Рішення № 91190691, 19.08.2020, Оболонський районний суд міста Києва

19.08.2020 Справа № 756/10966/19

Справа пр. №2/756/1709/20

ун. №756/10966/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2020 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Андрейчука Т.В.,

за участю секретаря судового засідання - Лісовенка О.О.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Києві цивільну справу за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, -

в с т а н о в и в:

Позивач Київський міський центр зайнятості звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно виплаченої допомоги по безробіттю

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що з 19 грудня 2018 року відповідачу надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю. Її виплата здійснювалась Київським міським центром зайнятості з 24 грудня 2018 року до 18 червня 2019 року. Загальна сума виплати відповідачеві допомоги по безробіттю становила 17110,76 грн.

Як зазначив позивач, у червні 2019 року було виявлено, що ОСОБА_1 надано статус безробітної безпідставно, позаяк вона була зайнятою особою, оскільки оплатно надавала послуги та виконувала роботи на користь ТОВ "ТРИ-Я-ДА ПРОДАКШН" за договором про виконання робіт/надання послуг від 20 вересня 2018 року №ВБЗ-07. Відповідач не повідомила про зазначені обставини Шевченківському районному центру зайнятості при поданні нею документів для надання статусу безробітної. Вказане призвело до безпідставного нарахування та виплати відповідачеві допомоги по безробіттю за період з 24 грудня 2018 року до 18 червня 2019 року на загальну суму 17110,76 грн.

З цих підстав Київський міський центр зайнятості просив суд стягнути з відповідача безпідставно виплачені ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 17110,76 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву Київського міського центру зайнятості до суду не подала.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, позивач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, представник позивача Жукова Л.І. надіслала до суду клопотання, в якому просила суд розглянути справу за її відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася, подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи, проте наведені нею підстави неявки в судове засідання безумовно не виключали можливість явки ОСОБА_1 в судове засідання, а тому визнані судом не поважними.

За таких обставин та за відсутності заперечень представника позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Ст. 9 Закону України "Про зайнятість населення" (тут і далі - Закон у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що кожен має право на соціальний захист у разі настання безробіття, що реалізується шляхом: 1) участі в загальнообов`язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття, яке передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття; 2) надання безоплатних соціальних послуг, зокрема, інформаційно-консультаційних та профорієнтаційних, професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації з урахуванням попиту на ринку праці, сприяння у працевлаштуванні, зокрема, шляхом фінансової підтримки самозайнятості та реалізації підприємницької ініціативи відповідно до законодавства; 3) надання особливих гарантій працівникам, які втратили роботу у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці; 4) надання додаткової гарантії зайнятості окремим категоріям населення, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці.

Згідно зі ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення" статус безробітного надається особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Процедура реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, центром зайнятості державної служби зайнятості визначається відповідно до Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 року №792 (тут і далі - Порядок у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

17 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного центру зайнятості, який є структурним підрозділом Київського міського центру зайнятості, з заявою про надання їй статусу безробітної. У цій заяві ОСОБА_1 зазначила, що вона відноситься до категорії незайнятих осіб (а. с. 7).

За положеннями п. 2 ч. 1 ст. 44 Закону України "Про зайнятість населення" зареєстровані безробітні мають право, зокрема, на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.

На підставі поданої ОСОБА_1 заяви від 17 грудня 2018 року її зареєстровано як безробітну та призначено виплату їй матеріальної допомоги по безробіттю. Виплата цієї допомоги здійснювалась відповідачеві до 19 червня 2019 року. Загальна сума допомоги - 17100,76 грн (а. с. 23).

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 22 Закону України "Про зайнятість населення" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду України, а у разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Згідно з п. п. 2, 3 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України 13 лютого 2009 року №60/62 (тут і далі - Порядок у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), розслідування здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної. Перевірка проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов`язкове соціальне страхування на випадок безробіття.

На виконання приписів Закону України "Про зайнятість населення" та Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України 13 лютого 2009 року №60/62, Київським міським центром зайнятості проведено розслідування страхових випадків з метою виявлення обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, за результатами якого складено акт від 19 червня 2019 року №1548, яким установлено, що ОСОБА_1 оплатно надавала послуги та виконувала роботи на користь ТОВ "ТРИ-Я-ДА ПРОДАКШН" за договором про викоанння робіт/надання послуг від 20 вересня 2018 року №ВБЗ-07 (а. с. 20-21).

За положеннями ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" зайнятість - це не заборонена законодавством діяльність осіб, пов`язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім`ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб`єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно. Безробітною є особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про зайнятість населення" до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно.

Згідно з п. п. 8, 9 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення" реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі: встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг; встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг).

За положеннями ч. 2 ст. 36 Закону України "Про зайнятість населення" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Судом з`ясовано, що 20 вересня 2018 року ТОВ "ТРИ-Я-ДА ПРОДАКШН" (замовник) та ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір №ВБЗ-07, за умовами якого ОСОБА_1 зобов`язалась за плату виконувати роботи на користь замовника та надавати йому послуги. Строк дії догвору - до 31 грудня 2018 року (а. с. 11-13). Факт виконання ОСОБА_1 робіт та надання нею послуг за договором від 20 вересня 2018 року підтверджується актами виконаних робіт від 31 жовтня 2018 року №1, від 30 листопада 2018 року №2, від 31 грудня 2018 року №3 (а. с. 14-16).

Зважаючи на те, що договір про виконання робіт/надання послуг від 20 вересня 2018 року №ВБЗ-07 був чинний на момент подання ОСОБА_1 заяви про надання їй статусу безробітної, виплати за цим договором вона одержувала після отримання нею статусу безробітної, відповідач зобов`язана була повідомити про ці обставини працівникам Шевченківського районного центру зайнятості, оскільки вони безумовно впливали на умови виплати їй забезпечення (такий висновок суду відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом у постанові від 04 квітня 2018 року у справі №367/2095/17).

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України "Про зайнятість населення" відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Згідно з ч. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (тут і далі - Закон у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Ч. 1 ст. 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Позаяк при зверненні з заявою про надання їй статусу безробітної ОСОБА_1 не повідомила Шевченківський районний центр зайнятості про те, що вона отримує дохід за договором про виконання робіт/надання послуг від 20 вересня 2018 року №ВБЗ-07, укладеним між нею та ТОВ "ТРИ-Я-ДА ПРОДАКШН", що свідчить про недобросовісність з її боку, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає безпіставно сплачена матеріальна допомога по безробіттю у сумі 17110,76 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 1921,00 грн.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь Київського міського центру зайнятості (місцезнаходження: м. Київ, вул. Жилянська, 47-Б; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ - 03491091) грошові кошти у сумі 17110 (сімнадцять тисяч сто десять) гривень 76 (сімдесят шість) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь Київського міського центру зайнятості (місцезнаходження: м. Київ, вул. Жилянська, 47-Б; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ - 03491091) судовий збір у сумі 1921 (тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 (нуль) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Андрейчук