Ухвала суду № 91203590, 18.08.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

18 серпня 2020 року Справа № 199/3846/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., перевіривши матеріали адміністративної справи №199/3846/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

13 серпня 2020 р. на виконання ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 18.06.2020 р. у справі №199/3846/20 (2-а/199/101/20) на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду в порядку, визначеному ст. 29 Кодексу адміністративного судочинства України надійшла адміністративна справа №199/3846/20 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради із позовними вимогами щодо зобов`язання Дніпровської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо передачі у власність земельної ділянки АДРЕСА_1 з урахуванням того, що земельна ділянка має адресу будинок АДРЕСА_1 , та заяву про присвоєння адреси.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 серпня 2020 р. дана адміністративна справа розподілена судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Боженко Н.В.

Відповідно до частини 2 статті 30 Кодексу адміністративного судочинства України - адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.

Згідно із приписами статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Частиною 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у позовній заяві зазначаються, зокрема:

- зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Слід зауважити, що наведеній у позовній заяві виклад обставин та фактично заявлені ОСОБА_1 до суду позовні вимоги не дозволяють зрозуміти предмет даного спору.

Так, у позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що звертався декілька разів до відповідача із заявами (клопотаннями) щодо передачі у власність земельної ділянки № НОМЕР_1 та щодо видачі відповідачем розпорядження про присвоєння адреси будинку.

При цьому, ОСОБА_1 у позовній заяві стверджує, що отримані відмови відповідача про передачу земельної ділянки у власність і про присвоєння адреси будинку за результатами розгляду його звернень вважає протиправними.

При цьому, позивач зазначає, що вважає протиправним й лист Департаменту по роботі з активами Головного архітектурно-планувального управління Дніпровської міської ради №8/21-383 від 13.05.2019 р.

Одночасно з цим у прохальній частині ОСОБА_1 не заявляє позовних вимог щодо визнання протиправними дій (рішень) відповідача або іншого суб`єкта владних повноважень.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, здійснюється у спосіб, що не суперечить закону і забезпечує ефективність поновлення.

У відповідності до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Окремо слід зауважити, що заявленню до суду позовних вимог щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії мають передувати позовні вимоги щодо визнання протиправними дій (рішення), вчинення яких (винесення якого) зумовило звернення позивача до суду за захистом власних прав.

При цьому, слід наголосити, що вимоги позовної заяви повинні бути викладені чітко і зрозуміло, з урахуванням правил, встановлених процесуальним законодавством і узгоджуватись з наданими суду повноваженнями за наслідками розгляду справи, та мають бути спрямовані на захист конкретних прав, свобод та інтересів позивача з зазначенням способу їх захисту, який не допускає неоднозначного, довільного тлумачення змісту позовних вимог і дозволить суду максимально якісно здійснити правосуддя.

Водночас, у позовній заяві ОСОБА_1 заявляє позовні вимоги щодо зобов`язання Дніпровської міської ради повторно розглянути заяву позивача щодо передачі у власність земельної ділянки та заяву про присвоєння адреси, однак не конкретизує даних заяв (в т.ч. шляхом зазначення дати їх написання або дати їх подачі на розгляд відповідача).

Підсумовуючи вищенаведене, суд наголошує, що відповідні позовні вимоги не дають здійснити належний захист порушених прав позивача, у зв`язку з чим останньому варто уточнити зміст заявлених позовних вимог.

Пунктом 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено обов`язок суду з`ясувати чи подано позовну заяву у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно ч. 6. ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строки звернення до суду із адміністративним позовом.

Частинами 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Слід зазначити, що у позовній заяві ОСОБА_1 посилається на отримані ним відповіді на власні звернення (зокрема, листи за вих. №18/1708/03-09 від 05.08.2018 р., за вих. №9/25-11 (за твердженням позивача лист отримано - 16.01.2019 р.), "Про розгляд клопотання від 16.08.2018 вх. №36/4906", за вих. №7/21-1256 від 09.04.2019 р., за вих. №8/21-383 від 31.05.2019 р., за вих. №8/21-112 від 04.03.2020 р.), однак з огляду на те, що ОСОБА_1 не заявлено до суду позовних вимог щодо оскарження конкретних дій (зокрема, у вигляді відмови у вирішенні певного питання, що викладена в одному з вищенаведених листів) або рішень, а також враховуючи відсутність доказів отримання позивачем вищезазначених листів, суд не має змоги встановити коли саме позивач дізнався про порушення власних прав, та, як наслідок, встановити дату відліку визначеного статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України строку для звернення позивача до суду із даним позовом.

