Рішення № 91194569, 18.08.2020, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

18.08.2020 Єдиний унікальний номер 205/6999/19

Провадження номер 2/205/689/20

РІШЕННЯ

іменем України

18 серпня 2020 року

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Шевцової М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу № 205/6999/19 за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Зігфрід-М», треті особи: Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 14 серпня 2019 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до приватного підприємства «Зігфрід-М», треті особи: приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім», ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у розмірі 122 968,50 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі.

12 вересня 2019 року від представника відповідача - Приватного підприємства «Зігфрід-М» - Мирошниченко О.А. надійшов відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача - ПП «Зігфрід-М» - Антонов К.Д. позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

В судове засідання представники третіх осіб - Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім», ОСОБА_2 не з`явилися. Про день, місце та час розгляду справи сповіщені належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, свідка, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29 липня 2018 року о 14 годині 20 хвилин за адресою: м. Дніпро, пр. О. Поля, біля будинку № 53, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем БАЗ Еталон, р/н НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху не впевнився в безпечності та скоїв наїзд на автомобіль Chevrolet Aveo, р/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , чим порушив п. 10.1 ПДР України. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 7).

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Транспортний засіб Chevrolet Aveo, р/н НОМЕР_2 , належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с. 6).

Згідно Звіту № 29/08/18 від 20 серпня 2018 року про оцінку вартості матеріального збитку, нанесеного власнику транспортного засобу Chevrolet Aveo, р/н НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, становить 132 174,00 грн. (а.с. 8-10).

ОСОБА_2 на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах з ПП «Зігфрід».

Як вбачається із матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність ПП «Зігфрід-М», як власника транспортного засобу Chevrolet Aveo, р/н НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Київський страховий дім» із лімітом відповідальності 100 000 грн. (а.с. 39).

23 липня 2018 року ОСОБА_1 повідомив акціонерне товариство «Київський страховий дім» про подію, що може бути визнана страховою (а.с. 41).

28 вересня 2018 року позивач звернувся до акціонерного товариства «Київський страховий дім» з заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 43).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 25 жовтня 2019 року звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України зі скаргою щодо невиконання ПрАТ «Київський страховий дім» своїх зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (а.с. 69).

Листом № 3.1-05/35614 від 31 жовтня 2019 року МТСБУ повідомило позивача, що за інформацією, отриманою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновниками (учасниками) Товариства з додатковою відповідальністю ПрАТ «Київський страховий дім» прийнято рішення щодо припинення юридичної особи шляхом ліквідації. МТСБУ згідно з Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виконує зобов`язання страховика за внутрішніми договорами страхування у разі недостатності коштів та майна страховика власника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований (пп. «ґ» п. 1 ст. 41 Закону). Враховуючи норми п. 9 ст. 51 Закону, МТСБУ на разі не має правових підстав для повернення залишків коштів гарантійних внесків у Фонд захисту потерпілих шляхом врегулювання страхових випадків, оскільки стосовно Товариства з додатковою відповідальністю ПрАТ «Київський страховий дім» здійснюється процедура ліквідації (а.с. 70).

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Отже, зі змісту положень ст. 1187, ч. 1 ст. 1188 ЦК України вбачається, що єдиною підставою для покладення цивільно-правової відповідальності за завдану джерелом підвищеної небезпеки матеріальну та моральну шкоду є вина особи, яка її завдала.

Як роз`яснено у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 р. зі змінами та доповненнями «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана в тому числі неправомірними діями майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до статті 1192 ЦК України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортнихзасобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Відповідно до пункту 1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.

За загальним правилом, викладеним у пункті 5 частини першої статті 991 ЦК України, страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає спеціальні правила щодо наслідків невиконання страхувальником обов`язку перед страховиком, зокрема з надання своєчасного повідомлення про настання страхового випадку.

Так, підпункт 4 пункту 1 статті 33 вказаного Закону в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачав, що у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про ДТП встановленого зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

У випадку невиконання чи неналежного виконання страхувальником вказаного обов`язку страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника (підпункт 1 («ґ») пункту 1 статті 38 зазначеного Закону.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Вказаний правовий висновок викладений у Верховного Суду № 755/18006/15-ц від 04.07.2018 року.

За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновниками (учасниками) Товариства з додатковою відповідальністю ПрАТ «Київський страховий дім» прийнято рішення щодо припинення юридичної особи шляхом ліквідації.

Згідно п. 20.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки по договорах обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки, для виконання яких у страховика, який ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами МТСБУ.

Пунктом 41.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: разі недостатності коштів та майна страховика - повного члена МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Згідно п. 51.7 Закону України «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі ліквідації страховика або визнання його банкрутом страховик зобов`язаний передати до МТСБУ всі матеріали щодо укладених ним договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до п. 1.3 Положення про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах, бюро за рахунок коштів захисту потерпілих відшкодовує шкоду, на умовах встановлених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Таким чином, оскільки відповідальність відповідача була застрахована у передбаченому законом порядку у ПрАТ «Київський страховий дім», і виконання обов`язків такого страховика у повному обсязі врегульовано нормативно, у зв`язку з чим позивач має право в подальшому звернутись до МТСБУ з метою отримання повної суми відшкодування після завершення процедури банкрутства та/або ліквідації ПрАТ «Київський страховий дім».

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 122 968,50 грн.

З огляду на відсутність підстав для задоволення позову судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 76, 81,141, 259, 263-265, 268, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Зігфрід-М», треті особи: Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім», ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у розмірі 122 968,50 грн. - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 28 серпня 2020 року.

Суддя Н.Г. Остапенко