Ухвала суду № 91200423, 18.08.2020, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/475/2020

Справа № 428/2744/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2020 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді: Комплєктової Т.О.,

за участі секретаря: Кожем`яки А.В.,

прокурора: Гайовича П.І.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

представника потерпілого Шевченка Д.В.,

захисника: Оковітова Р.В.,

обвинуваченого: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Сєвєродонецька, клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, клопотання захисника про зміну запобіжного заходу, подані в рамках кримінального провадження, у відношенні:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кадіївка Луганської області, українця, громадянина України, без місця реєстрації, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Сєвєродонецького міського суду перебуває кримінальне провадження, у відношенні ОСОБА_2 обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

В судовому засіданні прокурор Гайович П.І. звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою у відношенні ОСОБА_2 , в обґрунтування якого посилається на те, що в ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, які є підставою для продовження ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання. Так, про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, свідчить тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вагомість доказів. Крім того, ОСОБА_2 зареєстрований у м. Кадіївка Луганської області, яке на даний час є тимчасово непідконтрольною українській владі територією, а тому з метою уникнення відповідальності може виїхати до місця своєї реєстрації. Також, обвинувачений ОСОБА_2 не працює, не має постійного джерела доходу. Крім того, про наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, свідчить той факт, що ОСОБА_2 будучі особою, раніше судимою за вчинення злочину проти власності, маючи не зняту і непогашену судимість, на шлях виправлення не став та обвинувачується у вчиненні умисного корисливого злочину. На підставі викладеного, прокурор просить продовжити у відношенні обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні вважав за можливе обрати обвинуваченому більш м`який запобіжний захід та додатково пояснив, що жодних претензій до обвинуваченого він не має, вважав за необхідне обрати обвинуваченому більш м`який запобіжний захід, оскільки вони примирилися з останнім. Жодного тиску обвинувачений на нього не чинив.

Представник потерпілого Шевченко Д.В. в судовому засіданні підтримав думку потерпілого, та вважав за можливе обрати обвинуваченому більш м`який запобіжний захід.

Захисник Оковітов Р.В. заперечував проти задоволення клопотання прокурора та пояснив, що обвинувачений тривалий час перебуває під вартою та зазначені прокурором ризики зменшилися. Обвинувачений має постійне місце проживання, також має на утриманні неповнолітніх дітей, тобто має міцні соціальні зв`язки. Крім того, обвинувачений не має можливості переховуватися, оскільки його документи залишилися на тимчасово непідконтрольній території. Наразі строк договору оренди квартири від 03.11.2019 року, в якій мешкає родина обвинуваченого, закінчився, але він був переукладений, проте копія нового договору на даний час в його розпорядженні відсутня.

Крім того, захисник Оковітов Р.В. заявив клопотання про зміну запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 з тримання під вартою на більш м`який, оскільки вважає, що подальше тримання під вартою обвинуваченого є необґрунтованим.

Обвинувачений ОСОБА_2 заперечував проти задоволення клопотання прокурора та підтримав клопотання захисника.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання захисника Оковітова Р.В., просив відмовити в його задоволенні та пояснив, що лише подальше тримання обвинуваченого під вартою може забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Розглянувши подані клопотання та заслухавши доводи сторін, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10.03.2020 року до обвинуваченого ОСОБА_2 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який було продовжено ухвалами Сєвєродонецького суду на строку по 23.08.2020 року.

Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Вирішуючи заявлені клопотання суд зазначає, що згідно ст.183КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Згідно з положеннями ст. 331 КПК України, під час судового розгляду, суд за клопотанням сторони обвинувачення має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід, щодо обвинуваченого. При цьому вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Також суд зазначає, що відповідно до ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

При визначенні строку тримання під вартою в очікуванні суду відповідно до статті 5 §3 Конвенції, період, який слід враховувати, починається в день затримання звинуваченого і закінчується в день винесення вироку, навіть, якщо його винесено тільки судом першої інстанції (§23-24 Калашніков проти Росії).

Виходячи з загальних принципів Конвенції судовим органам не надається вибору між тим, щоб «притягнути звинуваченого до суду у розумний строк або дарувати йому тимчасове звільнення до суду». До засудження звинувачений повинен вважатися невинним, і мета такого положення полягає перед усім у забезпеченні «умовного звільнення», якщо продовження його затримання більше не є обґрунтованим. Збереження обґрунтованої підозри у тому, що заарештована особа вчинила злочин, є обов`язковою умовою законності продовження тримання під вартою, але з перебігом певного часу цього недостатньо і суд має встановити, чи продовжували інші підстави, наведені судовими органами, виправдовувати позбавлення волі. Якщо ці підстави були «доречними» та «достатніми», суд має також з`ясувати, чи виявили компетентні національні органи «особливу ретельність» у провадженні справи». Таким чином, національні суди зобов`язані переглядати правомірність попереднього ув`язнення осіб, які чекають суду, з метою забезпечення їх звільнення, коли обставини більше не виправдовують продовження тримання під вартою. Питання розумності терміну тримання під вартою не може бути оцінено абстрактно, але повинне оцінюватися в кожному випадку відповідно до його особливостей, бо немає встановлених строків, застосованих до кожної справи (Маккей проти Сполученого Королівства). Обґрунтованість будь-якого строку тримання під вартою, яким би коротким він не був, має бути переконливо доведена владою (Ідалов проти Росії §140)

