Рішення № 91204418, 27.08.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/979/20

ДОДАТКОВА УХВАЛА

27 серпня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі

головуючого-судді Кухар Н.А.

секретар судового засідання Шавель М.М.

з участю:

представника відповідача - Луньо Б.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові заяву представника відповідача Луньо Б.М. про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу по справі за позовом Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 за участю третьої особи Ліквідаційної комісії Головного управління МВС у Львівській області про стягнення коштів,-

в с т а н о в и в :

Львівський державний університет внутрішніх справ (79007, вул. Городоцька, 26, м. Львів) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) за участю третьої особи Ліквідаційної комісії Головного управління МВС у Львівській області про стягнення коштів .

Ухвалою суду від 09 липня 2020 року заяву представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - задоволено повністю. Позовну заяву Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 за участю третьої особи Ліквідаційної комісії Головного управління МВС у Львівській області про стягнення коштів, - залишено без розгляду.

09.07.2020 в судовому засіданні представником відповідача подана заява про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, у якій просить вирішити питання після винесення судового рішення.

13.07.2020 року від представника відповідача надійшла про заява, в якій просить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Львівського державного університету внутрішніх справ судові витрати, які сплачено відповідачем у зв`язку з розглядом справи, а саме: 6200,00 грн., витрат за надання правової допомоги.

25.08.2020 року від представника позивача надійшло заперечення на вищевказану заяву позивача, в якій посилається на те, що згідно п.5 ст.139 КАС України у разі залишення позовної заяви без розгляду, судові витрати понесені відповідачем компенсуються за рахунок коштів передбачених Державним бюджетом України, а у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, а не за рахунок сторони позивача. Вказаний порядок встановлений Кабінетом Міністрів України від 27.04.2006 року за № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави». Також вказують, що заявником не дотримано вимог ч.7 ст.139 КАС України, а саме до закінчення судових дебатів не було подано заяви про понесення витрат на професійну правничу допомогу і поважних причин цьому немає.

Представник відповідача в судовому засіданні просив заяву задоволити у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив слухати справу без участі представника позивача.

Відповідно до приписів частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною шостої статті 143 КАС України у випадку постановлення ухвали про залишення позову без розгляду суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.

Відповідно до частини третьої цією статті якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Частиною п`ятою статті 143 КАС України визначено, що у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

У силу вимог статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати; заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд розглянув заяву представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду і не вирішив заяви від 09.07.2020 року про розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання щодо прийняття заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу на цій стадії суд керується такими міркуваннями:

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом п.1 ч.3, ч.44 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно зі статтею 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до частини першої статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої

Згідно ч.ч.4, 5 ст.134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.6, 7 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України).

За змістом ч.ч.7, 9 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Отже, приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.ч.2, 3 ст.30 вищевказаного Закону).

Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Але, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо однак, вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано: договір про надання правової допомоги 12.03.2020 року № 12/03/20-01, додаток №1 до договору, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер на надання правничої (правової) допомоги, акт надання послуг від 10.07.2020 року № 10/07/20-01, довідка № 10/07/20-02 від 10.07.2020 року про сплату ОСОБА_1 , на користь адвоката 6200,00 грн.

З наданих представником відповідача доказів, судом встановлено, що між адвокатом Луньо Богданом Мирославовичем та ОСОБА_1 (відповідачем) укладено договір про надання правничої допомоги від 12.03.2020 № 12/03/20-01, відповідно до якого адвокат зобов`язується надавати Клієнту правову допомогу в адміністративній справі № 380/979/20 за позовом Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 за участю третьої особи Ліквідаційної комісії Головного управління МВС у Львівській області про стягнення коштів. Під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь - які дії, не заборонені законом. Правилами адвокатської етики та цим Договором, необхідні для належного виконання Договору про надання правової допомоги, зокрема визначені п. 3.1 Договором про надання правової допомоги № 12/03/20-01.

