Рішення № 91204088, 17.08.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 серпня 2020 року м. Ужгород№ 260/468/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Микуляк П.П.,

при секретарі Петрус К.І,

за участю:

позивача: ОСОБА_1 , представник - Бахтин В.В.,

відповідача: Буштинська селищна рада Тячівського району, представник - Попова Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Буштинської селищної ради Тячівського району про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину Рішення. Повний текст Рішення виготовлено та підписано 27 серпня 2020 року.

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Буштинської селищної ради Тячівського району, яким просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення №1535 тридцять восьмої сесії Буштинської селищної ради VII скликання "Про відмову у наданні у приватну власність або в оренду земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 " від 13 грудня 2019 року та зобов`язати Буштинську селищну раду на чергові сесії розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо надання у власніть або оренду земельної ділянки площею 0,9752 га (кадастровий номер 2124455300:02:003:0483), розташованої по АДРЕСА_1 ; стягнути судові витрати.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Рішенням 38 сесії Буштинської селищної ради VII скликання від 13 грудня 2019 року №1535 відмовлено у наданні у приватну власність або в оренду земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови площею 0,9752 (кадастровий номер 2124455300:02:003:0483), так як на вказану земельну ділянку надано дозвіл іншому користувачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється для ведення особистого селянського господарства з подальшою безоплатною передачею у приватну власність.

Відповідно до ч.7 ст.118 ЗК України підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Тобто у даному випадку, Буштинською селищною радою у оскаржуваному рішенні не наведено законних підстав для відмови у задоволенні заяви позивача, чітко визначених ч.7 ст.118 ЗК України.

Позивач вважає, що рішенням відповідача порушено вимоги нормативно-правових актів, якими урегульовано повноваження, порядок і спосіб прийняття рішень органом місцевого самоврядування щодо надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, та у зв`язку з цим порушено право позивача на землю.

Крім того позивач вказує, що на даній земельній ділянці розташоване належне йому майно - багаторічні насадження малини, відтак відповідачем не було враховано і цю обставину при наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки іншій особі, а дії щодо погодження чи затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки іншій особі без врахування вказаних вище обставин призвели до порушення прав заявника на володіння та користування належними позивачу саджанцями малини.

Додатково Позивачем зазначено, що земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 , (кадастровий номер 2124455300:02:003:0483) користується з 2015 року по теперішній час.

Представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого не визнає позовні вимоги, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, такими, що не підлягають до задоволення, у зв`язку з тим, що Рішенням 25 сесії VII скликання Буштинської селищної ради Тячівського району № 1074 від 14.09.2018 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» - надано дозвіл гр. ОСОБА_2 , мешканцю АДРЕСА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,9752 га в АДРЕСА_1 цільове призначення якої змінюється для ведення особистого селянського господарства з подальшою безоплатною передачею йому в приватну власність.

Вказане рішення прийнято у межах та спосіб визначений чинним законодавством, органом до компетенції якого віднесено прийняття відповідного виду рішення, є чинним та ніким не оскарженим.

Відповідач зазначає, що відносно земельної ділянки орієнтовною площею 0,952 га за адресою: АДРЕСА_1 було надано дозвіл іншій особі на розроблення проекту землеустрою, у зв`язку з чим, законні підстави для надання вказаної ділянки іншій особі відсутні.

В судовому засіданні представник позивача підтримав висунуті ним позовні вимоги та просив суд такі задовольнити в повному обсязі. Додатково наголосив, що предметом позову є саме оскарження рішення селищної ради.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову та просив суд в його задоволенні відмовити. Додатково повідомив суд, що земельна ділянка під час розгляду справи була відчужена. Просив закрити провадження у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Під час розгляду справи судом встановлено ряд обставин, так 30 червня 2009 року між Буштинською селищною радою та ПП ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки щодо земельної ділянки площею 1,3277 га (кадастровий номер земельної ділянки - 2124455300:02:003:0041) для підприємницької діяльності. Договір було укладено строком на 6 років.

В подальшому, у 2015 році позивачем із дозволу ОСОБА_3 на частині земельної ділянки позивачем було закладено багаторічні насадження - плантацію малини.

Додатково зазначене підтверджується довідкою від 25.12.2019р. про результати проведеної перевірки по матеріалах ЖЕО №7349 від 27.11.19 року та ЖЕО №7655 від 13.12.19р. складеною СП Тячівським ВП ГУНП у Закарпатській області, що саджанці малина позивачем на даній земельній ділянці були посаджена з дозволу та відома ОСОБА_3 в 2015 році.

У 2016 році гр. ОСОБА_3 звернувся до Буштинської селещної ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 1,3277 га в АДРЕСА_1 з подальшою безоплатною передачею йому у приватну власність для ведення особистого селянського господарства із зміною цільового призначення.

