Ухвала суду № 91201345, 26.08.2020, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 6/537/95/2020

Справа № 537/603/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2020 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі: головуючої судді Зоріної Д.О., при секретарі Яворській А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці подання приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимира Леонідовича про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника – фізичної особи за межі України, -

ВСТАНОВИВ:

Приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л. звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника – фізичної особи, ОСОБА_1 , за межі України, де просить суд ухвалити рішення, яким тимчасово обмежити ОСОБА_1 шляхом зборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов`язань; виконання ухвали покласти на Державну прикордонну службу України.

Необхідність тимчасового обмеження права виїзду за межі України приватний виконавець мотивував тим, що на його виконанні перебуває виконавче провадження №60938642 з примусового виконання виконавчого листа Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області №537/603/19 від 24 грудня 2019 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Кременчуцької міської ради боргу в сумі 507 229 грн. 09 коп.

В ході виконавчого провадження виконавцем встановлено наявність на праві власності у боржника земельної ділянки з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку та споруд, яку постановою приватного виконавця від 05 березня 2020 року було описано та арештовано. Також державним виконавцем встановлено, що боржник має відкриті поточні рахунки в банківських установах та карткові рахунки, на грошові кошти на яких було накладено арешт. Приватним виконавцем встановлено, що ОСОБА_1 отримував паспорт для виїзду за кордон, та перетинав державний кордон.

Приватний виконавець зазначає, що станом на дату звернення з поданням до суду боржником не вчинено будь – яких дій, спрямованих на виконання рішення суду всупереч того, що він обізнаний про наявність відкритого виконавчого провадження відносно нього, виконавцем неодноразово було направлено виклики та вимоги про обов`язкову явку на прийом до виконавця, постанови виконавця направлено на адресу боржника. Приватний виконавець зазначає, що боржник не вчиняє будь – яких дій, спрямованих на повне або часткове виконання судового рішення, у зв`язку із чим і вимушений звернутись до суду.

За змістом частини 4 статті 441 Цивільного процесуального кодексу України, ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

В судове засідання приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л. не з`явився, згідно змісту подання, просив суд розглянути останнє без його участі.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали подання, приходить до наступних висновків.

24 грудня 2019 року Крюківським районним судом міста Кременчука Полтавської області було видано виконавчий лист №537/603/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області збитки, заподіяні територіальній громаді міста Кременчука внаслідок порушення земельного законодавства, в розмірі 499 740 грн. 65 коп., а також судовий збір в розмірі 7 488 грн. 44 коп.

26 грудня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л. постановою ВП №60938642 відкрито виконавче провадження за вказаним вище виконавчим листом, та яка, згідно наданого супровідного листа, 26 грудня 2019 року був направлений на адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , а також винесено постанову про арешт майна боржника.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л. ВП №60938642 від 05 березня 2020 року описано та арештовано майно (кошти) боржника ОСОБА_1 у виді земельної ділянки загальною площею 0,23 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель, що знаходиться з адресою: АДРЕСА_2 , яка, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер інформаційної довідки 209468433, належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л. ВП №60938642 від 01 червня 2020 року арештовано кошти боржника, розміщені на банківських рахунках.

З матеріалів подання державного виконавця вбачається про здійснення останнім заходів щодо встановлення на праві власності у боржника ОСОБА_1 на праві власності іншого рухомого та нерухомого майна та доходів, що підтверджується: відповіддю на запит №84728064 від 12 серпня 2020 року; відповіддю на запит №84728063 від 12 серпня 2020 року; відповіддю на запит №84728057 від 12 серпня 2020 року; відповіддю №1064549989 від 12 серпня 2020 року; відповіддю №1064544913 від 12 серпня 2020 року; повідомлення ТСЦ 5342 за вих.№31/16-14-284 від 07 лютого 2020 року; повідомлення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку за вих.№10/01/1593 від 29 січня 2020 року; повідомлення Головного центру обробки інформації Державної прикордонної служби України від 28 січня 2020 року; Управлінням держпраці у Полтавській області за вих.№08-11/1530 від 14 лютого 2020 року; повідомленням ДП «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» за вих.№108/8-11 від 29 січня 2020 року; повідомлення Державної міграційної служби України в Полтавській області від 15 січня 2020 року; повідомленням Державної служби морського та річкового транспорту України (морська адміністрація) від 14 лютого 2020 року.

Згідно частини 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно із пунктом 19 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Частинами 1 та 3 статті 441 Цивільного процесуального кодексу України передбачена можливість вирішення судом питання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України як захід забезпечення виконання судового рішення, на строк до повного виконання такого судового рішення.

