Рішення № 91204269, 27.08.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2020 року м.Київ №320/2317/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату недоїмки,

у с т а н о в и в:

до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ГУ ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 04.02.2020 №Ф-2408-54 про стягнення боргу (недоїмки) у сумі 531 974 грн. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що він зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця з 05.12.2018, у період з 05.12.2018 до 01.01.2019 він перебував на обліку відповідача як платник єдиного внеску, з 01.01.2019 він перейшов на спрощену систему оподаткування - платник єдиного податку 2 групи. У 2018-2019 роках він своєчасно пред`являв контролюючому органу декларації про майновий стан і доходи та звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, належним чином виконував свої зобов`язання по сплаті ЄСВ. Проте, 27.02.2020 він отримав вимогу про сплату недоїмки від 04.02.2020 № Ф-2408-54, з якої дізнався про наявність у нього заборгованості зі сплати ЄСВ у розмірі 432 164,59 грн. та про накладення на нього штрафу у розмірі 99809,41 грн. Враховуючи, що він своєчасно здійснював сплату ЄСВ, позивач вважає вимогу протиправною, яка підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач, 01.07.2020, подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що позов не визнає та, що позивач в якості фізичної особи-підприємця перебуває на обліку у ГУ ДПС у Київській області з 05.12.2018 на спрощеній системі оподаткування. У період з 19.07.2019 по 25.07.2019 посадовими особами ГУ ДПС у Київській області була проведена документальна позапланова перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних податків і зборів при отриманні доходу від здійснення діяльності, пов`язаної з будівництвом та продажем нерухомого майна за період з 01.01.2015 по 31.12.2018. За результатами перевірки був складений акт від 01.08.2019 №687/10-36-13-03/ НОМЕР_1 , на підставі якого контролюючим органом було прийнято та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу від 05.09.2019 на суму 434 936,86 грн. та рішення від 05.09.2019 № 0000233304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом не врахованого єдиного внеску у розмірі 99809,41 грн., які були отримані позивачем 10.09.2019. Однак, оскільки позивач добровільно не сплатив вищезазначені суми, відповідачем, з урахуванням вимог ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", було сформовано нову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2408-54 від 04.02.2020 на загальну суму 531 974 грн. Проте, у зв`язку з оскарженням позивачем у судовому порядку вимоги та рішення по застосування штрафних санкцій від 05.09.2019, посадовими особами відповідача було виключено з облікової картки платника податків вимогу та рішення від 05.09.2019 як неузгоджені. Тому, вважаючи вимогу відкликаною, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.

Позивач, 10.07.2020, не погодившись з позицією відповідача, викладеною у відзиві на позовну заяву, надіслав відповідь на відзив, у якому зазначив, що 19.05.2020 постановами державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС УМУ юстиції було відкрито виконавче провадження №62041889 на підставі оскаржуваної вимоги №Ф-2408-54 від 04.02.2020 та про накладення арешту на майно позивача, що спростовує доводи відповідача про відкликання ним вимоги про сплату боргу та відсутності порушених прав позивача.

Крім того, 10.07.2020 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 5 статті 262 КАСУ передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу та якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Водночас, зміст клопотання представника позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не дає підстав стверджувати, що повне та всебічне з`ясування усіх обставин у справі потребує проведення судового засідання чи заслуховування пояснень сторін.

Більш того, представник позивача у клопотанні не зазначив, встановлення яких обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень та вимагає проведення судового засідання.

Дослідивши клопотання представника позивача, матеріали справи, беручи до уваги предмет та підстави позову, обставини, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги та заперечення, характер спірних правовідносин, обсяг та характер доказів у справі, суд не вбачає обґрунтованих підстав для розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та приходить до висновку, що в задоволенні клопотання має бути відмовлено.

Згідно з частиною 2 статті 262 КАСУ, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити дану справу по суті за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, з огляду на таке:

ОСОБА_1 з 05.12.2018 зареєстрований як фізична особа-підприємець, основним видом діяльності позивача є видання книг (код КВЕД - 58.11), місце провадження господарської діяльності - АДРЕСА_1 , що підтверджується

копією витягу з ЄДР (а.с. 7-9).