При цьому, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, якщо спочатку тяжкість злочину та підозра, що особа може втекти чи зашкодити слідству, можуть бути достатніми підставами для обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, то чим довше відповідна особа знаходиться під вартою, тим більш вагомими і конкретними мають бути підстави для продовження цього заходу, про що має бути зазначено в судовому рішенні.

Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання під вартою, відповідні посадові особи зобов`язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на «розгляд судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження», а й передбачає, що «звільнення може бути обумовлено гарантіями з`явитися на судове засідання» (пункти 37, 38).

У контексті вказаних вище стандартів Європейського суду з прав людини та з огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_2 тривалий час перебуває під вартою, доводи сторони обвинувачення про те, що лише подальше тримання обвинуваченого під вартою може забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст.177КПК України не можна вважати належно обґрунтованими, оскільки з огляду на рішення Європейського суду вагомість наявних доказів може бути важливим фактором, що свідчить про наявність в минулому і зараз серйозних ознак вини, само по собі не може служити виправданням тривалого тримання під вартою (Дереджі проти Туреччини §38), а наявність серйозних підозр щодо участі у вчиненні тяжкого правопорушення та перспективу про значну міру покарання самі по собі не можуть бути виправданням тривалого попереднього ув`язнення (правова позиція в рішенні ЄСПЛ у справі «Адам`як проти Польщі».

Разом з тим, судом встановлено, що обвинувачений має постійне місце проживання та реєстрації, соціальні зв`язки, зокрема, одружений, має на утриманні трьох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ., ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в свідоцтві про народження якого батьком зазначено обвинуваченого.

За таких обставин у межах даного провадження слід дослідити можливість застосування стосовно ОСОБА_6 альтернативних запобіжних заходів.

Судом встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів. При цьому, суд також приймає до уваги думку потерпілого, який примирився з обвинуваченим, йому відшкодовано завдані збитки, він не має до обвинуваченого жодних претензій та не заперечує щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м`який.

Крім того, суд вважає доведеним стороною обвинувачення ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, можливості переховування від суду з огляду на тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Також, про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить той факт, що ОСОБА_2 будучі раніше судимим за вчинення умисних корисливих злочинів, судимість за які не погашена і не знята, знову обвинувачується у вчиненні умисного злочину.

Разом з тим, суд приймає до уваги, що обвинувачений ОСОБА_2 не має зареєстрованого місця проживання, а строк договору оренди житла від 03.11.2019 року на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в якій на даний час мешкає родина обвинуваченого, закінчився, а тому суд вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у даному випадку є недоцільним, особисту поруку не можна застосувати через відсутність поручителів, а тому, на думку суду, єдиним достатнім запобіжним заходом, який забезпечить виконання ОСОБА_2 покладених на нього процесуальних обов`язків, є особисте зобов`язання. Також, суд вважає доцільним покласти на обвинуваченого, згідно ч.5 ст.194КПК України наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду, який здійснює судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням його у вчиненні злочинів, прокурора, який підтримує публічне обвинувачення у цьому кримінальному провадженні, за першою вимогою; не відлучатися із м. Сєвєродонецька Луганської області без дозволу прокурора або суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

На підставі викладеного, керуючись статтями 177, 178, 197, 331, 369, 372 КПК України, суд, -.

У Х В А Л ИВ:

У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 - відмовити.

Клопотання захисника Оковітова Р.В. про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України - задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінити на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України, у зв`язку з необхідністю здійснення контролю за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_7 , покласти на нього наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду, який здійснює судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням його у вчиненні злочинів, прокурора, який підтримує публічне обвинувачення у цьому кримінальному провадженні, за першою вимогою;

- не відлучатися із м. Сєвєродонецька Луганської області без дозволу прокурора або суду.

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Звільнити ОСОБА_2 з - під варти в залі суду негайно.

Роз`яснити обвинуваченому, що в разі не виконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладене грошове стягнення в розмірі 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Копію ухвали вручити обвинуваченому та прокурору для здійснення контролю за виконанням особистого зобов`язання.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена протягом семи днів з моменту її оголошеня до Луганського апеляційного суду .

Суддя Т. О. Комплєктова