Рішення № 91204560, 27.08.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4397/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2020 року м. Одеса

Зала судових засідань №21

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

За участю секретаря Макаренко А.І.

За участю сторін:

Від позивача: Мельніков Е.В.,

Від відповідача: не з`явився,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (код ЄДРПОУ 40108845; місцезнаходження: вул.. Вілєсова, 1, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93406) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області, у якому позивач просив суд:

визнати зменшення Головним управлінням Національної поліції в Луганській області премії позивачу з 31% в квітні 2016 року до 10% в травні, червні та липні місяцях 2016 року, неправомірними;

зобов`язати ГУНП в Луганській області залишити без змін щомісячну премію позивачу в травні, червні та липні місяцях 2016 року на встановленому попередньому рівні квітня місяця 2016 року у розмірі 31%;

визнати порядок нарахування Відповідачем одноразової грошової допомоги позивачу при звільненні на підставі розрахунку з врахуванням премії на день звільнення 10% у розмірі 105270 грн., неправомірним.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29.07.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 21.08.2019 року.

20.08.2019 року за вх.№29815/19 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 09.09.2019 року Одеським окружним адміністративним судом позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчини дії залишено без розгляду.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09.09.2019 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.11.2019 року призначено судове засідання на 05.12.2019 року, яке за клопотанням позивача було відкладено на 19.12.2019 року.

05.12.2019 року за вх.№ЕП/9563/19 від представника відповідача надійшли письмові пояснення.

10.12.2019 року за вх.№46699/19 від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

18.12.2019 року за вх.№48229/19 від представника відповідача надійшли письмові пояснення.

У судовому засіданні 19.12.2019 року було задоволено клопотання позивача про витребування оригіналів наказів та списків щодо призначення позивачу премії.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 року вирішено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 20.01.2020 року.

16.01.2020 року за вх.№ЕП/401/20 від представника відповідача надійшов відзив на позову заяву та клопотання про залишення позову без розгляду.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді Аракелян М.М. на лікарняному підготовче засідання призначено на 10.02.2020 року.

У підготовчому засіданні, яке було призначено на 10.02.2020 року у режимі відеоконференції, було оголошено перерву до 27.02.2020 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розляду.

24.02.2020 року за вх.№8047/20 від представника відповідача надійшли витребувані судом оригінали письмових доказів.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 року призначено підготовче засідання на 12.03.2020 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 року закрито підготовче провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 23.03.2020 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 року провадження у справі №420/4397/19 зупинено до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.06.2020 року провадження у справі було поновлено, призначено судове засідання на 11.08.2020 року.

У судовому засіданні 11.08.2020 року оголошено перерву до 12.08.2020 року.

В обґрунтування вимог позову та у відповіді на відзив (від 05.09.2019 року вх.№31790/19) ОСОБА_1 зазначає, що до 27.07.2016 року він проходив службу в органах Національної поліції, звільнений зі служби за власним бажанням. У зв`язку зі звільненням позивач отримав одноразову грошову допомогу, яка, як встановлено позивачем з листа Головного управління Національної поліції в Луганській області, визначена з розрахунку премії позивача 10% на момент звільнення. Позивач вважає, що при звільненні йому було протиправно зменшено одноразову допомогу в наслідок зменшення премії у спірних місяцях з попередніх 31% у квітні 2016р. до 10%, у зв`язку із чим наявні підстави для стягнення недоотриманих сум одноразової грошової допомоги, оскільки:

по-перше, згідно п.4.2 місцевого Положення про преміювання поліцейських у ГУ НП в Луганській області керівник органу має право позбавляти поліцейського премії повністю або частково з визначених Положенням підстав, однак позивачем не було вчинено дій, які б могли слугувати підставою для зменшення або позбавлення його премії. Навпаки, протягом останніх місяців перебування на службі позивач регулярно здійснював виїзди у складі робочих груп, що є підставою для заохочення в контексті оплати праці;

