Рішення № 91198709, 26.05.2020, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/12843/19

Провадження № 2/369/1212/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

26.05.2020 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Одинцов О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), третя особа акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк" про зняття арешту з майна,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2019 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що на виконання рішення суду був виданий виконавчий лист про стягнення заборгованості та відкрито виконавче провадження. Постановою державного виконавця на його майно накладено арешт. У рамках виконавчого провадження було здійснено опис та арешт належного йому автомобіля. Вказав, що ухвалою суду виконавчий лист про стягнення з нього заборгованості визнано таким, що не підлягає виконанню, тому виконавче провадження щодо нього було закінчено, але накладений арешт з майна не був знятий. На його заяву про зняття арештів, отримав листа, в якому повідомлено про неможливість задоволення його вимоги через закінчення строків зберігання даного виконавчого провадження, тому вирішити питання про зняття арешту з його майна в державного виконавця повноваження відсутні. Вказав, що накладення арешту на його майно наданий час є незаконним та порушує його права як власника на вільне розпорядження своїм майном. У позасудовому порядку вирішити дане питання не має можливості.

Просив суд звільнити з-під арешту все рухоме майно, належне на праві власності ОСОБА_1 , накладений постановою про арешт майна та заборону його відчуження від 09 вересня 2013 року в рамках виконавчого провадження №38079136 Відділу Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області, реєстраційний номер обтяження 13913552 від 20 вересня 2013 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив суд задоволити позов та скасувати наявні арешти

У судове засідання представник Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), третя особа акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк" не з`явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомлені, відзив на позов суду не подавали. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наведених нижче підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 03 лютого 2012 року позов Публічного акціонерної о товариства Комерційний банк «Приватбанк`до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 . ОСОБА_4 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мехмашкомплект», про стягнення суми заборгованості та звернення стягнення на предмет застави - задоволено частково.

Стягннено солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № Д 07-02-65 МК від 13.04.2007 року на загальну суму 12579,95 доларів США. що за курсом НБУ станом на 06.06.2011 року становить 100306 (сто тисяч триста шість) гривень 24 копійки.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № Д 07-02-65 МК від 13.04.2007 року в сумі 12579,95 доларів США, що за курсом НБУ станом на 06.06.2011 року становить 100306 (сто тисяч триста шість) гривень 24 копійки, звернуто стягнення на предмет застави згідно договору застави автотранспорту від 13.04.2007 року, а саме на автомобіль марки Merсedes-benz, модель Е 420, 1995 року випуску, тип ТЗ-легковпй седан, колір - зелений, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . зареєстрований УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 02.03.2007 року, що належить на праві власності ОСОБА_2 , шляхом реалізації предмета застави в порядку визначеному Законом України «Про заставу».

З Інформації з виконавчого провадження 38079136 вбачається, що на виконання рішення суду був виданий виконавчий лист, який пред`явлено до примусового виконання до Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ). Постановою державного виконавця від 13 травня 2013 року відкрито виконавче провадження та постановою від 09 вересня 2013 року накладено арешт на майно боржника ОСОБА_3 .

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 25 лютого 2014 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - задоволено. Визнано виконавчий лист, виданий Дніпровським районним судом міста Києва 03.10.2012 року про стягнення солідарно на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № Д 07-02-65 МК від 13.04.2007 року на загальну суму 12 579,95 доларів США, що за курсом НБУ станом на 06.06.2011 року становить 100 306,24 грн., таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з ОСОБА_1 (виконавче провадження № 38079136).

Постановою державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 14 січня 2014 року виконавче провадження 38079136 виконавче провадження закінчено на підставі п.4 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» (скасування рішення, яке підлягало виконанню).

Із Інформації з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №57717472 від 03 грудня 2018 року вбачається, що на майно позивача накладено арешт на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, 38079136, 09 вересня 2013.

Рекомендованим листом ОСОБА_3 направив до Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) заяву про зняття арешту.

Матеріали справи не містять відповіді відповідача на дану заяву, не надано будь-яких пояснень і до суду Києво-Святошинським районним відділом Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч.З ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до ч. 1 ст. 316, ст. 317 Цивільного кодексу України правом власності є на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та своїм майном.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ч. ч. 1,2 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 4 та 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закону) визначено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Пунктом 9.9. Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 25.12.2008 № 2274/5, визначено, що СТРОК зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить три роки.

Встановлено, що виконавче провадження № 38079136 року завершене 14 січня 2014 року, знищено за спливом строку зберігання, а тому жодних правових та технічних можливостей у органу, який наклав арешт - Києво-Святошинський районний відділ Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) - зняти його немає.

На час звернення з заявою до суду за наявності арешту (обтяжень) накладеного на майно ОСОБА_1 , порушується право власності Позивача, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, а тому право Позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом зняття арешту з майна.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналась 17.07.1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо нього будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Також, Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Тобто, наявність арешту на майно за відсутності правових підстав для цього порушує право власності Позивача, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном та власний розсуд. У матеріалах справи відсутні докази про те, що на даний час існує потреба в арешті вищезазначеного майна.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст. 57-64, 208-223 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), третя особа акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк" про зняття арешту з майна задоволити.

Звільнити з-під арешту все рухоме майно, належне на праві власності ОСОБА_1 , накладений постановою про арешт майна та заборону його відчуження від 09 вересня 2013 року в рамках виконавчого провадження №38079136 Відділу Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області, реєстраційний номер обтяження 13913552 від 20 вересня 2013 року.

Заочне рішення може бути переглянуто Києво-Святошинським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений 03 червня 2020 року.

Суддя