Рішення № 91188919, 17.12.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/10991/19-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Новака Р.В.

при секретарі Пітей О.Д.

за участю:

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Кобзар Ю. Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», про захист прав споживачів, стягнення коштів, вкладів, процентів та штрафних санкцій -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, стягнення коштів, вкладів, процентів та штрафних санкцій. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є клієнтом акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на підставі депозитних договорів: № SAMDN25000730213398 від 01.11.2012, № SAMDN25000730212974 від 01.11.2012, № SAMDN25000730861355 від 23.11.2012, № SAMDN25000733761587 від 13.03.2013, № SAMDN25000735265759 від 18.05.2013, № SAMDN25000735265537 від 18.05.2013. Навесні 2014 року у зв`язку з припиненням функціонування банківських відділень на території АР Крим та м. Севастополя, рахунки Позивача було заблоковано, нарахування відсотків припинено. Протягом 2014 - 2018 рр., з метою отримання належних Позивачу коштів та нарахованих по ним відсотків позивач неодноразово зверталася до банку із вимогами поновити їй доступ до рахунків, але дані вимоги банком виконані не були. 19.07.2018 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» отримано заяву позивача від 19.07.2018 (вх. № 110811-ВБ) про розірвання усіх вказаних вище депозитних договорів та договорів відкриття рахунків, видачу коштів та нарахованих відсотків, проте дана заява банком була проігнорована. У зв`язку з вищевикладеним позивач просить стягнути на її користь з відповідача грошові кошти в сумі вкладів, нарахованих відсотків, ненараховані відсотки, інфляційні втрати та пеню на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 11.03.2019 у справі відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами позовного (загального) провадження в підготовче засідання.

30.05.2019 представник відповідача направив відзив на позовну заяву, в якому заперечував щодо доводів позивача, посилаючись на невірні розрахунки наведені позивачем в заяві, оскільки вказана сума коштів, які підлягає стягнення зазначена позивачем без урахуванням відрахувань податків і зборів.

26.07.2019 представник позивача надав суду відповідь на відзив.

В судовому засіданні позивач та представник позивача заявлені вимоги підтримали, просили задовольнити їх у повному обсязі з урахуванням наданих письмових розрахунків.

Представник відповідача проти позову заперечувала, просила в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно і всебічно з`ясованих обставин дійшов наступних висновків.

Судовим розглядом встановлено, що 01.11.2012 між Позивачем та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було укладено договір № SAMDN25000730213398. Для внесення вкладу було відкрито рахунок № НОМЕР_1 . На зазначений рахунок 01.11.2012 було внесено 17425,55 дол. США. 02.11.2013 на рахунок № НОМЕР_1 було внесено ще 1743,00 дол. США. Відсоткова ставка 10 відсотків річних.

01.11.2012 між Позивачем та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було укладено договір № SAMDN25000730212974. Для внесення вкладу було відкрито рахунок № НОМЕР_2 . На зазначений рахунок 01.11.2012 було внесено 17925,55 дол. США. 02.11.2013 на рахунок № НОМЕР_2 було внесено ще 1791,74 дол. США. Відсоткова ставка 10 відсотків річних.

23.11.2012 між Позивачем та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було укладено договір № SAMDN25000730861355. Для внесення вкладу було відкрито рахунок № НОМЕР_3 . На зазначений рахунок 23.11.2012 було внесено 13 754, 00 дол. США. 14.10.2013 на рахунок № НОМЕР_3 було внесено 3550, 00 дол. США. 01.11.2013 р. на рахунок № НОМЕР_3 було внесено 500,00 дол. США. Відсоткова ставка 10 відсотків річних.

13.03.2013 між Позивачем та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було укладено договір № SAMDN25000733761587. Для внесення вкладу було відкрито рахунок № НОМЕР_4 . На зазначений рахунок 13.03.2013 було внесено 14353,00 дол. США. Відсоткова ставка 9,75 відсотків річних.

18.05.2013 між позивачем та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було укладено договір № SAMDN25000735265759. Для внесення вкладу було відкрито рахунок № НОМЕР_5 . На зазначений рахунок 18.05.2013 було внесено 33926,00 грн. 12.10.2013 на рахунок № НОМЕР_5 було внесено 20000,00 грн. Відсоткова ставка 18 відсотків річних.

18.05.2013 між Позивачем та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було укладено договір № SAMDN25000735265537. Для внесення вкладу було відкрито рахунок № НОМЕР_6 . На зазначений рахунок 18.05.2013 було внесено 122468,00 грн. Відсоткова ставка 18 відсотків річних.

