Рішення № 91203713, 28.08.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2020 року Справа № 160/8378/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Тетяни Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Банк Форвард» про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

21.07.2020 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Тетяни Леонідівни (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Банк Форвард», в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати винесену відносно ОСОБА_1 14.11.2019 Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Тетяною Леонідівною постанову про відкриття виконавчого провадження № 60597747 при примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса № 2443, виданого 31.08.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумовою О.І.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправність спірної постанови приватного виконавця з огляду на відсутність підстав для прийняття до виконання виконавчого напису нотаріуса та відкриття виконавчого провадження у виконавчому окрузі м. Києва, адже боржник зареєстрований та проживає у м. Кривий Ріг. Відтак, на переконання позивача, відкриття виконавчого провадження відповідачем суперечить приписам частини другої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2020 відкрито провадження у справі № 160/8378/20 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву та витребувано від Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Тетяни Леонідівни належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 60597747.

30.07.2020 відповідачем надано до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що стягувачем було надано заяву про примусове виконання рішення із зазначенням місця знаходження майна боржника (грошових коштів), розташованого у м. Києві. Тобто позивач є власником рахунку та наявних на цьому рахунку грошових коштів, що підтверджується листом АТ «Банк Форвард». Порушення Закону України «Про виконавче провадження» відсутнє, оскільки майно боржника (грошові кошти) перебуває у м. Києві, а відповідно до ст. 24 цього Закону приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Враховуючи вищезазначене, дії приватного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 60597747 від 14.11.2019 відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про виконавче провадження», а позивачем не надано доказів щодо протиправності вищезазначеної постанови, що в свою чергу свідчить про безпідставність позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, з підстав невідповідності останньої вимогам ст. 160 КАС України.

На виконання вимог ухвали суду, 18.08.2020 позивачем були усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 21.08.2020 продовжено розгляд справи № 160/8378/20 та призначено судове засідання на 28.08.2020.

Позивач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, розгляд справи № 160/8378/20 просив здійснювати за його відсутності.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, заперечень щодо розгляду справи в порядку письмового провадження до суду не надійшло.

Згідно ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 31.08.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумовою О.І. вчинено виконавчий напис № 2443 про звернення стягнення з ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» 51 116,23 грн.

13.11.2019 Акціонерне товариство «Банк Форвард» звернулося до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Тетяни Леонідівни із заявою про примусове виконання рішення, в якій просило відкрити за місцем знаходження майна (грошових коштів) боржника виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумовою О.І. за № 2443 від 31.08.2019 року про стягнення заборгованості з боржника, яким є ОСОБА_1 у розмірі 51 116,23 грн.

На підставі вказаної заяви, 14.11.2019 Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Т.Л. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 60597747 з примусового виконання виконавчого напису № 2443 від 31.08.2019 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 51 1165,23 грн.

Не погодившись з винесеною приватним виконавцем постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 60597747 від 14.11.2019, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом приписів п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 4 частини другої статті 23 Закону № 1403-VІІІ передбачено, що в Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 6 статті 25 Закону № 1403-VІІІ виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Інформація про приватних виконавців виконавчого округу та реквізити їхніх офісів розміщуються у всіх судах та в органах державної виконавчої служби, розташованих у межах відповідного виконавчого округу. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 1404-VІІІ приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що Закон України «Про виконавче провадження» і Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому згідно зі ст. 25 Закону № 1403-VІІІ право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

При цьому, зі змісту наведеної норми частини другої статті 24 Закону № 1404-VIII слідує, що у разі якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у справі № 804/6996/17 від 08 квітня 2020 року.

Згідно ч. 4 ст. 24 Закону № 1404-VІІІ виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Частиною п`ятою статті 24 Закону № 1404-VІІІ визначено, що у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VІІІ).

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (ч. 3 ст. 26 Закону № 1404-VІІІ).

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (ч. 5 ст. 26 Закону №1404-VІІІ).

У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника (ч. 7 ст. 26 Закону №1404-VІІІ).

Згідно Єдиного реєстру приватних виконавців приватний виконавець Павелків (Вольф) Тетяна Леонідівна здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва.

Отже, місце проживання та місце роботи боржника не відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Павелків (Вольф) Тетяна Леонідівна здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, а виконавчий документ у виконавчому провадженні № 60597747 прийнято до виконання відповідачем не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи.

Тобто, відсутнє обґрунтування правомірності винесення постанови про відкриття виконавчого провадження у ВП № 60597747, та прийняття виконавчого документу не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, і не за місцезнаходженням його майна, грошових кошів, заробітної плати.