по-друге, встановлення премії є правом, а не обов`язком керівника ГУ НП, і її розмір залежить від особистого внеску поліцейського в загальний результат служби та виплачується у межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції. Натомість, її визначення, в першу чергу, повинно ґрунтуватись на підставі дій чи порушень, вчинених поліцейським, а не кошторисних асигнувань;

по-третє, оскільки зменшення розміру премії, на переконання позивача, є протиправним, то наявні підстави для стягнення недоотриманої суми одноразової грошової допомоги при звільненні у сумі 20097 грн., яка визначена як різниця між фактично виплаченою сумою та сумою, розрахованою з урахуванням 31% премії позивача на момент звільнення за спірні місяці.

20.08.2019 року за вх.№29815/19 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Головне управління не визнає позовні вимоги та заперечує проти їх задоволення, оскільки розмір одноразової грошової виплати при звільненні визначається із урахуванням розміру премії, встановленої на дату такого звільнення. В свою чергу, розміри премії встановлюються за рішенням керівників органів поліції відповідно до затверджених ними положень про преміювання та наявного фонду грошового забезпечення. Оскільки на момент звільнення позивача премія йому була встановлена у розмірі 10%, а кількісні розрахунки здійснено вірно, то підстави для задоволення позову відсутні.

05.12.2019 року за вх.№ЕП/9563/19 від представника відповідача надійшли письмові пояснення, де вказано, що відповідачем не вчинялось дій щодо зменшення розміру вже встановленої премії, а накази про встановлення премії приймались у визначений законодавством строк. У такому розрізі твердження позивача про протиправне зменшення премії є необґрунтованими, оскільки об`єктивно зменшення не відбувалось. Більше того, чинним законодавством не встановлено, що розмір премії за поточний місяць повинен дорівнювати розміру премії за попередній місяць.

У відзиві на позовну заяву від 16.01.2020 року (вх.№ЕП/401/20) представником Головного управління було повторно викладено доводи, зазначені у відзиві від 20.08.2019 року та поясненнях від 05.12.2019 року.

18.12.2019 року за вх.№48229/20 від позивача надійшли письмові пояснення, у яких надано оцінку доводам відповідача про дискреційний характер повноважень керівника Головного управління в частині визначення розміру премії, що виплачується працівникам поліції. Позивач звернув увагу, що відповідач не наділений повноваженнями за конкретними фактичними обставинами діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, зменшувати позивачу розмір премії без будь-яких на те підстав, пояснюючи це тим, що керівник «має право».

У судове засідання 11.08.2020 року з`явився позивач, підтримав заявлені позовні вимоги. Представник відповідача, незважаючи на належне та своєчасне сповіщення про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув.

У судовому засіданні 11.08.2020р. оголошено перерву для підготовки до судових дебатів.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, заслухавши пояснення позивача, суд дійшов наступного.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області.

27.07.2016 року відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за ст. 77 ч. 1 п. 7 (за власним бажанням) згідно Наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області від 25.07.2016 року за № 482 о/с (Т.1 а.с.26)

05.09.2016 року наказом № 597 о/с Головним управлінням Національної поліції в Луганській області внесено зміни до пункту наказу ГУНП в Луганській області від 25.07.2016 № 482 о/с, згідно яких Позивача було звільнено зі служби в Національній поліції за ст. 77 ч. 1 п. 2 (через хворобу) з 27.07.2016 року (Т.1 а.с.27).

З 07.07.2014 по 06.11.2015 року, з 07.11.2015 по 27.07.2016 року позивач брав безпосередню участь в проведенні Антитерористичної операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, що підтверджується довідкою Головного управління Національної поліції в Луганській області № А-5335 від 18.08.2016 року (Т.1 а.с.25). Згідно Посвідчення МВ № 028534 від 04.06.2015 позивач є учасником бойових дій (Т.1 а.с.24).

