Ухвала суду № 91203393, 28.08.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні адміністративного позову

м. Вінниця

28 серпня 2020 р. Справа № 120/4372/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправними дій та скасування звіту про оцінку майна

ВСТАНОВИВ:

26.08.2020 у Вінницький окружний адміністративний суд звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) із адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі – відповідач).

У позовній заяві позивач просить:

визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Паламарчука В.В. щодо звернення стягнення на нерухоме майно: нежитлове приміщення літ. «А» - торговий центр - ресторан, магазин промислової та продовольчої групи товарів, загальною площею 681,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Паламарчука В.В. щодо визначення ринкової вартості майна ОСОБА_1 нежитлового приміщення літ. «А» - торговий центр - ресторан, магазин промислової та продовольчої групи товарів, загальною площею 681,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , приміщення 153 на підставі Звіту про оцінку майна, проведеного Товариством з обмеженою відповідальність «Реноме-Груп» у виконавчому провадженні № 62330854 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору;

визнати протиправним та скасувати Звіт про оцінку майна від 27.07.2020 року, виконаний суб`єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Реноме-Груп» в рамках виконавчого провадження № 62330854 щодо визначення ринкової вартості майна: нежитлового приміщення літ. «А» - торговий центр - ресторан, магазин промислової та продовольчої групи товарів, загальною площею 681,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи позовну заяву позивач зазначив, що відповідач здійснює виконавче провадження № 62330854 за виконавчим документом - постановою про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору № 47071919 в розмірі 376631,75 грн.

Позивач вказав, що 10 серпня 2020 року на його адресу надійшло письмове повідомлення про те, що згідно звіту про незалежну оцінку належного йому на праві власності майна (нежитлового приміщення літ. «А» - торговий центр - ресторан, магазин промислової та продовольчої групи товарів, загальною площею 681,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3 ) на дату оцінки - 27 липня 2020 року без урахування податку на додану вартість майна складає 5352500 грн.

Позивач вважає, що дії відповідача щодо звернення стягнення на вказане нерухоме майно, дії щодо визначення ринкової вартості майна та звіт про оцінку майна від 27.07.2020 року є протиправними із таких підстав:

в супереч нормам статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ, експерт не був ознайомлений із постановою про його залучення;

з дня відкриття виконавчого провадження (12.06.2020) опис майна не проводився й Акт опису не оформлявся;

суб`єктом оціночної діяльності не проведено огляду майна під час виготовлення звіту про його вартість;

експерт вказав недостовірні дані щодо площі приміщень;

експерт абсолютно неправильно визначив вартість майна, занизивши його у декілька разів;

державним виконавцем не враховано, що у власності позивача (боржника у виконавчому провадженні відкритому з метою стягнення на користь держави виконавчого збору) є рухоме майно - автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER, 2007 року випуску, яке повинно бути першочерговим джерелом погашення боргу у виконавчому провадженні.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову у якій ОСОБА_1 просить: зупинити стягнення у виконавчому провадженні № 62330854 з примусового виконання виконавчого документа - постанови про стягнення виконавчого збору від 09.04.2015 року № 47071919 до набрання законної сили рішенням суду в цій справі.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову позивач зазначає, що відповідач має намір здійснити продаж майна, вартість якого в десятки разів перевищує суму за виконавчим документом ще й за наявності іншого майна, на яке можна звернути стягнення - автомобіля. За цих обставин ОСОБА_1 вважає доведеним, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення його порушених прав у випадку задоволення пред`явленого ним позову.

Крім того позивач зіслався на те, що у межах спору який виник між сторонами, є недопустимою ситуацію, при якій одночасно здійснюється судовий розгляд справи про оскарження звіту про оцінку майна та примусова реалізація майна за такою вартістю з відповідними негативними наслідками для позивача, які можуть мати місце. Натомість вжиття судом заходів забезпечення позову у спосіб зупинення стягнення на підставі виконавчого документа тимчасово унеможливить подальше вчинення виконавчих дій.

