Рішення № 91194166, 28.08.2020, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/4411/20

2/212/2583/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2020 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Колочко О.В., за участі секретаря судового засідання Ігнатьєвої А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я,

В С Т А Н О В И В:

24 червня 2020 року позивач ОСОБА_1 (далі- Позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Ярошевський Т.О., звернувся до суду з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - Відповідач, ПАТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 21.06.1976 по 23.12.1997 позивач працював на шахтах «Саксагань», «Гігант» РУ ім. Дзержинського ВО «Кривбасруда», правонаступником яких є відповідач, у шкідливих умовах праці. Працюючи в шкідливих умовах отримав професійне захворювання - вібраційна хвороба, нейросенсорна туговухість. Висновком МСЕК від 09.09.1996 йому первинно встановлено 40% втрати професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням. В подальшому після неодноразових переоглядів висновком МСЕК від 08.10.2001 йому встановлено 35% втрати професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням безстроково. У зв`язку із ушкодженням здоров`я позивачу завдана моральна шкода, яка полягає у фізичному болі та стражданнях, яких він зазнає, у стані здоров`я позивача виникли незворотні зміни, що свідчить про настання для нього негативних явищ. Вказав, що він постійно відчуває слабкість в руках, біль в шийному відділі хребта. Через професійне захворювання та у зв`язку з погіршенням стану здоров`я позивач не може відчуває себе непотрібною для суспільства, рідних та близьких людиною. Просить стягнути з відповідача як компенсацію за заподіяну моральну шкоду 200 000 грн.

Ухвалою суду від 25 червня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

16 липня 2020 року, ухвалою суду, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відкладений на 28 серпня 2020 року.

29 липня 2020 року судом отримано клопотання відповідача про розгляд справи з викликом сторін, яке за результатами розгляду ухвалою суду від 28 серпня 2020 року залишено без задоволення.

29 липня 2020 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в позові, посилаючись на те, що ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» не є належним відповідачем у справі, оскільки не є правонаступником тієї частини ВО «Кривбасруда», до якої входили шахти «Саксагань» та «Гігант», на яких позивач працював протягом 21 років 6 місяців, а також не відповідає за зобов`язаннями держави (державних підприємств). Вказав, що позивачем не надано до суду належних доказів, які б підтверджували факт спричинення йому моральної шкоди, надані позивачем докази є лише документами, що підтверджують виникнення двох професійних захворювань, і не можуть бути беззаперечними доказами заподіяння моральної шкоди позивачу.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлені такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 з 21.06.1976 по 31.01.1994 працював на шахті «Саксагань» підземним учнем бурильника, підземним бурильником шпурів, підземним прохідником, з 01.02.1994 по 23.12.1997 року працював на шахті «Гігант» підземним прохідником, та 23.12.1997 був звільнений за ст. 40 п.1 КЗпП України, у зв`язку з ліквідацією структурної одиниці об`єднання шахти «Гігант», що підтверджується копією трудової книжки на ім`я ОСОБА_1 (а.с.8-12).

Відповідно до копії Акту розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) від 22 серпня 1996 року, вбачається, що на підприємстві шахта Гігант, проведено розслідування хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 - вібраційна хвороба І-ІІ ступеня, туговухість І- ступеня, вказано, що ОСОБА_1 працював в підземних умовах ш. Саксагань 18років 1 місяць, ш. Гігант 2 роки 6 місяців, вказано причини професійного захворювання- тривалий ( більше 20 років) стаж роботи на прохідницькому обладнанні де рівень вібрації перевищував ПДУ від 8,6дб до 12 дб, недосконалість прохідницької бурової техніки по шумовим і вібраційним характеристикам перевищуючим при експлуатації ПДУ (а.с.13)

Згідно копії довідки ЛТЕК про результати визначення ступіню втрати професійної працездатності в процентах, потреби в додаткових видах допомоги за №055706 від 09.09.1996 ОСОБА_1 первинно встановлена ступінь втрати професійної працездатності 40% по вібраційній хворобі, вегетативній поліневропатії, встановлено третю групу інвалідності (а.с.14)

В подальшому ОСОБА_1 неодноразово проходив переогляди в ЛТЕК, і відповідно до довідки про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, потреби в додаткових видах допомоги від 08.10.2001 йому було встановлено повторно 35% втрати професійної працездатності по вібраційній хворобі, туговухості безстроково з 31 травня 2001 року, без встановлення групи інвалідності (а.с.14,15).

Статтею 3 Конституції України передбачається, що Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

На час виникнення спірних правовідносин (09 вересня 1996 року) можливість відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків за рахунок роботодавця на підставі рішення суду передбачалась пунктом 11 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджених постановою КМ України від 23.06.1993 № 472.

Як роз`яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з наступними змінами та доповненнями) спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст. 49 Закону «Про інформацію», ст. 44 Закону «Про авторське право і суміжні права»); при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п.2).

Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю моральну шкоду (п.5).

З матеріалів даної справи вбачається, що правовідносини між сторонами по відшкодуванню моральної шкоди виникли 09 вересня 1996 року, коли ОСОБА_1 вперше встановлено втрату професійної працездатності у зв`язку із профзахворюванням.

На той час діяли норми статті 440-1 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), як передбачала відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до зазначеної норми моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Судом встановлено, що у зв`язку з професійним захворюванням на виробництві позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність первинно у розмірі 40%, в подальшому - в розмірі 35%. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування (а. с.16-19), незважаючи на це покращення в стані здоров`я відсутнє, він постійно відчуває фізичний біль, швидку втомлюваність.

Виходячи із наведених вище обставин, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування.

Щодо посилань представника відповідача на те, що ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» не є належним відповідачем, суд вважає їх необґрунтованими виходячи з наступного.

Так, наказом виробничого об`єднання виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» від 06 жовтня 1997 року № 120 було ліквідовано з 07.10.1997 структурні одиниці об`єднання шахти «Гігант» та «Родіна» та створено на їх базі структурну одиницю шахтоуправління «Родіна».

Відповідно до пункту 1 наказу виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» від 20 січня 1998 року № 12 було створено в складі об`єднання на правах структурної одиниці з фінансуванням з державного бюджету на базі шахти «Гігант» шахтоуправління «Родіна» шахту «Гігант-Дренажна», працюючу в спеціальному режимі гідрозахисту.

Згідно з наказом Міністерства промислової політики України від 29 липня 1998 року № 262 створено державне підприємство «Криворізьке державне гірничорудне управління гідрозахисту» («Кривбасгідрозахист») на базі державного майна шахт «Гігант-Дренажна» та «Першотравнева-Дренажна» - структурних підрозділів виробничого об`єднання «Кривбасруда», шляхом їх відокремлення. Призначено правонаступником всіх майнових прав та обов`язків реорганізованого виробничого об`єднання «Кривбасруда» управління «Кривбасгідрозахист» у відповідній частині майнових прав та обов`язків, означених розподільчим балансом.

Згідно розподільчого балансу станом на 01 липня 1998 року до державного підприємства «Кривбасгідрозахист» перейшла менша частина основних засобів та інших позаоборотних активів шахт рудоуправління Першотравневе, а також шахт «Першотравнева-1», «Першотравнева-2», «Першотравнева», «Першотравнева-Дренажна» виробничого об`єднання «Кривбасруда». Більша частина цих активів залишилася на балансі виробничого об`єднання «Кривбасруда» (зокрема, залишкова вартість активів, що залишилась виробничому об`єднанню «Кривбасруда» за рядком 010 розподільчого балансу становить 537 396 крб, тоді як до управління «Кривбасгідрозахист» відійшло активів із залишковою вартістю лише 233 696 крб), що підтверджується актами приймання-передачі основних фондів та майна станом на 01 липня 1998 року.

Наказом Міністерства промислової політики України № 262 від 29 липня 1998 року створено підприємство «Криворізьке державне гірничорудне управління гідрозахисту» на базі державного майна шахт «Гігант-Дренажна» та «першотравнева-Дренажна» - структурних підрозділів Державного виробничого об`єднання (ДВО) «Кривбасруда», шляхом їх відокремлення. Призначено правонаступником всіх майнових прав і обов`язків реорганізованого ДВО «Кривбасруда» управління «Кривбасгідрозахист» у відповідній частині майнових прав та обов`язків, означених розподільчим балансом.

Наказом від 11 вересня 1998 року № 139 виключено зі складу структурних одиниць виробничого об`єднання «Кривбасруда» шахти «Гігант-Дренажна» та «Першотравнева-Дренажна» та створено на їх базі нове підприємство - державне підприємство «Кривбасгідрозахист».

