Рішення № 91203345, 25.08.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 серпня 2020 р. Справа № 120/1961/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Вінницького обласного військового комісаріату (вул. Данила Галицького, 31, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ - 08362793) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Вінницького обласного військового комісаріату (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що 18.03.2015 відповідно до Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" від 14.01.2015 за №15/2015 його було призвано до лав Збройних Сил України. ОСОБА_1 проходив військову службу у Вінницькому ОВК, а 05.04.2016 був демобілізований у запас. 26.02.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 05.04.2016.

Листом від 11.03.2020 відповідач відмовив у здійсненні нарахування та виплаті індексації, пославшись на відсутність фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України.

Вказану бездіяльність позивач вважає протиправною в зв`язку із чим звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 14.05.2020 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідно до положень ст. 262 КАС України. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

На виконання вимог ухвали суду та відповідно до положень ст. 162 КАС України, стороною відповідача подано до суду відзив щодо заявлених позовних вимог, з якого слідує, що відповідач заперечує щодо задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

Відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ № 1078 індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Однак, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення за №1078 величина індексу споживчих у січні 2016 становила - 100,9 %, у лютому 2016 року - 99,6%, у березні 2016 року - 101,0%. У зв`язку із тим, що підвищення порогу не відбулося в період оскаржуваних виплат, тобто не перевищувало бар`єр у 103%, відповідно права на індексацію у позивача не виникло.

Таким чином, у період з січня 2016 по день виключення із списків особового складу (05.04.2016) позивач не набув права на виплату індексації грошового забезпечення, через фактичну відсутність перевищення порогу індексації.

Крім того, на виконання вимог телеграми Міністра оборони України від 31.12.2015 №248/3/9/1/1150 щодо збільшення грошового забезпечення військовослужбовців, Департаментом фінансів Міністерства оборони України були доведені до військових частин (установ, організацій) роз`яснення від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2 згідно яких, у зв`язку із внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення №1078 індексацію грошового забезпечення військовослужбовців слід не нераховувати до окремого роз`яснення.

При цьому, відповідач вказує на пропуск шестимісячного строку звернення до суду з даним позовом, адже позивача звільнено 30.03.2016, виключено зі списків особового складу 05.04.2016 та відповідний розрахунок при звільнені проведений у квітні 2016. Отже, з квітня 2016 року позивач був обізнаний про невиплату індексації грошового забезпечення, втім до суду звернувся лише 08.05.2020.

18.06.2020 на адресу суду надійшла відповідь на відзив від позивача в якій останній виклав свої пояснення щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення, які полягають у наступному.

Індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв`язку із зростанням споживчих цін є обов`язковою для всіх роботодавців, незалежно від форм власності та виду юридичної особи. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктом 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Згідно з пунктом 5, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

По суті, місяць у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Водночас якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Постановою КМУ від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018, встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком №1 до Постанови №1294.

Підвищення тарифних ставок (окладів) після 01.01.2008 і до 31.03.2018, що є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації, не відбувалося.

Отже, на думку позивача, відповідач зобов`язаний виплатити йому індексацію з базовим місяцем "січень 2008 року", в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.

Стосовно пропуску строку звернення до адміністративного суду, позивач посилається на рішення КСУ від 15.10.2013 року у справі № 1-18/2013, в якому вказано, що в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Окрім наведеного позивач зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП, про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Проте у день звільнення відповідач не повідомив позивача про розмір належних до виплати сум у зв`язку із звільненням з військової служби. Такі відомості він отримав 04.02.2020 у вигляді довідки від №11/55/117 на свій запит від 24.01.2020, а тому строк не є пропущеним.

Ухвалою суду від 07.08.2020 витребувано з Вінницького обласного військового комісаріату та зобов`язано у строк до 12:00 год. 14.08.2020 надати суду: довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження служби з 18.03.2015 по 05.04.2016 (помісячно), із зазначенням в розрізі окремо розміру основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавку за вислугу років) та додаткових видів грошового забезпечення (надбавки премії, винагороди) та відомості щодо індексації грошового забезпечення позивача за спірний період (в разі наявності).

14.08.2020 на адресу суду від представника відповідача надійшла довідка про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження служби з 18.03.2015 по 05.04.2016 з відомостями щодо індексації грошового забезпечення позивача за спірний період від 13.08.2020 за №11/55/566.

Враховуючи, що інших заяв по суті та документів не надходило, визначений строк для їх подання закінчився, клопотань щодо продовження процесуального строку не надходило, відтак суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.

Дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 від 22.11.2016.

На підставі наказу командувача військ оперативного командування "Південь" від 30.03.2016 за №32 позивача звільнено з військової служби в запас відповідно до пп. "є" п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Наказом військового комісара Вінницького обласного військового комісаріату (по стройовій частині) капітана ОСОБА_1 , офіцера відділу комплектування та призову (підготовки до військової служби) Вінницького обласного військового комісаріату вирішено виключити із списків особового складу частини та усіх видів грошового забезпечення із 05.04.2016.

24.01.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання довідки грошового забезпечення з вказанням складу та сум грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 05.04.2016, та надати відомості, які ще виплати здійснювались на його картковий рахунок в розрізі дат та сум зарахування в 2016 календарному році.

Листом відповідача від 04.02.2020 №11/55/117 позивачу надано довідку про грошове забезпечення отримане у Вінницькому обласному військовому комісаріаті за період з 01.01.2016 по 05.04.2016.

26.02.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 05.04.2016.