На думку позивача, запропоновані ним у заяві заходи забезпечення позову є співмірними та адекватними, оскільки забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа не скасовує постанову про стягнення виконавчого збору від 09.04.2015 року, не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі та зацікавлених осіб. Застосування заходів забезпечення позову у цій справі матиме наслідком лише відтермінування передачі майна на реалізацію, якщо за результатом розгляду справи по суті суд відмовить у задоволенні адміністративного позову. Водночас невжиття таких заходів може спричинити для позивача негативні наслідки щодо можливої втрати майна, у зв`язку з чим захист прав, свобод та інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду буде істотно ускладнений.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Беручи до уваги те, що матеріалів заяви достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Визначаючись щодо заяви про забезпечення позову, суд керується такими мотивами.

Встановлено, що 09.04.2015 Відділом примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області прийнято постанову про стягнення із позивача виконавчого збору у сумі 376631,75 коп. (залишок нестягнутої суми виконавчого збору становить 273721,77 грн).

11.06.2020 відповідачем прийнято постанову «Про закінчення виконавчого провадження» ВП № 47071919, а постанову про стягнення із позивача виконавчого збору у сумі 376631,75 коп. (залишок нестягнутої суми виконавчого збору становить 273721,77 грн) вирішено зареєструвати в автоматизованій системі виконавчих проваджень як виконавчий документ та постановою від 11.06.2020 відкрито виконавче провадження № 62330854 з метою її виконання та стягнення виконавчого збору.

Для того, щоб провести оцінку нерухомого майна позивача у виконавчому провадженні № 62330854, державним виконавцем прийнято постанову «Про призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні», якого зобов`язано провести оцінку майна позивача - нежитлового приміщення літ. «А» - торговий центр - ресторан, магазин промислової та продовольчої групи товарів, загальною площею 681,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , та надати державному виконавцю звіт про оцінку.

10.08.2020 на адресу позивача надійшло письмове повідомлення про те, що згідно звіту про незалежну оцінку належного йому на праві власності майна (нежитлового приміщення літ. «А» - торговий центр - ресторан, магазин промислової та продовольчої групи товарів, загальною площею 681,5 кв.м., розташованого за адресою: вул. Ватутіна, 52 м. Вінниця, приміщення 15) на дату оцінки - 27 липня 2020 року без урахування податку на додану вартість майна складає 5352500 грн.

Не погодившись із діями державного виконавця та вартістю майна зазначеною у звіті, позивач звернувся до суду із цим позовом та переслідує мету скасування звіту, а до набрання законної сили рішенням суду у цій справі, просить у порядку забезпечення позову зупинити стягнення за виконавчим документом, аби не допустити проведення торгів та реалізацію належного йому на праві власності майна.

Суд враховує, що інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150 -153 Кодексу адміністративного судочинства України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

За своєю правовою природою інститут забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися в суд, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом (правовий висновок викладено у п. 30 постанови Верховного Суду від 20.03.2019 року в справі № 826/14951/18).

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч. 2 ст. 150 КАС України).

Надаючи оцінку аргументам заяви про забезпечення позову щодо ймовірних наслідків для позивача, що зумовлені Звітом про оцінку майна від 27.07.2020 року, виконаного суб`єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Реноме-Груп», які на думку позивача полягатимуть у реалізації нерухомого майна, суд зазначає наступне.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний несприятливий вплив на учасників правовідносин у яких такі рішення прийняті або дії вчинені. Такі дії або рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не у кожному випадку є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі (такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18 та від 26.12.2019 у справі № 640/13245/19, від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18). В іншому разі, застосування заходів забезпечення адміністративного позову стане можливим у кожному спорі, де предметом оскарження є дії чи акти індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень.

Тому, у кожному випадку суд повинен надати оцінку характеру ймовірних наслідків рішення чи дій суб`єкта владних повноважень і лише у виняткових випадках за клопотанням позивача чи з власної ініціативи постановити ухвалу про забезпечення позову.

Щодо побоювань позивача пов`язаних із реалізацією належного йому на праві власності майна, оціненого на підставі оскаржуваного звіту про оцінку майна від 27.07.2020 року, то суд вважає їх передчасними із таких мотивів.