Також судом, на підставі довідки банка № I9JGE1GA3M426PHM від 13.07.2018, встановлено, що станом на 31.12.2016, на карткових рахунках позивача, в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», обчислювалося:

- на рахунку № НОМЕР_7 обліковувалося 5 889, 98 грн.;

- на рахунку № НОМЕР_8 обліковувалося 249, 06 грн.;

- на рахунку № НОМЕР_9 обліковувалося 535, 26 дол. США;

- на рахунку № НОМЕР_10 обліковувалося 1 399, 41 дол. США;

- на рахунку № НОМЕР_11 обліковувалося 16 669, 06 грн.;

- на рахунку № НОМЕР_12 обліковувалося 419, 57 дол. США.

Навесні, як зазначає Позивач, у зв`язку із припиненням функціонування банківських відділень відповідача на території АР Крим та м. Севастополя, усі рахунки Позивача було заблоковано Відповідачем і нарахування відсотків було припинено.

19.07.2018 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» отримано заяву позивача (вх. № 110811-ВБ) про розірвання усіх зазначених вище договорів, видачу вкладів, відсотків та коштів, які обліковуються на поточних рахунках.

Проте, вимоги позивача не було виконано відповідачем.

З наведених обставин справи вбачається, що між сторонами були укладені договори банківського вкладу з умовою автоматичної пролонгації договорів на той же строк. Підставою припинення договірних правовідносин сторонами визначена заява клієнта про відмову від продовження строку вкладу. Така заява була подана позивачем 19 липня 2018 та залишена без реагування Відповідачем.

Суд переконаний, що для перевірки наявності відкритих на ім`я позивача рахунків та ідентифікації його особи у відділеннях об`єктивних перешкод не вбачається, відсутність, як наголошувалося стороною відповідача, первинної документації з відділень, розташованих на тимчасово окупованих територіях, не є достатньою підставою для відмови у видачі депозитних коштів та сум нарахованих процентів їх власнику.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечено отримання інформації на паперовому носії.

Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції, та їх обов`язкові реквізити.

Залежно від виду операції первинні документи банку (паперові та електронні) поділяють на касові, які підтверджують здійснення операцій з готівкою, та меморіальні, що використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій.

До первинних меморіальних документів, які підтверджують надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування, належать меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується у регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Доводи відповідача про те, що у зв`язку з окупацією території Автономної Республіки Крим банк не може перевірити інформацію щодо наведених депозитних договорів, не є переконливими, оскільки договори банківських рахунків укладені безпосередньо з самостійною юридичною особою, АТ КБ «ПриватБанк», а не з його кримською філією, що не є суб`єктом цивільного права, не наділена правосуб`єктністю. Відтак банк зобов`язаний зберігати подібну інформацію, й за усіма обставинами у банку має бути наявна вся необхідна інформація за цими договорами, зокрема, у регістрах аналітичного обліку, як то передбачено Положенням НБУ № 254.

До того ж, беззаперечним доказом того, що позивач є клієнтом банку, має в ньому рахунки, як депозитні так й поточні, є довідка № I9JGE1GA3M426PHM від 13.07.2018, отримана позивачем у відділенні банку у м. Києві 10.07.2018.

Зміст даної довідки підтверджує факт існування усіх зазначених у позові рахунків Позивача та обчислення на них коштів.

Частиною першою ст. 1058 Цивільного кодексу України визначається, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором (п. 2.4. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516.

Згідно п. 1.2. Положення від 03.12.2003 № 516, договір банківського вкладу (депозиту) укладається на умовах видачі вкладу (депозиту) на першу вимогу (вклад (депозит) на вимогу) або на умовах повернення вкладу (депозиту) зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад (депозит).

За договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором (абз. 2 п. 3.3. Положення від 03.12.2003 № 516).

Частина перша ст. 1061 Цивільного кодексу України визначає, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Абзацом першим п. 3.5. Положення від 03.12.2003 № 516 встановлено, що проценти на банківський вклад (депозит) виплачуються вкладникові на його вимогу відповідно до строків, визначених у договорі банківського вкладу (депозиту).

Відповідно до абз. 2 п. 1.6. Положення від 03.12.2003 № 516, банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк - це юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків. Згідно із змістом статті 47 цього Закону встановлено, що банк має право здійснювати банківську діяльність шляхом надання банківських послуг.

До банківських послуг належать, зокрема, і розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Банківські послуги дозволяється надавати виключно банку.

Тобто надавати послуги з розміщення банківського вкладу дозволяється лише юридичним особам. Зважаючи на вищевикладене, надання послуг з розміщення депозиту здійснює саме банк, а не його структурні одиниці (відділення, філії). Проте, якщо структурній одиниці надано відповідні повноваження (згідно із положенням, статутом, довіреністю, то вона має право укладати договори від імені банку. Стороною за договором у таких випадках є банк, а не його структурна одиниця. Відтак, саме банк (а не його структурна одиниця) має відповідати за зобов`язаннями, взятими на себе укладеним договором.