З 01.01.2019 позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, що визнано сторонами.

У період з 19.07.2019 по 25.07.2019 контролюючим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності фізичної особи, платника податків - ОСОБА_1 , з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних податків і зборів при отриманні доходу від здійснення діяльності, пов`язаної з будівництвом та продажем нерухомого майна за період з 01.01.2015 по 31.12.2018 (а.с.83-91).

Результати проведеної перевірки зафіксовані у акті від 01.08.2019 №687/10-36-1303/ НОМЕР_1 , а саме виявлені порушення ОСОБА_1 вимог ПК України, Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", зокрема щодо заниження податку на доходи фізичних осіб за 2015-2018, що підлягає сплаті до бюджету, не нарахування, не обчислення та не сплати ЄВ, заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності (а.с. 83-91).

На підставі вказаного акту, 05.09.2019, ГУ ДПС у Київській області були прийняті рішення №000023304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником податків своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 99809,41 грн. та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 05.09.2019 №Ф-0000243304 у розмірі 434 936,86 грн. (а.с. 92, 93).

Через несплату позивачем, встановленої сум штрафу та недоїмки по сплаті ЄСВ, відповідачем 04.02.2020 була сформована нова вимога про сплату боргу (недоїмки) на загальну суму 531 974 грн., яка включає до себе недоїмку у розмірі 432 164,59 грн. та штраф у розмірі 99809,41 грн., яка й оскаржується позивачем (а.с. 82).

Відповідачем вказану вимогу звернуто до виконання, постановами державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС ЦМУ Міністерства юстиції (м.Київ) Примак К.В. від 19.05.2020 відкрито виконавче провадження №62041889 та накладено арешт на майно, що належить боржнику - ОСОБА_1 (а.с. 100-101).

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем рішенням про застосування штрафних санкцій та вимогою від 05.09.2019, позивач оскаржив їх до суду та постановою ШААС від 19.05.2020 позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені, визнано протиправними та скасовані рішення ГУ ДФС у Київській області від 05.09.2019 № 000023304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником податків своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимогу ГУ ДФС у Київській області про сплату боргу від 05.09.2019 №Ф-0000243304.

З письмових пояснень позивача та наданого відповідачем витягу з облікової інтегрованої картки ОСОБА_1 слідує, що починаючи з моменту реєстрації позивача як ФОПа, а саме з 05.12.2018, він своєчасно сплачує ЄСВ, у 2018 - у розмірі 819,06 грн., у 2019 - у розмірі 918,06 грн. та у 2020 - у розмірі 1039,06 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями за 2019-2020 роки (а.с. 18-32).

Також, Позивач своєчасно подавав контролюючому органу податкові декларації про майновий стан і доходи, звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (а.с. 10-17).

Не погоджуючись з вимогою відповідача про сплату боргу № Ф-2408-54 від 04.02.2020, ОСОБА_1 звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить із наступного:

відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Між сторонами виникли правовідносини щодо забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які підпадають під правове регулювання Закону України №2464-VI від 08.07.2010 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до ст. 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом приписів ст. 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктом 4 ч.1 ст. 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб-підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого п. 1 та п. 3 ч.1 ст. 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону №2464-VІ, зокрема, абзацом 3 частини 8 зазначеної статті передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ).

При цьому, за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. У разі відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно частини 4 статті 5 Закону України №2464-VI обов`язки платників єдиного внеску виникають у фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичних осіб, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) - з дня їх державної реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як було встановлено судом, будучи зареєстрованим у якості фізичної особи-підприємця, на виконання вимог ст.46 ПК України, позивач своєчасно подавав до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи, звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску. Також своєчасно та у належному розмірі сплачував суми по ЄСВ у розмірі, встановленому Законом України № 2464-VI.

Проте, з матеріалів справи вбачається та визнається відповідачем, що підставою для прийняття спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2408-54 від 04.02.2020 були: вимога про сплату боргу від 05.09.2019 №0000243304 на суму 434 936,86 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 05.09.2019 на суму 99809,41 грн., які були прийняті як наслідок до виявлених в ході перевірки та зафіксованих у акті від 01.08.2019 №687/10-36-13-03/ НОМЕР_1 порушень вимог податкового законодавства щодо заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб, не нарахування, необчислення та не сплати ЄВ за період з 01.01.2015 пл 31.12.2018.

Постановою ШААС від 19.05.2020 визнано протиправними та скасовані рішення ГУ ДФС у Київській області від 05.09.2019 №000023304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником податків своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимогу ГУ ДФС у Київській області про сплату боргу від 05.09.2019 № Ф-0000243304.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАСУ обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на положення статті 78 КАСУ, зазначені вище обставини мають силу преюдиції для даної справи та не підлягають повторному доказуванню, тому суд в цій частині обставини виникнення податкового боргу, не встановлював.

Так, суд приймає до уваги , обставини, встановлені судовим рішенням, а саме відсутність з боку позивача порушень податкового законодавства при реалізації угод, викладених у акті 01.08.2019 №687/10-36-13-03/ НОМЕР_1 , не доведеність ГУ ДФС у Київській області правомірності висновків цього акту щодо визначення чистого доходу та формування податкових зобов`язань з ПДФО за правилами для фізичних осіб-підприємців. При цьому, оскільки всі похідні донарахування зобов`язань з ЄСВ, військового збору, штрафні санкції, тощо ґрунтуються на висновках відповідача щодо формування позивачем доходу та, вважаючи ці висновки необґрунтованими та протиправними, суд також дійшов висновку, що такі рішення, зокрема, рішення від 05.09.2019 № 000023304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником податків своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимога про сплату боргу від 05.09.2019 № Ф-0000243304 також є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд наголошує, що скасовані рішення відповідача були безпосередньою підставою для прийняття спірної вимоги у даній справі.

Суд критично відноситься до доводів відповідача про відсутність спору, у зв`язку з відкликанням контролюючим органом вимоги про сплату боргу. Так, на підтвердження цього відповідач посилається на відомості з облікованої картки з єдиного внеску позивача. З наданої відповідачем копії облікованої картки вбачається, що до неї були внесені зміни відповідачем, зокрема 22.05.2020 мається відмітка про виключення з обліку донарахованого ЄВ суми у розмірі 434936,86 та 99809,41 на підставі ухвали суду від 13.02.2020 (а.с. 80-81).

Водночас, вимога ГУ ДПС у Київській області від 04.02.2020 №Ф-2408-54 знаходиться на виконанні у державного виконавця ДВС, виконавче провадження не закрито, станом на час розгляду справи позивач значиться боржником у Єдиному реєстрі боржників, що свідчить про зловживання відповідачем своїми повноваженнями та введення суд в оману.

Крім того, враховуючи наявність постанови ШААС від 19.05.2020, яке набрало законної сили, про визнання протиправними рішення про застосування штрафу та вимоги про сплату боргу від 05.09.2019, які були безпосередньою підставою для прийняття ГУ ДПС у Київській області нової спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2020, відповідач у відзиві на позовну заяву знову намагається переконати суд щодо правомірності своїх дій з приводу прийняття вимоги та про відсутність порушення прав позивача.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини справи, суд вважає, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) винесена контролюючим органом протиправно, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 5319,74 грн. (а.с. 5) та, враховуючи на задоволення позовних вимог, ця сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Державної податкової служби у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (ЄДРПОУ - 43141377, м.Київ, вул.Народного Ополчення, 5а) про визнання протиправною та скасування вимоги, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2020 № Ф-2408-54.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Київській області судовий збір у розмірі 5319 (п`ять тисяч триста дев`ятнадцять) грн. 74 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Брагіна О.Є.