19 лютого 2016 року Рішенням №109 4 сесії Буштинської селищної ради VII скликання було дано дозвіл громадянину ОСОБА_3 , мешканцю АДРЕСА_3 , на розроблення з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 1,3277 га в АДРЕСА_1 з подальшою безоплатною передачею йому у приватну власність для ведення особистого селянського господарства із зміною цільового призначення.

Рішенням 4 сесії Буштинської селищної ради VII скликання від 19 лютого 2016 року №119 було вирішено розробити детальний план території частини АДРЕСА_1 у межах земельної ділянки по АДРЕСА_1 , відведеної для ведення особистого селянського господарства та зобов`язано гр. ОСОБА_3 здійснити фінансування робіт з розроблення детального плану території частини АДРЕСА_1 у межах земельної ділянки по АДРЕСА_1 , відведеної для ведення особистого селянського господарства за рахунок власних коштів.

03 серпня 2018 року вже мешканець смт. Буштино гр. ОСОБА_2 звертається до Буштинської селищної ради із заявою про надання дозволу на поділ земельної ділянки площею 1,3277 га (кадастровий номер 2124455300:02:003:0041,), яка на момент звернення не була його власністю та не перебувала в його користуванні, на дві ділянки: площею 0,9752 га та площею 0,3525 га. Того ж дня, ОСОБА_2 звертається до Буштинської селищної ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_4 , назва вулиці в подальшому була перекреслена та виправлена на АДРЕСА_1 площею 0,9752 га з метою безоплатної передачі її у власність.

08 серпня 2018 року до Буштинської селищної ради знов звернувся гр. ОСОБА_3 із заявою, якою саме гр. ОСОБА_3 відмовляється від земельної ділянки, яка йому не належить, на користь свого родича - гр. ОСОБА_2

14 вересня 2018 року Рішенням 25 сесії Буштинської селищної ради VII скликання №1075 було здійснено поділ земельної ділянки комунальної власності Буштинської селищної ради, яка розташована в АДРЕСА_1 площею 1,3277 га (кадастровий номер 2124455300:02:003:0041) на дві окремі земельні ділянки площею 0,9752 га та площею 0,3525 га.

14 вересня 2018 року Рішенням 25 сесії Буштинської селищної ради VII скликання №1074 було надано дозвіл гр. ОСОБА_2 , мешканцю смт. Буштино на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,9752 га в АДРЕСА_1 цільове призначення якої змінюється для ведення особистого селянського господарства з подальшою безоплатною передачею йому в приватну власність та зобов`язано гр. ОСОБА_2 замовити в суб`єкта господарювання, що є виконавцем робіт із землеустрою згідно із законом, виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,9752 га в АДРЕСА_1 д ля ведення особистого селянського господарства.

13 червня 2019 року позивач звернувся із заявою до Буштинської селищної рада про надання земельної ділянки за кадастровим номер 2124455300:02:003:0483, площею 0,9752 га, розташованої в АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, в приватну власність або оренду терміном на 15 років в зв`язку з тим, що він з 2015 року обробляє дану земельну ділянку і на ній ним висаджено саджанців малини.

13 грудня 2019 року під час сесії сесії Буштинської селищної ради VII скликання, відповідачеві - селищній раді було відомо про розташування майна позивача (саджанців малини) на земельній ділянці та факту користування земельною ділянкою земельною ділянкою позивачем з 2015р., про що додатково зазначено у виписці з протоколу сесії від 13.12.19р. (а.с. 9)

13 грудня 2019 року Рішення сесії Буштинської селищної ради VII скликання № 1535 відмовлено у наданні у приватну власність або в оренду земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , мешканцю АДРЕСА_5 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови площею 0,9752 (кадастровий номер 2124455300:02:003:0483), так як на вказану земельну ділянку надано дозвіл іншому користувачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється для ведення особистого селянського господарства з подальшою безоплатною передачею у приватну власність.

13 грудня 2019 року (того ж дня після відмови позивачу) Рішенням сесії VІІ скликання Буштинської селищної ради №1487 було передано гр. ОСОБА_2 безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,9752 (кадастровий номер 2124455300:02:003:0483) в АДРЕСА_1 , цільове призначення якої змінюється з ведення особистого селянського господарства на будівництво індивідуальних гаражів та було затверджено проект землеустрою щодо відведння земельної ділянки гр. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства.

Суд дослідивши матеріали справи та позовні вимоги чітко встановив, що в даному випадку позивач звернувся за захистом свого права передбаченого ст. 118 ЗК України щодо отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою для отримання земельної ділянки. І це право існує незалежно від того чи наявне/відсутнє майно на земельній ділянці.

Відтак суд зазначає, що у даній справі наявний публічно-правовий спір, який виник у зв`язку з виконанням відповідача публічно-владних управлінських функцій, а саме щодо відмови у надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. «а» та «б» ч.1 ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

За змістом ч.1 ст.19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно з ч.1 ст.122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Частинами 5 та 6 ст.118 Земельного кодексу України встановлено, що передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу.