Згідно з частиною першою ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини другої ст. 1060 ЦК України, банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

За приписами ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Неможливість пред`явлення Позивачем договорів відкриття та обслуговування рахунків не спростовує факт існування договірних відносин між ним та банком та існування грошового зобов`язання банку перед ним.

Верховний Суд 16.05.2018 по цивільній справі № 201/8674/14-ц (провадження № 61-405св18) у справі за участю АТ КБ «ПриватБанк» зазначив наступне: «Відповідно до пункту 4.14 Положення емітенти платіжних карток «зобов`язані в порядку та строки, визначені договором, надавати клієнтам виписки про рух коштів на їх картрахунках за операціями, що виконані клієнтами та їх довіреними особами. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) за картковими рахунками клієнтів обумовлюються у договорі банківського рахунка, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунка. Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що укладання договору банківського рахунка під час відкриття банком карткового рахунка клієнту є обов`язковим, а надання володільцем такого рахунка виписки (у паперовій чи електронній формі) про рух (наявність) коштів на його картрахунках за операціями є доказом укладення такого договору.»

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення.

Згідно із ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка має на меті, окрім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання.

Крім того, до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію, і навпаки, з моменту порушення - являє собою міру відповідальності.

Враховуючи викладене, слід дійти висновку про поширення положень Закону України «Про захист прав споживачів» на спірні правовідносин.

Зазначені правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України від 11.05.2016 у справі № 6-37цс16 та від 01.06.2016 у справі № 2558цс15, від 28.09.2016 у справі №6-1699цс16, від 13.03.2017 у справі №6-2128цс16 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19).

Тому суд відхиляє посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 759/13827/15-ц, провадження №61-5543 св 18, оскільки вони є безпідставними.

Суд вважає, що у разі задоволення позову, у запропонованому відповідачем обсязі та з використанням запропонованої методології, буде зведена на ні стимулююча функція пені, для добросовісного виконання банком зобов`язань перед його клієнтами в подальшому, тому що неправомірна поведінка боржника не повинна залишатися безкарною, бо ніхто не має права отримувати будь-які переваги з своєї незаконної поведінки. Порушення вимог закону не може бути для боржника вигіднішим ніж його виконання.

Відповідач є функціонуючим загальнонаціональним банком та закриття його відділення чи філії не може вплинути на обов`язок банку щодо виплати відсотків та вкладів клієнтам банку.

Відповідно до статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (частини перша, друга статті 1067 Цивільного кодексу України ).

Згідно з положеннями частин першої, другої статті 1070 Цивільного кодексу України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу. Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що зазвичай сплачується банком за вкладом на вимогу.

Цивільним процесуальним кодексом України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, які мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.

Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, встановлені письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини другої ст. 78 ЦПК України). За положеннями статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини першої ст. 81 ЦПК України).

У відповідності до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Законодавець виключає збирання доказів судом, що стосується предмета спору, з власної ініціативи, за винятком витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом, як передбачено частиною сьомою статті 81 ЦПК України.

Згідно закріплених положень у частині третій статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, як визначено положеннями частини першої статті 13 ЦПК України.

Наявність договірних зобов`язань та факт внесення грошових коштів позивачем підтверджується наданими суду доказами, а саме договором та банківськими квитанція, оригінали яких оглянуті судом. При цьому слід зазначити, що судом, за клопотанням позивача, вживались заходи щодо надання стороною відповідача будь-яких даних про стан рахунку позивача, сум, що обліковуються на ньому, нарахованих відсотків. Проте вимоги суду залишились невиконаними, з посиланнями на відсутність у банку доступу до свого майна - Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «Приватбанк», що було призначене для діяльності банківської установи на території АР Крим, зокрема, до документів, договорів з клієнтами, платіжних документів, документів каси, готівки. Тому, на підставі частини десятої ст. 84 ЦПК України, у зв`язку з неподанням відповідачем доказів, витребуваних судом, суд вважає за можливе визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, а саме обставини щодо наявності невиконаного зобов`язання щодо договору вкладу, сум вкладу та відсотків за користування ним.

У цілому відповідач по суті не заперечував факту існування договорів між сторонами, доводи відзиву зводяться до незгоди із розрахунками сум сторони позивача. Частина третя статті 551 Цивільного кодексу України з урахуванням положень статті 3 Цивільного кодексу України щодо загальних засад цивільного законодавства, дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої ст. 551 Цивільного кодексу України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання).

При цьому питання зменшення розміру неустойки вирішується в конкретній ситуації на підставі певних доказів і розрахунків.