Наказом Міністерства промислової політики України № 203 від 25 квітня 2002 року здійснено реорганізацію державного підприємства «Дирекція по реструктуризації гірничорудних підприємств Кривбасу шляхом перетворення у державне підприємство «Кривбасреструктуризація». На новостворене підприємство покладалась функція з із забезпечення виконання визначених проектами з реструктуризації шахти «Гігант» заходів з ліквідації об`єктів гірничорудних підприємств, післяліквідаційного моніторингу та усунення негативних екологічних наслідків їх діяльності, з фінансуванням витрати, пов`язаних з виконанням цих функцій.

У частині першій статті 37 Цивільного кодексу УРСР (який був чинним на момент перейменування виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда») було передбачено, що юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

Відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про підприємства в Україні» (у редакції, що була чинною на час перейменування виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда») підприємство може бути створено в результаті виділення зі складу діючого підприємства, організації одного або кількох структурних підрозділів, а також на базі структурної одиниці діючих об`єднань за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним органу.

Створення підприємств шляхом виділення здійснюється зі збереженням за новими підприємствами взаємних зобов`язань та укладених договорів з іншими підприємствами.

Згідно із частинами першою та шостою статті 34 Закону України «Про підприємства в Україні» ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду.

При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства.

У пунктах 2.1 та 4.1 Положення про порядок поділу підприємств і об`єднань та відокремлення від них структурних підрозділів і одиниць, затвердженого наказом Міністерства економіки України, Міністерства статистики України, Антимонопольного комітету України від 20 квітня 1994 року № 43/79/5 (яке втратило чинність 25 серпня 2015 року), було закріплено, що відокремлення - це виділення зі складу підприємства (об`єднання) структурного підрозділу (одиниці) і створення на його базі самостійного підприємства або вихід підприємства із складу об`єднань, зазначених у підпункті «б» пункту 3.1 цього Положення. Об`єктами відокремлення є структурні підрозділи та структурні одиниці відповідно до пункту 2.1 цього Положення, а також підприємства, що входять до складу об`єднань.

Розподільчий баланс є документом, у якому, зокрема, визначено обсяг майнових прав та обов`язків, які перейшли до створеної шляхом виділу (виділення, відокремлення) юридичної особи.

Вирішуючи питання про покладення відповідальності за завдану позивачу моральну шкоду на ПАТ «Кривбасзалізрудком», суд виходить з того, що професійні захворювання виникли у позивача саме під час його перебування у трудових відносинах з виробничим об`єднанням по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда», на якого законодавством було покладено обов`язок із забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці. Виробниче об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» було перейменовано на державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат», перетворене на дочірнє підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» ДАК «Укррудпром» та у подальшому перетворене у відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат».

Структурні одиниці виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда», у тому числі новостворені з 20 січня 1998 року шахти «Першотравнева-Дренажна» та «Гігант-Дренажна» не мали статусу юридичних осіб. Створення на базі окремих структурних підрозділів виробничого об`єднання «Кривбасруда» - шахт «Першторавнева-Дренажна» та «Гігант-Дренажна» - державного підприємства «Кривбасгідрозахист» відбулось вже після припинення трудових відносин позивача з виробничим об`єднанням «Кривбасруда», а розподільчим балансом від 01 липня 1998 року не було прямо передбачено переходу до ДП «Кривбасгідрозахист» обов`язку з відшкодування шкоди, завданої працівнику ушкодженням здоров`я під час перебування у трудових відносинах з ВО «Кривбасруда».

Зазначені правові висновки висловила Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц.

Згідно зі ст. 440-1 ЦК Української РСР, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди - не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п. 11 Правил).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Отже, при визначенні розміру моральної шкоди суд враховує характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, стаж роботи позивача у шкідливих умовах, зокрема період роботи позивача з 01.02.1994 по 23.12.1997 на шахті «Гігант», а також те, що позивачу ОСОБА_1 встановлено стійку втрату професійної працездатності вперше 40% із встановленням групи інвалідності, в подальшому у розмірі 35% безстроково, без визначення групи інвалідності, що безумовно тягне за собою незворотність змін у буденному житті позивача, тривалість праці позивача в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, суд вважає за необхідне визначити розмір моральної шкоди у сумі 50 000 гривень, оскільки саме цей розмір є розумним, виваженим і справедливим у ситуації позивача, а також не перевищує гранично допустимого розміру відшкодування такої шкоди.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 840,80 гривень.

Керуючись ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, ст. 440-1 ЦК Української РСР, ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок без урахування податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», ЄДРПОУ 00191307, юридична адреса: 50029, Дніпропетровська область м. Кривий Ріг вул. Симбірцева, 1А.

Повне судове рішення складено та підписано 28 серпня 2020 року.

Суддя: О. В. Колочко