Ухвала суду № 91193727, 28.08.2020, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/2571/19

(1-кп/199/73/20)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2020 року місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді – Воробйова В.Л.

при секретарі – Опацької Н.О.

за участю прокурора – Запашного М.О.

потерпілого – ОСОБА_1

обвинуваченого - ОСОБА_2

захисника - Олексієнко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019040000000169, який надійшов з прокуратури Дніпропетровської області, у відношенні ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190, ч.2 ст.28 та ч.4 ст.358, ч.3 ст.358, ч.2 ст.15 та ч.3 ст.190 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Запашний М.О. заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, яке підтримав потерпілий.

Обвинувачений ОСОБА_2 та захисник заперечували проти задоволення клопотання, звернулися до суду з клопотанням про обрання йому запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, або домашній арешт за іншою адресою в межах Соборного району міста Дніпро яке прокурором та потерпілим підтримано в частині зміни адреси домашнього арешту.

Клопотання обґрунтовується тим, що обвинувачений ОСОБА_3 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, обвинувачується у вчиненні низки злочинів: серед яких є нетяжкі, середньої тяжкості та тяжкі; може незаконно впливати на потерпілих та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню, скоювати інші злочини.

Суд, вирішуючи заявлене прокурором клопотання, вислухавши думки учасників судового провадження, приходить до наступного висновку.

Суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, а клопотання сторони захисту підлягає задоволенню в межах зміни адреси домашнього арешту.

Відповідно до завдання кримінального провадження жодна особа не може бути піддана необґрунтованому процесуальному примусу і до кожного учасника кримінального провадження повинна застосуватись належна правова процедура (ст.2 КПК).

Запобіжні заходи є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, вони мають застосовуватися з метою досягнення дієвості цього провадження (стаття 131 КПК України).

Відповідно до ч.1 ст.176 КПК України домашній арешт віднесений до запобіжних заходів, які, в свою чергу включені до заходів забезпечення кримінального провадження.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити певні дії.

Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтись в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Суд звертає увагу сторін кримінального провадження, що одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу, продовження строку дії такого запобіжного заходу, скасування, зміна запобіжного заходу, буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), що узгоджується з вимогами ч.5 ст.9 КПК України.

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 знаходиться на стадії судового розгляду, метою якого відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначених прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, а при продовженністроку домашнього арешту, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

За даним кримінальним провадженням суд враховує, що у відповідності до ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 стала наявність обґрунтованої підозри щодо можливої причетності до скоєння ним низки злочинів: серед яких є нетяжкі, середньої тяжкості та тяжкі; може незаконно впливати на потерпілих та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню, скоювати інші злочини, а відповідно обвинувального акту він продовжує обвинувачуватися у вчиненні вказаних злочинів, за що законом може бути призначено основне покарання у виді позбавлення волі.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні низки злочинів різного ступеню тяжкості, в тому числі тяжкому злочині, на думку суду, вже лише ця обставина спонукає людину до вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності, що кореспондується з позицією ЄСПЛ щодо необхідності оцінки ризику втечі у світлі фактів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

При цьому, не будучи самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, тяжкість обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не застосувавши домашній арешт для ОСОБА_2 , оскільки суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 та обрання особисте зобов`язання, оскільки суд вважає, що застосований до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з метою забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого і контроль за ним, та є втіленням щодо забезпечення дотримання конституційних прав і свобод людини та громадянина на такому ж рівні, як вони гарантуються Європейською Конвенцією з прав людини та основоположних свобод, а тому відхиляє клопотання сторони захисту у зв`язку із викладеним.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 176-179, 181, 331, 369-372 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора Запашного М.О. про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_2 – задовольнити.

Клопотання сторони захисту задовольнити частково.

Продовжити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 60 (шістдесят) діб, тобто до 26 жовтня 2020 року включно та заборонити обвинуваченому ОСОБА_2 залишати житло з 19-00 до 08-00 години.

Покласти на ОСОБА_2 обов`язки: не залишати місце фактичного проживання за адресою:АДРЕСА_1 , у період часу з 19-00 до 08-00 години, окрім, як за дозволом суду; за першою вимогою суду прибувати до суду; повідомляти суд про зміну свого місця мешкання та місця роботи, утримуватись від спілкування з потерпілими та свідками.

Ухвалу про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровської, який повинен негайно повідомити про це суд.

Відмовити стороні захисту у задоволенні клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання.

По закінченню цього строку та за відсутністю клопотання прокурора ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на вирок суду.

Суддя: Воробйов В.Л.