Правові відносини щодо реалізації арештованого майна врегульовані Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5 «Про затвердження Порядку реалізації арештованого майна».

Аналіз норм розділу ІІ Порядку від 29.09.2016 № 2831/5 дозволяє дійти висновку, що визначення вартості (оцінка) майна, є лише першим етапом у процедурі його реалізації. Після чого державний виконавець оформляє та подає заяву на реалізацію арештованого майна, така заява підлягає перевірці у встановлений строк, після перевірки заява передається організатору, організатор вчиняє дії з метою формування лота. Лише після формування лота розпочинається процедура підготовки та проведення електронних торгів.

Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку про безпідставність тверджень позивача, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, адже побоювання продажу майна під час розгляду цієї справи є передчасними. Відтак немає підстав стверджувати, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить ефективний захист прав позивача у разі ухвалення рішення на його користь.

Також суд враховує, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено, в тому числі, у спосіб зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 ст. 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В силу ч. 1-2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем (ч. 5 ст. 48 Закону від 2 червня 2016 року № 1404-VIII).

Згідно ч. 1 ст. 50 Закону від 2 червня 2016 року № 1404-VIII, звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

Аналізуючи зазначені вище норми ст. 48 та ст. 50 Закону від 2 червня 2016 року № 1404-VIII, суд зазначає, що джерелом погашення боргу позивача у виконавчому провадженні № 62330854 та стягнення із позивача виконавчого боргу може бути й інше майно, а не лише об`єкт нерухомості оцінку якого проведено відповідно до Звіту про оцінку майна від 27.07.2020 року. Наявність у позивача іншого рухомого майна визнається ним у позові, зокрема позивач зазначає, що є власником автомобіля MITSUBISHI OUTLANDER, 2007 року випуску.

Позивач (боржник у виконавчому провадженні) має право запропонувати державному виконавцю види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу, у тому числі повідомити як про наявність у нього рухомого майна так і про наявність у нього коштів у національній чи іноземній валютах, які можуть бути джерелом погашення боргу. Як наслідок, державний виконавець визначає черговість стягнення на кошти чи інше майно боржника, враховуючи при цьому норми ч. 1 ст. 50 Закону від 2 червня 2016 року № 1404-VIII, в силу яких, стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється як крайній захід.

Натомість забезпечення позову у бажаний для позивача спосіб (зупинення стягнення за виконавчим документом), згідно п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону від 2 червня 2016 року № 1404-VIII, матиме наслідком зупинення вчинення виконавчих дій в цілому. За такої ситуації державний виконавець буде позбавлений можливості вживати заходів для стягнення боргу не лише за рахунок нерухомого майна боржника, але й із інших джерел.

Тому, суд доходить висновку, що захід забезпечення позову буде неспівмірним із тими наслідками, до яких він призведе. При цьому суд враховує, що правомірність самої постанови про стягнення виконавчого збору від 09.04.2015 як і постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.06.2020 з метою стягнення виконавчого збору позивачем не оспорюється.

Також суд враховує, що основна мета подання позивачем заяви про забезпечення позову полягає у зупиненні (недопущенні) процедури примусового продажу майна позивача на електронних торгах. Про це позивач зазначає у заяві про забезпечення позову. Однак ним не враховано, що в силу ч. 6 ст. 151 КАС України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування).

Отже, бажані для позивача наслідки забезпечення позову ще й не узгоджуються із нормами ч. 6 ст. 151 КАС України, які не допускають застосування заходів забезпечення позову, які призведуть до зупинення торгів, чи інших конкурсних процедур, що проводяться від імені держави.

Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд доходить висновку, що подана заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з огляду на відсутність передбачених процесуальним законом підстав для забезпечення позову та неспівмірність заходів забезпечення позову про які просить позивач із наслідками їх застосування.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 9, 150, 151, 154, 243, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 120/4372/20-а відмовити.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили з моменту її підписання (ст. 256 КАС України).

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Богоніс Михайло Богданович