Відповідно до звіту про надання послуг № 10/07/20-01 від 10.07.2020 року адвокатом надано відповідачу правничу допомогу, а саме:

- Юридичний аналіз наданих клієнтом документів та визначення судової перспективи справи, в тому числі аналіз правових висновків Верховного Суду у вказаній справі - 500 грн.;

- Складання адвокатських запитів (ГУ МВС України у Львівській області від 18.03.2020 року, Львівський державний університет внутрішніх справ від 18.03.2020 року, від 30.03.2020 року, від 10.04.2020 року - 2000, 00 грн. (ціна одиниці послуги - 500 грн., х 4 (кількість);

- Складання заяв про приєднання до матеріалів справи письмових доказів і надання цих доказів суду (заяви від 10.04.2020 року, від 27.04.2020 року, від 15.05.2020 року) - 1500 грн., (ціна одиниці послуги - 500, 00 грн., х3 (кількість)).

- Складання заяви про залишення позову без розгляду від 02.04.2020 року - 500 грн.;

- Складання відзиву на адміністративний позов від 02.04.2020 року - 700 грн.;

- Участь у судовому розгляді справи (17.03.2020 року, 09.07.2020 року) - 1000, 00 грн. (ціна одиниці послуги 500, 00 грн.х 2 (кількість)).

Також представником відповідача було подано до суду копії адвокатських запитів з якими представник відповідача звертався до відповідача та листи Львівського державного університету внутрішніх справ.

Оцінюючи подані документи, якими представник відповідача обґрунтовує фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу, складність справи, обсяг доказів, суд приходить до висновку, що дана справа є справою незначної складності та сума зазначена в договорі та звіті про виконану роботу є неспівмірною із часом, який може бути витрачено адвокатом на виконання відповідних послуг, а розмір заявлених витрат є завищений.

Суд вважає завищеним обсяг виконаної роботи та витрачений час на юридичний аналіз наданих клієнтом документів та визначення судової перспективи справи, в тому числі аналіз правових висновків Верховного Суду у вказаній справі, підготовку та складання адвокатських запитів, складання заяв про приєднання до матеріалів справи письмових доказів і надання цих доказів суду, складання відзиву на адміністративний позов, а відтак завищено витрати в цій частині.

Окрім того, судом враховано відомості Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору та аналогічними мотивами тим, що приведені у адміністративному позові позивача, що значно спростило роботу адвоката при підготовці даного адміністративного позову.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового стягнення з Львівського державного університету внутрішніх справ на користь відповідача за рахунок бюджетних асигнувань суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Посилання представника позивача у запереченні на заяву про розподіл судових витрат, що заявником не дотримано вимог ч.7 ст.139 КАС України, а саме до закінчення судових дебатів не було подано заяви про понесення витрат на професійну правничу допомогу і поважних причин цьому немає, суд вважає помилковими, з огляду на наступне.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналогічна правова норма закріплена у ч. 3 ст. 143 КАС України, якою передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу (ч. 5 ст. 143 КАС України).

Матеріалами справи встановлено, що представником відповідача заява про стягнення витрат на правову допомогу з відповідними доказами подана в судовому засіданні 09.07.2020 (вх.№ 33976), тобто до прийняття судом ухвали від 09.07.2020 року щодо вирішення клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та за заявою представника відповідача було вирішено судом після ухвалення рішення по суті позовних вимог у відповідності до ч. 3 ст. 143 КАС України.

Що стосується посилань представника відповідача на ч.5 ст.139 КАС України та постанову Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», то граничні розміри компенсації визначені цією постановою, стосуються у випадку, коли сторони звільнені від оплати судових витрат.

Відтак, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про відшкодування судових витрат на правничу допомогу та зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 2000 грн., що, на думку суду, відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

Керуючись ст.ст.134, 139, 143, 252, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

Заяву представника відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу. - задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівського державного університету внутрішніх справ (79007, вул. Городоцька, 26, м. Львів) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

В решті заяви - відмовити.

Апеляційну скаргу на додаткову ухвалу суду може бути подано протягом п`ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив ухвалу.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текс виготовлений 28.08.2020 року.

Суддя Кухар Н.А.