Згідно із ч.8, 9 ст.118 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст.186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до ч.10 ст.118 Земельного кодексу України зазначено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Згідно ч.7 ст.118 Земельного Кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів ст.186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

Як вбачається із оскаржуваного Рішення № 1535 про відмову у наданні земельної ділянки у власність, підставою відмови у наданні ділянки є те, що на вказану земельну ділянку надано дозвіл іншому користувачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється для ведення особистого селянського господарства з подальшою безоплатною передачею у приватну власність.

На момент звернення позивача із заявою про надання земельної ділянки у власність або оренду площею 0,9752 га (кадастровий номер 2124455300:02:003:0483), зазначена земельна ділянка не перебувала у власності іншої особи та була у розпорядженні Буштинської селищної ради.

Відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення не було враховано того, що підставою для звернення позивача із заявою про надання земельної ділянки площею 0,9752 (кадастровий номер 2124455300:02:003:0483) у приватну власність або оренду стали такі факти як те, що позивач користується вищезгаданою земельною ділянкою з 2015 року по теперішній час, що на вказаній землі є багаторічні саджанці малини, посажені позивачем за згодою з попереднім землекористувачем та те, що в чинному законодавсті відсутня така підстава для відмови.

Аналогічна позиція, щодо того, що не може бути підставою відмови одній собі у наданні ділянки те, що на земельну ділянку надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою іншій особі викладена в Постановах колегіями суддів судової палати в адміністративних справах Верховного суду від 10.12.2013р. (справа №21-358а13), від 07.06.2016р. (справа №21-1391а16), від 27.03.2018р. (справа №463/3375/15 ВС/КАС).

Отже, суд вважає, що рішення Буштинської селищної ради №1535 від 13.12.2020 р. прийняте з порушенням норм Земельного кодексу України, та не може вважатися обґрунтованим, добросовісним і законним, оскільки належних мотивів та причин такої відмови передбаченою законом у вказаному рішенні органу місцевого самоврядування не наведено.

Щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

Предметом розгляду в справі є саме оскарження дій відповідача як суб`єкта владних повноважень щодо протиправної відмови в наданні у власність або оренду земельної ділянки. Позивач в своєму позові не порушує питання щодо визнання за ним права власності на земельну ділянку, а заявляє вимоги про визнання протиправною відмову суб`єкта владних повноважень, які перешкоджають йому в реалізації законодавчо закріпленого права на безоплатне отримання земельної ділянки у власність.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що виникнення спірних правовідносин обумовлено протиправними діями/бездіяльністю відповідача при вирішенні питання, яке в силу законодавчих приписів належить до його виключної компетенції, а тому законність таких дій/рішень (бездіяльності) органу місцевого самоврядування підлягає перевірці адміністративним судом.

Аналогічний висновок викладений в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 371/957/16-а.

За позовом ОСОБА_1 до Буштинської селищної ради та ОСОБА_2 про скасування рішень селищної ради, скасування державної реєстрації права власності щодо земельної ділянки судом відкрито провадження, а сама справа перебуває на розгляді у Тячівському районному суді Закарпатської області за №307/1988/20.

Крім того, з огляду на предмет позову суд при розгляді даної справи не досліджує ряд обставин, таких як правомірність поділу земельної длянки за заявою іншої особи, фінансування та розроблення детального плану фізичними особами, а не субєктом владних повноважень, наявність виправлень в назві вулиць внесених до заяв рукописним способом, послідовність в нумерації рішень, зміна цільового призначення з ведення селянського господарства на будівництво індивідуальних гаражів, визнання права власності на земельну ділянку чи його скасування та не дає оцінку договору купівлі -продажу.

Ухвалою суду від 26.02.2020р. (яка набрала законної сили) було заборонено Буштинській селищній раді та іншим особам приймати рішення про надання у власність, погодження чи затвердження проекту землеустрою щодо земельної ділянки площею 0,9752 за кадастровим номером 2124455300:02:003:0483 розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, суд вважає, що рішення Буштинської селищної ради від 13.12.2019 р. № 1535 в частині, яка стосується позивача, прийняте з порушенням норм та не може вважатися обґрунтованим, добросовісним і законним, оскільки належних мотивів та причин такої відмови у вказаному рішенні органу місцевого самоврядування не наведено.

На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Буштинської селищної ради Тячівського району про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення №1535 тридцять восьмої сесії Буштинської селищної ради VII скликання "Про відмову у наданні у приватну власність або в оренду земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 " від 13 грудня 2019 року.

Зобов`язати Буштинську селищну раду на чергові сесії розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо надання у власніть або оренду земельної ділянки площею 0,9752 га (кадастровий номер 2124455300:02:003:0483), розташованої по АДРЕСА_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Буштинської селищної ради Тячівського району (вул. Головна, буд. 91,смт. Буштино, Тячівський район, Закарпатська область, 90556, код ЄДРПОУ - 04349685) сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.П.Микуляк