Згідно листа Відповідача № 577/111/22-2018 від 28.09.2018 року 27.07.2016 нарахована одноразова грошова винагорода при звільненні із щомісячних видів грошового забезпечення на день звільнення, а саме: посадовий оклад - 3100, оклад за спеціальним званням - 2400, вислуга років - 2475, щомісячна премія - 797,51. Всього нараховано 8772,51*50%*24 роки=105270,12грн. (Т.1 а.с.29).

Відповідно довідки про доходи Позивача №980/11/22-2018 від 14.11.2018, останньому була встановлена премія в квітні 2016 року в розмірі 31 %. В травні, червні та липні 2016 року розмір щомісячної премії було встановлено на рівні 10% (Т.1 а.с.28).

24.06.2019 Позивач отримав на свій запит лист Відповідача № 3907/111/22/05-2019 від 21.06.2019, де зазначено, що розмір асигнувань на грошове забезпечення, витрачені в період часу з травня по серпень 2016 року Головним Управлінням Національної поліції в Луганській області, згідно КЕКВ 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» складав 96 449,7 тис. грн. У травні 2016 рову цей розмір складав 16 666,4 тис. грн., у червні 2016 року - 27457,7 тис. грн. у липні - 22 871,9 тис. грн.., у серпні - 29 453,5 тис. грн. (Т.1 а.с.35).

Позивач вважає, що при звільненні йому було неправомірно та без будь-яких підстав зменшено розмір премії до 10%, внаслідок чого розмір одноразової грошової допомоги при звільненні склав меншу суму, у зв`язку із цим і звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.

Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.102 Закону України «Про Національну поліцію» пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідно до п.3 Розділу 1 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 року № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 року за № 669/28799, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з п.12 Розділу 2 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 року № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 року за № 669/28799, керівники органів поліції мають право преміювати поліцейських відповідно до особливостей проходження служби та особистого внеску поліцейського в загальні результати служби з урахуванням специфіки і особливостей виконання покладених на нього завдань та у межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції. Розміри премії встановлюються за рішенням керівників органів поліції відповідно до затверджених ними положень про преміювання та наявного фонду грошового забезпечення. Виплата премій поліцейським здійснюється за наказами керівників органів поліції. У випадку допущення поліцейськими проступків, які впливають на розмір премії, до наказу вносяться відповідні зміни та проводиться перерахунок премії в наступному місяці. Накази про преміювання поліцейських видаються до 25 числа кожного місяця на підставі списків начальників структурних підрозділів органу поліції, погоджених з фінансовим підрозділом у частині розміру фонду преміювання. Виплата премії проводиться щомісяця в останній день місяця за поточний місяць разом з виплатою грошового забезпечення. Поліцейським поліції охорони виплата премії здійснюється щомісяця до 07 числа за минулий місяць разом з виплатою грошового забезпечення.

Відповідно до п.23 Розділу 1 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 року № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 року за № 669/28799, поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення. При цьому до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Згідно з Положенням про преміювання поліцейських Головного управління Національної поліції в Луганській області, затвердженого наказом №1098 від 13.05.2016 року, воно розроблено з метою визначення порядку матеріального заохочення поліцейських з урахуванням специфіки умов проходження служби та особливостей виконання покладених на них службових обов`язків, своєчасності і точності виконання рішень державних органів та вказівок керівників підрозділів. Преміювання поліцейських, умови грошового забезпечення яких визначені постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», а також іншими нормативно-правовими актами, що регламентують питання грошового забезпечення поліцейських, здійснюється відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби. Видатки на преміювання здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення, передбачених у кошторисі для утримання Головного управління Національної поліції в Луганській області.

Згідно п.4.1 Положення у разі несвоєчасного виконання та неналежної організації в установлені строки завдань керівники територіальних органів Національної поліції України мають право зменшувати розмір премії.

Відповідно до п.4.2. Положення при певних умовах керівник органу має право позбавляти премії повністю або частково, зокрема, з підстав:

невихід на службу без поважних причин;

уживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) у службовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп`яніння);

порушення статутних правил несення служби у добовому наряді або під час патрулювання;

порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів щодо збереження державної таємниці;

скоєння аварій, подій, пов`язаних із загибеллю людей з вини поліцейського під час виконанню інших службових обов`язків, чи злочинів (командиру та іншим посадовим особам, які не вживали заходів для запобігання аваріям, подіям і злочинам);

порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів, які призвели до псування спеціальної техніки й озброєння, пошкодження майна, інших матеріальних збитків, а також завдали шкоди здоров`ю поліцейським або інших осіб;

за неналежне виконання службових обов`язків відповідно до своїх посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

за інші проступки згідно чинного законодавства.

Відповідно до п.4.3 Положення поліцейські позбавляються премії в повному обсязі або частково виключно за той календарний місяць, у якому вони допустити порушення (проступок) або стало відомо про порушення (проступок). Рішення про встановлення розміру премії приймає керівник структурного підрозділу. У разі позбавлення премії (повністю або частково) керівником який прийняв таке рішення, зазначаються конкретні причини, які стали підставою для цього. Забороняється позбавляти премії поліцейських протягом кількох місяців за одне допущене порушення.

У даній справі для правильного вирішення правового спору, що виник, необхідно дослідити підстави та обгрунтованість встановлення розміру премії позивачу у травні-липні 2016 року, тобто за три місяці до його звільнення, адже розмір премії, встановлений на день звільнення, враховується при визначенні розміру одноразової грошової допомоги при звільненні.

Так, суд наголошує, що визначення розміру премії, яка встановлюється працівникам поліції, перебуває у виключних повноваженнях керівника управління поліції. Критеріями для визначення розміру премії є, зокрема, але не виключно, особистий внесок працівника у роботу управління, особливості виконання роботи, наявність грошових асигнувань на надання премії. При цьому, на переконання відповідача, визначення розміру премії є дискреційними повноваженнями керівника, а тому оцінюватись не можуть.

Суд зазначає, що у Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень і важливим аспектом права на справедливий суд. Судове рішення високої якості - це рішення, яке досягає правильного результату, наскільки це дозволяють надані судді матеріали, у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб.

Згідно до положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Суд погоджується із тим, що встановлення премії – це дискреційні повноваження керівника управління поліції. Втім, суд не залишає поза увагою та в цій частині погоджується із позивачем, що дискреційний характер повноваження не означає можливість прийняття рішення необґрунтовано. У будь-якому випадку, у разі свободи вибору дії суб`єкт владних повноважень має обґрунтувати таке рішення з урахуванням критеріїв, встановлених чинним законодавством.

Таким чином, у даній справі процесуальним обов`язком Головного управління є доведення обґрунтованості встановлення премії ОСОБА_1 у розмірі 10% у травні-липні 2016 року та обґрунтування причин, з яких премія була зменшена з 31% до 10% у порівнянні з квітнем місяцем 2016 року.

Обґрунтовує таке рішення відповідач тим, що у вказаному періоді бюджетні асигнування не були достатніми для встановлення премії у більшому розмірі.

Із вказаним суд не може погодитись із огляду на таке.

Наказами ГУНП в Луганській області від 20.05.2016 року №1218 (Т.2 а.с.179), від 24.06.2016 року №1501(Т.2 а.с.183), від 27.07.2016 року №1830 (Т.2 а.с.181) затверджено списки на преміювання осіб рядового та начальницького складу за травень 2016, червень 2016 та липень 2016 року відповідно.

Перш за все, зі змісту вказаних наказів не вбачається, які обставини стали підставою для встановлення конкретних розмірів премії для окремих працівників.