При цьому, згідно із частиною 4 статті 313 Цивільного кодексу України, фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» № 3857-XII від 21 січня 1994 року, громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в`їхати в Україну. На громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов`язки. За громадянами України зберігаються на її території майно, кошти,

цінні папери та інші цінності, що належать їм на праві приватної власності. Будь-яке обмеження їх громадянських, політичних, соціальних, економічних та інших прав не допускається.

Таким чином, ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), означає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків, у зв`язку з чим і здійснюється застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави дійти висновку, що суд має право встановити щодо боржника тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України лише за умови доведення та документального підтвердження факту ухилення боржника, який має паспорт, від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду чи іншого органу (посадової особи).

Приватним виконавцем в обґрунтування твердження ухилення боржника від явки до виконавця, надано до суду копію поштового конверту, направленого на адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , із відміткою «за закінченням терміну зберігання», а також копії рекомендованих поштових повідомлень із відміткою про вручення відправлень адресату.

Однак, зазначені вище докази суд не розцінює як доказ умисного ухилення боржника від виконання рішення суду.

З наданих приватним виконавцем документів, а саме: відповіддю на запит №84728064 від 12 серпня 2020 року; відповіддю на запит №84728063 від 12 серпня 2020 року; відповіддю на запит №84728057 від 12 серпня 2020 року; відповіддю №1064549989 від 12 серпня 2020 року; відповіддю №1064544913 від 12 серпня 2020 року; повідомлення ТСЦ 5342 за вих.№31/16-14-284 від 07 лютого 2020 року; повідомлення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку за вих.№10/01/1593 від 29 січня 2020 року; повідомлення Головного центру обробки інформації Державної прикордонної служби України від 28 січня 2020 року; Управлінням держпраці у Полтавській області за вих.№08-11/1530 від 14 лютого 2020 року; повідомленням ДП «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» за вих.№108/8-11 від 29 січня 2020 року; повідомлення Державної міграційної служби України в Полтавській області від 15 січня 2020 року; повідомленням Державної служби морського та річкового транспорту України (морська адміністрація) від 14 лютого 2020 року, вбачається лише факт відсутності можливості стягнення коштів в рахунок погашення боргу ОСОБА_1 та факт проведення виконавчих дій згідно із відкритим виконавчим провадженням.

З аналізу положень частин 1, 3 Цивільного процесуального кодексу України вбачається, що задоволення подання про тимчасове обмеження права виїзду за межі України можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

Відповідно до пункту 18 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.

Таким чином, зміст норм зазначеного Закону передбачає юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у пункті 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» № 3857-XII від 21 січня 1994 року та у пункті 18 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, означає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. Це є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання.

Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи своєю власну. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій, щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Згідно статті 313 ЦК України, фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Таке право віднесено до особистих немайнових прав фізичної особи, що забезпечують природне існування фізичної особи.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення. Наведене відповідає практиці Європейського суду з прав людини «Гочев проти Болгарії», «Напияло проти Хорватії», «Луордо проти Італії», справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини», «Рінер проти Болгарії», яка містить висновок, що навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань покладених на нього рішенням є оціночним поняттям.

Задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

У зв`язку із цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Окрім того, відповідно до роз`яснень Верховного Суду України, викладених в узагальненні «Про судову практику щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» від 01 лютого 2013 року, ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Однак, матеріали подання не свідчать, що ОСОБА_1 умисно ухилявся від виконання рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області.

Подання приватного виконавця містить лише посилання на наявність боргу на відсутність джерел доходу боржника, що позбавляє виконавця здійснити стягнення.

Приватним виконавцем надано до суду докази щодо наявності у боржника ОСОБА_1 паспорту для виїзду за кордон та здійснення ним поїздок з кордон, а саме повідомлення Державної міграційної служби України в Полтавській області за віх.№288 від 15 січня 2020 року.

Однак, суд вважає, що наявність лише самого зобов`язання (у даному випадку щодо сплати боргу) не є підставою щодо тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що наведені у поданні приватним виконавцем обставини та додані до нього документи не можуть бути в даному випадку визнані такими, що свідчать про умисне ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання судового рішення, а також необхідність у встановленні саме такого заходу примусового виконання судового рішення, а тому правові підстави для встановлення щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відсутні, відтак подання є безпідставним та необґрунтованим, у зв`язку із чим задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 12, 260, 441 Цивільного процесуального кодексу України, Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» № 3857-XII від 21 січня 1994 року, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимира Леонідовича (адреса: 39600, Полтавська область, місто Кременчук, вулиця Академіка Маслова, будинок 15/4, кабінет 1) про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника – фізичної особи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) за межі України – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя: Д. О. Зоріна

Повний текст ухвали суду виготовлено 28 серпня 2020 року.