основного розміру його пенсії по інвалідності без врахування вислуги років та її зменшення з 90% до 80% відповідних сум грошового забезпечення;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області встановити ОСОБА_1 основний розмір його пенсії по інвалідності у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення відповідно до вислуги років та здійснити виплату недосплачених коштів згідно пункту 3 статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ починаючи з 08 травня 2018 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що він є військовим пенсіонером, перебуває на обліку у ГУПФ України в Полтавській області та до 01.01.2018 отримував пенсію за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 90 % грошового забезпечення. Однак, з 01.01.2018 відповідач провів перерахунок його пенсії у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.18 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", зменшивши при цьому відсоткове співвідношення до грошового забезпечення до 70%. На цій підставі позивач в кінці квітня 2018 подав заяву про переведення на пенсію по інвалідності, однак відповідач обчислив розмір пенсійної виплати виходячи з 80 % грошового забезпечення. Вказує, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 90% грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018, із урахуванням виплачених сум. Відповідач провів відповідний перерахунок пенсії у розмірі 90 % грошового забезпечення позивача з 01.01.2018 по 07.05.2018 включно. А тому ОСОБА_1 вважає, що позивач має право на обчислення пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за вислугу років, право на яку він набув до 01.01.2018, що становитиме 90 % грошового забезпечення з 08.05.2018 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

20.07.2020 до суду надійшов відзив від відповідача, у якому ГУ ПФУ в Полтавській області позов не визнало, просило у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Свою позицію представник відповідача мотивував посиланням на те, що пенсія по інвалідності ОСОБА_1 не може бути призначена у розмірі пенсії за вислугу років, адже максимальний розмір останньої обмежено 80% грошового забезпечення для особи з інвалідністю ІІ групи.

За змістом частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто у порядку письмового провадження, у зв`язку з чим на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач є військовим пенсіонером, з 14.12.2009 отримував пенсію за вислугу років у відповідності до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та перебуває на обліку у ГУПФ України в Полтавській області.

Пенсія за вислугу років позивачу призначена у розмірі 90% грошового забезпечення (вислуга років - 36), що підтверджено копією розрахунку на пенсію за вислугу років /а.с. 33/.

До 01.01.2018 року позивач отримував пенсію за вислугу років у розмірі 90% грошового забезпечення, що підтверджено залученими до матеріалів справи копіями протоколів про перерахунок пенсійних виплат /а.с. 33/.

В кінці квітня 2018 позивачем подано до пенсійного органу заяву про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію по інвалідності як особі з інвалідністю другої групи, що сторони не заперечують.

На підставі цієї заяви відповідач здійснив розрахунок та нарахування ОСОБА_1 з 08.05.2018 пенсії по інвалідності у розмірі 80% грошового забезпечення, що підтверджено копією протоколу /а.с. 32/.

Судом встановлено, що в травні 2018 року Головне управління здійснило позивачеві перерахунок пенсії з 1 січня 2018 року, у зв`язку зі зміною грошового забезпечення на підставі Постанови КМУ №704, Постанови КМУ №103 виходячи з основного розміру пенсії 70% грошового забезпечення.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся в суд із позовом.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 у цій справі позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% до 70% сум грошового забезпечення; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 90% грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018, із урахуванням виплачених сум.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2019 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 у цій справі повернуто скаржнику.

25.03.2019 позивач звернувся до ГУПФ України в Полтавській області із заявою про здійснення перерахунку пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за вислугу років з урахуванням 90% грошового забезпечення /а.с. 12/.

Листом від 09.04.2019 вих.№1792/Д-03 відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для здійснення перерахунку, оскільки розмір пенсії за вислугу років обмежено 70% грошового забезпечення /а.с.13/.

Залученою до матеріалів справи копією протоколу від 02.01.2020 про перерахунок пенсії підтверджено, що відповідачем проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 за вислугу років у розмірі 90% грошового забезпечення, як то визначено рішенням суду від 05.11.2019, однак відповідний перерахунок проведено за період з 01.01.2018 по 08.05.2018, оскільки з 08.05.2018 позивача на підставі поданої ним заяви переведено на пенсію по інвалідності, що обчислена у розмірі 80% грошового забезпечення.

13.04.2020 року позивач звернувся до Пенсійного фонду України зі скаргою про перерахунок пенсії з 08.05.2018.

Листом від 24.04.2020 вих № 1934-1856/Д-03/8-1600/20 відповідач, розглянувши скаргу позивача, повідомив ОСОБА_1 , що підстави для перерахунку пенсії за вислугу років по інвалідності з 08.05.2018 у розмірі 90 % грошового забезпечення відсутні, оскільки з вказаної дати змінились умови пенсійного забезпечення позивача, а саме відбувся перехід на інший вид пенсії.

Позивач, не погодившись з такою відповіддю пенсійного органу, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Основного Закону визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Стаття 58 Конституції України проголошує, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, урегульовано Законом України від 9.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі - Закон №2262-ХІІ).

За змістом статті 7 Закону №2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

Статтею 18 Закону №2262-ХІІ визначено, що пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.

Відповідно до статті 21 Закону №2262-ХІІ пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни II групи - 80 процентів.

Водночас, статтею 23 Закону №2262-ХІІ визначено, що в разі наявності у особи з інвалідністю з числа осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугу років (пункт "а" статті 12), пенсія по інвалідності може призначатися їм у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до вислуги (пункт "а" статті 13).

Згідно з частиною другою статті 13 Закону №2262-ХІІ, у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

08.07.2011 прийнято Закон №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набув чинності 1.10.2011, підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень якого внесено зміни до Закону №2262-ХІІ, зокрема у частині другій статті 13 цифри "90" замінено цифрами "80".

27.03.2014 прийнято Закон №1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", який набрав чинності з 1.04.2014, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу ІІ якого внесено зміни до Закону №2262-ХІІ: у частині другій статті 13 цифри "80" замінено цифрами "70". Ці зміни набрали чинності з 1.05.2014.

Поряд з цим, статтею 63 Закону №2262-ХІІ визначено підстави перерахунку раніше призначених пенсій. Зокрема, частиною четвертої цієї статті (у редакції, чинній з 1.01.2017) передбачено, що у разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Спір у цій справі стосується наявності підстав для обчислення пенсії по інвалідності позивачу у розмірі пенсії за вислугу років.

Суд враховує, що можливість обчислення військовослужбовцю пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за вислугу років прямо передбачена статтею 23 Закону №2262-ХІІ.

Конституційний Суд України у пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 05.04.01 №3-рп/2001 зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Суд зауважує, що позивач до 1 січня 2018 року набув право на пенсію за вислугу років у розмірі 90% грошового забезпечення.

З урахуванням наведеного, суд, виходячи з принципів верховенства права, соціальної справедливості та правової визначеності, враховуючи набуття позивачем права на пенсію за вислугу років у розмірі 90% грошового забезпечення, погоджується з доводами позивача про те, що його пенсія по інвалідності з 08.05.2018 має бути перерахована у розмірі пенсії за вислугу років, тобто виходячи з 90% грошового забезпечення.

Доводи відповідача про неможливість обчислення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за вислугу років з огляду на вимоги пункту "а" статті 21 Закону №2262-ХІІ, відповідно до якої максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення особам-військовослужбовцям, які є інвалідами ІІ групи, суд відхиляє як безпідставні, оскільки статтею 23 Закону №2262-ХІІ визначено, що в разі наявності у особи з інвалідністю з числа осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугу років (пункт "а" статті 12), пенсія по інвалідності може призначатися їм у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до вислуги (пункт "а" статті 13).

Позивач набув право на пенсію за вислугу років у розмірі 90% грошового забезпечення, й цей розмір не може бути зменшеним.

Суд враховує, що внаслідок перерахунку чи переведення особи на інший вид пенсійної виплати її розмір у будь-якому випадку не може зменшуватись, а у разі зменшення суми пенсії - її виплата проводиться у попередньому розмірі.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на той факт, що у спірних правовідносинах не відбулося звуження змісту та обсягу прав позивача оскільки розмір пенсії після перерахунку є більшим аніж був до перерахунку.

Так, копіями протоколів про перерахунок пенсії, що наявні в матеріалах справи підтверджено, та не заперечується відповідачем, що розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 року становить 15261,43 грн /а.с. 35/, з 08.05.2018 року - 13635,80 грн /а.с. 32/. А листом від 04.05.2020 вих №12319-10299/Д-03/8-2800/20 Пенсійного фонду України повідомив позивача, що з 01.01.2020 року розмір його пенсії складає 13710,20 грн /а.с. 17/.

Таким чином, розмір пенсії позивача внаслідок перерахунку та переведення його на інший вид пенсії зменшився.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог, що є підставою для їх задоволення.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач від сплати судового збору звільнений, оскільки є особою з інвалідністю другої групи.

Відповідач доказів понесення судових витрат не надав.

Відтак, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (м. Полтава, вул. Соборності, 66, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчини певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за вислугу років з розрахунку 80% відповідних сум грошового забезпечення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 08 травня 2018 року у розмірі пенсії за вислугу років, виходячи з 90% відповідних сум грошового забезпечення та провести виплату перерахованої пенсії з урахуванням фактично сплачених сум.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Головуючий суддя К.І. Клочко