Рішення № 91188486, 21.08.2020, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/7929/20

Провадження № 2-а/752/280/20

РІШЕННЯ

Іменем України

21.08.2020 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Шевчук М.Ю.

розглянувши в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до рядового поліції батальйону № 4 роти № 5 Управління патрульної поліції в м. Києві Тафійчука Віталія Петровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача рядового поліції батальйону № 4 роти № 5 Управління патрульної поліції в м. Києві Тафійчука В.П., в якому просив суд визнати дії відповідача протиправними; скасувати постанову, винесену рядовим поліції батальйону № 4 роти № 5 Управління патрульної поліції в м. Києві Тафійчуком В.П. серія ЕАК № 2421250 від 21.04.2020 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

В обґрунтування позову зазначено, що постановою рядового поліції батальйону № 4 роти № 5 Управління патрульної поліції в м. Києві Тафійчука В.П. серії ЕАК № 2421250 від 21.04.2020 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за ч.1 ст.126 КУпАП, а саме: за те, що він 21.04.2020 року о 19-15 год. керував транспортним засобм та не був пристебнутий ременем безпеки, а також не пред`явив для перевірки та ознайомлення посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортних засобів, чим порушив ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. Позивач вказує, що із зазначеною постановою вні не згоден, жодних вимог ПДР він не порушував, а процедура розгляду матеріалу відповідачем відбулась із порушенням вимог закону, в зв`язку з чим вважаючи дії відповідача протиправними, а постанову незаконною, позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом за захистлом своїх прав.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 05.05.2020 року, позовну заяву було залишено без руху, та запропоновано позивачу в п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки, зазначені в її мотивувальній частині та подати до суду посилання на докази сплати судового збору.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 02.06.2020 року, у справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позивач після відкриття провадження у справі з будь-якими клопотаннями що суду не звертався. Відповідач відзив на позов до суду не подав, з будь-якими клопотаннями до суду не звертався.

Сторона відповідача направила на адресу суду відзив, яким просили відмовити в задоволенні позову , оскільки позовні вимоги є необгрунтованими .

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях, а відповідно до п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію», Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (ст. 3 Закону).

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Згідно із п. 11 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», до основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Поліцейський, відповідно до ч. 1 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію», під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави. В свою чергу, інспектор є працівником Управління, тобто посадовою особою органів Національної поліції. Таким чином, інспектор має законні підстави здійснювати провадження у справі про адміністративне правопорушення та приймати рішення про застосування адміністративного стягнення за місцем його вчинення.

Статтею 222 КУпАП передбачено перелік справ про адміністративні правопорушення, які розглядають органи Національної поліції, зокрема, розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

Частиною 5 статті 258 КУпАП передбачено, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно із п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

В свою чергу, Конституційний Суд України у рішенні від 26 травня 2015 року у справі № 1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої ст. 276 КУпАП дав офіційне тлумачення зазначеній нормі, вказавши, що положення частини 1 статті 276 КУпАП, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, виходячи з системного аналізу рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі № 1-11/2015, змісту ст. 258 КУпАП станом на дату винесення рішення Конституційним Судом України, змісту ст. 258 КУпАП України станом на дату винесення рішення по цій справі, суд вважає, що в разі заперечень особи, справа не може бути розглянута без певного часового інтервалу, достатнього для підготовки особи до захисту, тобто, не може бути розглянута безпосередньо на місці правопорушення.

Аналогічну правову позицію висловлено Вищим адміністративним судом України у справі №379/758/15-а (К/800/37207/15).

