Рішення № 91194196, 19.08.2020, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/9886/19

2/212/1141/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2020 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Пустовіт О.Г., при секретарі судового засідання Мігрні Н.С., за участі позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника третьої особи Долгової Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей Виконавчого комітету Покровської районної в місті ради про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки над дитиною, -

В С Т А Н О В И В:

25 листопада 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідач перебувала у зареєстрованому шлюбі з її сином ОСОБА_3 з 25 січня 2013 року. Від шлюбу у них народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якої у свідоцтві про народження вказаний її син ОСОБА_3 .

31 жовтня 2016 року рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу шлюб між сином та відповідачкою розірваний. З 2014 року її син проживав у неї з онукою ОСОБА_4 ї, вона з чоловіком допомагали синові виховувати доньку, піклувались про дитину. Дитина зареєстрована з сином за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично проживає з нею та її чоловіком за адресою: АДРЕСА_2 . У жовтні 2018 році її син ОСОБА_3 , залишивши дитину на них, поїхав на заробітки та зник, знаходився у розшуку. Відтоді, як відповідачка залишила півторарічну дитину синові і до теперішнього часу відповідачка зустрічалась з донькою лише декілька раз. Матеріальної допомоги на утримання дитини добровільно не надавала, хоча і отримувала соціальні виплати на дитину. На її звернення до неї з приводу надання матеріальної допомоги дитині, відповідачка надала відповідь, що вона живе одна з дитиною і надавати матеріальну допомогу своїй доньці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не має змоги. Старший син відповідачки від першого шлюбу також мешкає з бабусею та дідусем. На теперішній час відповідачка виховує дворічну доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вона та її чоловік виховують онуку самі, перешкод у спілкуванні матері з дитиною не чинять, а навпаки спілкуються з дідом та бабою онука - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6, рідного брата по матері, ОСОБА_4 .

Відповідачка ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків, зокрема обов`язку виховувати та утримувати дитину до досягнення нею повноліття, не виконує та не здійснює жодних дій, спрямованих на їх виховання. Будь-яких перешкод для виконання нею своїх обов`язків, вона не чинила. Зокрема, неодноразово пропонувала їй спілкуватися з донькою, купувати їй одяг і харчі, шкільне приладдя, брати участь у її вихованні та утриманні. Але цього робити вона не бажає, свідомо ухиляючись від виконання своїх батьківських обов`язків. Вона зовсім не цікавиться розвитком, станом здоров`я доньки, не дбає про її інтереси. Крім того зазначила, що вона має задовільний стан здоров`я, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувалась, повністю утримує онуку, створюючи для неї всі необхідні умови для всебічного розвитку та відпочинку. Через неналежне виконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків по відношенню до своєї доньки ОСОБА_4 , позивач просить суд позбавити відповідачку батьківських прав та призначити опіку над ОСОБА_4 , призначивши її опікуном.

Ухвалою суду від 16 грудня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

12 березня 2020 року було проведено підготовче засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити, вважає, що відповідач неналежним чином виконує свої батьківські обов`язки, не бере участь у вихованні дитини, не утримує її матеріально, не цікавиться її розвитком та здоров`ям.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, суду пояснила, що вона дуже любить своїх дітей, намагається бути обізнаною щодо їхнього життя, навчання, розвитку, за можливості надає матеріальну допомогу. На теперішній час вона працює, спиртні напої не вживає, бажає спілкуватися з донькою. Зауважила, що позивач перешкоджає їй у спілкуванні із донькою.

Представник третьої особи вважала за доцільне позбавити відповідача батьківських прав з огляду на неналежне виконання батьківських нею обов`язків, оскільки відповідач не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідного харчування, не створює належних умов для проживання доньки, не готує її до самостійного життя, не виявляє інтерес до її внутрішнього світу.