В оскаржуваній постанові від 14.11.2019 відсутні будь-які посилання про наявність у боржника іншого майна, місцезнаходження якого підпадає під виконавчий округ приватного виконавця.

Стосовно посилання відповідача на наявність рахунку позивачки у АТ «Банк Форвард», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту заяви АТ «Банк Форвард» про примусове виконання виконавчого напису № 2443 від 31.08.2019, стягувач, вказавши, що майно боржника ОСОБА_1 знаходиться на рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ «Банк Форвард», яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105, одночасно просив грошові кошти, стягнуті з боржника перерахувати на рахунок в цьому ж банку, зазначивши, що отримувачем є АТ «Банк Форвард».

Дійсно, відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Згідно ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) та безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Таким чином, у розумінні чинного законодавства майном є не рахунки, а грошові кошти, які можуть розміщатися на рахунку особи.

Проте, надані АТ «Банк Форвард» документи не підтверджують наявність коштів позивача на рахунку, який стягувач зазначив у заяві про примусове виконання виконавчого напису № 2443 від 31.08.2019. Тобто, на час винесення оскаржуваної постанови про відкриття ВП № 60597747 від 14.11.2019 у відповідача були відсутні докази, що у боржника, який зареєстрований та проживає у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, наявне майно у виконавчому окрузі міста Київ.

Доводи відповідача, що заявою АТ «Банк Форвард» про наявність у боржника рахунку, відкритому в АТ «Банк Форвард», тобто у самого стягувача, підтверджено місцезнаходження майна позивача у виконавчому окрузі міста Київ, суд вважає необґрунтованими, оскільки ця заява не містить відомостей про наявність на вказаному рахунку коштів. Наявність карткового рахунку у банку, місцезнаходження якого зареєстровано у м. Києві, не є належним доказом підтвердження місцезнаходження майна боржника, якщо відсутні відомості про наявність на вказаному рахунку коштів.

Крім того, відповідачем до суду не надано будь-яких інших доказів, які б підтвердили знаходження коштів позивача на вищевказаному рахунку.

Одночасно суд не приймає до уваги посилання відповідача на правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 10.09.2018 по справі № 905/3542/15, оскільки вказана постанова прийнята щодо інших правовідносин і в ній Верховним Судом надана оцінка правовідносинам щодо правомірності накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках боржника, а не щодо відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням карткового рахунку боржника за відсутністю доказів про наявність на цьому рахунку грошових коштів.

Щодо листа Міністерства юстиції України від 11.06.2018, то суд зазначає, що останній не має сили нормативного акту, отже, не може регулювати спірні правовідносини. Крім того, в листі зазначено, що приватний виконавець може приймати виконавчі документи за місцезнаходженням грошових коштів боржника, у тому числі коштів, які знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах.

Суд погоджується з таким роз`ясненням Міністерства юстиції України, проте, приймаючи оскаржувану постанову відповідачем не взято до уваги той факт, що для визначення місцезнаходження майна боржника важливим аспектом є саме наявність грошових коштів, а не рахунку боржника, що не є тотожним.

Натомість, як зазначалось вище, у матеріалах справи не міститься жодного підтвердження того чи є взагалі грошові кошти на картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ «Банк Форвард», оскільки із заяви, наданої стягувачем про примусове виконання рішення, цей факт встановити неможливо.

Суд вважає, що постанова від 14.11.2019 ВП № 60597747 про відкриття виконавчого провадження прийнята відповідачем з порушенням приписів Закону № 1404-VІІІ, оскільки приватним виконавцем виконавчий документ прийнято до виконання не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи (позивача).

Відтак, відповідачем відкрито виконавче провадження без належних повноважень, чим порушено ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач порушив правила територіальної діяльності приватних виконавців, оскільки, знаючи місце проживання позивача (боржника), що не належить до його виконавчого округу, прийняв виконавчий документ з іншого виконавчого округу.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.04.2020 у справі № 580/3311/19.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України, визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, оскільки оскаржувана постанова прийнята необґрунтовано, без врахування усіх обставин, що мають значення для її прийняття.

Вирішуючи питання щодо понесених судових витрат позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.1769504441.1 від 16.07.2020.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 287 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Тетяни Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Банк Форвард» про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати винесену відносно ОСОБА_1 14.11.2019 Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Тетяною Леонідівною постанову про відкриття виконавчого провадження № 60597747 при примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса № 2443, виданого 31.08.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумовою О.І.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Тетяни Леонідівни (02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, буд. 6, офіс 15) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн., сплаченого згідно квитанції № 0.0.1769504441.1 від 16.07.2020.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 272 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 287, 297 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Повний текст рішення суду складений 28 серпня 2020 року.

Суддя А. Ю. Рищенко