Ухвала суду № 91194864, 10.08.2020, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 177/1719/19

1-кп/214/448/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2020 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі колегії суддів:

головуючого судді Гриня Н.Г., суддів Прасолова В.М., Попова В.В.,

за участю секретаря судового засідання Звади Л.В.,

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №1201904045000327 від 21.07.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.4 ст. 152 КК України,

сторони кримінального провадження та інші та учасники судового провадження: прокурор – Дрємайлов Ю.А., обвинуваченого – ОСОБА_2 , захисника обвинуваченого Чепурнова В.І., представника потерпілої - Паливоди Ю.В., -

Встановив:

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 на 60 днів, оскільки на теперішній час ризики, які існували на час обрання та продовження запобіжного заходу не відпали, а саме зважаючи на тяжкість злочину та суворість можливого покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років існує реальна загроза, що він може переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності за скоєння злочину проти статевої свободи та статевої недоторканності малолітньої особи, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, а також продовжити злочинну діяльність, вчинивши інше кримінальне правопорушення, оскільки раніше вже притягався до кримінальної відповідальності за злочин проти статевої свободи та статевої недоторканності, тому вважає, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України.

Захисник обвинуваченого Чепурнов В.І. заявив клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, в якому посилаючись на вирок Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської областівід 15.02.2016 року вказав на недоведеність пред`явленого прокурором обвинувачення за ч.4 ст. 152 КК України та відсутность, на його думку, ризиків переховування від суду та впливу на свідків.

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував проти клопотання прокурора, вважаючи за необхідне задовольнити клопотання захисника та просив змінити йому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Представник потерпілої Паливода Ю.В. підтримав прокурора, у задоволенні клопотання захисника просив відмовити.

Вислухавши думки учасників судового розгляду, суд приходить до наступного висновку.

Вимогами п.2 ч.3 ст.331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Доцільність залишення під вартою особи, яка обвинувачується в скоєнні особливо тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо, у відповідності з її особливими характеристиками.

У силу вимог ст.183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які на даний час не змінились.

Судом встановлено, що станом на 10 серпня 2020 року, наявність заявлених ризиків, передбачених ст.177 КПК України не зменшилась, що дає достатні підстави для продовження строку тримання під вартою.

Так, колегією суддів враховуються данні, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_2 , зокрема суд бере до уваги, що останній досяг пенсійного віку, міцних соціальних зв`язків не має, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за аналогічний злочин.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства чи суду.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, суд вважає наявними наступні ризики. Так, перебуваючи на волі, підозрюваний ОСОБА_3 може: переховуватись від органів досудового слідства та/або суду, незаконно впливати на показання свідків, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зазначене вказує на необхідність продовження обраного відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належної його процесуальної поведінки.

Доводи захисника - адвоката Чепурнова В.І. про встановлення вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.02.2016 року в ОСОБА_2 порушення статевої функції та недоведеності пред`явленого обвинувачення, судом до уваги не беруться, оскільки наразі у справі триває допит свідків, а всі письмові докази надані сторонами кримінального провадження будуть досліджені та оцінені судом в сукупності при ухваленні кінцевого рішення. Окрім того, як на доказ невинуватості ОСОБА_2 захисник необгрунтовано у клопотанні послався на показання свідка ОСОБА_4 , яка в суді допитана не була.

Виходячи із встановлених обставин, враховуючи данні щодо особи ОСОБА_2 , при продовженні даного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, тому саме такий запобіжний захід є співмірним у вказаному кримінальному провадженні.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що прокурором доведені обставини, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, а отже наявні підстави та доцільність продовження терміну тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою строком два місяці.

За вищевказаних обставин клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_2 підлягає до задоволення, а в задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу – належить відмовити.

На підставівикладеного та керуючись ст. 176-178, 183, 184, 331 КПК України, –

ухвалив:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого адвоката Чепурнова В.І. про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Клопотання прокурора, -задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, строком на два місяці, тобто строком до 10 жовтня 2020 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду впродовж семиденного строку із дня її проголошення.

повний текст ухвали виготовлено та проголошено 13.08.2020 року.

Головуючий суддя Н.Г. Гринь

судді В.М. Прасолов

В.В.Попов