По-друге, до суду не надано інформації чому виплата позивачу премії у більшому розмірі є неможливою в контексті наявних грошових ресурсів. У відповідь на запит позивача ГУ НП в Луганській області листом від 21.06.2019 року за №3907/11/22/05-2019 повідомило, що у травні 2016 року розмір асигнувань склав 16666,4 тис. грн., у червні – 27457,7 тис. грн., у липні – 22871,9 тис. грн. (Т.1 а.с.35). Однак, відсутність відповідних калькуляцій, на переконання суду, які б економічно та фінансово обґрунтували неможливість встановлення більшої премії, свідчить про необґрунтованість встановлення розміру премії нижче, ніж у попередні місяці.

Суд при цьому звертає увагу, що згідно списку на преміювання за липень 2016 року лише позивачу встановлено премію у розмірі 10% - таку ж, як і у червні 2016 року, тоді як премії інших працівників ГУ НП в Луганській області значно підвищились у порівнянні із попереднім місяцем (Т.2 а.с.169-170). Як у такому випадку встановлення премії позивачу у розмірі 10% зумовлено недостатньою кількістю асигнувань на дану мету відповідач не пояснив.

Також суд критично ставиться до доводів відповідача щодо різного правового регулювання «зменшення» розміру премії та її «встановлення», на підставі чого доводи позивача, на переконання Головного управління, є необґрунтованими. Дійсно, матеріали справи не містять доказів того, що протягом місяця після затвердження списків на преміювання було прийнято рішення про зменшення її розміру саме для позивача. Однак, судом вище наведено оцінку правомірності саме встановлення розміру премії, а довод відповідача не виключає необґрунтованості встановлення премії позивачу у розмірі 10%.

Згідно пункту 3 Положення про преміювання поліцейських Головного управління Національної поліції в Луганській області, затвердженого наказом №1098 від 13.05.2016 року преміювання визначається за результатами служби за місяць за такими показниками: неухильне дотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійність виконання своїх службових обов`язків відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; виконання заходів, передбачених планами роботи Національної поліції України, ГУНП в Луганській області та підпорядкованому йому структурному підрозділі; виконавська дисципліна (виконання доручень Президента України, Верховної ради України, Кабінету Міністрів України, керівництва Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції України та Головного управління Національної поліції в Луганській області); своєчасність та якість підготовки наказів, довідкових, аналітичних та інших матеріалів, що стосуються діяльності Нацполіції України та ГУНП в Луганській області; виявлення причин та умови, що сприяють учиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, ужиття в межах своєї компетенції заходів для їх усунення; уживання заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічної безпеки, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; службова дисципліна.

Відповідачем не доведено, що визначення розміру премії на рівні 10% грошового забезпечення у травні-липні 2016 року із зменшенням з 31% у порівнянні з квітнем 2016 року відбулося на підставах, встановлених п.12 розділу 2 Порядку №260, та у відповідності з пунктом 3 Положення про преміювання.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про необхідність визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Луганській області із зменшення ОСОБА_1 премії із встановленням у розмірі 10% в травні, червні та липні 2016 року Наказами ГУНП в Луганській області від 20.05.2016 року №1218, від 27.07.2016 року №1830, від 24.06.2016 року №1501, констатуючи, що таке зменшення порушило право позивача на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні у належному розмірі, тому слід визнати протиправними дії відповідача із нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні з врахуванням премії на день звільнення 10% при її розрахунку.

Згідно ч.1, 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Позивачем заявлено позовні вимоги щодо зобов`язання ГУНП в Луганській області залишити без змін щомісячну премію позивачу в травні, червні та липні місяцях 2016 року на встановленому попередньому рівні квітня місяця 2016 року у розмірі 31% та визнання порядку нарахування Відповідачем одноразової грошової допомоги позивачу при звільненні на підставі розрахунку з врахуванням премії на день звільнення 10% у розмірі 105270 грн., неправомірним.

Суд зауважує, що заявлені способи відновлення порушеного права не направлені на ефективний захист та відновлення порушених прав позивача, адже залишення премії на рівні 31% та дослідження порядку нарахування одноразової грошової допомоги є обставинами, які суд досліджує для оцінки правомірності визначення остаточного розміру виплаченої позивачу суми одноразової грошової допомоги при звільненні.

