Рішення № 91201017, 19.08.2020, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №553/1732/19

Провадження № 2/552/145/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.08.2020 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Кузіної Ж.В.

секретаря судового засідання Павленко Л.М.

за участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Шкляр Юрій Володимирович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий Олексій Сергійович про визнання заповіту недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , яка є матір`ю сторін. Після смерті матері відкрилась спадщина, а саме на кв. АДРЕСА_1 . Сторони звернулися з заявою про прийняття спадщини. Позивачу стало відомо, що ОСОБА_4 08 липня 2014 року склала заповіт, яким заповідала належну їй квартиру відповідачу. Спадкодавець мала онкологічне захворювання, проходила відповідне лікування. Позивач постійно проживав з матір`ю, надавав їй як матеріальну так і фізичну допомогу. Спірна квартира була приватизована на трьох осіб: позивача, відповідача та ОСОБА_4 . У 2011 році позивач з матір`ю подарували свої частки квартири відповідачу. 08.07.2014 року відповідач подарувала цю ж квартиру матері та в цей же день, після договору дарування, мати склала заповіт, яким заповідала дану квартиру відповідачу. Вважає, що ОСОБА_4 не мала наміру заповідати дану квартиру відповідачу. Почерк та підпис у заповіті також не відповідає почерку та підпису матері, тому заповіт складений з порушенням норм цивільного законодавства України. Мати висловлювала бажання залишити квартиру позивачу.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 07 серпня 2019 року відкрито провадження по справі, розпочато підготовче провадження, витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малого О.С. копії матеріалів на підставі яких відкрита спадкова справа після смерті ОСОБА_4 та з КП «Полтавський обласний психоневрологічний диспансер Полтавської обласної ради» інформацію щодо перебування на обліку ОСОБА_4 .

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 15 жовтня 2019 року справу надіслано до Київського апеляційного суду для визначення підсудності.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року ухвала Ленінського районного суду м. Полтави від 15 жовтня 2019 року скасовано, справу направлено до Київського районного суду м. Полтави за встановленою підсудністю.

22 листопада 2019 року ухвалою Київського районного суду м. Полтави справу прийнято до провадження та відкрито загальне позовне провадження.

27 січня 2020 року ухвалою Київського районного суду м. Полтави закрито підготовче провадження по справі, призначено судово-почеркознавчу експертизу, витребувано у приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Шкляр Юрія

Володимировича оригінал заповіту від 08.07.2014 року складений ОСОБА_4 .

03 липня 2020 року ухвалою Київського районного суду м. Полтави поновлено провадження по справі.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Вважає, що оспорюваний заповіт підписаний без наміру та волевиявлення ОСОБА_4 , почерку у заповіті не належить його померлій матері. За час життя у ОСОБА_4 з позивачем склалися довірчі стосунки, мати постійно висловлювала намір заповісти своє майно позивачу та жодного разу не згадувала про те, що заповідала своє майно відповідачу.

Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав за їх безпідставністю та необґрунтованістю. Позивачем не надано жодного належного доказу, а тому просив відмовити у задоволенні позову.

Третя особа приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Шкляр Ю.В. у судовому засіданні, яке мало місце 10 серпня 2020 року пояснив, що ОСОБА_4 при посвідченні заповіту розуміла значення своїх дій. Вона уголос прочитала заповіт та власно ручно розписалася в ньому. У цей день, перед посвідченням заповіту , був посвідчений договір дарування даної квартири ОСОБА_3 - ОСОБА_4 . Ніяких сумнів у нотаріуса, що ОСОБА_4 не розуміє значення своїх дій чи помиляється у їх вчиненні не було. Позовні вимоги є безпідставними.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий О.С. у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення не надходило.

Суд, заслухавши пояснення сторін, третьої особи Шкляр Ю.В. , свідків, дослідивши докази по справі, дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_1 є сином, а ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_4 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на кв. АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 08 липня 2014 року, який посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Шкляр Ю.В.