Суд також звертає увагу, що в Додатку № 4 до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395, передбачено форму запрошення до підрозділу патрульної поліції для розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Згідно із ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом було роз`яснено відповідачу його право подати відзив та наслідки ненадання відзиву, однак відповідач зазначеним правом не скористався, у зв`язку з чим суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Як вбачається з копії постанови серії ЕАК № 2421250 від 21.04.2020 року, яка знаходиться в матеріалах справи, рядовим поліції батальйону № 4 роти № 5 Управління патрульної поліції в м. Києві Тафійчуком В.П. було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП ОСОБА_1 та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

В тексті постанови зазначені обставини правопорушення, а саме те, що 21.04.2020 року о 19-15 год. в м. Києві по вул. Сім`ї Сосніних, 8, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Хюндай» д.н.з. НОМЕР_1 , не був пристебнутий ременем безпеки, а також не пред`явив для перевірки та ознайомлення посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортних засобів, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Посилань на конкретні пункти ПДР України, які, на думку рядового поліції батальйону № 4 роти № 5 Управління патрульної поліції в м. Києві Тафійчука В.П. , порушив позивач, - оспорювана постанова не містить, як і не містить посилань на відповідні докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог, суд приймає до уваги те, що згідно з ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд вважає, що оскільки оскаржувана постанова була винесена безпосередньо на місці правопорушення, вона не може бути визнана правомірною.

Крім того, у зв`язку з діями відповідача при складанні оскаржуваної постанови позивач був позбавлений можливості реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що не спростовано відповідачем в ході розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи та постанови про адміністративне правопорушення, відповідачем при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, не надано доказів і суду під час розгляду даної справи.

Відповідач повідомлявся про розгдя справи належним чином, відзив на позов не надавав та не довів правомірність винесеної постанови відносно позивача, а такод наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Слід вказати на те, що окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Так, відповідачем при винесенні постанови про адміністративне правопорушення порушено положення ст. 280 КУпАП, достеменно не встановлено чи був винен позивач у вчиненому правопорушенні, враховуючи, що крім постанови будь-яких інших доказів не наведено, а згідно встановлених обставин справи порушення ПДР позивач не скоював, та доказів зворотному з боку відповідача суду надано не було, а тому наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП не підтверджується.

За наведених вище обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість твердження позивача про безпідставність винесеної відносно нього постанови і накладення адміністративного стягнення за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно позивача не проведено всебічного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, на підставі чого адміністративний позов в частині визнання протиправною та скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає задоволенню, із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

В частині вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, слід зазначити наступне.

Правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, а обов`язковою умовою для визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень є наявність порушення прав свобод та законних інтересів фізичної або юридичної особи вказаним рішенням, а саме створення владним органом, шляхом виконання власних або делегованих владних повноважень, юридичного факту, який породжує, припиняє або істотно змінює права та обов`язки особи, щодо якої прийнято рішення.

Відповідно до пункту 4 наказу МВС «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» від 07.11.2015 року № 1395 встановлено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 КУпАП, без складання відповідного протоколу.

Із матеріалів справи судом встановлено, що відповідач під час розгляду справи про адміністративне правопорушення діяв в межах наданих йому Кодексом України про адміністративні правопорушення повноважень та у відповідності до вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. задоволенню не підлягають, у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Крім того, варто зазначити, що позивач в даному випадку обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, а належним та ефективним способом захисту прав позивача в спірних правовідносинах є визнання протипраною та скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи правову позицію, викладену 18.03.2020 року в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 543/775/17, а також у зв`язку із частковим задоволенням позову, з УПП в м. Києві ДПП підлягає стягненню на користь позивача сплачений останнім судовий збір в розмірі 420,40 грн.

Стягуючи судові витрати з УПП в м. Києві ДПП, суд виходить із положень ч.1 ст. 139 КАС України, відповідно до якої при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 72, 77, 139, 229, 241-246, 286 КАС України, ст.ст. 126, 185, 222, 247, 251, 256, 258, 268 КУпАП, Законом України «Про Національну поліцію», Законом України «Про судовий збір», суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до рядового поліції батальйону № 4 роти № 5 Управління патрульної поліції в м. Києві Тафійчука Віталія Петровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та визнання дій протиправними, - задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК № 2421250 від 21.04.2020 на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП України, а справу про адміністративне правопорушення, - закрити.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, службова особа якого виступала відповідачем у справі - Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, адреса місцезнаходження юридичної особи: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3), структурним підрозділом якого є Управління патрульної поліції у м. Києві (03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9), на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), - судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги через Голосіївський районний суд м. Києва до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н.П. Чередніченко