В ході судового розгляду встановлено, що встановлення премії у розмірі 10% не має належного правового та фактичного обґрунтування. Беручи до уваги те, що підстави для встановлення премії у меншому розмірі у травні-липні 2016 року у порівнянні з квітнем 2016 року не встановлені судом, легітимним очікуванням позивача було отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, що вираховується із премії 31%.

Правомірне очікування виникає у тому випадку, коли внаслідок заяв чи обіцянок від імені органу публічної влади, або внаслідок усталеної практики в особи сформувалося розумне сподівання, що стосовно до неї орган публічної влади буде діяти саме так, а не інакше.

У практиці ЄСПЛ матеріальні правомірні очікування визнаються «майном» за умови, що такі очікування (1) стосуються певних благ, котрі мають економічну цінність, (2) є цивільними за галузевою належністю і (3) достатньо визначені для того, аби бути забезпеченими можливістю судового захисту. Відповідно до усталеної практики Європейського суду ««майном» може бути «наявне майно», або активи, включно з вимогами, стосовно яких заявник здатен довести, що він мав принаймні «правомірне очікування» дієвої реалізації його майнового права» (Див.: Malhous v. Czech Republic (dec.) [GC], no. 33071/96, ECHR 2000-XII; Draon v. France [GC], no. 1513/03, ECHR 2006-IX; Pressos Compania Naviera. A. and Others v. Belgium, no. 17849/91, §§ 29-31, ECHR A332).

Розраховуючи суму, яку позивач мав право очікувати отримати, судом встановлено, що розмір грошової допомоги при звільненні має складати:

посадовий оклад - 3100грн;

оклад за спеціальним званням - 2400грн;

вислуга років — 2475грн;

премія 31%,

а саме: (3100+2400+2475)*31%=7975*31%=2472,25грн.

Одноразова грошова допомога - (3100+2400+2475+2472,25)*50%*24=125367грн.

Нараховано та сплачено одноразової грошової винагороди при звільненні в 2016 році Позивачу було 105270грн.

Таким чином, суд вважає, що сума недоотриманої грошової допомоги складає 125367 -105270= 20097грн. та має бути стягнута з відповідача, чим забезпечується відновлення порушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.6, ч.2 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В даному випадку суд за формальними ознаками виходить за межі позовних вимог, задовольняючи позовні вимоги позивача з метою ефективного захисту його порушеного права.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідач не навів будь-яких змістовних аргументів на противагу доводам позовної заяви, не довів, що його дії допущені на підставах, встановлених законодавством.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, враховуючи, що відповідачем не обґрунтована правомірність дій, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково із відмовою у позові у частині вимог, задоволення яких не є ефективним способом захисту порушеного права.

Позивачем судовий збір за подання даного позову не сплачувався, інші судові витрати відсутні, а тому судові витрати не розподіляються.

Керуючись ст. ст. 6, ч.2 ст.9, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (код ЄДРПОУ 40108845; місцезнаходження: вул.. Вілєсова, 1, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93406) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Луганській області із зменшення ОСОБА_1 премії із встановленням у розмірі 10% в травні, червні та липні 2016 року Наказами ГУНП в Луганській області від 20.05.2016 року №1218, від 27.07.2016 року №1830, від 24.06.2016 року №1501.

Визнати протиправними дії ГУНП в Луганській області із нарахування ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у сумі 105270 грн. на підставі розрахунку з врахуванням премії на день звільнення 10%.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 недонараховані при виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні кошти у сумі 20097(двадцять тисяч дев`яносто сім)грн. із відрахуванням усіх установлених законом податків та зборів.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 27.08.2020 року у зв`язку із перебуванням головуючого судді у відпустці 25.08.2020 року та 26.08.2020 року.

Суддя М.М. Аракелян