В судовому засіданні допитана в якості свідка ОСОБА_9 суду пояснила, що з відповідачкою знайома приблизно 6 років. Після того, як ОСОБА_2 перестала жити з ОСОБА_3 дитина залишилась у позивачки. ОСОБА_2 ніколи не відмовлялась надавати допомогу на дитину, хвилюється про неї. Позивач не надає змоги відповідачці спілкуватись з дитиною. З матеріальної точку зору, то дитині краще з бабусею. Знає, що ОСОБА_2 передавала подарунки дочці, але вони не завжди до неї доходили. Позивачка навіть викидала речі, які передавала для доньки ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що з нею живе старший син ОСОБА_2 . На сімейних зборах вони вирішили, що поки не стане краще фінансове становище у відповідачки, її син буде жити з ними. Відповідачка спілкується з дитиною, коли в неї є час. ОСОБА_2 працює, вона порядна людина, тому вона не бачить підстав позбавляти її батьківських прав.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що вона є сусідкою позивачки. Відповідачку не пам`ятає, бо вона не приходить до свекрухи. Вважає, що нормальна мати не залишить бабусі дитину. Знає, що відповідачка дитину не утримує.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що вона була подругою відповідачки. Знає, що дитина мешкає з позивачкою. Вважає, що відповідачка не буде хорошою матір`ю, тому її необхідно позбавити батьківських прав.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що вона сусідка позивача. ОСОБА_4 проживає з позивачем з двох років, бабуся її виховує, не бачила мати дитини ніколи.

Свідок ОСОБА_17 суду пояснила, що вона сусідка позивача, онучка мешкає з позивачем, бабуся піклується та утримує дитину, відповідачку жодного разу не бачила, коли відповідач жила з чоловіком (сином позивача ), то відповідач пиячила.

Свідок ОСОБА_18 суду пояснила, що ОСОБА_1 це сусідка, знає, що вона займається повністю дитиною. Мати ніколи не бачила, не являлась ніколи до дитини. Дівчинка завжи опрятно вдягнута, обута, добре навчається.

Свідок ОСОБА_20 суду пояснила, що вона є сусідкою позивачки і знає, що 7 років дідусь і бабуся виховує дівчину, дівчинка ні в чому не нуждається. Також знає, що мати відмовилась від дитини, не бажає з дитиною спілкуватись, ніколи не бачила маму. Дівчинка не знає маму.

Заслухавши учасників справи, свідків, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являються ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , являються ОСОБА_21 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 та підтверджує, що ОСОБА_1 є рідною бабусею ОСОБА_4 .

Рішенням Жовтневого районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2016 року шлюб зареєстрований 25 січня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано. Рішення набрало законної сили.

Відповідно до копії Акту, складеного 23 серпня 2019 року мешканцями будинку АДРЕСА_3 про те, що ОСОБА_4 мешкає в квартирі АДРЕСА_4 з жовтня 2017 року по теперішній час.

Відповідно до психолого-педагогічної характеристики, наданої Криворізькою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №86, ОСОБА_4 є ученицею 1 класу, дитина проживає з бабусею ОСОБА_1 та дідусем ОСОБА_21 , які створили всі необхідні умови для навчання та виховання внучки ОСОБА_4 . Бабуся цікавиться навчанням дівчинки та старається правильно її виховувати, постійно водила внучку на підготовчу групу в школу. Зараз регулярно відвідує школу, спілкується з класним керівником, цікавиться життям дитини в класі. Батьки з донькою не проживають, батько перебуває у розшуку з 2018 року, мати проживає з іншою сім`єю. Уже 5 років мати не спілкується з дитиною.

Відповідно до частини 2 статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, зокрема, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Згідно з пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Якщо позов про позбавлення батьківських прав заявлений із декількох підстав, суди повинні перевіряти та обґрунтовувати в рішенні кожну з них, а також повно і всебічно досліджувати обставини справи, оскільки, позбавлення батьківських прав - це крайній захід впливу на недобросовісних батьків.

Відповідно до пункту 15 вищезазначеної Постанови, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно із статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, (далі - Конвенція) держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до статті 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

При цьому суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України).

В своєму висновку 7/01-29/2681 від 06.08.2020, виконком Покровської районної в місті ради висловився про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд не бере до уваги висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, пояснень відповідача та свідків, вона працює з 2011 року на посаді лампівника дільниці №15 шахти «Ювілейна» ПрАТ «Суха Балка», бажає повернути доньку та займатись її вихованням, доказів щодо притягнення відповідача до відповідальності за ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до своїх дітей суду не надано. Також до суду не надано доказів на підтвердження фактів пияцтва відповідачки та саме умисного ухилення від виконання обов`язків по утриманню дитини, що свідчить про те, що законних та обґрунтованих підстав, передбачених ст. 164 Сімейного кодексу України для позбавлення їх батьківських прав у суду не має.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 7 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках, при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків (абз. 2 п. 18 вищезгаданої Постанови).

