Ухвала суду № 91196529, 28.08.2020, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/5846/18

Провадження № 2-во/946/124/20

УХВАЛА

28 серпня 2020 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді – Присакар О.Я.,

за участю секретаря судового засідання – Аубекерової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла заяву представника позивача ОСОБА_1 про виправлення описки в рішенні суду по цивільній справі № 500/5846/18 за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, –

ВСТАНОВИВ :

14 лютого 2019 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області було винесене рішення по цивільній справі № 500/5846/18 за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради Одеської області про визнання права власності на спадкове майно.

25.08.2020 року до суду надійшла заява від представника позивача ОСОБА_1 про виправлення допущеної у судовому рішенні описки, в якій він просить виправити описку, допущену в резолютивній частині рішення Ізмаїльського міськрайонного суду від 14 лютого 2019 року, ухваленого у справі №500/5846/18 за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради Одеської області про визнання права власності на спадкове майно виклавши абзац другий резолютивної частини рішення суду словами наступним чином: «Визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), в порядку спадкування за законом, після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 11/20 часток житлового будинку з надвірними спорудами і господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ».

Свої вимоги мотивує тим, що з технічного паспорту на житловий будинок за вищевказаною адресою вбачається, що житловий будинок та господарські будівлі за вказаною адресою були побудовані у період з 1970 по 1989 роки, окрім прибудови літ. «А-1», двох ганків та вбиральні літ. «Д», які були побудовані у 2002 році. Слід зазначити, що належна позивачу частина житлового будинку та господарські будівлі були побудовані саме у період з 1970 по 1989 роки, а побудовані у 2002 році об`єкти належать іншим колишнім співвласникам будинку – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Вказане підтверджується рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08 липня 2019 року по справі №500/9110/19, яким належні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 9/20 частин житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 були виділені в окрему одиницю. Вказаним рішенням суду, були виділені, зокрема, в окрему одиницю приміщення №8-15, які складають прибудову літ. «А-1», а також вбиральню літ. «Д». Окрім цього, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №220569793 від 17.08.2020 року, 06.11.2019 року за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на житловий будинок з надвірними спорудами та господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 на підставі рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08.07.2019 року по справі №500/9110/18.

Так, згідно п. 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р., подаються: 1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

У своєму листі № 8.4-35/18/1 від 23.02.2016 року, Міністерство юстиції України зазначило: «Враховуючи наведене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпня 1992 року не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію, у тому числі по окремо визначеній «спрощеній» процедурі».

Отже, будинки, які побудовані до 1992 року не підлягають введенню в експлуатацію, не належать до самочинного будівництва і документом, який підтверджує відповідність його будівельним нормам, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Відповідно до Листа Вищого спеціалізованого суду України від 16 травня 2013 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» громадяни, які збудували житлові будинки до 5 серпня 1992 року, могли отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності. За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 5 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи.

Згідно ч. 2 ст. 269 ЦПК України питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала.

Ознайомившись з рішенням суду від 14 лютого 2019 року, матеріалами справи, враховуючи, що належна позивачу частина житлового будинку та господарські будівлі були побудовані саме до 1992 року і суд помилково в рішенні зазначив, що 11/20 часток житлового будинку з надвірними спорудами і господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 є незакінченим будівництвом та оскільки виправлення вищезазначеної описки не змінить суть рішення, мотиви, з яких суд встановив відповідні факти та відповідний висновок суду щодо позовних вимог.

Відповідно до ст. 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущенні у судовому рішенні описки чи арифметичні помилки.

За таких обставин, підлягає задоволенню заява представника позивача ОСОБА_1 про виправлення описки в рішенні суду по цивільній справі № 500/5846/18 за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради Одеської області про визнання права власності на спадкове майно.

Керуючись ст. 269 ЦПК, суд, –

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 про виправлення описки в рішенні суду по цивільній справі № 500/5846/18 за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради Одеської області про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Внести виправлення в резолютивну частину рішення Ізмаїльського міськрайонного суду від 14 лютого 2019 року, ухваленого у справі №500/5846/18 за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради Одеської області про визнання права власності на спадкове майно виклавши абзац другий резолютивної частини рішення суду наступним чином:

«Визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), в порядку спадкування за законом, після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 11/20 часток житлового будинку з надвірними спорудами і господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ».

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя: О.Я.Присакар