Рішення № 91204368, 25.08.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/4303/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (місцезнаходження: пл..Маланюка, 6, м.Львів, 79005; код ЄДРПОУ: 13817458) звернулося з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), в якій просять стягнути борг в сумі 23 167,22 грн.

Посилається на те, що відповідно до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", для підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній частиною першою статті 19 вважається працевлаштування підприємством осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним. Згідно з ч. 11 ст.19 Закону норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю визначається виключно цим Законом. Позивач вказує, що таким чином, на законодавчому рівні імперативно визначено єдиний для всіх роботодавців норматив працевлаштування осіб з інвалідністю та порядок його обчислення. Окрім того зазначає, що 19 лютого 2020 року ФОП ОСОБА_1 подано Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік (форма №10-ПІ). Згідно із наданим Звітом, середньооблікова кількість штатних працівників у 2019 році у ФОП ОСОБА_1 (код рядка 01) становила 12 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 0 осіб (код рядка 02). Норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (код рядка 03) у 2019 році для Відповідача становив 1 особу. Отже відповідачем не виконано норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 1 особи. У зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді від 30.06.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що впродовж 2019 року ФОП ОСОБА_1 до Червоноградської міської філії Львівського обласного центру зайнятості було подано дві звітності за формою 3-ПН "Інформація про попит - на робочу силу (вакансії)" про потребу у кадрах для працевлаштування осіб, котрі належать до категорії «особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме: 15.01.2019 року подано Звітність №3-ПН за професією «кухар», кількість вакансій - 1, із розміром заробітної плати - 4300,00 грн та 26.09.2019 року подано Звітність №3-ПН за професіями «кухар», кількість вакансій - 1, із розміром заробітної плати - 4200,00 грн. та «офіціант» кількість вакансій - 1, із розміром заробітної плати - 4200,00 грн. Відтак, вважає, що у позивача були відсутні підстави для притягнення відповідача до адміністративно-господарської відповідальності за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

19 лютого 2020 року ФОП ОСОБА_1 подано Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік (форма №10-ПІ).

Згідно із наданим Звітом, середньооблікова кількість штатних працівників у 2019 році у ФОП ОСОБА_1 (код рядка 01) становила 12 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 0 осіб (код рядка 02). Норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (код рядка 03) у 2019 році для відповідача становив 1 особу.

Середньорічна заробітна плата штатного працівника за 2019 рік у Відповідача становила 46 031,00 грн.

Останнім днем сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році було 15 квітня 2020 року. Сума пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 16.04.2020 по 07.05.2020 (22 дні) складає 151, 80 грн.

Оскільки відповідач у встановлений термін не сплатив вищезазначені суми, заборгованість перед відділенням Фонду за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році становить 23 167,22 грн. (АГС - 23 015,42 грн., пеня - 151,80 грн).

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.

Частиною першою статті 20 цього Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону (частини друга, третя статті 20 цього ж Закону).

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно з частинами першою, третьою статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом ч.3 статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань здійснює державна служба зайнятості.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії).

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 затверджено форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі по тексту - форма звітності № 3-ПН) та Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі по тексту - Порядок № 316). Згідно пункту 5 розділу І «Загальні положення» зазначеного Порядку форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Наведене свідчить про те, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця.

Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, зазначені в частині першій статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, відмова особи з інвалідністю від працевлаштування на підприємство, наявність протипоказань за станом здоров`я особи для роботи на відповідній посаді, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 28.04.2020 у справі № 824/643/18-а та від 21.05.2020 у справі № 520/3919/19.

Крім того, відповідно до п.2.1 наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 року №42 "Про затвердження форми звітності №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" та Інструкції щодо заповнення форми звітності №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", звіт складається роботодавцями щороку і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду).

Аналіз вищезазначених норм законодавства вказує на те, що законодавцем чітко визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця;

- створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;

- надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- в разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Відтак, на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю, в тому числі і центри зайнятості. В свою чергу, Закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - осіб з інвалідністю.