Ухвалюючи рішення, суд враховує, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Аналізуючи встановлені в судовому засіданні і зазначені вище фактичні обставини в контексті наведених норм законодавства, які є обов`язковими для виконання сторонами спору, суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача про позбавлення відповідача батьківських прав не підлягають задоволенню.

Суду не надано безсумнівних доказів, які б свідчили про ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, свідоме нехтування нею своїми обов`язками.

Враховуючи вищевикладене, суд, проаналізувавши обставини та матеріали справи, надавши оцінку висновку Виконкому Покровської районної у місті ради, як органу опіки та піклування, щодо доцільності позбавлення батьківських прав в сукупності з іншими наявними у справі доказами і поясненнями сторін, свідків, встановивши під час судового розгляду, що відповідач виявляє стійке бажання приймати участь у вихованні доньки та виявляє бажання до виконання батьківських обов`язків, а позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в частині позбавлення батьківських прав, як передчасного.

Крім того, позивач просить суд призначити її опікуном неповнолітньої дитини ОСОБА_4 .

Відповідно до ст. 58 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) опіка встановлюється над малолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Згідно зі ст. 243 СК України, опіка, піклування встановлюється на дітьми, які залишились без батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Відповідно до ч. 2 ст. 244 СК України при призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.

Згідно з ч. 4 ст. 167 СК України, якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим.

Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦК України, суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Порядок встановлення опіки визначається Правилами опіки та піклування, які затверджені Наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року N 34/166/131/88. Пунктом 2.2 Правил встановлено, що опіка (піклування) над неповнолітніми дітьми встановлюється, якщо батьки: померли; невідомі; визнані в судовому порядку безвісно відсутніми або померлими. Опіку (піклування) може бути встановлено і при житті батьків неповнолітніх дітей у випадках, коли батьки: судом позбавлені батьківських прав або прийнято рішення про відібрання дитини і передачу її під опіку незалежно від того, позбавлені вони батьківських прав чи ні, оскільки перебування з ними небезпечне для життя дитини.

Опіка (піклування) встановлюється за місцем проживання особи, яка підлягає опіці (піклуванню), або за місцем проживання опікуна (піклувальника). Рішення про встановлення опіки (піклування) повинно бути прийняте не пізніше як у місячний термін з моменту, коли відповідному органові опіки та піклування стане відомо про потребу встановлення опіки чи піклування (п. 2.4 Правил).

Відповідно до п. 3.1. Правил для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник. При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб. Переважне право серед кількох осіб, які бажають стати опікунами чи піклувальниками над однією і тією ж дитиною, надається: родичам дитини незалежно від місця їх проживання; особам, у сім`ї яких проживає дитина на час, коли стосовно неї виникли підстави щодо встановлення опіки чи піклування. При цьому за умови досягнення нею відповідного віку (10 років) враховуються побажання самої дитини. Призначеному опікуну або піклувальнику видається посвідчення установленого зразка (додаток 3).

Таким чином, суд вважає, що для призначення судом опікуна повинна існувати сукупність двох обставин, а саме дитина повинна бути позбавлена батьківського піклування та наявне подання органу опіки та піклування про призначення конкретної особи опікуном. Орган опіки та піклування при підготовці подання перевіряє чи відповідає кандидат в опікуни вимогам закону, можливості виконувати опікунські обов`язки та стосунки з дитиною. Орган опіки та піклування може призначити опікуна своїм рішенням із видачею посвідчення.

Враховуючи те, в задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав відмовлено, в дитини є батько та матір та в матеріалах справи відсутнє подання органу опіки та піклування про призначення позивача опікуном, у суду відсутні матеріальні підстави для задоволення позовної вимоги в цій частині.

Відповідно ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при поданні позову, а в задоволенні позову відмовлено, судові витрати компенсуються за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 150, 164, 166 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4, 12, 13, 79-81, 141, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей Виконавчого комітету Покровської районної в місті ради про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки над дитиною - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з часу його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , мешкає за адресою: АДРЕСА_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 .

Третя особа: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Покровської районної в місті ради, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Шурупова, 2, ЄДРПОУ 04052531.

Повний текст рішення виготовлено 27 серпня 2020 року.

Суддя: О. Г. Пустовіт