Рішення № 91193686, 27.08.2020, Турійський районний суд Волинської області

Справа № 169/128/20

Провадження № 2-о/169/21/20

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2020 року смт Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі

головуючого судді Тітівалова Р.К.,

за участю

секретаря судового засідання Веремчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою першого заступника керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури Лісовецького Олега Петровича в інтересах держави в особі Луківської селищної ради Турійського району Волинської області про визнання спадщини відумерлою,

в с т а н о в и в:

13 лютого 2020 року перший заступник керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури Лісовецький О.П. звернувся до суду в інтересах держави в особі Луківської селищної ради Турійського району Волинської області (далі - Луківська селищна рада) із заявою про визнання спадщини відумерлою.

Заява мотивована тим, що на території Луківської селищної ради знаходиться земельна частка (пай), площею 4,68 умовних кадастрових гектари, вартістю 30784 гривні 40 копійок, що належала на підставі сертифікату на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказуючи, що після смерті ОСОБА_1 минуло більше року, спадкоємці, які могли б прийняти спадщину після смерті останньої, відсутні, Луківська селищна рада, на території якої знаходиться земельна ділянка, не має наміру звертатися до суду із заявою, прокурор просив визнати вказану земельну частку (пай) відумерлою спадщиною.

Ухвалою судді від 18 лютого 2020 року відкрито провадження у справі.

Прокурор та представник заявника у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 60-62).

Представник заявника про причини неявки суд не повідомляв, жодних клопотань не подавав.

Прокурор Сіндочан-Трофімук Л.А. 27 серпня 2020 року подала через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з запровадженням на території України карантину та перебуванням на лікуванні з діагнозом COVID-19.

До клопотання не додано жодних документів на підтвердження викладених у ньому обставин та орієнтовного терміну перебування на лікуванні.

Крім того, судові засідання у цій справі неодноразово відкладалися з різних причин, в тому числі і за клопотаннями учасників справи, зокрема, попереднє судове засідання 10 серпня 2020 року було відкладено у зв`язку з аналогічним клопотанням прокурора.

Враховуючи, що Володимир-Волинська місцева прокуратура, як орган, якому законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, у разі захворювання одного із прокурорів не позбавлена можливості у разі необхідності забезпечити участь у судовому засіданні іншого прокурора особисто або в режимі відеоконференції, то суд вважає, що причини неявки прокурора в розумінні процесуального закону не можна визнати поважними і за таких обставин з метою дотримання розумних строків розгляду справу можливо розглядати за відсутності учасників, що відповідає вимогам пункту 1 частини третьої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до положень частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

З`ясувавши всебічно, повно і об`єктивно обставини справи, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.

Згідно з частиною першою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Звертаючись до суду в інтересах держави з заявою про визнання спадщини відумерлою прокурор, як на підставу своїх вимог, посилався на положення статті 1277 Цивільного кодексу України.

За змістом статті 1277 Цивільного кодексу України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Аналіз наведених положень матеріального закону дає підстави для висновку, що у справах про визнання спадщини відумерлою встановленню і доказуванню підлягають обставини, які стосуються наявності належного спадкодавцю спадкового майна, часу і місця відкриття спадщини, відсутності спадкоємців за заповітом і законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Миляновичі Турійського району Волинської області (а.с. 10) і після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшла належна останній земельна частка (пай), розміром 4,68 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що перебувала у колективній власності КСП «Нива» і знаходиться на території Луківської селищної ради Турійського району. Належність ОСОБА_1 права на вказану земельну частку (пай) підтверджується сертифікатом серії НОМЕР_1 від 6 листопада 2000 року (а.с. 9).

Відповідно до довідки Луківської селищної ради Турійського району № 347 від 24 березня 2020 року ОСОБА_1 проживала на день смерті одна у селі Миляновичі Турійського району Волинської області (а.с. 28).

З інформаційних довідок зі Спадкових реєстрів від 29 лютого 2020 року видно, що спадкова справа після смерті ОСОБА_1 не заводилася, свідоцтва про право на спадщину не видавалися, заповіти від імені останньої відсутні (а.с. 23-24).

Відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року, а в разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу УРСР.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила Книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим кодексом, тобто правила статті 1277 Цивільного кодексу України можуть бути застосовані виключно до спадщини, що відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм Цивільного кодексу УРСР.

Сплив однорічного строку, передбаченого частиною другою статті 1277 Цивільного кодексу України та абзацом другим пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, може підлягати обчисленню, починаючи не раніше 1 липня 2003 року.

З огляду на те, що спадщина після смерті ОСОБА_1 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 - до набрання чинностіЦивільним кодексом України, то застосуванню до таких правовідносин підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, тобто Цивільного кодексу УРСР, яким не передбачалася можливість визнання спадщини відумерлою та перехід прав і обов`язків від спадкодавця до органів місцевого самоврядування.

Крім того, оскільки після смерті ОСОБА_1 у шестимісячний строк для прийняття спадщини ніхто зі спадкоємців спадщину не прийняв, то відповідно до положень статті 555 Цивільного кодексу УРСР належне останній спадкове майно за правом спадкоємства перейшло до держави.

Такі висновки цілком узгоджуються з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 391/767/17 (провадження № 61-39069св18), від 26 березня 2020 року у справі № 671/1152/18 (провадження № 61-6220св19), від 26 березня 2020 року у справі № 391/766/17 (провадження №61-39074св18), від 15 травня 2019 року у справі № 391/769/17 (провадження № 61-39068св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 671/1656/17 (провадження № 61-5099св18), від 21 жовтня 2019 року у справі № 671/1153/18-ц (провадження № 61-5353св19) в аналогічній категорії справ.

За таких обставин справи та відповідно до зазначених норм матеріального і процесуального права, суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом правових підстав для задоволення заяви прокурора про визнання спадщини відумерлою.

Керуючись статтями 263, 264, 265, 293, 338, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

У задоволені заяви першого заступника керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури Лісовецького Олега Петровича в інтересах держави в особі Луківської селищної ради Турійського району Волинської області про визнання спадщини відумерлою відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду через Турійський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

перший заступник керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури Лісовецький Олег Петрович, адреса місцезнаходження: вулиця Драгоманова, 31, місто Володимир-Волинський Волинської області;

прокурор Турійського відділу Володимир-Волинської місцевої прокуратури Сіндочан-Трофімук Людмила Анатоліївна , адреса місцезнаходження: вулиця Шкільна, 12, селище міського типу Турійськ Волинської області;

заявник Луківська селищна рада Турійського району Волинської області, адреса місцезнаходження: вулиця Незалежності, 7, селище міського типу Луків, Турійський район, Волинська область, код ЄДРПОУ 37834092.

Повне рішення складно 27 серпня 2020 року.

Головуючий