При цьому, Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" також визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування таких осіб.

З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Механізм реалізації зазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку підприємств.

При цьому, доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є звіт форми №3-ПН.

Таким чином, передбачена ч.1 ст.20 Закону України №875 міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог ч.3 ст.18 Закону, а саме: не виділення та не створення робочих місць, ненадання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю, або 2) у разі порушення роботодавцем вимог ч.3 ст.17, ч.1 ст.18, ч.ч.2, 3, 5 ст.19 Закону, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні особи з інвалідністю, яка звернулася до роботодавця самостійно чи була направлена до нього державною службою зайнятості.

Суд встановив, що на виконання вимог ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" відповідачем у 2019 році вжито наступних заходів щодо працевлаштування осіб з інвалідністю.

15.01.2019 та 26.09.2019 ФОП ОСОБА_1 до Червоноградської міської філії Львівського обласного центру зайнятості було подано дві звітності за формою 3-ПН "Інформація про попит - на робочу силу (вакансії)" про потребу у кадрах для працевлаштування осіб, котрі належать до категорії «особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме: Звітність №3-ПН за професією «кухар», кількість вакансій - 1, із розміром заробітної плати - 4300,00 грн та Звітність №3-ПН за професіями «кухар», кількість вакансій - 1, із розміром заробітної плати - 4200,00 грн та «офіціант» кількість вакансій - 1, із розміром заробітної плати - 4200,00 грн.

Згідно листа Червоноградської міської філії Львівського обласного центру зайнятості від 04.02.2020 року №05-161/20 слідує, що вакансія відповідача за професією «кухар» згідно звітності №3-ПН від 15.01.2019 року у стані актуальна була упродовж 2019 року. 03.01.2020 року до даної вакансії подано уточнення, змінено розмір заробітної плати на 4861,00 грн. і станом на 04.02.2020 вона залишалася актуальною. У період актуальності вакансії Червоноградською МФ ЛОЗ скерування на працевлаштування не видавались у зв`язку з відсутністю претендентів, котрі відповідають вимогам у звіті 3-ПН. Відповідно випадків щодо відмови у працевлаштуванні осіб з інвалідністю не було. Вакансія відповідача за професією «офіціант» згідно звітності №3-ПН від 26.09.2019 року у стані актуальна була упродовж 2019 року. 03.01.2020 року до даної вакансії подано уточнення, змінено розмір заробітної плати на 4750,00 грн. і станом на 04.02.2020 вона залишалася актуальною. У період актуальності вакансії Червоноградською МФ ЛОЗ скерування на працевлаштування не видавались у зв`язку з відсутністю претендентів, котрі відповідають вимогам у звіті 3-ПН. Відповідно випадків щодо відмови у працевлаштуванні осіб з інвалідністю не було. Вакансія відповідача за професією «кухар» згідно звітності №3-ПН від 26.09.2019 року у стані актуальна була упродовж 2019 року. 03.01.2020 року до даної вакансії подано уточнення, змінено розмір заробітної плати на 4861,00 грн. і станом на 04.02.2020 вона залишалася актуальною. У період актуальності вакансії Червоноградською МФ ЛОЗ скерування на працевлаштування не видавались у зв`язку з відсутністю претендентів, котрі відповідають вимогам у звіті 3-ПН. Відповідно випадків щодо відмови у працевлаштуванні осіб з інвалідністю не було.

Суд враховує, що в матеріалах справи відсутні докази безпідставної відмови особам з інвалідністю, які самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 здійснено всіх заходів для працевлаштування особи з інвалідністю, зокрема, повідомлено центр зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування осіб з інвалідністю, проінформовано позивача про вказані дії та надано Звітність про попит на робочу силу, а тому застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та стягнення пені є безпідставним.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що в даному випадку позивачем не доведено наявність складу правопорушення, а тому відсутні підстави для господарсько-правової відповідальності відповідача, відтак позов не підлягає задоволенню.

Відповідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291, 382, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

у задоволенні позову - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 28 серпня 2020 року.

Суддя Братичак Уляна Володимирівна