При цьому, суд зауважує, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Приписами статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено поняття "письмових доказів", якими, зокрема, є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Згідно з пунктом 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07 квітня 2003 року №55, копія документа засвідчується відміткою, що складається зі слів "Згідно з оригіналом", назвою посади, особистим підписом особи, яка засвідчує копію, її ініціалами та прізвищем, датою засвідчення копії.

Натомість, слід зазначити, що додані ОСОБА_1 до позовної заяви докази на підтвердження фактичних обставин справи не завірено належним чином.

Відповідно до частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Натомість, у матеріалів позову відсутній документ, який підтверджує сплату позивачем судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру.

Згідно ч. 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України - розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".

У відповідності до положень статті 3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством та перераховується у безготівковій або готівковій формі.

Так, згідно частини 1 статті 4 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" визначено, що у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року становить 2102, 00 грн.

Розміри ставок судового збору визначені у ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Згідно із приписами ст. 4 Закону України "Про судовий збір" - ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (тобто, з урахування положень ст. 7 Закону України "Про державний бюджет на 2020 рік" – 840, 80 грн.).

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" - у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Зі змісту прохальної частини позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру, у зв`язку з чим сума судового збору, що підлягає до сплати за подання такого позову становить 840, 80 грн.

При цьому, суд вважає за необхідне наголосити, що наявний у матеріалах справи №199/3846/20 документ про сплату судового збору (квитанція АТ КБ "Приватбанк" №0.0.1692631241.1 від 30.04.2020 р. на суму 840, 80 грн. підтверджує сплату судового збору за звернення до Амур-Нижньодніпровського районного суду із вищезазначеною позовною заявою, в той час як в ухвалі від 18.06.2020 р. у справі №199/3846/20 Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська встановив, що даний спір підсудний Дніпропетровському окружному адміністративному суду).

Отже, вищенаведена квитанція не є належним доказом підтвердження сплати ОСОБА_1 судового збору за звернення до адміністративного суду із позовною заявою немайнового характеру.

Поряд з цим, суд звертає увагу позивача, що останній наділений правом зміни позовних вимог та обрання способу захисту порушеного права. В такому випадку позивачу належить самостійно визначити суму судового збору згідно змісту позовних вимог, що заявлятимуться.

Вищенаведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам встановленим ст.ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, суд вважає за необхідне, дану позовну заяву залишити без руху із наданням строку для усунення недоліків, з врахуванням змін до процесуального законодавства.

Керуючись ст. ст. 29, 30, 35, 160, 161, 169, 171, 243, 248, 262, 264Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Прийняти до провадження справу № 199/3846/20.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Запропонувати позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали виконати вимоги, що в ній викладені та усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду:

1) позовної заяви, оформленої у відповідності до вимог, передбачених статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України із зазначенням у новій редакції позовної заяви з уточненням змісту позовних вимог та приведення їх у відповідність до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України;

2) примірників позовної заяви у новій редакції у відповідності до кількості учасників справи;

3) усіх належним чином завірених доказів на підтвердження фактичних обставин справи;

4) заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску (у разі підтвердження факту пропуску позивачем відповідного строку звернення);

5) документу про сплату позивачем судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру у відповідності до Закону України "Про судовий збір" у розмірі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) або в іншому розмірі у випадку зміни розміру позовних вимог у відповідності до положень Закону України "Про судовий збір" за наступними розрахунковими реквізитами для перерахування судового збору:

"Отримувач коштів: УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р./22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 37989253, банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) – 899998, рахунок отримувача - №UA238999980313131206084004008, код класифікації доходів бюджету - 22030001.

Призначення платежу: *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа)", або клопотання про звільнення (відстрочення, розстрочення) сплати судового збору з відповідними доказами на підтвердження скрутного матеріального становища (довідка органу доходів і зборів (податкового органу) про суми виплачених доходів та утриманих податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, довідка з пенсійного органу, тощо, з яких можна встановити суму всього доходу позивача за попередній календарний рік)".

Роз`яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали надіслати позивачу та особі, яка звернулась до суду із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями), згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко