Ухвала суду № 91204259, 28.08.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

28 серпня 2020 року №320/4642/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-збутове підприємство "Нафтогаз-Продукт" про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-збутове підприємство "Нафтогаз-Продукт" до Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головне управління ДПС у Київській області, про визнання протиправними та скасування постанов,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-збутове підприємство "Нафтогаз-Продукт" з позовом до Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправними та скасування прийнятих в рамках виконавчого провадження №61647027:

- постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.03.2020;

- постанови про стягнення виконавчого збору від 26.03.2020;

- постанови про визнання розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 26.03.2020;

- постанови про арешт коштів боржника від 26.03.2020;

- постанови про арешт коштів боржника від 01.04.2020, які винесені головним державним виконавцем Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Бабенко Ольгою Іванівною.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.07.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 18.08.2020 о 11:45 год.

Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головне управління ДПС у Київській області.

25.08.2020 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-збутове підприємство "Нафтогаз-Продукт" надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчих документів - постанов головного державного виконавця Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бабенко Ольги Іванівни про стягнення виконавчого збору від 26.03.2020 у сумі 24783,20 грн. та про визнання розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 26.03.2020 у сумі 269,00 грн., винесених в рамках виконавчого провадження №61647027.

Обґрунтовуючи вказану заяву, позивач зазначив, що відповідно до інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження та Єдиного реєстру боржників вбачається, що Рокитнянським районним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 13.07.2020 відкрито виконавчі провадження №62552766 з примусового виконання постанови про визнання розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 26.03.2020 у сумі 269,00 грн. та №62552605 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 26.03.2020 у сумі 24783,20 грн.

Позивач зазначив, що стягнення відповідачем в рамках виконавчих проваджень №62552766 та №62552605 в примусовому порядку відповідних сум виконавчого збору та додаткових витрат виконавчого провадження може істотно ускладнити поновлення порушень прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-збутове підприємство "Нафтогаз-Продукт" в разі задоволення позову у даній справі.

У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахування вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.

Розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до абзацу 2 пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ” від 06.03.2008 № 2 в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень – 78022699).

У заяві про забезпечення позову позивач просить суд забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчих документів - постанов головного державного виконавця Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бабенко Ольги Іванівни про стягнення виконавчого збору від 26.03.2020 у сумі 24783,20 грн. та про визнання розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 26.03.2020 у сумі 269,00 грн., винесених в рамках виконавчого провадження №6164

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону №1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Частиною першою статті 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону №1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону №1404 у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

Пунктом 2 частини першої статті 34 Закону №1404 визначено, що державний виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій виключно в разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Судом встановлено, що 26.03.2020 головним державним виконавцем Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Бабенко Ольгою Іванівною було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №61647027 з виконання вимог Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) №Ю-3693-10-У.

Також 26.03.2020 головним державним виконавцем Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Бабенко Ольгою Іванівною було прийнято постанову про стягнення виконавчого збору, якою встановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-збутове підприємство "Нафтогаз-Продукт" виконавчий збір у розмірі 24783,20 грн.

Крім того, постановою головного державного виконавця Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Бабенко Ольги Іванівни про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 26.03.2020 встановлено стягнути з позивача додаткові витрати у розмірі 269,00 грн.

У заяві про забезпечення позову позивач зазначив, що відповідно до інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження та Єдиного реєстру боржників вбачається, що Рокитнянським районним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 13.07.2020 відкрито виконавчі провадження №62552766 з примусового виконання постанови про визнання розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 26.03.2020 у сумі 269,00 грн. та №62552605 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 26.03.2020 у сумі 24783,20 грн.

Позивач повідомив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-збутове підприємство "Нафтогаз-Продукт" не отримувало від відповідача копії постанов про відкриття виконавчого провадження №62552766 та №62552605.

Дослідивши інформацію з Автоматизованої системи виконавчого провадження та Єдиного реєстру боржників, яка додана позивачем до заяви про забезпечення позову, судом встановлено, що 13.07.2020 Рокитнянським районним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавчі провадження №62552766 (категорія стягнення: стягнення витрат виконавчого провадження) та №62552605 (категорія стягнення: стягнення виконавчого збору).

Проте, у вказаній інформації відсутні відомості стосовно того, що у виконавчих провадженнях №62552766 та №62552605 здійснюється примусове виконання саме оскаржуваних в межах цієї справи постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про визнання розміру додаткових витрат виконавчого провадження, які були прийняті відповідачем 26.03.2020 в рамках виконавчого провадження №61647027.

Будь-яких інших доказів вчинення територіальними органами Державної виконавчої служби України примусового виконання спірних постанов відповідача про стягнення виконавчого збору та визнання розміру додаткових витрат виконавчого провадження матеріали справи не містять.

У зв`язку з цим, суд вважає, що твердження позивача про відкриття відповідачем виконавчих проваджень з виконання спірних постанов є виключно припущеннями, які не підтверджені жодними доказами, у зв`язку з чим не можуть вважатися обгрунтованими.

Отже, заява про забезпечення позову не містить переконливих доводів щодо існування на момент звернення з даною заявою очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам чи інтересам без вжиття заходів забезпечення позову.

Також, суд зауважує, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, за якими позивач вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано, у чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть позивачем при цьому понесені.

У зв`язку з цим, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-збутове підприємство "Нафтогаз-Продукт" про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі №320/4642/20 відмовити.

2. Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Дудін С.О.