08 липня 2014 року ОСОБА_4 склала заповіт, який посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Шкляр Ю.В. та яким заповідала належну їй на праві особистої власності квартиру АДРЕСА_1 повністю доньці - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заповіт зареєстровано в реєстрі за № 25 ( а.с.14) .

Позивач зареєстрований у спірній квартирі з 23 липня 2015 року, що підтверджується довідкою КП «ЖЕО№ 2» ( а.с.7).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла ( а.с.6).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Сторони в установлений строк звернулись з заявами про прийняття спадщини. Спадкова справа № 6/2019 від 16 травня 2019 року заведена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С.

Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно положень ст.202 ЦК України заповіт є одностороннім правочином, а тому він повинен відповідати загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

За змістом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Вимоги щодо форми та змісту заповіту встановлені ст. 1247 ЦК України. Так, цією нормою Кодексу визначено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4. ст. 207 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що оспорюваний заповіт від 08.07.2014 року, який підписаний заповідачем ОСОБА_4 , складений у письмовій формі, із зазначенням місця та часу йогоскладення, особисто підписаний заповідачем та посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Шкляр Ю.В., що відповідає вимогам ст. 1247 ЦК України.

Позивач як на підставу для задоволення позовних вимог посилається на той факт, що текст у заповіті «Текст этого завещания мною прочитан вслух и подписан собственноручно», а також підпис ОСОБА_4 не відповідає її почерку.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ч.3,4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Звертаючись з даним позовом, позивачем не надано належних та достовірних доказів того факту, що оспорюванитй заповіт підписаний не його матір`ю ОСОБА_4 , а іншою особою.

Ухвалою суду від 27 січня 2020 року задоволено клопотання позивача та призначалась судово-почеркознавча експертиза стосовно належності ОСОБА_4 підпису та рукописного тексту в заповіті від 08 липня 2014 року, який посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Шкляр Ю.В

10.08.2020 року позивач ОСОБА_1 надав суду заяву про відмову від проведення судово-почеркознавчої експертизи.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України визначено , що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, позивачем всупереч вимогам ч.1 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України не надано доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.

Також суду не надано жодного доказу, що оспорюваний правочин вчинений ОСОБА_4 без відповідного її волевиявлення.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 суду пояснили, що стан здоров`я ОСОБА_8 у 2018 році погіршився, мали місце випадки, що в зв`язку зі станом здоров`я вона заговорювалась. Зі слів ОСОБА_9 відомо, що вона мала намір переписати квартиру на сина. У 2014 році стан здоров`я ОСОБА_4 був нормальний.

Оцінивши в сукупності зібрані по справі наведені докази, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні належними та допустимими доказами не довів підстави для визнання недійсним укладеного 08.07.2014 року ОСОБА_4 на користь відповідача ОСОБА_3 заповіту.

Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

В той же час, жодної з передбачених статтею 1257 ЦК України обставин, в ході судового розгляду не встановлено. При цьому заповіт по формі та змісту відповідає вимогам чинного законодавства, а його зміст не викликає сумніву щодо дійсного волевиявлення заповідача.

Враховуючи викладене, виходячи з того, що стороною позивача не надано суду доказів того, що вчинений спадкодавцем заповіт суперечить ЦК України чи іншим актам цивільного законодавства та не доведено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало її волі, що заповідач не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, тобто обставин, з якими закон пов`язує визнання заповіту недійсними, суд дійшов до висновку, що заповіт складений ОСОБА_4 08.07.2014 року на користь ОСОБА_3 з її наміру та підписаний з волевиявлення заповідача, що відповідає вимогам ст. 1247 ЦК України.

Відповідно до норм ст. 141 ЦПК України та приймаючи до уваги, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, тому судовий збір сплачений позивачем при зверненні до суду не підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 76- 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Треті особи: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Шкляр Юрій Володимирович, місце знаходження м. Полтава, вул.. Чураївни,1/1

приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий Олексій Сергійович, місце знаходження м. Київ, вул. Сагайдачного, 35

Головуючий Ж.В.Кузіна

Повний текст судового рішення виготовлений 28 серпня 2020 року