Установивши, що розмір неустойки значно більший від розміру боргового зобов`язання (разом із нарахованою індексацією та трьома процентами річних), суд застосовує до спірних правовідносин норму частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 03 вересня 2014 року у справі № 6-100цс14.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стягнення з боржника, який порушив грошове зобов`язання, сум індексації грошового боргу та процентів не перешкоджає стягненню у передбачених законом або договором випадках неустойки (пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання, оскільки відповідно до частини першої статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно із частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з наведеного, суд застосовує для обчислення суми індексації грошового боргу та процентів положення статті 625 та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України.

Перевіривши наданий представником позивача розрахунки грошових сум, суд приходить до висновку про його правильність у частині нарахувань 3 % річних, а оскільки сума пені значно перевищує розмір суми вкладу з 3 % річних, суд на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України вважає за можливе зменшити її до сум вкладів. Відтак позов підлягає задоволенню частково.

Оскільки при подачі позову до суду позивач був звільнений від оплати судового збору, то відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір, слід стягнути з відповідача, в дохід Держави України.

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст.ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 1-16, 526, 551, 1058, 1060, 1061, 1066, 1067, 1070 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 10, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 2, 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст.ст. 1-18, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 273, 289, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» про стягнення заборгованості за договорами банківського вкладу задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором:

№ SAMDN25000730213398 від 01.11.2012 в розмірі 19168,55 дол. США вкладу, 7173,50 дол. США не нараховані відсотки за період з 02.03.2014 по 23.07.2018 - 1,14 дол. США не нараховані відсотки за період з 24.07.2018 по 25.02.2019 - 340, 31 дол. США 3 % річних за період з 25.07.2018 по 25.02.2019 - 19168, 55 дол. США пені;

№ SAMDN25000730212974 від 01.11.2012 в розмірі 19717, 29 дол. США вкладу, 7378, 86 дол. США ненараховані відсотки з 02.03.2014 по 23.07.2018 - 1,17 дол. США ненараховані відсотки: з 24.07.2018 по 25.02.2019 - 350,05 дол. США 3 % річних за період з 25.07.2018 по 25.02.2019 - 19717, 29 дол. США пені;

№ SAMDN25000730861355 від 23.11.2012 - 17804,00 дол. США вкладу, 7867,90 дол. США ненараховані відсотки з 24.02.2014 по 23.07.2018 - 1,06 дол. США ненараховані відсотки з 24.07.2018 по 25.02.2019 - 316,08 дол. США 3 % річних за період з 25.07.2018 по 25.07.2019 - 17804,00 дол. США пені;

№ SAMDN25000733761587 від 13.03.2013 - 14353,00 дол. США вкладу, 6115,26 дол. США ненараховані відсотки з 14.03.2014 по 23.07.2018 - 0,85 дол. США ненараховані відсотки з 24.07.2018 по 25.02.2019 - 254,81 дол. США 3 % річних за період з 25.07.2018 по 25.02.2019 - 14353,00 дол. США пені;

№ SAMDN25000735265759 від 18.05.2013 - 53926,00 грн. вкладу, 43028,52 грн. ненараховані відсотки з 19.02.2014 по 23.07.2018, 3,21 грн. ненараховані відсотки: з 24.07.2018 по 25.02.2019, 957,37 грн. 3 % річних за період з 25.07.2018 по 25.02.2019, 53926,00 грн. пені, 3359,59 грн. інфляційні втрати за період з 25.07.2018 по 25.02.2019;

№ SAMDN25000735265537 від 18.05.2013 122468,00 грн. вкладу, 97719,40 грн. ненараховані відсотки з 19.02.2014 по 23.07.2018; 7,28 грн. ненараховані відсотки: з 24.07.2018 по 25.02.2019, 2174,23 грн. 3 % річних за період з 25.07.2018 по 25.02.2019, 122468,00 грн., 7629,76 грн. інфляційні втрати за період з 25.07.2018 по 25.02.2019;

Стягнути з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь позивача, за рахунком № НОМЕР_7 5889,98 грн.;

Стягнути з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь позивача, за рахунком № НОМЕР_8 249,06 грн.;

Стягнути з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь позивача, за рахунком № НОМЕР_9 535,26 дол. США;

Стягнути з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь позивача, за рахунком № НОМЕР_10 1399,41 дол. США;

Стягнути з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь позивача, за рахунком № НОМЕР_13 , 06 грн.;

Стягнути з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь позивача, за рахунком № НОМЕР_12 419,57 дол. США;

Стягнути з акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) в дохід держави судовий збір в розмірі 9605,00 грн.

В задоволенні інших вимог позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 - реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_14 , місце реєстрації: АДРЕСА_1

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» - код ЄДРПОУ: 14360570, місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д

Суддя Р.В. Новак