Листом від 11.03.2020 №11/56/198 повідомлено позивача про відсутність підстав для нарахування та виплати суми індексації грошового забезпечення за вказаний період.

Отримавши відповідь про відмову у проведенні нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період військової служби, та дізнавшись про підстави такої відмови позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних мотивів.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 43 Конституції України гарантовано, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання праці військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх трудових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі Закон № 2011-XII).

Так, частинами першою-четвертою статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Абзацом другим частини третьої статті 9 Закону України № 2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначено Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; надалі Закон № 1282-ХІІ).

Зокрема, статтею 2 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статті 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка, а з 01.01.2016 - 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Водночас, положеннями статті 6 Закону № 1282-ХІІ визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

З приводу тверджень позивача, що індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка, то суд з цим не погоджується з огляду на таке.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1013 від 09.12.2015, яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015, якою істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення.

Так, в редакції Постанови № 1013 від 09.12.2015 пункт 5 Порядку № 1078 викладено у такій редакції:

"У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу…".

Таким чином, починаючи з 01.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець.

Відповідно до ст. 4 Закону № 1282-ХІІ в редакції статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 911-VIII від 24.12.2015, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відтак, твердження позивача, що індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка, є помилковими, та такими, що не відповідать нормам Закону.

Разом з тим, пунктом 2 Порядку № 1078 закріплено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Крім того, положеннями пункту 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Тобто, наявні підстави вважати, місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Згідно з наданої до суду довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження служби в період з січня 2016 року по березень 2016 року грошове забезпечення позивача збільшилось, шляхом підвищення у січні 2016 року. Так, у грудні 2015 року грошове забезпечення позивача становило 8509,11 грн, тоді як січні 2016 року - 10 911,70 грн.

Аналізом довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за січень місяць 2016 року в порівняні з груднем 2015 встановлено, що премія в січні 2016 становила 5407,50грн. в порівняні з груднем 2015 - 927,00грн, щомісячна додаткова грошова винагорода в січні 2016 становила 4630,95грн, в порівняні з груднем 2015 - 1942,65 грн.

Крім того, згідно офіційно опублікованого, Державною службою статистики України, індексу споживчих цін у період 2016 року величина індексу споживчих цін у спірний період не перевищувала поріг індексації в 101,0 відсоток, при встановленому 103 відсотка. Так, у січні 2016 - 100,9%, у лютому - 99,6%, у березні 2016 - 101%.

Відтак, бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 - відсутня, у зв`язку з чим вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 та, відповідно, похідна вимога про зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію - не підлягають задоволенню.

Визначаючись щодо спірного періоду з 01.04.2016 по 05.04.2016, суд вказує, що у даний період величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації в розмірі 103 відсотка, та становила 103,5%. Проте, згідно із довідкою про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 в березні 2016 року грошове забезпечення позивача складалось з: оклад за військовим званням становить 120,00 грн; посадовий оклад - 1030,00 грн, надбавка за вислугу років - 287,50 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань/за особливості проходження служби - 718,75 грн, премія - 4326,00 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода - 3982,05 грн, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень - 154,50 грн, що в сукупності становить 10 618,80 грн, а з квітня 2016 року забезпечення збільшилось та складало: оклад за військовим званням становить 140,00 грн; посадовий оклад - 1201,67 грн, надбавка за вислугу років - 335,42 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань/за особливості проходження служби - 838,54 грн, премія - 5047,00 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода - 4645,73 грн, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень - 180,25 грн, що в сукупності становить 12 388,61 грн. Отже у квітні місяці 2016 грошове забезпечення позивача, без урахування додаткових виплат, які не носять постійного характеру, збільшилось на 1 769,81 грн. в порівняні із березнем 2016. Таким чином, із наданих відповідачем доказів вбачається підвищення грошового забезпечення позивача у квітні 2016 року, більш аніж на 3% за попередній місяць, а саме березень 2016.

Відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення в період з 01.04.2016 по 05.04.2016 та зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію - також не підлягають задоволенню.

Стосовно доводів позивача про необхідність застосування базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 05.04.2016 "січень 2008 року", суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 постанови КМУ від 09.12.2015 року №1013 (в редакції чинній з 15.12.2015 року) "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.

Згідно з п. 6 даної Постанови № 1013 вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.12.2015. Відповідно до п. 2 Постанови №1013 були внесені зміни, серед іншого, і до Постанови КМ України №1078 від 17.07.2003.

Відповідно до п. 5 Постанови №1013 (в редакції, чинній з 15.12.2015), у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Згідно п. 102 Постанови №1013 (в редакції, чинній з 15.12.2015), для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

З аналізу наведених положень Постанови №1013 та Постанови №1078 суд доходить висновку, що після вжиття заходів, передбачених п.3 Постанови №1013 для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку №1078.

З огляду на вказане, суд відхиляє позицію позивача, щодо застосування місяця "січень 2008 року" як базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за спірний період.

Оцінюючи твердження відповідача щодо недотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд вважає такі безпідставними із наступних мотивів.

У Рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 року №8-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці"), Суд дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Відтак, на вимоги позивача із якими він звернувся у цій справі, строк звернення до суду не застосовується, а тому доводи відповідача про пропущення позивачем строку є безпідставні.

Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши аргументи відповідача на підтвердження правомірності своєї бездіяльності, суд доходить висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, а будь-яких інших судових витрат у справі не встановлено, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ); Вінницький обласний військовий комісаріат (вул. Данила Галицького, 31, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ - 08362793).

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна